Чим підхід Арістотеля відрізняється від підходу Платона? Чому Арістотель звертається до буття речей? Як це пов'язано з його науковими інтересами?

"Слід розрізняти буття і те, що є. Саме буття ще не є, але навпаки, те, що є (суще), є й існує, лише прийнявши форму буття... Все, що є, задля того, щоби бути, є причетним буттю, і щоби бути чимось, є причетним до чогось іншого".

(С.Боецій)

Вдумайтесь у наведені міркування відомого середньовічного філософа; спробуйте чітко відрізнити буття і суще. Яке із цих понять підлягає визначенню і яким чином (в який спосіб), а яке не підлягає?

Зверніть також увагу на категоріальні визначення буття, що широко використовувались у середньовічній та подальшій філософії:

"Субсистенція − це те, що не потребує акциденцій задля того, щоби бути. А субстанція − це те, що слугує основою для інших акциденцій, поза чим останні не можуть існувати; вона стоїть "під" ( "sub") акциденціями як їх основа... Роди й види не мають акциденцій, тому вони є субсистенції. А індивіди не лише субстистенції,... оскільки служать основою для акциденцій...".

(С.Боецій)

Спробуйте навести приклади для того, щоби належною мірою засвоїти зміст названих категорій. Зверніть увагу й на те, що вони мають певне використання і в сучасній філософії.

"Все суще або створене, або не створене. Якщо створене, то, безумовно, підвладне змінам; бо оскільки воно через зміну одержало буття, воно, безумовно, залишається підвладним змінам... Якщо ж не створене, то з необхідністю також... незмінне... Все створене, безумовно, створене кимось. Творцю ж необхідно бути нествореним; бо якщо він створений, то, безумовно, кимось, і так далі, поки не дійдемо до чогось нествореного... Кого ж може стосуватися сказане, як не бога?.. Бог містить в собі все буття як деяка безмежна... глибина сутності".

(Іоанн Дамаскін)

Проаналізуйте зв'язок міркувань Іоанна Дамаскіна з попередньою філософською традицією. Виділіть спільні та відмінні риси у підходах до буття античної та християнської традиції. Якщо такі наявні, то чим вони зумовлені. Як ви вважаєте, якими рисами наділяється буття у даному міркуванні?

Як Дж. Локк трактує поняття субстанції?

"...Наша ідея, якій ми даємо загальне ім'я "субстанція", є лише передбачуваним, але невідомим носієм тих якостей, які ми вважаємо такими, що існують. А так як ми уявляємо, що вони не можуть існувати... "без чогось, що підтримує їх", томи називаємо цей носій substantia, що в буквальному сенсі слова означає "те, що стоїть під чимось" або "те, що підтримує...".

(Дж. Локк)

Беручи до уваги наступний уривок, пригадайте, хто вперше здійснив у філософії Нового часу поділ на матеріальну та духовну субстанції. Як це вплинуло на подальший розвиток європейської філософії?

"Розуміючи субстанцію, ми можемо розуміти лише річ, яка існує так, що не потребує для свого існування нічого, окрім себе самої. Але таким, власне кажучи, є лише Бог... Тому справедливо стверджують, що поняття субстанції неоднаково підходить до Бога та його творінь... Але з огляду на те, що серед створених речей деякі за своєю природою не можуть існувати без інших, ми відрізняємо їх від тих, що потребують лише звичного сприяння Бога, і називаємо останні субстанціями, а перші − якостями або атрибутами субстанцій. Усяка субстанція має переважаючий атрибут: для душі − думка, тоді як для тіла − протяжність".

(Р.Декарт)

Поясніть, чи проводив Р.Декарт чіткий поділ субстанцій на матеріальну та духовну? В чому можна вбачати сенс наполягання Р.Декарта на тому, що поняття субстанції можна прикласти до речі?

Порівняйте приведені нижче позиції Б.Спінози та Дж.Берклі щодо субстанції. В якому відношенні перебувають вони між собою (протилежності, тотожності, взаємодоповнюваності тощо)? Обґрунтуйте Вашу думку.

"Під субстанцією я розумію те, що існує саме в собі і постає саме через себе, тобто те, постання чого не потребує постання іншої речі, з якої воно повинно було б утворитися".

(Б.Спіноза)

"Немає субстанції, крім духу чи того, хто сприймає... Не може бути немислячої субстанції або немислячого субстрату цих ідей".

(Дж.Берклі)

Беручи до уваги міркування Г.Гегеля про сутність буття, вкажіть, яким шляхом пішла європейська філософія на завершенні класичного періоду розвитку. Відзначте, як Гегель ототожнює мислення та буття. Чи згідні Ви з твердженням про розумність дійсності, чи не означає воно заперечення власної сутності світу?

"На мій погляд, який повинен бути виправданим лише розгортанням всієї системи, вся справа в тому, щоби зрозуміти й виразити істинне не тільки як субстанцію, але рівно і як суб'єкт... Жива субстанція є буття, яке воістину є суб'єктом; або ж: яке воістину є дійсне буття лише остільки, оскільки вона є рухом самоствердження або опосередковане становлення для себе інакшим... Сказане тут можна виразити й так, що розум є доцільна діяльність. Потреба подавати абсолютне як суб'єкт (апелює) до Бога. Але цим словом якраз позначають те, що встановлене не як якесь просте буття, а як дещо таке, що перебуває у рефлексії, − суб'єкт... Що розумне, те дійсне, і що дійсне, те розумне".

