E) логіка, фізика, метафізика.

E) Августин Блаженний.

21. Найвидатнішим представником середньовічної схоластики був :

D) Фома Аквінський;

22. „Золоте століття схоластики” – це :

C) ХІІІ ст.;

23. Яке місце філософії в духовному житті середньовіччя :

E) філософія є прислужницею теології.

24. Суперечка про природу загальних понять виникла між :

D) номіналізмом і реалізмом;

25. Батьківщиною „Відродження” була :

B) Італія;

26. Домінуючим світоглядом в епоху „Відродження” був :

D) гуманістичний;

27. Засновником натурфілософії Відродження був :

D) Леонардо да Вінчі;

28. Засновником Флорентійської платонівської Академії був :

C) Марсіліо Фічіно;

29. Геліоцентризм вперше обґрунтував :

E) Микола Коперник.

30. Розділ філософії, який вивчає людські цінності :

A) аксіологія;

31. Загальні особливості соціальних та духовних процесів розвитку Європи в епоху Нового часу визначались:

C) розвитком промислового виробництва, перенесенням центру виробничої діяльності в міста;

32. Мислення "здорового глузду" передбачає:

A) використання фактів

33. Вкажіть найважливішу особливість філософії Нового часу :

B) розвиток філософії в діалозі із іншими науками;

34. Емпіризм – це позиція у методології, що характеризується:

B) наголошуванням найпершої та вирішальної ролі відчуттів у пізнанні;

35. Засновником філософії Нового часу вважається:

C) Френсіс Бекон;

36. У період Нового часу багато вчених та філософів намагалися пояснити
глибинні причини процесів, що відбувалися у світі, використовуючи:

A) механіку;

37. Теза "я мислю, отже я існую" є важливою вихідною тезою:

B) раціоналізму;

38. Теза "я мислю, отже я існую" належить:

D) Паскалю;

39. Визначіть позицію, яка в гносеології є протилежною щодо позиції
визнання існування в розумі людини деяких вроджених ідей:

C) розум – це "чиста дошка ";

40. Згідно з Дж.Локком, існують такі джерела наших знань:

C) чуття та рефлексія;

41. Засновником раціоналізму був:

D) Р. Декарт;

42. Позицію сенсуалізму в теорії пізнання можна передати тезою:

B) немає нічого в інтелекті, чого б не було у відчуттях;

43. Найпершим поняттям онтологічних вчень у філософії Нового часу було
поняття:

C) монади;

44. Вчення Г.Лейбніца про світобудову отримало назву:

C) монадологія;

45. Хто із філософів, розробляючи вчення про необхідність і свободу
зробив висновок про те, що свобода є пізнана необхідність?

D) Б.Спіноза;

46. Вислів "Лікар-філософ подібний до Бога" належить :

D) Гіппократу;

47. Засновником наукового медичного знання був :

С) Гіппократ;

48. Особливий напрямок медицини, що вивчає смерть має назву :

D) танатологія;

49. Який філософ запровадив до наукового обігу термін "евтаназія" :

Е) Бекон.

50. У філософії медицини смерть трактується як :

В) загибель головного мозку;

51. Автором вчення про стрес був :

А) Сельє;

52. Термін "біоетика" вперше запровадив :

С) Поттер;

53. Кому належить вислів : "Здоров’я – це не все. Але все без здоров’я – це ніщо" :

В) Сократу;

54. Супротивником гіппократівського підходу вважається :

А) Парацельс;

55. Медицину як науку про здоров’я вивчає :

С) ювенологія;

56. Який філософ вважав, що лікарське мистецтво зцілює хвороби тіла, а філософія вивільняє душу від пристрастей :

А) Демокріт;

57. У якій країні з’явився міжнародний символ медицини :

D) Месопотамія;

58. Перший підручник з фармакології був створений у :

В) Китаї;

59. Вислів "Перше знаряддя лікаря – слово, друге – рослина, третє - ніж" належить :

А) Авіцені;

60. Як називався бог медицини у стародавній Греції :

В) Асклепій;

61. Українська філософія у своїх вихідних характеристиках постає явищем :

A) світової філософії;

62. Погляди якого грецького філософа домінували в філософській думці Київської Русі :

B) Платона;

63. Вкажіть головну особливість філософії Київської Русі :

D) антеїзм;

64. Український філософ-гуманіст, теоретик "суспільного договору" та "природного права":

C) Станіслав Оріховський;

65. Доктор філософії та медицини, ректор Болонського університету медиків та вільних мистецтв :

A) Юрій Котермак;

66. Перший вищий навчальний заклад на теренах України :

C) Острозька академія;

67. До складу філософських курсів Києво-Могилянської академії входили такі дисципліни :

E) логіка, фізика, метафізика.

