Провіденціалізм (лат. Providentia — провидіння) — тлумачення історії як вияву волі зовнішніх сил, Божого провидіння, остаточної перемоги добра над злом

Провіденціалістичне розуміння культурно-історичного процесу як шляху до есхатологічного «царства Божого» вперше систематизовано було викладено Августином Блаженним у праці «Про град Божий», в якій подано світову історію як здійснення Божого плану. В епоху середньовіччя це вчення було панівним в історичній та філософській думці Європи. Воно стало найповнішим вираженням давньої ідеї про тісний зв´язок загального стану культури з етичними цінностями людини, глибинними засадами її внутрішнього світу.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. культура вже розглядалась як багатоаспектне явище:

— фундаментальна структура історичного буття людства (єгипетська, антична, китайська, арабська культура тощо);

— внутрішньо структурований масив суспільного життя (матеріальна і духовна культура з їхніми складовими);

— певна якісна характеристика людського буття.

81.Культурологія XX ст.: основні проблеми.

Панорама культури ХХ ст. досить барвиста. Зовсім незначна частина населення світу - мисливці та збирачі - є носієм архаїчної культури; більша частина людства перебуває на рівні традиційної, аграрної культури; і лише одна третина з 5 млрд. людей досягла стадії науково-технічної, сучасної культури. Цілком зрозуміло, що внаслідок потужного розвитку засобів масової комунікації та інформації сучасна культура впливає на архаїчну і традиційну культури багатьох народів світу. У зв'язку з цим необхідно розглянути характер сучасної культури, окреслити її контури і виділити основні риси. Для сучасної культури характерні насамперед такі процеси, як індустріалізація та інституціоналізація. Витоки процесу індустріалізації походять з далекого минулого, однак сьогодні цей процес різко прискорився.... Панорама культури ХХ ст. досить барвиста. Зовсім незначна частина населення світу - мисливці та збирачі - є носієм архаїчної культури; більша частина людства перебуває на рівні традиційної, аграрної культури; і лише одна третина з 5 млрд. людей досягла стадії науково-технічної, сучасної культури. Цілком зрозуміло, що внаслідок потужного розвитку засобів масової комунікації та інформації сучасна культура впливає на архаїчну і традиційну культури багатьох народів світу. У зв'язку з цим необхідно розглянути характер сучасної культури, окреслити її контури і виділити основні риси. Для сучасної культури характерні насамперед такі процеси, як індустріалізація та інституціоналізація. Витоки процесу індустріалізації походять з далекого минулого, однак сьогодні цей процес різко прискорився....

82.Проблема спрямованості історичного процесу в філософії історії.

Проблема спрямування іст.супроводжує весь період виникнення іст.св.Ідея певних висхідних змін що мають хар-р вдосконалення форм присутній вже в ант.ф-ї.В систематизованому вигляді ідея поступу з'явл.в новоєвроп. ф-ї .Вперше ясно сформ.абатом Сен П'єром.В цей час висувається ідея про можливість руху шляхом поширення просвіти знання.Минуле перестає бути точкою відліку, як орієнтир –майб., сучасне розгл.у перспективі з майб. Гесіод: іст.- циклічний процес від позитивного до негат. Лінійна модель –напрямок вектору висхідний,вводить пон. незворотнього часу( христ.теологія-Августин,Фома Акв.,просвітники-ідея поступу Кондорсе пов'язана з розвитком і витісненням реліг.форм,Тюрго,Руссо.Кондорсе: 10 стадій, як критерій –міра розвитку науки,вир-ва,к-ри. Циклічна модель- час є буттям кожної к-ри, час має своє завершення, має хар-р кола (Гесіод, Полібій, Віко, Дан, Шпенг,Тойнбі). Ці тоталітар.сус-ва дійшли до краху.Як деякий образ цілісного системного процесу іст.себе вичерпала-потрібні нові уявлення і новий статус історіографії. Ідея іст.як кінця багатоманітності іст.та уніфікація світу на засадах ліберально-демократичного зразка

83.Історичний розвиток філософських уявлень про цінності.

