Почнемо дякувать за

Почнемо дякувать за ранок, Богу,

Що саме мені і хочеться робити:

Говорити, радіти, прощати собі

За образи вчинені тобі,

Подякувать за твою вдачу,

Забувши про морози у душі,

Згадати у молитві наостачу.

Радіють Небеса не тільки м'якістю до світу,

А перш за все - кожному.

І наша слабкість, в ту хвилину,

Будує радісну годину,

Що нам призначена собою.

Ми знаєм, що хотіли б бачити, почути.

яких людей, бажання і слова.

Нехай Бог наші стезі направля.

13.01.12

Закоханість

Красиво.

Краще не буває,

Коли все бачиш 1-й раз.

Золотом червоним враз

У серце впаде образ.

Світлина нова ближчою стає

Й усе навколо вже не те:

Навколишнє – нове, живе.

Міф. Можна вірити у шанс;

Компліменти, зустрічі нові,

Колись чужі.

Живи чим можеш, тримай, що маєш кожен день,

Бо все, навколо – диво.

Люби себе!

Твоя віра – твоя сила.

Люби, кохай! Красиво.

02.02.12

Вода

Это чудо Божее,

то, что дарит радугу цветов,

что удивляет летом и зимою

снегом, льдом, водою,

для жизни, дар от Бога,

кажись она проста, трудна

иль совершенная –

вода.

Строит.

В продолжении жизни

Существования.

Что слёзы, тело,

океаны, тучи:

озаряют солнца лучи.

30.01.12

Стихия символа

Я помню дождь.

В рай закрыли окна и двери;

Асфальт, деревья грязью вспотели;

Птицам мира нанесли урон,

Обеспокоив криками галок и ворон.

Гром шепчет дьяволом в душу –

Мороз по коже.

Крестовая дама.

Крест на крыше.

Снизу дама тянет руку к дождю.

Я молчу.

Ноет свет машинных фар.

Дождь и дама. Удар

Брызг на меня:

Игра.

Каждый знак, момент, минута

Силой свыше нам даны,

Чтоб прочуствовав их силу,

Их упрятать в наши сны.

17.02.12

П р о д а н е належне

Війна ч и я

Покладені начала

Жести із сталі

Відкачують далі

Химери печалі

Діставши з глибин

Бісики

Обряди як руни

Забуті слова дії

Значення

В і д д а т и молодості

Начала чужі

Каббала

Революції.

09.03.12

Лук Одіссея

Епіграф:

«Вино и гашиш, и Стамбул и Париж,
Моряк, моряк, почему ты молчишь?
Давай, расскажи ей, ведь ночь коротка,
Как чёрту морскому свинтили рога!»

(Агата Кристи «Моряк»)

Замурую тугу за найкращим

дотиком ласкавих рук:

і для пісень збудуються причали,

і Одіссей натягне знов свій лук,

коли німфоманки,

під струни Орфея,

будуть цілувати Моряка

в білій лодії ночі,

десь над зірками Гермеси

все бачать разом з маяками.

Пливуть мов надії на людях

Мої тривалі 20 років.

20.04.11

Н а с т р о ї тепла

Р. → Літній сад ≈

П. → Проба або звичка

В. → Пам’ятність

Н. → Переживання, рух Життя

С. → Неповторність

——————————————

[→] – передача розуміння слова

[≈] – наближено, прирівнюється

Р. – Ранок;

П. – Полудень;

В. – Вечір;

Н. – Ніч;

С. – Світанок.

21.03.12