Аристотель (384-322 до н. е.) 1 страница

Категорії

Глава п'ята [Сутність]

Глава шоста [Кількість]

Глава сьома [Співвідношення]

Глава восьма [Якість]

Глава дванадцята [Первинне й вторинне]

Глава тринадцята [Дане разом]

Глава чотирнадцята [Шість видів руху]

Глава п'ятнадцята [Володіння]

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831)Наука логікиРозділ перший. Вчення про буттяРозділ другий. Вчення про сутність

Розділ третій. Вчення про поняття

Іммануїл Кант (1724-1804)Критика чистого розуму. Про дороговказ до відкриття всіх чистих розсудкових понять. Аналітики понять розділ перший. Про дороговказ до відкриття всіх чистих розсудкових понять. Трансцендентальний дороговказ для відкриття всіх чистих розсудкових понять.

Секція перша. Про логічне застосування розсудку взагаліТрансцендентальний дороговказ до відкриття всіх чистих розсудкових понять.

Секція друга. Про логічну функцію розсудку в судженнях. Трансцендентальний дороговказ до відкриття всіх чистих розсудкових понять.

Секція третя. Про чисті розсудкові поняття, або категорії

Розділ 4. Основні етапи розвитку філософської думки

Григорій Сковорода (1722-1794)КольцоДружеский разговор о душевном мире

Фрідріх Ніцше (1844-1900)Генеалогія мораліТрактат перший. "ДОБРО І ЗЛО". "ХОРОШЕ І ДУРНЕ"

Емманюель Левінас (1905-1995)Чи є онтологія фундаментальною?1. Примат онтології2. Сучасна онтологія3. Двозначність сучасної онтології4. Інший як співрозмовник5. Етичне значення іншого

Розділ 5. Філософія та світогляд

Вільгельм Дильтей (1833-1911)Типи світогляду і виявлення їх у метафізичних системахІ. Життя й світогляд

Володимир Шинкарук (1928-2001)Світогляд і філософія

Ернст Кассирер (1874-1945)Дослідження людини. Вступ до філософії культуриМіф та релігія

Розділ 6. Філософія буття

Володимир Ленін (1870-1924)Матеріалізм і емпіріокритицизмЧи існує об'єктивна істина?

Фрідріх Шеллінг (1775-1854)Про відношення реального та ідеального в природіДо історії нової філософії (МЮНХЕНСЬКІ ЛЕКЦІЇ)

Жан-Поль Сартр (1905-1980)Екзистенціалізм - це гуманізм

Розділ 7. Філософське розуміння природи

Володимир Вернадський (1863-1945)Декілька слів про ноосферу

Ауреліо Печчеї (1908-1984)

Людські якості

Шість цілей для людства1.

Час діятиШість стартових цілей

Перша ціль: "зовнішні межі"

Друга ціль: "внутрішні межі"

Третя ціль: культурна спадщина

Четверта ціль: світове співтовариство

П'ята ціль: середовище проживання

Шоста ціль: виробнича система

Заключне слово

Денніс Медоуз (нар. 1942)Межі зростанняТехнічний прогрес і межі зростанняТехнічний прогрес у моделі світуРежим перевищення граничного значення

Розділ 8. Людина як предмет філософського осягнення

Людвіг Фоєрбах (1804-1872)Фрагменти до характеристики моєї філософської біографіїСумнівиДисертація (про єдиний, універсальний, безкінечний розум)Лекції з логіки та метафізики в ерлангеніДумки про смерть та безсмертяСутність християнстваОсновні положення філософії

Макс Шелер (1874-1928)Місце людини в космосі

Еріх Фромм (1900-1980)Анатомія людської деструктивностіІнстинкти та людські пристрасті

Розділ 9. Філософія свідомості

Едмунд Гуссерль (1859-1938)Ідеї до чистої феноменології та феноменологічної філософії

Вступ

Розділ другий. Фундаментально-феноменологічні розмисли

Глава друга. Свідомість та природна дійсність

36. Інтенціональне переживання. Переживання як таке

39. Свідомість та природна дійсність. "Наївна" людина з її осягненням

42. Буття як свідомість та буття як реальність. Принципова відмінність способів споглядання