Основою філософських уявлень про цінності була давня теоретична традиція, що подолала відношення людини до світу в дихотомії знання та цінностей. Віддавна світ ціннісних переживань перебував у центрі філософських досліджень, головним чином в його етичних, естетичних та релігійних проявах. В античну середньовічну епохи філософи розробляли ціннісну феноменологію, не підіймаючись до аналізу власне категорії ”цінність”. Принциповим поштовхом до розвитку теорії цінностей стала філософія раціоналізму, що з`явилася у ХVII столітті. Раціоналізм гостро поставив питання про природу вихідних визначень буття, його підлеглість законам і раціональному пізнавальному світу. Одночасно почав формуватись конфронтаційний щодо раціоналізму інтуїнтивістський напрям філософії, що відстоював позараціональні начала буття. У ХХ ст. цінності витлумачували як потойбічні духовні феномени закладенні Богом, як потенційна довершеність у предметах довколишнього світу. Деякі напрямки різко психологізували їхню природу, ототожнювавши їх із суб’єктивною оцінкою. Водночас, за останні десятиліття проблематика цінностей активно розроблялася в філософії марксизму, діалектичного матеріалізму, соціальної визначеності поведінки індивіда. Цей різнобічний досвід філософських пошуків і в західній і в вітчизняній філософії дає змогу з нових. Узагальнених позицій поглянути на проблему “цінності”.

84.Аксіологія про роль цінностей в людському бутті.

Ситуація в сучасній аксіології така, що, якщо відволіктися відЗокрема, можна виділити три основні підходи до визначення специфікивихідних аксіологічних категорій. Першим і найбільш поширеним варіантом є розуміння цінностіяк значущості предметів і явищ дійсності для людини, їхздатності задовольняти його матеріальних і духовних потребості. При цьомуцінність як значимість є момент взаємодії суб'єкта та об'єкта. Роль цінностей у будові і функціонуванні культури ні в кого здослідників не викликає сумнівів. Більш того, найчастіше культуру яксоціальний феномен визначають саме через ціннісні орієнтації. "Культурає виявлення сенсу світу в спільності людей, в їх практиці і в ідеалах,поділюваних ними спільно ", - зазначав у своєму пленарному доповіді Ф. Дюмон. Усучасних філософське збагнення культури грунтовно актуалізуєтьсяїї аксіологічна природа.

Увагу спеціалістів не випадково привертають аксіологічні аспектинауки, людської діяльності, людської творчості. Роль цінностейв благополуччі існування сучасної людини і суспільства справдівелика. Р.у. Сперрі показав, що "наші поточні глобальні кризиє більшою мірою результатом неадекватних соціальних цінностей тапереконань ... що людська доля і доля всієї нашої біосфери виявилисяу повній залежності від тих переконань і цінностей, які оберутьнаступні покоління ... відповідно до яких вони будуть жити і якимивони будуть керуватися ". Мова йде про духовне зверненні людства донового розуміння вищих цінностей. І суть не стільки навіть у розумінні,скільки в появі цих цінностей і їх прийнятті людьми в їх пристраснихпочуттях. Такі погляди і цінності визначають сам спосіб мислення,характер розумності пізнання і діяльності, відносин між людьми,ставлення до природи. І саме це - найважливіше для розвитку людства,для досягнення їм хоча б відносної стабільності осмисленого буття

85.Культурно-історична зумовленість ієрархії цінностей.

Розглядаючи цінності, як мотиваційно-спрямовуючі аспекти життєдіяльності людини можна зробити наступні висновки. Так, зокрема, ціннісні орієнтири людського буття формуються, змінюються та утворюються з історичним розвитком в цілому. Не до порівняння ціннісні орієнтири людини, що жила в далекому минулому, скажемо людини первіснообщинного ладу, та сучасної людини. Як не до порівняння ціннісні орієнтири людей, які знаходяться у різнополярних в соціально-економічному плані груп суспільства. Власне такі розбіжності у цінностях сформовані як історичними аспектами так і економічними, політичними, культурними рівнями в яких проходило становлення тієї чи іншої людини, та суспільства в цілому.

Так у людському бутті найбільш важливу роль відіграють базові цінності, до яких відносяться благо, добро, свобода, справедливість, істина, життя, здоров’я, краса, співпричетність, святість. На таких базових цінностях виховується людина, але орієнтуючись на них формується і суспільство в цілому. Орієнтуючись на цінності сучасного суспільства, аналізують різні соціальні групи вчені будують сміливі прогностичні плани на майбутнє. Такі прогнози модулюють ціннісні орієнтації суспільства в майбутньому. Користуючись такими моделями, суспільство іде по шляху тої чи іншої моделі.

