Словотворення четвертої та п’ятої відмін
Більшість іменників четвертої відміни, зокрема тих, що означають стан, дію, відчуття, утворюються від основи супіна за допомогою формантів -tus, -sus, -xus:
audio, īvi, ītum, īre – слухати – audītus,us, m – слух
sto, steti, statum, āre – стояти – status,us, m – стан, положення
sentio, sensi, sensum, īre – відчувати – sensus, us, m – відчуття
plecto, plexi, plexum, ĕre – плести – plexus, us, m – сплетіння.
Більшість іменників п’ятої відміни утворюються за допомогою формантів -ies, -ities і вказують на якість:
durus, a, um – твердий, a, e – durities, ēi, f – твердість
amārus, a, um – гіркий, a, e – amarities, ēi, f – гіркота
planus, a, um – рівний, a, e – planities, ēi, f – площина, рівнина
pauper, ĕris – бідний, a, e – pauperies, ēi, f – бідність.
Таблиця відмінкових закінчень п’яти відмін іменників
| SINGULĀRIS | ||||||||||||
| Відмі-на | I | II | III | IV | V | |||||||
| Рід | f | m | n | приголосна m, f, n | голосна n, (f) | мішана m, f, n | m | n | f | |||
| Nom. | a | us, er, ir | um | різні (m, f) | різні (n) | e, al, ar (n) | is (f) | is, es, x, s (m, f) | s (n) | us | u | es |
| Gen. | ae | i | i | is | is | is | is | is | is | us | us | ei |
| Dat. | ae | o | o | i | i | i | i | i | i | ui (u) | ui (u) | ei |
| Acc. | am | um | um | em | n = Nom. | e, al, ar | im | em | n = Nom. | um | u | em |
| Abl. | ā | ō | ō | ē | ē | ī | ī | ē | ē | ū | ū | ē |
| Voc. | a | e, er | um | = Nom. | = Nom. | = Nom. | = Nom. | = Nom. | = Nom. | = Nom. | = Nom. | = Nom. |
| PLURĀLIS | |||||||||||||
| Відміна | I | II | III | IV | V | ||||||||
| Рід | f | m | n | приголосна m, f, n | голосна n, (f) | мішана m, f, n | m | n | f | ||||
| Nom. | ae | i | a | es (m,f) | a (n) | ia (n) | es (f) | es (m,f) | a (n) | us | ua | es | |
| Gen. | ārum | ōrum | ōrum | um | um | ium | ium | ium | ium | uum | uum | ērum | |
| Dat. | is | is | is | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ēbus | |
| Acc. | as | os | a | es | a | ia | es | es | a | us | ua | es | |
| Abl. | is | is | is | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ĭbus | ēbus | |
| Voc. | ae | i | a | es | a | ia | es | es | a | us | ua | es | |
Займенники (особові, вказівні, неозначені, заперечні)
А. Особові займенники (Pronomĭna personalia):
ego – я; tu – ти; nos – ми; vos – ви
| Casus | Singulāris | Plurālis |
| Nom. | ego, tu | nos, vos |
| Gen. | mei, tui | nostri (nostrum), vestri (vestrum) |
| Dat. | mihi, tibi | nobis, vobis |
| Acc. | me, te | nos, vos |
| Abl. | me, te | nobis, vobis |
| Voc. | ego, tu | nos, vos |
| Nota bene! | Запам’ятайте! mecum – зі мною; tecum – з тобою; nobiscum – з нами; vobiscum – з вами. |
Б. Вказівні займенники (Pronomĭna demonstratīvа):
hic (m), haec (f), hoc (n) – цей, ця, це
| Casus | Singulāris | Plurālis |
| Nom. | hic (m), haec (f), hoc (n) | hi (m), hae (f), haec (n) |
| Gen. | huius (m,f, n) | horum (m, n), harum (f) |
| Dat. | huic (m, f, n) | his (m, f, n) |
| Acc. | hunc (m), hanc (f), hoc (n) | hos (m), has (f), haec (n) |
| Abl. | hoc (m, n), hac (f) | his (m, f, n) |
| Voc. | hic, haec, hoc | hi (m), hae (f), haec (n) |
В. Неозначені займенники (Pronomĭna indefinīta):
quidam (m), quaedam (f), quoddam (n) – якийсь, якась, якесь
| Casus | Singulāris | Plurālis |
| Nom. | quidam (m), quaedam (f), quoddam (n) | quidam (m), quaedam (f), quaedam (n) |
| Gen. | cuiusdam (m, f, n) | quorundam (m, n), quarundam (f) |
| Dat. | cuīdam (m, f, n) | quibusdam (m, f, n) |
| Acc. | quendam (m), quandam (f), quoddam(n) | quosdam (m), quasdam(f), quaedam(n) |
| Abl. | quōdam (m, n), quādam (f) | quibusdam (m, f, n) |
| Voc. | quidam (m), quaedam (f), quoddam (n) | quidam (m), quaedam (f), quaedam (n) |
Г. Заперечні займенники (Pronomĭna negatīva):
nemo – ніхто; nihil – ніщо
| Casus | Singulāris | |
| Nom. | nemo | nihil |
| Gen. | nullīus (nemĭnis) | nullīus rei (nihĭli) |
| Dat. | nemĭni (nulli) | nulli rei |
| Acc. | nemĭnem | nihil (nil, nihĭlum) |
| Abl. | nullo (nemĭne) | nullā rē (nihĭlo) |
| Voc. | nemo | nihil |
Тексти
1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:
І. De amicitia
Libĕri matrem rogant: «Mater, multae et pulchrae fabŭlae tibi notae sunt. Narra nobis fabŭlam!». Tum mater: «Si vobis, – inquit, – fabŭlae meae placent, de duōbus amīcis hodie vobis narrābo. Tacēte!»