Розділ третій. Питання методики та проблематика чистої феноменології

Глава перша. Попередні методичні міркування

63. Особливе значення методичних міркувань для феноменології

65. Обернена співвіднесеність феноменології з нею самою

66. Адекватне вираження ясних даностей. Однозначні терміни69. Метод цілковито ясного схоплювання сутності

70. Метод прояснення сутності та роль сприйняття у ньому. Привілейоване становище нескутої фантазії

75. Феноменологія як дескриптивне вчення про сутності чистих переживань.

Зиґмунд Фройд (1886-1939)І. Я ТА ВОНОІІ. Я ТА ВОНОIII. Я ТА НАД-Я (Я-ІДЕАЛ)

Евальд Ільєнков (1924-1979)Діалектика ідеального

Розділ 10. Теорія пізнання

Іммануїл Кант (1724-1804)Критика чистого розуму.

ВступІ. Про різницю між чистим і емпіричним знанням

ІІ. Ми володіємо певними апріорними знаннями, і навіть посполитий розсудок ніколи не позбавлений їх

ІІІ. Філософія потребує науки, яка б визначала можливість, принципи та обсяг усіх апріорних знань

IV. Про різницю між аналітичними і синтетичними судженнями

V. У всіх теоретичних науках розуму містяться апріорні синтетичні судження як принципи

VI. Загальне завдання чистого розуму

VII. Ідея та поділ окремої науки, званої критикою чистого розуму

Бертран Рассел (1872-1970)Людське пізнання. Його сфера та межі

Розділ І. Індивідуальне і суспільне пізнанняРозділ

XI. Факт, віра, істина і пізнання

Павло Копнін (1922-1971)Гносеологічні та логічні основи науки

Розділ V. Істина та її критерій

Розділ 11. Філософія та методологія

Ілля ПРИГОЖИН (нар. 1917)

Порядок із хаосу: Новий діалог "ЛЮДИНИ З ПРИРОДОЮ"

Томас Кун (1922-1996)

Структура наукових революцій

Вступ

Роль історії На шляху до нормальної наукиПрирода нормальної науки

Пол Феєрабенд (1924-1996)

Аналітичний покажчик

Вступ

Розділ 12. Філософія мови

Ганс-Георг Гадамер (1900-2001)МОВА ЯК ГОРИЗОНТ ГЕРМЕНЕВТИЧНОІ ОНТОЛОГІЇ

Олександр Потебня (1835-1891)Думка і мова

Людвіг Вітгенштайн (1889-1951)Логіко-філософський трактат

Розділ 13. Філософське осмислення історичного процесу

Карл Маркс (1818-1883)До критики політичної економії

Передмова

Даніел Белл (нар. 1919)Настання постіндустріального суспільстваВступВиміри постіндустріального суспільства

План цієї книги

Самуель Гантінгтон (нар. 1927)Зіткнення цивілізацій модель прийдешнього конфліктуПрирода цивілізаційЧому неминуче зіткнення цивілізацій?Лінії розлому між цивілізаціями

Об'єднання цивілізацій: синдром "братніх країн"Захід проти іншого світуРозколоті країниКонфуціансько-ісламський блокВисновки для заходу

Розділ 14. Соціальна філософія

Питирим Сорокін (1889-1968)Соціальна стратифікація і мобільність. соціальна і культурна мобільність

Соціальний простір, соціальна дистанція, соціальна позиція

Геометричний і соціальний простір

Горизонтальні й вертикальні параметри соціального простору

Соціальна стратифікація1.

Поняття й визначення2.

Основні форми соціальної стратифікації й відносини між ними

Соціальна мобільність, її форми та флуктуації1.

Концепція соціальної мобільності її форми2.

