Новий світ новими засобами

Ми з вами звикли жити в зручно улаштованому нами і нашими батьками світі. Ми навіть не звертаємо уваги на те, яке штучне середовище створили: ми живемо в будинках, одягнені в одяг, користуємося численними знаряддями. Все це ШТУЧНИЙ СВІТ. Навіщо?

Якби людина була такою ж твариною, як інші тварини, тоді б вона йшла звичайним шляхом: вона сам би пристосовувалася до світу, як пристосовуються тварини. А людина, навпроти, пристосовує світ під себе. Чому?

Чому ми єдині створюємо штучний світ існування? І насправді, нас усіх у школі вчать, що праця створила з мавпи людину. Однак ви не думали при цьому: а що таке праця? Адже праця саме є те саме, що робить штучне середовище.

Праця - це саме те, що перетворює світ. (сама по собі праця може зробити з людини коня, або робота) Не праця сама по собі зробила з мавпи людину, а щось у людині змусило її трудитися. Якесь ПОКЛИКАННЯ. Найважливіше, саме цікаве: ЩО саме змусило людини трудитися і перетворювати світ?

Саме примітивне перше знаряддя якого-небудь австралопітека - південної мавпи, що по сучасним палеоантропологічним датуванням відноситься до періоду близько 2,5 млн. років тому, виявляється набагато ближче до нашої сучасної найскладніших комп'ютерних систем, чим до тваринного світу, тому що це кам'яне знаряддя є засіб перетворення світу, і тільки для цього воно зроблено.

І осьде починається ПЕРША ЗÀГАДКА СВІТОГЛЯДНОГО ХАРАКТЕРУ.

Виникає таке відчуття, що людина цей світ сприйняла не тільки як свій рідний світ, а як чужий, від якого вона повинна відокремити себе.

Людина створила штучне знаряддя, що б десь якось створити штучне середовище. Потім з'являється використання вогню, потім з'являються штучні житла, і так пішло до сьогоднішнього дня.

1. Використання знарядь перетворення природи..

2. Створення неприродного середовища.

Думаю, сам факт того, що людина стала освоювати навколишній світ, - це вже філософська і релігійна проблема: не тому людина стала людиною і "сапиенс”, і мудрою, що вона узяла знаряддя, а вона узяла знаряддя, тому що була мудрою.

Людина мала щось на меті. Задум передує дії. Задум = мета + образ здійснення.

Спробуйте без всякої ідеї щось почати стукати і робити безглуздо, у вас, повірте, навіть кам'яного рубала не вийде, не говорячи вже про більш складні знаряддя. Тому спочатку має бути будь-який технічний задум, потім реалізація. Тому спочатку повинний бути інтелект, потім уже знаряддя. Отже, не праця зробила мавпу людиною, а інтелект зробив світ знарядь. Людина спочатку була істотою мислячою, потім уже стала виробником знарядь, а не навпаки.

НОВІ ЯКОСТІ НОВОГО СВІТУ

Людина прагне повернути первісну, втрачену узгодженість.

Людина належить цьому світу і людина відчужена від цього світу. Людина існує в світі який не вміщує людину.

Людина є не тільки мікрокосм (тілесно), маленька частка підпорядкована законам всесвіту, як і безліч інших природних речей. Людина є макрокосм (духовно), тобто являє собою те єдине, що охоплює собою всесвіт, осмислює його і піклується про нього.

Отже, ДВІ ТУРБОТИ існують в основі людського існування – турбота про себе і турбота про світ. Людина створює новий світ за допомогою нових знарядь і цей світ вона хоче бачити не тільки багатим, але й прекрасним, що саме по собі зайве для тварини.

Людина створює не тільки знаряддя праці, але й прекрасний наскальний живопис, що й по нині є довершеним витвором мистецтва. Світ прикрашається надприродною красою. Розвиваються знаряддя і стає більше можливостей для виразу прекрасного світу, що не вміщується в звичайні природні рамки.

Для багатьох людських дій немає природних причин. Немає жодної причини, щоб створювати жінці прикраси. Немає жодних причин щоб створювати нові і нові орнаменти і прикрашати ними житла, посуд, знаряддя, зброю.

