Рlusquamperfectum coniunctīvi actīvi
Plusquamperfectum coniunctīvi actīvi утворюється додаванням до основи перфекта суфікса -issē- і особових закінчень:
| Singulāris | Plurālis |
| 1. -m | 1. -mus |
| 2. -s | 2. -tis |
| 3. -t | 3. -nt |
Зразок відмінювання дієслів І–ІV дієвідмін у plusquamperfectum coniunctīvi actīvi:
| Особа | І | ІІ | ІІІ | IV |
| Singulāris | ||||
| 1. | laudav-isse-m | docu-isse-m | leg-isse-m | audiv-isse-m |
| 2. | laudav-isse-s | docu-isse-s | leg-isse-s | audiv-isse-s |
| 3. | laudāv-isse-t | docu-isse-t | leg-isse-t | audiv-isse-t |
| Plurālis | ||||
| 1. | laudav-issē-mus | docu-issē-mus | leg-issē-mus | audiv-issē-mus |
| 2. | laudav-issē-tis | docu-issē-tis | leg-issē-tis | audiv-issē-tis |
| 3. | laudav-isse-nt | docu-isse-nt | leg-isse-nt | audiv-isse-nt |
Рlusquamperfectum coniunctīvi passīvi
Plusquamperfectum coniunctīvi passīvi складається з двох частин: дієприкметника минулого часу доконаного виду пасивного стану (рarticipium perfecti passīvi) основного дієслова і допоміжного дієслова sum, fui, esse – «бути» в минулому часі недоконаного виду умовного способу.
Зразок відмінювання дієслів І-ІV дієвідмін у plusquamperfectum coniunctīvi passīvi:
| Особа | І | ІІ | ІІІ | IV |
| Singulāris | ||||
| 1. | laudātus, a, um essem | doctus, a, um essem | lectus, a, um essem | audītus, a, um essem |
| 2. | laudātus, a, um esses | doctus, a, um esses | lectus, a, um esses | audītus, a, um esses |
| 3. | laudātus, a, um esset | doctus, a, um esset | lectus, a, um esset | audītus, a, um esset |
| Plurālis | ||||
| 1. | laudāti, ae, a essēmus | docti, ae, a essēmus | lecti, ae, a essēmus | audīti, ae, a essēmus |
| 2. | laudāti, ae, a essētis | docti, ae, a essētis | lecti, ae, a essētis | audīti, ae, a essētis |
| 3. | laudāti, ae, a essent | docti, ae, a essent | lecti, ae, a essent | audīti, ae, a essent |
Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути):
| Особа | Singulāris | Plurālis |
| 1. | fu-isse-m | fu-issē-mus |
| 2. | fu-isse-s | fu-issē-tis |
| 3. | fu-isse-t | fu-isse-nt |
Вживання кон’юнктива у незалежних реченнях
У незалежних реченнях кон’юнктив вживається у двох смислових значеннях: 1) для вираження волі і бажання – умовний побажальний (coniunctīvus optatīvus); 2) для вираження припущення і можливості – умовний можливий (coniunctīvus potentiālis).
До coniunctīvus optatīvus належать такі види кон’юнктива:
1) coniunctīvus hortatīvus (adhortatīvus); 2) coniunctīvus imperatīvus (iussīvus); 3) coniunctīvus prohibitīvus; 4) coniunctīvus optatīvus;
5) coniunctīvus concessīvus.
Запереченням до цих видів виступає частка ne.
До coniunctīvus potentiālis належать: 1) coniunctīvus potentiālis;
2) coniunctīvus dubitatīvus. Запереченням виступає частка non.
Кон’юнктив головних часів (praesens) і у більшості випадків (perfec-tum praesens) означає здебільшого дію, що відноситься до теперіш-нього або майбутнього часу. Кон’юнктив історичних часів (imperfec-tum і plusquamperfectum) означає дію, що відноситься до минулого часу.
Умовний побажальний(coniunctīvus optatīvus)
1. Сoniunctīvus hortatīvus (adhortatīvus)
Сoniunctīvus hortatīvus (adhortatīvus)– умовний заохочення, що виражає заохочення, заклик, спонукання до дії, які звернені до першої особи множини. Вживається тільки у praesens coniunctīvi. Запереченням виступає частка ne. Перекладається формами майбутнього часу і з певною спонукальною інтонацією:
1. Amēmus patriam, pareāmus legĭbus! – Любімо батьківщину, підко-ряймось законам!
2. Ne difficilia optēmus! – Не бажаймо важкого!
2. Coniunctīvus imperatīvus (iussīvus)
Coniunctīvus imperatīvus (iussīvus)– умовний наказу, що виражає наказ, вимогу або категоричне прохання. Вказує на дію, яка має бути виконана у майбутньому. Він вживається тільки у praesens coniunctīvi. Запереченням виступає частка ne. Виступає у другій та третій особах однини і множини та у вимогах і настановах, які відносяться до майбутнього (крім другої особи множини). Перекладається умовним і наказовим способами. Наказова форма третьої особи перекладається словами „хай”, „нехай” і третьою особою теперішнього або майбутнього часу:
1. Isto bono utāre, dum absit; cum absit, ne requīras. – Цим благом користуйся, поки воно є; коли його нема, не шукай.
2. Videant consŭles, ne quid res publĭca detrimenti capiat. – Нехай консули потурбуються, щоб держава не понесла будь-якої шкоди. (Формула надзвичайної сенатської постанови senātus consultum ultĭmum, яка означала введення надзвичайного стану і надання консулам диктаторських повноважень).