Інтенсивність (або швидкість) і всезагальність вертикальної соціальної мобільності3. Рухливі й нерухливі форми стратифікованих суспільствКанали вертикальної циркуляціїФункції соціальної циркуляції виконують різні інститути.Механізми соціального тестування, добору і поділу індивідів усередині різних соціальних страт

Хосе Ортега-і-гассет (1883-1955)Бунт мас

І. Навала мас

IV. Зріст життя

V. Свідчення статистики

VI. Приступаємо до аналізу маси

VII. Шляхетне життя і просте життя, або зусилля і безвладність

VIII. Чому маси втручаються в усе і чому вони втручаються лише насильно

XIII. Найбільша небезпека - держава

Герберт Маркузе (1898-1979)Ерос і цивілізаціяДодаток. Політична передмова 1966 року

Розділ 15. Філософія і духовність

Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831)Феноменологія духу

Передмова

VI Дух

Памфіл Юркевич (1826-1874)Серце та його значення у духовному житті людини, згідно з ученням слова божого

Семен Франк (1877-1950)Душа людини

Розділ 16. Філософія економіки

Карл Маркс (1818-1883)Приватна власність і комунізм. різні етапи розвитку комуністичних поглядів. грубий, зрівняльний комунізм і комунізм як соціалізм, що збігається з гуманізмом

Макс Вебер (1864-1920)Протестантська етика і дух капіталізму постановка проблеми

Френсіс Фукуяма (нар. 1952)

ДОВІРА: Соціальні добродії і шлях до розквіту

Передмова до другого видання

Розділ 1. Про ситуацію людини в кінці історії

Розділ 3. Масштаб довіри

Розділ 4. Мова добра і зла

Розділ 5. Соціальні чесноти

Розділ 7. Шляхи і манівці соціалі3ованості

Розділ 17. Філософія політики

Нікколо Мак'явеллі (1469-1527)ДержавецьСкільки існує різновидів володінь і яким чином вони здобуваються

Про володіння спадкові

Про панства змішані

Чому царство Дарія, завойоване Олександером, не повстало проти спадкоємців Олександера по смерті останнього

Про риси, за які людей, а найбільше - державців хвалять або гудять

Про щедрість і ощадливість

Про жорстокість і милосердя і про те, що краще: щоб тебе любили чи щоб тебе боялися

Як владарі повинні дотримуватися свого словаЯк уникати людської зневаги й ненависті

Джон Локк (1632-1704)

Два трактати про врядування

Про політичне чи громадянське суспільство. Про початки політичних суспільств. Про початки політичних суспільств

Юрген Габермас (нар. 1929)Структурні перетворення у сфері відкритості

Структурні перетворення суспільної відкритості - три ревізії. зміна теоретичних меж

Розділ 18. Філософія і культура

Освальд Шпенглер (1880-1936)Присмерк Європи. Нариси морфології світової історії

Вступ. Таблиці. Смисл чисел. Проблема світової історії. Макрокосм. Картина душі і почуття життя

Йоганн Гейзинга (1872-1945)HOMO LUDENS

Природа і значення гри як явища культури

Гра й змагання як чинники формування культури

Ігровий елемент сучасної культури

Альберт Швейцер (1875-1965)Культура і етика

Передмова

Хрестоматія є упорядкованим і систематизованим зібранням фрагментів творів видатних представників зарубіжної та вітчизняної філософської культури.

Філософські праці було вибрано й упорядковано відповідно до програми нормативного навчального курсу "Філософія", створеної викладачами кафедри філософії гуманітарних наук філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Більшість робіт філософів перекладена українською мовою упорядниками хрестоматії, твори українських філософів представлені мовою оригіналу, незначна кількість робіт репрезентована текстами, переклад яких українською мовою було раніше опубліковано, однак виклад цих текстів скореговано відповідно до сучасних вимог викладання курсу "Філософія".

Творчі надбання філософів у хрестоматії систематизовано за двома напрямами: а) тематичним - фрагменти праць відповідають завданням, цілям і меті, які відображені у назвах лекцій і практичних (семінарських) занять; б) змістовим - твори філософів різних часів і народів оригінально репрезентують ідеї, проблеми, гіпотези, концепції, теорії щодо осягнення сутності, сенсу та цінностей усього сущого. Водночас систематизація зібрання творів покликана виконати важливе дидактичне завдання: забезпечити навчання студентів завдяки самостійній роботі під час опрацювання текстів творів, що достатньо ефективно відображають процес виникнення, становлення і розвитку філософської культури.