Пов’язаність цінностей з життєвими смислами, а через них з буттям здійснюється завдяки активності сумління, яка виявляє остаточну єдність свідомого і неусвідомлюваного в межах свідомості. З іншої боку – від світу – пов’язаність цінностей з буттям здійснюється завдяки культурі. У такий спосіб людське буття повертається до себе, а разом з тим і зберігає свою відкритість, свою готовність до смислового самозростання.

86.Майбутнє як цінність і орієнтир життєіяльності людини і суспільства.

Які цінності суспільства визнає, таким воно є і такою є особистість. Невипадково проблема цінностей завжди висувається на перше місце в переломні, перехідні періоди суспільного розпитку. Саме такий час переживає сьогодні суспільство України ї його нестабільністю, різкими соціальними зрушеннями, деінформацією, дезоорієнтацією і деидентифікацією особистості. Все це визначається у процесі переоцінки цінностей. При цьому слід мати на увалі, що за певним запереченням старих цінностей приховується підмова піл старих форм життя суспільства ти якостей особистості.

У різні історичні епохи і в різних філософських системах розуміння цінностей різне. В епоху Середньовіччя вони пов´язувалися з божественною сутністю, набували релігійного характеру. Епоха Відродження висунула на перший план цінності гуманізму. У Новий час розвиток науки і суспільних відносин багато в чому визначив і нові підходи до розгляду предметів і явищ як цінностей.

Отже, до основних загальнолюдських цінностей належать благо, користь, істина, розуміння, краса, творчість, мудрість, добро, правда, святе, а також свобода і причетність, природа яких об´єктивна. Рух до загальнолюдських цінностей — магістральний шлях суспільства до прогресивного майбутнього.

87.Основні засади і наукові принципи передбачення і прогнозування майбутнього.

Поняття соціального Проблема майбутнього і його передбачених передбачення і не належить до тих "вічних" тем, інтерес прогнозування майбутнього закономірно зростає в міру суспільного прогресу.

Ще в сиву давнину люди намагалися підняти завісу над майбутнім, передбачити власну долю і подальший хід подій у своєму житті;

прагнули заздалегідь підготуватись до зустрічі з майбутнім, більше того, вплинути на нього.

У сучасну добу проблема прогнозування явищ і подій, передбачення соціальних наслідків прийнятих рішень набуває характеру нової глобальної проблеми "суспільство і катастрофа, руйнування, потрясіння", "суспільство і його дестабілізація", що безпосередньо зачіпає основи існування сучасного суспільства. І центральний вузол цієї нової глобальної проблеми "суспільство — катастрофа" в діалектиці непередбачуваного і непередбаченого

Актуальність проблеми прогнозування в наш час зумовлена такими чинниками.

1. Ускладнились процеси розвитку суспільного життя в умовах НТР.

2. Значно розширились обсяг і масштаби прогностичної діяльності, кількісна і якісна багатоманітність об'єктів прогнозування.

3. Зросла соціальна, економічна, екологічна, інформаційна цінність прогнозів. Ставши надбанням суб'єктів управління і планування, прогнози активно впливають на сьогодення, допомагають запобігати або зводити до мінімуму небажані наслідки розвитку тих чи інших процесів у майбутньому

88.Сценарії майбутнього в футурології XX століття.

Сценарії майбутнього як гіпотетичні картини й образи майбутніх суспільств, держав і планети. Сценарії дають можливість передбачити можливі проблеми розвитку і планувати випереджаючі альтернативні рішення. Сценарії, що базуються на науковій основі дозволяють передбачати можливий політичний розвиток країн, регіонів і планети в цілому.

зновидом сучасного соціального прогнозування є футурологія (від латинського future - майбутнє і грецького logos -поняття, вчення). Футурологія - це галузь суспільного знання, яка займається аналізом і виробленням концепцій майбутнього.

Вперше термін "футурологія" почав вживати з 1943 року німецький соціолог О. Флехтрейм для означення "філософії майбутнього". У 60-х роках XX століття виникло багато наукових центрів й організацій із вивчення майбутнього. Тільки у США створено в ті роки потужні наукові центри при Стенфорському, Гудзоновському, Прістрнському, Нью-Йоркському та інших університетах. Чимало подібних колективів виникло у європейських країнах. Найбільш відомим став "Римський клуб"

89.Витоки і зміст глобальних проблем сучасності.

Розгляд глобальних проблем суспільства та екологічна криза, як одна з найважливіших. Взаємовідносини людини і природи в умовах екологічної катастрофи. Наукові шляхи розв’язання кризи та роль екологічного виховання в формуванні нової свідомості людей.