Людина перетворює світ заново, щоб він був:

• безпечний,

• сповнений достатку

• і сповнений красою.

РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУ І ПЕРВІСНА ПОВНОТА ДУХУ.

Людина – довершена істота в будь-яку історичну епоху.

З одного боку ми бачимо, цивілізаційний розвивиток; але з іншого боку, є незмінна константа – духовна довершеність.

Вершини творчості залишаються вершинами – наскельні малюнки, храми Єгипту, грецькі статуї. Так само і у філософії: який-небудь Платон – це вершина філософського знання.

Як духовна істота людина досконала, у своїх творчих досягненнях вона одна і та ж. І тому Гомер, Шекспір, Пушкін, Пастернак - це один рівень, ніякого прогресу тут немає, а от у плані зовнішньому людина розвивається – вона все більше і повніше освоює світ.

Ми не маємо права цивілізаційний розвиток, пристосовування світу під людину вважати за все людське буття, всією його сутність. Так ми нічого не зрозуміємо. Так ми будемо вважати, що наш духовний світ зараз незрівнянно багатший ніж світ єгиптянина або стародавнього грека, або перших християн, а це явно не так.

Таким чином, людина існує як би в двох планах: як фізична істота, як істота, звернена до зовнішнього світу, тут людина розвивається; проте духовна істота, істота, звернена усередину себе, людина перебуває - не розвивається, а перебуває і цей дар є вихідна точка людського існування.

Світогляди МІФИ не еволюціонують вони нарджуються заново, як не еволюціонує кохання від однієї людини до іншої. Кохання є народження. Кохання не має еволюції від однієї особи до іншої. Кожне кохання народжується, зростає саме в собі і померає в перелюбстві, або стає вічним.

ТЗ і ТИПОВІ КОНСТРУКТИ ЗБОРКИ КАРТНИ СВІТУ

Від положення точки зору на світ змінюється картина світу. Рух т.з. розрізняється в історичному напрямі: _архаїчний, _античний, _середньовічний, _ренесансний, _світогляд ХХ ст., _ постсучасний св.

ТЗ – архаїчна, людина природна; не виділена зі світу не відчуває своєї особливості-обособленості.

Власні імена людей – природні образи. (Сильний Олень, Швидка Косуля). Звичайно це не стосується обраного народу – єврейського. (...)

Релігійні вірування – тотемізм, анімізм, фетишизм, політеїзм

ТЗ – антична, природа олюднена; центр – космос космоцентризм, відчуття власної особливості-обособленності, проте не виділяється зі світу, ототожнює себе з космічною реальністю.

Власні імена людей – індивідуальні якості. Віктор-переможець,

Релігійні вірування – антропоморфні космічні сили. Політеїзм.

ТЗ – середньовічня, особистість надприродна; Бог – абсоллютна особистість, людина образ божий. Центр – Бог. Теоцентризм. (Всюди і ніде).

Власні імена людей – особистісні якості – Віра, Надія, Любов, Софія.

Релігійні вірування – особистісний Бог. Монотеїзм.

ТЗ – ренесансна, особистість приородна; автономія особистості. Людина центр світу. Антропоцентризм.

Власні імена людей – особистісні якості. ............

Релігійні вірування – Монотеїзм. Окультизм, магізм.

ТЗ – світогляд ХХ ст. особистість суспільна. Центр світу соціум. Світогляд ідеологічний.

Власні імена людей – ідеологічні, технологічіні. Октябрина, Револа, 007, Електра, Електронік...

Релігійні вірування – Атеїзм.

ТЗ – постсучасний світогляд. Особистість віртуалізована. Центр технологічна реальність. Штучний абсолют.

Власні імена людей – перекодовані особистості. Нео, Морфи, Шрек

Релігійні вірування – віртуальна магія. Уніфікована штучна краса. Віртуальне безсмерття.

СВІТОГЛЯД ЗА НОСІЄМ:

1. індивідуальний – звужений до індивідуальних характеристик даного індивіда.

2. колективний – конструює соціальні інститути. Сім’я, трудовий к-в тощо – світогляд корпоративний, ідеологема.