(Г. Гегель)

Аналізуючи це складне міркування, спробуйте пояснити, які переваги для філософського осмислення дійсності випливають із подавання субстанції в якості суб'єкта? Що взагалі є характерним для гегелівського розуміння і буття, і субстанції? Чим це розуміння відрізняється від розглянутих перед цим?

Завдання 3. Особливості некласичного розуміння буття.

Перш за все спробуйте прослідкувати розвиток думок А.Шопенгауера, який переводить питання про буття у план людського сприйняття дійсності:

"Світ є моє уявлення"... ця істина є виразом... форми усякого можливого та мислимого досвіду... Отже, немає істини, більш безсумнівної, більш незалежної від будь-яких інших, менш за все потребуючої доведення, ніж та, що все існуюче для пізнання, тобто весь цей світ, постає лише об'єктом відносно до суб'єкта, спогляданням для того, хто споглядає, коротко кажучи, − уявленням".

(А.Шопенгауер)

В якому сенсі можна вважати світ уявленням? Чи значить це твердження, що кожна людина створює свій власний, не схожий ні на що інше, світ? Яке відношення це твердження має до буття?

На основі цитат А.Бергсона, Е.Гуссерля та М.Хайдеггера виділіть основні ознаки некласичного визначення буття: буття як тривалість, як спрямованість свідомості на буття, буття як невидима субстанційність, яка дана нам з необхідністю. Поміркуйте, чому виникла потреба переходу від класичного розуміння буття до некласичного.

"[Світ постає перш за все як] неперервний розвиток минулого, яке вбирає в себе майбутнє та розширюється в міру руху вперед".

(А.Бергсон)

Е.Гуссерлю належить заслуга осмислення свідомості через поняття інтенціональності:

"Під інтенціональністю ми розуміємо властивість переживань "бути свідомістю чого-небудь ". У будь-якому дійсному акті свідомості погляд, як промінь, що випромінює із чистого Я, спрямовується до предмета, що постає співвідносним свідомості, здійснюючи численні усвідомлення чогось. Ця чудова властивість свідомості виступає перед нами у кожному проясняючому акті: сприйняття є сприйняттям чогось, скажімо − речі; судження є судженням про якийсь стан справ; оцінювання − оцінюванням якоїсь ціннісної ситуації; бажання − бажаної обставини і т. ін.".

(Е.Гуссерль)

Зверніть увагу на те, що явище інтенціональності дозволяє характеризувати свідомість як форму представлення (репрезентації) певного буттєвого змісту. Саме це виділяє М.Хайдеггер, пояснюючи основні тези вчення Е.Гуссерля:

"Реальне буття може бути інакшим або не бути зовсім; незалежно від цього свідомість сама собою здатна залишатись замкненою всередину буттєвим взаємозв'язком. Це значить: свідомість є абсолютною в тому сенсі, що вона являє собою буттєву передумову, що робить взагалі можливою буттєву репрезентацію. Трансцендентне буття завжди надане в уявленні, причому саме в якості інтенціонального предмета. Свідомість в смислі абсолютного означає перевагу суб'єктивності перед будь-якою об'єктивністю".

(М.Хайдеггер)

Порівняйте таке розуміння буття із класичним, наприклад, із його трактуванням як субстанції, покажіть їх докорінні відмінності, але виявіть і спільне. Як ви розумієте тезу про перевагу суб'єктивного над об'єктивним?

"...Виступає основоположне сутнісне розрізнення між буттям як переживанням та буттям як річчю... Просторова річ, яку ми бачимо, − це, при всій своїй трансцендентності, сприймане, дане в міру усвідомлення у всій своїй живій тілесності ... Сприймання речі не переводить в наочність щось, що не присутнє наочно, як ніби сприймання було б спогадом чи фантазією, − воно осягає самість в її живій, тілесній наявності. Так чинить сприймання згідно свого власного сенсу й очікувати від нього чогось іншого означає порушувати його сенс".

(Е.Гуссерль)

"Щоб узагалі мати можливість розгорнути питання про сенс буття, буття повинно бути даним... "Буття" − не порожнє поняття, не чиста абстракція, утворена шляхом дедукції; ... акти споглядання всезагального дають те, що ми просто й перш за все бачимо в речах. ... Коли я бачу цю книгу, я хоча бачу субстанційну річ, однак не бачу субстанційність тим же чином, що і книгу. Все ж субстапційність є те, що у своїй нез'явленості надає можливість з'явитися тому, що з'являється. В цьому сенсі можна сказати навіть, що вона є більшою мірою щось, що з'являється, ніж саме те, що з'явилося".

(М.Хайдеггер)

Прокоментуйте наведені міркування. Як ви вважаєте, яке розуміння буття постає більш прийнятним для сучасного стану речей у світі − класичне чи некласичне? Як можна використовувати некласичне розуміння буття для пояснення явищ дійсності? Наведіть конкретні приклади.

Завдання 4. Специфіка людського буття. Буття і мислення.