Глобальні проблеми – це особливий рядок соціальних явищ і процесів у сучасному світі, які за масштабами і значимістю відрізняються загальнопланетарним характером, пов’язані з життєвими інтересами народів світу і можуть бути вирішені шляхом взаємодії усіх країн світу.
В останні десятиріччя у світі виникло чимало проблем, які безпосередньо стосуються долі всього людства, зачіпають інтереси всіх народів і вийшли на загальнопланетарний рівень. Від їх своєчасного розв’язання залежить існування земної цивілізації. Цього можна досягти лише спільними зусиллями всіх країн, міжнародних організацій. До таких проблем належать відвернення світової ядерної війни та забезпечення стабільного миру, необхідність ефективної та комплексної охорони навколишнього середовища, ліквідація відсталості країн, що розвиваються, продовольча, сировинна, енергетична та демографічна проблеми, ліквідація хвороб, раціональне використання глибин світового океану та мирне освоєння космічного простору, проблема розвитку самої людини, перспективи забезпечення її гідного майбутнього

90.Філософія XX століття про проблеми і перспективи людської цивілізації.

Двадцяте століття відзначилося ще й тим, що філософи й науковці дедалі більше переконувалися в неможливості розв’язати проблему „людина – світ”, або питання смислу життя лише засобами розуму. І причина в тому, що, як зазначав американський учений Р.Тарнас, 5гііюдське мислення визначається, структурується й, мабуть, спотворюється численними факторами, що почасти накладаються один на одного, – природженими, але не абсолютними розумовими категоріями, звичною історією, культурою, суспільним класом, біологією, мовою, уявою, емоціями, особистим несвідомим, колективним несвідомим.

До зазначених особливостей епохи варто додати глобальну екологічну кризу, міжнародний тероризм, міжетнічні та міжрелігійні конфлікти… Традиційний для філософії „цілісний світ”, або „світ у цілому” розпадається на окремі фрагменти, з якими має справу відповідна школа, напрям чи Мислитель, що й породжує плюралізм (множинність) світоглядно-філософських настанов та методологічних висновків.

Глобальні проблеми мають комплексний характер. Вони взаємопов'язані між собою і взаємообумовлюють одна іншу. Такий тип зв'язків між ними свідчить про те, що практично не можна розраховувати на успіх у вирішенні якоїсь однієї з них при недооцінці або ігноруванні інших. Це означає, що відхід від принципу системності й комплексності, однобічний підхід до вивчення і вирішення глобальних проблем призведе до непередбачених (можливо, навіть непоправних) негативних наслідків, якими буде визначатися перспектива розвитку всього людства.

На завершення розгляду питання звернемо увагу нате, що сам факт визнання подібних проблем глобальними ставить їх на наднаціональний, планетарний рівень, надає їм загальнолюдського статусу. Це зумовлює необхідність дослідження і вирішення їх не лише на рівні сьогодення, але й з урахуванням майбутньої долі людства, перспектив його розвитку.

91.Проблеми розвитку світової економіки в світлі екологічної кризи.

XX століття ознаменувалося рядом видатних відкриттів у галузі науки та техніки, які докорінно змінили наші погляди на світ, природу, процеси, які відбуваються в навколишньому середовищі. Це ядерна енергетика, космонавтика, генетика та інші напрямки науково-технічного прогресу.
Намагаючись пояснити ці явища, відкриття, філософи висувають ряд модерністських поглядів. У зв’язку з цим у філософії утворилося ряд течій, шкіл, які претендують на лідерство в поясненні цих явищ. До таких течій відноситься саєнтизм, герменевтика, постмодернізм (від французького "модерне", що означає найновіший, сучасний) та ін [1; 2].
Не будемо характеризувати кожну з цих течій, зупинимося лише на постмодернізмі.

Більш глибоко і конкретно стосовно України проблему екології людини було
розглянуто д-ром філос. наук В. Крисаченком як проблему виживання в
наших специфічних обставинах. На його думку, всі знання у сфері відносин
людини з природою мають оформитись у нову навчальну дисципліну — «Людина
і довкілля».

Навіть побіжний огляд сучасних наукових поглядів на шляхи виходу з
екологічної кризи переконує, що екологічна проблематика — це
життєдіяльність Людини практично у всіх її вимірах, а найважливішим з
них є духовність, яка одна тільки може забезпечити реалізацію…….