3. національний – відтворює національний образ. Патріотизм.

4. особистісний – св. спрямований на Абсолютну реалізацію індивідуального обарзу в колективі (суспільстві) з його національно-етнічними особливостями.

СВІТОГЛЯД ЗА РІВНЕМ СВІТОБАЧЕННЯ:

Усвідомлений – укорінений у власному досвіді, взятий у відповідальність.

Неусвідомлений – укорінений у суспільному досвіді, відповідальність колективна

Буденний – повсякденний, особливий модус напруження протилежність священному

Формований на засадах наукових знань? Чи існує такий?

Філософський, релігійний та ін. – звернення до надсвідомого.

НАПРЯМОК СТАНОВЛЕННЯ СВІТОГЛЯДУ

Ціннісна шкала. Мораль цікавлять саме такі речі, такі прояви людини, які в принципі можуть бути певним чином оцінені, причому саме у зв'язку з розглянутим її практичним спрямуванням.

Є речі нейтральні ? ні – хоча б тому що ми бачимо речі.

• Ми помічаємо – мітимо речі. Вирізняємо ті чи інші речі серед безлічі інших. Чи залежить від мене, що я буду бачити. Коли один бачить гарне лице, а другий – добрий вираз обличчя.

Коли є образи ненависні і ненаглядні

• Ми зважаємо на існування речей.

• Ми ієрархічно розташовуємо речі.

Це для нас більш важливе, а це менш.

• Різні шальки вагів – і різні еталони ваги – ідеали.

• Направленість.

Точка зору – є тим кришталиком духовного зору, що фокусує зір і від його статусу залежить картина світу, що формується на основі зовнішніх вражень.

Статус ТЗ відносно тіла людини формує емоційно-розсудливу забарвленість картини світу.

l ТЗ знаходиться в голові – розсудливість, раціоналізм, логічне конструювання.

У мистецтві виражається у чітких образах, ч-б тонах графіці. ↑

l ТЗ знаходиться нижче поясу – підсвідомість, психоаналітика, емоційність.

У мистецтві виражається через розмиті образи, кольорову палітру. Експресіонізм. ↓

l ТЗ знаходиться в грудній клітині – серці. Центральна позиція. ↕ (в золотому перетині) †.

У мистецтві виражається через містику і символізм. Міфологічні та релігійні образи.

Начало, що поєднує верх-низ, внутрішнє-зовнішнє, ліве-праве.∞8

Картина світу отримує ту саму основу, що і зовнішній світ.

Питання про зображення принципово не стоїть оскільки світ споглядається не з зовнішньої сторони, не з боку його явища і здійсненності, застиглої даності, а з середини сторони максимально можливого, найбільш чіткого і яскравого зображення. Тут відкриті всі можливості існування речей і безкінечна палітра здійснення. Зображення носить багатовимірний характер, а не плоску картинку, і навіть не 3D зображення. Образи тут отримують символічну безкінечність і п-мірність. Ідеальне зображення істинних образів в їх перед’явленні.

Реально дана ТЗ не належить світу, відсторонена від світу і тому є ТЗ на світ. Оскільки щоб щось бачити потрібно мати ТЗ відстороненість, позицію поза світом. Що може бути поза світом? Поза світом немає нічого.

Проте ми добре знаємо різницю між ЩО? і ХТО? Саме Хто, або ОСОБИСТІСТЬ має точку положення поза світом. І від особистості залежить можливий світ.

Передбачення – пророцтво. Позиція з якої Бог бачить світ. Точка в якій людина виконує своє пророче, царське і священницьке покликання.

Релігія філософія наука

Релігія базується на вірі, тобто на одкровенні цілісної істини і виведення з неї часткових знань.

Наука, базується на пізнанні частковому, дослідженні окремих речей та явищ.

Філософія базується на узгоджені часткового і загального, цілісного одкровення і часткового досвіду, світової істини і особистісної істинності.

Релігія дає людині віру, надію, любов

Філософія дає людині самостійне від почуттів понятійне мислення.

Наука дає людині дослід і практику.