Перший розділ хрестоматії "Філософія як соціокультурний феномен" представлений фрагментами праць, у яких показано, що розуміння філософії вимагає таких підходів, які дають можливість її осмислювати одночасно як науку, і як методологію, і як світогляд, і як духовність, що виявляється насамперед через критичне ставлення людини до дійсності, адже людина не просто споглядає світ, а розуміє його через різноманітні смислові нашарування. Одночасно в цьому розділі філософія постає як така конститутивна предметність, завдяки якій можливе напрацювання людиною і суспільством основних напрямів соціальної діяльності.

У другому розділі "Філософія як система знання" подано твори, в яких акцентується увага на розкритті структури, визначенні методів та основних функцій філософії. Розкривається співвідношення між класичним і сучасним розумінням метафізики. Наголошується на неоднозначності діалектичного підходу до проблеми методу та функцій філософи. Демонструються особливості взаємозв'язку і взаємовпливу феноменології, герменевтики, дазайн-аналізу, психоаналізу тощо як методів філософського пізнання.

Третій розділ "Категорії філософії, їх зміст і функції" репрезентований класичними працями, в яких встановлюється, що категорії - це висловлювання, які відображають такі загальні властивості буття, за допомогою яких воно членується у мові і знанні на рубрики, що не зводяться одна до одної. Категорії розглядаються також і як розсудкові апріорні поняття, які об'єднують, синтезують матеріал чуттєвості. Вони є гранично загальними "поняттями про предмет взагалі". Сконцентровується увага на синтетичному характері категорій: вони постають як скорочення для вираження однорідних явищ, речей, подій, видів діяльності і як засоби для визначення та знаходження предметних відношень.

Щодо четвертого розділу хрестоматії "Основні етапи розвитку філософської думки" потрібно звернути увагу на те, що тут тексти добиралися за такою логікою: неможливо обмежено подати все, але можливо обмежити подання всього, висвітливши основне, найбільш значуще з позицій сьогодення. У текстах, поданих у розділі, чітко визначається, хто саме є творцем філософії і для кого вона створена. Розгляд людини як найвищої цінності, її можливості реалізуватися згідно з ідеєю "сродності", її прагнення відбутись через "надлюдину" у підсумковому вигляді постає як її витлумачення через жагу справедливості, правди і "страху за іншого", що одночасно є і її страхом, і сучасною репрезентацією філософії.

У п'ятому розділі "Філософія та світогляд" подано різні погляди щодо сутності світогляду, його типології та соціальної значущості. Визначається, що світогляд постає як наукові, ненаукові й антинаукові переживання, погляди, уявлення, ідеї, переконання. Одночасно світогляд має предметний характер існування: узагальнений, теоретичний образ дійсності. Світогляд постає і як універсально-синкретичне, тобто таке, що охоплює і природну, і соціальну реальність, філософське явище.

У шостому розділі "Філософія буття" представлено твори, розгляд яких дає можливість збагатитися знаннями для аналізу фундаментальних принципів буття, найбільш загальних сутностей та категорій сущого. Демонструється раціоналістична традиція розбудови онтології на підставі ідеї: буття є результатом розвитку мислення, його моментом, коли мислення виявляє свою тотожність із буттям. При цьому буття осягається не тільки у пасивному спогляданні, айв історичному логічному становленні. Аналізується відношення таких типів онтології, як ідеалізм і матеріалізм, розглядається філософський зміст категорій "субстанція", "матерія", "матеріальне", "ідеальне". Водночас значна увага приділяється тлумаченню буття як неподільної єдності суб'єкта й об'єкта, що є основою людської свободи і відповідальності.

Стосовно сьомого розділу "Філософське розуміння природи" необхідно зазначити, що фрагменти представлених творів дають змогу розглядати природу як одне з центральних понять філософської думки і культури, що має широкий спектр значень. У найбільш загальному розумінні природу визначають як сукупність усього сущого й одночасно як протилежний людині (суб'єкту) об'єктивний світ. Водночас природа означає сутність тієї чи іншої речі. Значна увага у розділі приділяється розкриттю антропогенних впливів на природу, які приводять до виникнення ноосфери. Ноосферогенез визначається насамперед зростанням ролі науки і техніки та орієнтованої на них діяльності людини, а ця діяльність призводить до неоднозначних наслідків.

У восьмому розділі "Людина як предмет філософського осягнення" увага зосереджується на фрагментах творів, у яких своєрідно розкривається унікальність природи людини, визначається соціокультурний характер її буття та подаються основні виміри людського життя. Справжня природа людини витлумачується через поняття любові як вияв активності самої природи, особливого чуттєво-емоційного піднесення і чинника самоутвердження людини у світі. Визначаються способи адаптації людини до соціуму: рецептивний, експлуатуючий, нагромаджувальний, ринковий та продуктивний. Показується, що людина становить єдність конкретного та есенційного (сутнісного) буття, а ця єдність зумовлює все різноманіття життєдіяльності людини.

У дев'ятому розділі "Філософія свідомості" представлені твори, в яких під різними кутами зору розкриваються поняття та структура свідомості, визначаються її основні функції та соціальне значення. У межах феноменологічної концепції представлена характеристика спрямованості свідомості до предмета (інтенціональності), подано своєрідний аналіз смислової будови людського світу, розкрито співвідношення "виразу" і його "значення", показано, що умовою здійснення інтенції свідомості є її споглядальне виконання. З позицій психоаналізу показано, що свідомість ("Я", або "Его") є тільки елементом моделі психіки у взаємодії з несвідомим ("Воно") та над-свідомим ("Над-Я", або "Супер-Его"). У руслі ідеї "тотожності мислення і буття" у цьому розділі доводиться, що зміст мислення характеризує не свідомість, а саму реальну предметність, яка дається свідомості людини через форми и діяльності.

Щодо десятого розділу Теорія пізнання" потрібно підкреслити, що тут репрезентовано як класичні підходи до проблеми пізнання, так і посткласичне та некласичне тлумачення останнього. У класичному вимірі пізнання постає як синтез явищ, мислення і його форм-категорій. Пропагується у посткласичному плані ідея незалежності об'єкта пізнання і можливостей його відображення у мисленні. Як приклад некласичного підходу до пізнання подаються розробка та обґрунтування спеціальних категорій, де стрижневими є поняття наукової проблеми, наукового факту, гносеологічного ідеалу, краси, віри і свободи.

В одинадцятому розділі "Філософія та методологія" спочатку представлено продукування ідей на межі науки і філософії: нове осмислення ідеї часу, перегляд ролі та місця науки в культурі, а також самої парадигмальної природи науки. Обґрунтовується необхідність переходу від парадигми науки, що спиралася на замкнуті системи й лінійні співвідношення, до принципово іншої парадигми, орієнтованої на відкриті системи. Одночасно обґрунтовується теза про те, що не існує фактів, які не залежали від парадигм: приймаючи ту чи іншу парадигму, творці науки тим самим прирікають себе дивитися на світ крізь її призму. З такого розуміння відношення "факт - теорія" з'являється теза про "несумірність" наукових парадигм. Окрім того, у розділі визначається, що наука - це одна з багатьох соціокультурних практик, яка є ірраціональною в тому самому розумінні, що й такі ідеологічні практики, як магія, міфологія, релігія.

У дванадцятому розділі "Філософія мови" увага зосереджується на фрагментах творів, у яких визначається, що філософія покликана забезпечити інтегративні функції у мовознавстві, яке постійно диференціюється. Одночасно підкреслюється, що мова є історичною формою народного духу, вона окреслює національну осібність спільноти, кодуючи у структурах створеного нею "проміжного" світу особливий національний світогляд. Значна увага приділяється ідеї про те, що істинне розуміння вимагає доконечного врахування історичної ситуації та історичної традиції, що робить істину співмірною людському духові, а людину - долученою до істини. Також зазначається, що необхідно відмовитися від чіткого розмежування суб'єктивності тлумача та об'єктивності того, що підлягає тлумаченню, постійного діалогу сьогоденного світу зі світом історичним.

