Філософські погляди Лоренцо Валли

ТЕМА: ФІЛОСОФІЯ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ І РЕФОРМАЦІЇ

План лекції

1. Філософські погляди Лоренцо Валли
2. Християнський неоплатонізм Ніколи Кузанського
3. Пантеїзм Джордано Бруно
4. Філософування Мішеля Монтеня
5. Гуманізм і релігія. Еразм Ротердамський

Філософські погляди Лоренцо Валли

Уродженець Риму Лоренцо Валла вже в молоді роки став відомий як один з талановитих філософів-гуманістів. У віці 23-х років він вже був викладачем університету в Павії, а в 1431 р. видав свій знаменитий твір «Про насолоду» (у 1433 р. цей твір був перевиданий в розширеній редакції під назвою «О дійсному і помилковому благу»).

Не залишив він своїй літературній діяльності і пізніше, коли полягав при дворі сіцілійського короля Альфонса Арагонського. При цьому багато творів Лоренцо Валла було направлено проти римсько-католицької церкви, бо він постійно виступав проти світської влади римських тат, доводив безглуздя аскетизму і чернецтва. У одному з творів він говорив: «Я осмілююся виступити проти верховного первосвященика».

Може бути найбільшу «зухвалість» Лоренцо Валла проявив в своєму творі «Міркування про підробленість так званої Дарчої грамоти Костянтина», написаному в
1440 р. Річ у тому, що римсько-католицька церква вважала себе спадкоємицею світської влади римських імператорів. Ця думка грунтувалася на «Дарчій грамоті», яку нібито дарував в IV в. імператор Костянтин римському тату Сильвестру I. «Дар Костянтина» протягом багатьох століть вважався юридичним обгрунтуванням претензій римських тат на володіння світською владою не тільки в папській області в Італії, але і у всіх європейських державах, де сповідалося католицтво.

Лоренцо Валла вперше провів історичний і філологічний аналіз «Дарчої грамоти» і довів підробленість цього документа, його набагато пізніше походження. Тому саму грамоту він називав «безсоромною байкою». Цілком зрозуміло, що твір Лоренцо Валла викликав величезний гнів в Римі, і мислителеві навіть довелося мати справу з інквізицією.

Втім, нові гуманістичні настрої отримали вплив і в римській курії. З приходом до влади тата Миколи V, що симпатизував гуманістам, змінилося і відношення до Лоренцо Валла. Він був запрошений на посаду апостольського секретаря і професора римського університету. При цьому він не відмовився від своїх переконань.

У дусі загального захоплення античною філософією, Лоренцо Валла одним з перших гуманістів звернув увагу на творчу спадщину Епікура. У 1417 р. була знайдена і пізніше опублікована поема римського поета і мислителя Тіта Лукреция Кара «Про природу речей», в якій висловлювалися епікурейські переконання. У досить короткі терміни поема Лукреция Кара стала дуже популярною. Мислителів Епохи Ренесансу привернуло у філософії Епікура перш за все вчення про насолоду, і між ними розвернулася справжня дискусія про суть цього учення.

Трактат «Про насолоду», написаний Лоренцо Валла, став прямим продовженням даної дискусії. Філософ-гуманіст закликав до найуважнішого прочитання ідей Епікура. Адже з офіційної католицької точки зору філософія Епікура порицалась, як невідповідна загальному християнському світогляду, який заперечував насолоду як мету людського існування.

Лоренцо Валла, навпаки, побачив в ученні Епікура опору для обгрунтування нової гуманістичної етики. Із його точки зору, людина повинна слідувати своїй природі, що привернула його до насолоди, зобов’язаний піклуватися не тільки про душевне, але і про тілесне здоров’я. І взагалі, прагнення до насолоди, в трактуванні Лоренцо Валла, є головним стимулом, рушійним всіма людськими вчинками. Насолода є вище благо, тому в одному з розділів своєї книги «Про насолоду» він пише: «Жити без насолоди неможливо, а без чесноти можна». А у іншому місці проголошує: «Та є здоровою вірна і постійна насолода в будь-якому віці і для будь-якої підлоги!»

І взагалі, Валла буквально оспівує людські відчуття, що доставляють насолоду, висловивши в одному зі своїх творів співчуття, що у людини тільки п’ять, а не п’ятдесят або навіть не п’ятсот відчуттів!

Цілком природно, що подібна позиція приводила мислителя до сприйняття особи як центру буття взагалі. Невикорінний егоїзм людської природи обгрунтовується вже через прагнення до самозбереження. Недаремно Валла стверджує, що його особисте життя для нього самого – вище благо. Власне життя для людини переважніше, ніж життя інших людей. І всі помисли людини самою природою прямують на турботу про саме собі.

По суті справи, у Лоренцо Валла формулюється справжня «апологія насолоди», яка стає одним з найважливіших принципів моралі. Проте при цьому само насолода розуміється не як тільки задоволення якихось низовинних плотських потреб. Навпаки, в повній відповідності з Епікуром, затверджується ідея насолоди як гармонії духовного і тілесного почав, в рівній мірі властивих людині і тому обов’язкових для нього.

Більш того, остерігаючи людей від того, щоб сповідати лише плотську насолоду, він говорить: «Потрібно відзначити, що хоча я говорив, що насолода або задоволення є завжди благо, але прагну я все ж таки не до насолоди, а до Бога. Насолода є любов, і Бог дає цю насолоду». Тому Лоренцо Валла називає дійсною насолодою те, яке випробовує душа в раю.

Згодом «апологія насолоди» стає однією з найважливіших тим у всій гуманістичній літературі, бо через призму епікурейських ідей, понятих в новому дусі, як би вияснювалися нові вже гуманістичні ідеї про суть людської особи, про взаємини окремої людини з Богом і іншими людьми.