Пізнання світу як філософська проблема: різні філософські підходи до тлумачення сутності пізнання

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОB’Я УКРАЇНИ

Одеський державний медичний університет

Кафедра філософії

Лекція № 12 з дисципліни «Філософія»

Для спеціальностей: 7.110101 «Лікувальна справа»,

7.110104 «Педіатрія»,

7.110105 «Медико-профілактична справа»

Факультет : медичний, міжнародний (мед.)

Модуль 2. Основні проблеми філософії.

Онтологія, антропологія, гносеологія та філософія релігії.

Змістовий модуль 8. Філософська проблема пiзнання світу.

Тема: «Пізнання як філософська проблема»

Лекцію складено зав. кафедри філософії, проф. Єршовою-Бабенко І.В. та доц. Ханжи В.Б.

Лекцію обговорено на навчально-методичному засіданні кафедри філософії

“___”_____________ 2009 р. Протокол № _____.

Зав. кафедри, проф. _______________________ Єршова-Бабенко І.В.

Одеса, 2009

Тема: «Пізнання як філософська проблема» – 2 г.

Актуальність теми:

Пізнання – одна з найважливіших здатностей людини. Людина, що позбавлена можливості пізнавати світ, приречена на деградування, особливо це небезпечно в дитячому та похилому віці. Свою спрагу пізнавального оволодіння світом дюдина вгамовує в різних формах: релігійній, науковій, філософській, формі мистецтва. Вивчення теми надасть майбутньому фахівцеві як необхідну теоретичну базу, так і практичні рекомендації, використовуючи які він зможе вдосконалити процес подальшого пізнання, зробити його методологічно грамотним і продуктивним. Знання та практичні навички, які отримує студент, стануть йому у нагоді у рішенні конкретно-медичних проблем, а також, якщо він обере науковий шлях, – у написанні відповідних праць.

Конкретні цілі:

• Аналізувати історію людського пізнання: його багаторівневість та складність, закономірний характер.

• Пояснювати діалектику пізнавального процесу: особливостей його форм та рівнів.

• Пояснювати специфіку наукового (зокрема, науково-медичного) пізнання.

• Оцінювати практичну ефективність знань.

Основні питання, що розглядаються:

№№з.п.	Основні етапи лекції та їх зміст.	Оснащення лекції	Розподіл часу
1.	2.	3.	4.
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.	Підготовчий етап. Визначення навчальних цілей. Забезпечення позитивної мотивації. Основний етап. Викладення лекційного матеріалу. План: 1. Пізнання світу як філософська проблема: різні філософські підходи до тлумачення сутності пізнання. 2. Суб'єкт та об'єкт пізнання. 3. Практика як основа, рушійна сила та мета пізнання, основні види практики. 4. Діалектичний характер пізнання: його рівні та форми 5. Абстрактне мислення: його можливості та обмеженість. 6. Інтуїція – специфічний рівень пізнання.   Заключний етап. Резюме лекції, загальні висновки. Відповіді лектора на можливі запитання. Завдання для самопідготовки студента. Перевірка відвідування лекції.	Таблиця Кодограма Таблиця Список літера-тури, питання	3 хв. 2 хв. 15 хв. 5 хв. 10 хв. 15 хв. 10 хв. 5 хв. 3 хв. 3 хв. 2 хв. 7 хв.

Текст лекції:

Пізнання світу як філософська проблема: різні філософські підходи до тлумачення сутності пізнання.

Пізнання - вища форма відображення об'єктивної дійсності, процес вироблення дійсних знань. Спочатку пізнання було однією із сторін практичної діяльності людей, поступово в ході історичного розвитку людства пізнання стало особливою діяльністю. У пізнанні виділяють два рівні: чуттєве пізнання, здійснюєтьсяя за допомогою відчуття, сприйняття, уявлення, і раціональне пізнання, що протікає в поняттях, думках, висновках і фіксується в теоріях. Розрізняють також буденне, художнє і наукове пізнання, а в рамках останнього - пізнання природи і пізнання суспільства. Різні сторони процесу пізнання досліджуються рядом спеціальних наук: когнітивною психологією, історією науки, соціологією науки і т.п. Загальне вчення про пізнання дає філософська теорія пізнання (гносеологія)

Питання пізнання займають центральне місце у філософії Канта. Узагальнюючи філософію британського емпіризму, він погоджується з тим, що всяке наше пізнання починається з досвіду. Проте досвід має складну структуру. З одного боку, досвід є дією предметів на наші органи чуття. Проте дивитися і бачити — різні речі. Ця різниця продиктована трансцендентальним — ключовим поняттям Канта. Трансцендентальне — це призма розуму, яка відкриває і спотворює справжню реальність. Трансцендентальне — це те, що ділить реальність на світ в собі (ноуменальний) і світ для нас (феноменальний). До області трансцендентального відносяться простір і час — форми апріорного споглядання (трансцендентальна естетика); категорії свідомості, що оформлюють сприйняття (трансцендентальна логіка); нерозв'язні питання (трансцендентальна діалектика), намагаючись відповісти на які ми неминуче потрапляємо в область трансцендентальної ілюзії, бо це знання лежить за межами можливого досвіду (елементи, Бог, свобода, вічність світу).

За версією Канта світ відчуттів і сприйнять є повним хаосом, нагромадженням безладних відчуттів і подій. Потрібно навести в цьому хаосі порядок. Цей світ перетворюється за допомогою апріорних форм, якими є час і простір. Час і простір існують тільки у феноменальному світі. Вони існують без досвіду і поза досвідом. Накладення зв'язків у світі феноменів знаходиться за допомогою категорій розуму. За допомогою цих зв'язків пізнаючий перетворює хаос на порядок і закономірний рухомий світ.