Duo amīci per silvam ingentem ambulābant. Subĭto procul ursum magnum vidēbant. Sextus gradu celĕri fugit et arbŏrem ascendit. Publius solus manet et mortem ante ocŭlos habet; sed magistri verba memoriā tenet: «Ursus mortuōrum corpŏra non attingit». Ităque in terra ut mortuus se prosternit spiritumque contĭnet. Ursus adveniēbat, corpus Publii spectābat, sed homĭnem mortuum putābat et intactum relinquēbat. Ita casu felīci puĕri pericŭlo liberabantur. Tum Sextus per iocum amīcum interrogābat: «Quid tibi ursus in aurem dicēbat?» Et Publius: «Proverbium pulchrum: amīcus certus in re incerta cernĭtur».
Libĕri matri gratias agēbant et mater: «Et vos, libĕri, – inquit, proverbium aliud memoriā tenēte: res secundae amīcos parant, sed res adversae amīcos probant».
II. De mutatiōne rerum
Nemo nostrum idem in senectūte, qui erat iuvĕnis. Nemo est mane, qui erat pridie. Corpŏra nostra flumĭnis more rapiuntur: quidquid vides, currit cum tempŏre, nihil ex his, quae vidēmus, manet. Hoc est, quod ait Heraclītus: «In idem flumen bis non descendĭmus». Manet idem flumĭnis nomen, aqua transmissa est (Senĕca).
III. De Alexandro Macedonio
Fortūna Philippo, Macedŏnum regi, uno die tres iucundas res donābat. Regis aurīga in Olympiis vincēbat; unus e Macedŏnum ducĭbus acri impĕtu hostium exercĭtum superābat; valĭdus filius, Alexander, regi natus erat. Tum sacerdōtes Philippo dicēbant: «Omĭna Alexandro secunda sunt. Infans tuus, inter victorias natus, magna faciet: omnes hostes vincet, regnum tuum augēbit. Alexandri fama per orbem terrārum volābit».
Philippus sacerdōtum omĭna magno gaudio accipiēbat. Alexandri autem vires in dies crescēbant, quod puer corpus suum saepe exercēbat. Ita valĭdus et fortis adulescens erat.
2. Перекладіть латинською мовою:
1. У римлян були такі назви днів: день Сонця, день Місяця, день Марса, день Меркурія, день Юпітера, день Венери, день Сатурна.
2. Скільки днів, стільки й випадків долі.
3. Деякі громадяни в щасті зберігають спокійний розум, а в нещасті – сильну душу.
4. Біг життя – короткий, слави – вічний.
5. На знаменах римських військ були слова: «Сенат і римський народ».
6. Латинська мова довго була у широкому вжитку серед народів Європи.
Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:
1. Usus est optĭmus magister. – Досвід – найкращий учитель. Ціцерон, «Промова на захист Рабірія», IV, 9.
2. Natūra incĭpit, ars dirĭgit, usus perfĭcit. – Природа починає, мистецтво спрямовує, досвід завершує.
3. Longae sunt regĭbus manus. – У царів довгі руки.
4. E fructu arbor cognoscĭtur. – Дерево пізнається з плоду.
5. Amīcus verus amōre, more, ore, re cognoscĭtur. – Вірний друг пізнається з любові, з поведінки, з мови і зі справ.
6.Dies diem docet. – Один день навчає інший. Коротке формулювання думки у вірші Публілія Сіра («Сентенції», 123): Discípulus est prióris posteriór dies. – Наступний день – учень попереднього дня.
7. Nulla dies sine linea. – Жодного дня без рядка. Пліній Cтарший (23-79 рр.) у «Природничій історії», XXXV, 36, 10 повідомляє, що грецький художник Апеллес (IV ст. до н.е.) мав звичку – щодня малювати на картині бодай одну лінію.
8. Pax huic domui. – Мир цьому дому.
9. Ést modus ín rebús; sunt cérti dénique fínes. – Все має міру якусь, повсюди межі є певні. Горацій, «Сатири», ІІ, 1, 106.
Переклад А.Содомори.
10.Omnia mea mecum porto. – Все своє ношу з собою.
11. Suum cuīque. – Кожному своє. Положення римського права – кожному належить те, що належить за правом.
12. Ex nihĭlo nihil fit.– З нічого ніщо не виникає. Парафраза основного положення епікурейської філософії у Лукреція «Про природу речей», І, 145: