Закон переходу кількісних змін у якісні.

Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін необхідно починати з визначення таких понять як якість, кількість, міра.

Якість - це внутрішня визначенність предметів і явищ. Якість взагалі є тотожна з буттям визначенність. Дещо, завдяки своїй якості, є те чим воно є і, втрачаючи свою якість, воно перестає бути тим, що воно є. Якості об’єктивні. Якість виявляє себе через властивість. Різниця між ними відносна.

Кількість – це зовнішня визначенність буття, яка вже не є тотожною з буттям. Чистою кількісною визначенністю є число, яке практино не пов’язане з якістю. Незважаючи на це кількість і якість між собою взаємопов’язані, гармонійно поєднані. Єдність кількості і якості виражається в категорії міри. Міра показує межу, в якій предмети залишаються якісно визначені. Перехід від одного якісного стану до іншого відбувається завдяки кількісним змінам. До певної міри кількісні зміни не ведуть до виникнення нової якості. Іде поступове, безперервне збільшення цінності. Безперервне накопичення кількості зупиняється, коли міра вичерпує себе і виникає нова якість. Перехід від кількісних до нових якісних відбувається завдяки стрибкам. Стрибки розрізняються за характером, масштабністю, змістом, формою їхнього прояву та ін.

Отже, основні зміни цього закону полягають в тому, що перехід від однієї якості предмета до іншої здійснюється не стихійно, а закономірно в межах своєї міри. Визначивши малу міру, можна передбачити характер стрибка, його тип і відповідно зреагувати на нього.

Діалектичний закон заперечення заперечення.

Закон заперечення заперечення відображає об’єктивний закономірний зв’язок, спадкоємність між тим, що запер. і тим, що заперечеє. Першим цей термін запровадив у філ. Гегель. Він є автором цього закону діалектики, сформулювавши його як закон мислення, пізнання. Поняття, за Гегелем, є єдністю буття і сутності. Сутність – заперечення буття. Поняття – друге запереченя або заперечення заперечення. Буття – це те, що є, що існує; сутність – це “зняте”, розкрите буття, тому воно є його першим запереченням. Поняття – синтез того й іншого буття і сутності, тому воно є другим запереченням або заперечення заперечення. Гегель оперував цими поняттями тільки щодо логіки, прроцесу мислення. Справді, Гегель використовував поняття заперечення заперечення насамперед як категорії діалектичної логіки. Особливості закону випливають із сутнісних, суперечливих елементів зв’язку старого і нового, їхньої спадкоємності. Цей закон виявляється в повному своєму обсязі лише в тому разі, коли відбувається повний цикл розвитку, коли мають місце три ступені в процесі розв-ку. Одже особливостями даного закону є те, що він здійснює свої оберти, коли є повний цикл. І нарешті, закон заперечення заперечення дає теоретичне уявлення про поступальних характер розвитку.

Є три різні точки зору на цей закон: 1. Закон заперечення заперечення – основний закон діалектики, і тому він має характер всезагальності, тобто діє в різних сферах дійсності. 2. Так це закон діалектики. Але він не має статусу всезагального, бо є речі, в розв. яких важко уявити друге заперечення , або та кий закон не є всезаг., оскільки він проявляється сише у процесах розв. по прогресу і не охоплює руху по регресу. 3. Даний закон може бути тільки законом суб’єктивної діалектики, діалектичної логіки, як у Гегеля.

Закон з.з., як і інші закони діалектики, є законом будь-якого розвитку, будь-якого руху взагалі і не лише за прогресивно. лінією, а й за регресивною

Альтернативи діалектики.

Діалектика як певна філософська концепція філософська методологія має багато визначень, котрі дають уявлення про різніїїсторони,зміст.Існують3 найважливіші виміри діалектики, а саме: про діалектикуяк теорію розвитку,як логіку і теорію пізнання.Антипод діалектикияк теорії розвиткуметафізика(вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття). Метафізика і діалектика є протилежними за рядом важливих,фундаментальних начал, а саме: джерелом розвитку, руху та змін; розумінням зв’язку старого і нового; за стилем мислення. Альтернативамидіалектики є також софістика(за багатьма своїми ознаками наближаєтьсядо метафізики.Софістика ґрунтуєтьсянанеправильному виборі вихідних положень,наабсолютизації того чи іншого визначення, на змішувані суттєвого з несуттєвим, на хибних доведеннях, на використаннірізних значень одного і того ж слова) і електика(алогічна концепція,що ґрунтується на свавільному виборі координат;навипадковому поєднанні різних сторін речей; на ігноруванні їхніхсуттєвихвідмінностей).Доальтернатив діалектики відносять такождогматизм(антиісторичний,абстрактний спосіброзгляду теоретичних і практичних проблем,колипривирішенні їх не враховуються ні обставинмісця,ніобставиничасу)ірелятивізм(теоретикопізнавальнаконцепція, котра виходить з однобічного з’ясування сутіістини,перебільшення моменту її відносності, тобтоінтерпретаціїрезультатівпроцесу пізнання).