Тема 6: Філософія Нового часу та доби Просвітництва

Зміст Дисципліни за модулями і темами

Модуль 1

ФІЛОСОФІЯ ЯК УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТИП ЗНАННЯ.

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Тема 1: Філософія: предмет, функції, значення

Світогляд як духовно-практичний феномен. Історичні типи світогляду – міф, наука, мистецтво, релігія та філософія. Філософія як найвищий теоретичний рівень світогляду. Предмет філософії. Філософія як метод. Головні питання (проблеми) філософії. Структура філософського знання. Функції філософії. Теоретичне та практичне значення філософії.

Тема 2: Філософія Стародавнього Сходу: Індія, Китай

Історія філософії. Основні етапи розвитку та загальні риси філософії Стародавньої Індії: 1) Ведичний період. Веди та їх складові частини (самхіти, брахмани, араньяки, упанішади). Веди, які дійшли до наших днів (рігведа, самаведа, яджурведа, атхарваведа). 2) Епічний етап (махабхарата і рамаяна). Опозиційні до Вед філософські вчення (буддизм, джайнізм, чарвака-локаята). Філософські школи, які розвивають ведичне вчення (даршани): йога, веданта, вайшешика, ньяя, міманса, санкх’я. 3) Ера Сутр (короткі філософські трактати, що аналізують окремі філософські проблеми). Значення філософії Стародавньої Індії для сучасної філософії.

Основні етапи розвитку та загальні риси філософії Стародавнього Китаю. Перший етап – конфуціанство (Конфуцій, головні поняття: жень, лі, сяо, цзин, шень, інь та ян). Даосизм (Лао-цзи, головні поняття – дао, де, у-вей) та менш відомі філософські школи – легізм, моїзм. Другий етап – філософія Стародавнього Китаю після проникнення в Китай буддизму (чань-буддизм). Значення філософії Стародавнього Китаю для сучасної філософії.

Тема 3: Філософія Стародавніх Греції та Риму

Передумови формування і розвитку античної філософії. Головні періоди розвитку та характерні риси античної філософії: досократівський період (Мілетська школа, Геракліт Ефеський, атомісти, Елейська школа). Особливості філософії досократівського періоду: критичне переосмислення міфологічних уявлень про першопричини світу, космоцентризм, вчення про логос і хаос, рання діалектика, декларування як метод філософії, атомістична теорія світу, наївний матеріалізм. Класичний сократівський період (софісти, Сократ, Платон, Арістотель). Особливості класичного періоду: антропологічна філософія, об’єктивний ідеалізм, «лінія Демокріта» та «лінія Платона», доведення як метод філософії, метафізика, категорії, інтерес до проблеми держави та суспільства, пропаганда філософських знань. Елліністичний період (кініки, скептики, Епікур, стоїки), його особливості: криза моральних і філософських цінностей, захист приватних інтересів, індивідуальне щастя, апатія, атараксія, евдемонія. Римський період (Сенека, Марк Аврелій, Тіт Лукрецій Кар, неоплатонізм, раннє християнство). Особливості римського періоду: домінування етики та естетики, розквіт стоїцизму, еклектизм, домінування ідеалізму, розвиток ідей християнства та поєднання їх з філософією (теологія).

Тема 4: Філософія Середньовіччя

Соціальні та духовні передумови розвитку філософії Середньовіччя. Етапи історичного розвитку: апологетика, патристика, (класична патристика), схоластика. Найвідоміші представники: Тертулліан Карфагенський, Августин Блаженний, Альбер Великий, Фома Аквінський, Ансельм Кентерберійський, П’єр Абеляр. Реалізм, номіналізм, концептуалізм. Головні досягнення й характерні риси (теоцентризм, креаціонізм, есхатологія, провіденціоналізм, теодіцея, особистісність, ревеляціонізм, двоїсте трактування людини, суперечка про природу загальних понять (універсалій), догматизм). Значення філософії Середньовіччя для сучасної філософії.

Тема 5: Філософія Відродження та Реформації

Соціальні та духовні передумови розвитку філософії Відродження та Реформації. Головні напрями і представники: 1) гуманістичний (Данте Аліг’єрі, Франческо Петрарка, Лоренцо Валла); 2) неоплатонічний (Микола Кузанський, Піко делла Мірандола, Парацельс); 3) натурофілософський (Микола Копернік, Джордано Бруно, Галілео Галілей); 4) реформаційний (Мартін Лютер, Томас Мюнцер, Жан Кальвін, Еразм Роттердамський); 5) політичний (Нікколо Макіавеллі); 6) утопічно-соціалістичний (Томас Мор, Томмазо Кампанелла). Головні досягнення і характерні риси (антропоцентризм, гуманізм, опозиційність до церкви і схоластики, пантеїзм, нова натурфілософія, інтерес до держави й суспільства, індивідуалізм, ідея соціальної рівності). Значення філософії Відродження та Реформації для сучасної філософії.

Тема 6: Філософія Нового часу та доби Просвітництва.

Соціальні та духовні передумови філософії Нового часу та доби Просвітництва. Головні напрями і представники філософії Нового часу: 1) початковий етап філософії Нового Часу (Френсіс Бекон, Рене Декарт, Томас Гоббс); 2) сенсуалістична філософія Нового часу (Джон Локк, Джордж Берклі, Девід Юм); 3) раціоналістична філософія Нового часу (Бенедикт Спіноза, Ґотфрід Вільгельм Лейбніц). Головні риси (природоцентризм, раціоналізм, емпіризм, етичний раціоналізм, критика схоластики й вільнодумства, механістичне світорозуміння).

Головні напрями філософії Просвітництва: 1) деїзм (Франсуа Вольтер, Шарль Монтеск’є, Жан - Жак Руссо, Етьєн Кондільяк); 2) атеїстично-матеріалістичний напрям (Жюльєн Ламетрі, Дені Дідро, Клод Гельвецій, Поль Гольбах); 3) утопічно-соціалістичний напрям (Габріель Маблі, Мореллі, Гракх Бабеф, Клод Сен-Сімон). Головні досягненняй характерні риси (раціоналізм, антропоцентризм, історичний оптимізм, секуляризація релігії й церкви, атеїзм, матеріалізм). Значення філософії Нового часу та доби Просвітництва для сучасної філософії.