Щодо тринадцятого розділу "Філософське осмислення історичного процесу" потрібно підкреслити, що використані тут твори дають можливість у філософському плані визначитися з особливостями розвитку всесвітньої історії, тлумаченнями проблем суб'єкта історичного процесу, періодизації історії та її смислу. Основна увага приділяється творам посткласичного і некласичного періодів розвитку філософської думки, оскільки саме в ці часи формуються і набувають потужного стану наукоцентричний (вибудовує наукову й історичну картини світу) і наукобіжний (зосереджує увагу на особливостях осягнення світу як історії) напрями філософії історії.

Чотирнадцятий розділ "Соціальна філософія" репрезентує твори, в яких досить цікаво і по-філософськи грамотно визначаються основні характеристики суспільства, вказується на особливості соціальної динаміки, окреслюються різновиди соціального ідеалу, характеризуються рушійні сили соціального прогресу та подається специфічна соціальна прогностика як претензія на статус своєрідної теорії ціннісних орієнтацій суспільств. Представлені фрагменти праць дають можливість побачити суспільство як всеосяжну систему, що окреслюється граничними умовами соціальності як смислової комунікації, а в просторово-часовому вимірі як "світове" "планетарне", "мультиплікативно-плинне" явище.

У п'ятнадцятому розділі "Філософія і духовність" подано фрагменти творів, які переважно з позицій раціоналізму та ірраціоналізму визначають можливості людини як духовної істоти. Тут дух розглядається як взаємодія споглядально-мислительних та вольових процесів, що постійно об'єктивуються в артефактах, створюючи світ культури. Душа розглядається як індивідуалізований дух, як поняття, що відображає своєрідність внутрішнього світу людини, здатність до переживання, співпереживання або відчуження. У розділі акцентується увага на цінностях як на ядрі духовного світу людини і суспільства, вказується на вищі духовні цінності та проблеми соціального порозуміння. Духовність розглядається як здатність скеровувати людське життя у чітко визначеному напрямі.

Стосовно шістнадцятого розділу "Філософія економіки" потрібно зазначити, що в ньому представлені твори, в яких визначається соціальне місце економічної сфери життєдіяльності суспільства. Також розділ дає можливість ознайомитися з етапами формування і розвитку філософсько-економічного знання та привернути увагу до основних категорій філософії економіки. Особливий погляд звернутий до проблеми відчуження, що виникає в процесі виробничої діяльності, та специфіки зняття цього відчуження завдяки відносинам власника і господаря, єдності останніх як сутнісних сил людини. Чільне місце у розділі належить питанню проблеми співвідношення індивідуальної і соціальної свобод в умовах ринкової економіки.

Сімнадцятий розділ "Філософія політики" репрезентований фрагментами творів, у яких досить чітко вимальовується класично узагальнене розуміння політики і влади та їх структури. Одночасно у класичній інтерпретації подано філософське визначення інституту держави, її функцій та ролі в політичній організації суспільства. Значна увага у розділі приділена філософському обґрунтуванню необхідності громадського контролю за владою, що є суттєвим чинником становлення модерного суспільства та легітимації його інституцій.

У вісімнадцятому розділі "Філософія і культура" подано фрагменти творів, у яких своєрідно розкривається філософський зміст культури. Увага акцентується на дисконтинуальності культури: культурно-історичний процес постає не тільки як монолітично-єдина лінія неухильного сходження, а й як поліцентричне і багатолінійне утворення, як сукупність співіснуючих і наступних одна щодо одної культур. Культура розглядається як особлива реальність, буттєвий вимір унікальності існування різномасштабних індивідів історії. Наголошення на неподільності зв'язку розвитку духовного світу особистості й еволюції культури дає змогу зробити висновок, що культура є втіленням гуманістичної сутності людини, а її критерієм є етика.

Шановні читачі! Автори передмови до хрестоматії та упорядники творів глибоко переконані у дійсно масштабній репрезентації філософської культури та сподіваються на Ваші вагомі успіхи у царині формування і розвитку власних джерел Мудрості.

Л.В. Губерський, академік HAH України, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

А.О. Приятельчук, доцент, завідувач кафедри філософії гуманітарних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Розділ 1. Філософія як соціокультурний феномен

Сергій Кримський (нар. 1930 р.)

Сергій Борисович Кримський - український філософ. Фахівець у галузі методології науки, культурології. Зробив помітний внесок у розроблення логіки наукового дослідження і культурологічного підходу до з'ясування філософських проблем. С.Б. Кримський розробляє принципи трансформації знання, прийоми інтерпретації, принципи узагальненої раціональності та розуміння, принципи духовності, розвиває неоплатонічну концепцію вилучення архетипних структур буття, розуму та культури; виокремлює архетипи української культури.

Філософія - авантюра духу чи літургія смислу?

Видатний мислитель пізньоантичної епохи, Плотін, стверджуючи прилученність мудрості до центральних зон смислотворчості буття та людини, проголошував, що філософія є найголовнішим у житті. Можливість чи сумнівність такої тези і буде розглядатися...

Що є безумовно незаперечним - це те, що філософія виявляється найбільш незахищеною галуззю культури. Вона завжди була жертвою невігластва, свавілля влади та інстинктів натовпу. Навіть у тих філософських концепціях, що прислуговувались різним офіційним інстанціям, іноді проривались гординя духу, який "віє де хоче", та елітарність інтелекту, що є непереносимою для цинізму прагматиків та самовладдя тиранів. Ось чому в історію філософії вписані трагічні постаті мислителів від Сократа та Гіпатії, Абеляра і Бруно, Спінози та Кампанелли аж до "корабля філософів" (на якому... були вислані з Росії найбільш значні її мислителі) та ще більш гіркої долі українських філософів 30-х років. Але завжди філософія страждала не тільки від її кривавих переслідувачів, але й від непорозуміння, зневаги та насмішок представників так званої позитивної науки, прихильників точних напівістин та навіть справжніх геніїв верифікованого експериментом знання.

Видатний фізик XX століття, Л.Д. Ландау, класифікуючи науки, поділяв їх на природні (тобто природничі, на зразок фізики і хімії), неприродні (тобто гуманітарні, типу економіки чи етнографії), надприродні (тобто богословські) та протиприродні. До останніх він відносив філософію, гадаючи, що таким чином він її робить предметом зневаги та заперечення. Але, насправді, Л.Д. Ландау дав не зневажливе, а точне визначення філософії. Бо вона, дійсно, протиприродна. Насамперед, філософія протистоїть загальновизнаним дисциплінарним вимогам науки, зразком якого вважалося природознавство. Вона, на відміну від звичайних наук, не має визначеного предмета, бо, за думкою Ортеги-і-Гассета, з самого початку шукає саму себе, свій предмет та свої можливості... Філософія починається як любов до мудрості, з духовних пошуків софосів чи мудреців і потім визначається як метафізика (те, що вище природничих наук) в її сполученні з богослов'ям (як це було в середньовіччі) та натурфілософією (як це було в Ренесансі). Справжній переворот у філософській свідомості здійснив Кант, оголосивши філософію знанням про знання, тобто науку, яка вивчає не природу і не дійсність як таку, а знання про природу, дійсність та рефлексивність духу. Тим самим методологічна функція філософії оголошувалась предметноутворюючою. Знаменно, що навіть марксизм оголошував проблему методу основною для філософії. "...Усе світорозуміння Маркса, - писав Ф. Енгельс, - це не доктрина, а метод"...

Зараз під тиском антропологічної проблематики предмет філософії... змінюється в напрямі персоноцентризму, граничних питань людинознавства взагалі. Це не означає, що проблема людини залишалась поза увагою раніше, вона завжди була притаманна філософії, але як проблема, що виявлялась суміжною ідеї боговтілення чи моральної свідомості, чи соціальній думці.