68. Якого філософа називали "українським Сократом" :

C) Григорій Сковорода;

69. Який український філософ розробив вчення про "дві натури" і "три світи" :

C) Григорій Сковорода;

70. Хто з названих нижче філософів викладав філософію І.Канта в Україні :

E) Йоган Шад.

71. Автор концепції "непомітного зла" :

D) Микола Гоголь;

72. Осередком духовного життя людини Памфіл Юркевич вважав :

C) серце;

73. Український вчений, який розробив вчення про "ноосферу" :

B) Володимир Вернадський;

74. Хто є автором "Нарисів з історії філософії на Україні" (1931 р.) :

A) Дмитро Чижевський;

75. Українська філософія ХХ століття :

D) розвивалася як у діаспорі, так і в радянській Україні;

76. Основним питанням марксистської філософії було :

C) відношення мислення і буття;

77. Який філософ вважав причиною відчуження експлуатацію людини людиною ?

B) К.Маркс;

78. Хто з названих філософів започаткував ірраціональну філософію ХІХ століття ?

D) А.Шопенгауер;

79. Видатним представником "філософії життя" був :

A) Ф.Ніцше;

80. Сутність людини, на думку А.Шопенгауера, становить :

E) воля.

81. Який філософ запровадив до наукового обігу поняття "несвідоме" ?

C) З.Фрейд;

82. Центральним поняттям філософії Ф.Ніцше було :

D) воля до влади;

83. Джерелом психічної динаміки на думку З.Фрейда є :

B) бажання сфери несвідомого;

84. Який філософ запровадив до наукового обігу поняття "екзистенція" ?

A) С. К’єркегор;

85. Філософський напрямок, який висунув на перший план ідею унікальності людського буття ?

E) екзистенційний.

86. Вислів "час є найсуттєвішою рисою буття людини" належить :

C) М.Хайдеггеру;

87. Який філософ розробив теорію абсурду ?

E) А.Камю.

88. Ключове поняття філософії Ж.-П.Сартра ?

B) свобода;

89. Який філософ запровадив поняття "верифікація" ?

D) М.Шлік;

90. Який напрямок релігійної філософії ХХ століття виступав за об’єднання всіх релігій світу?

A) теософія;

Тести

1. Узагальнені уявлення про світ і саму людину, її місце в світі, смисл людського життя тощо:

A) світогляд;

2. Історично перша світоглядна форма відображення дійсності, в якій художнє, моральне, пізнавальне та практично-перетворююче освоєння світу дані в синкретичній, взаємоопосередкованій єдності:

C) міф;

3. Нерозчленованість, злитість, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища:

B) синкретизм;

4. Одна з найбільш широких сфер людської свідомості, якій властиві певні закономірності розвитку і функціонування, а також певний спосіб діяльності з відображуваним у свідомості матеріалом:

D) форма суспільної свідомості;

5. Форма суспільної свідомості, яка дає теоретичне розв’язання питань світогляду з погляду відношення людини і світу, мислення та буття, духовного і матеріального:

A) філософія;

6. Інтелектуальна емоція, що спонукає до орієнтації та дослідження, викликана розбіжністю між очікуваним і дійсним:

B) здивування;

7. Все, з чим людина має справу, коли воно впливає на її думки і поведінку, на уявлення про себе і своє місце в світі, а особливо ж коли змінює їх:

C) предмет філософії;

8. Питання, які так називають тому, що кожне покоління людей шукає відповіді на них і дає свої варіанти їх розв’язання чи нерозв’язання:

A) вічні питання філософії;

9. Філософський принцип пояснення світу, який за основу всього існуючого бере одне начало і пояснює різноманітність світу як прояв цього начала:

B) монізм;

10. Філософський принцип пояснення світу, який виходить з визнання двох рівноправних, незалежних і самостійних першоначал – духу і матерії, ідеального і матеріального:

E) дуалізм.

11. Філософська концепція, за якою все існуюче складається з множини самостійних, рівнозначних сутностей, що не зводяться до єдиного начала:

D) плюралізм;

12. Питання про відношення мислення до буття, свідомості – до матерії, духу – до природи, про те, що з них є первинним і визначальним, що чим породжується:

C) основне питання філософії;

13 Один з двох головних напрямів у філософії, який вважає первинним і визначальним дух, свідомість, мислення, а природу, матерію, буття – вторинним, вивідним:

D) ідеалізм;

14. Те, на що спрямована діяльність суб’єкта, те, що підлягає діянню й існує поза і незалежно від свідомості суб’єкта:

E) об’єкт.

15. Носій певного роду діяльності; джерело активності, спрямованої на об’єкт:

C) суб’єкт;

16. Різновид ідеалізму, який вважає першоосновою світу загальне духовне начало, яке існує поза індивідуальною свідомістю людини і незалежно від неї:

E) об’єктивний ідеалізм.

17. Різновид ідеалізму, який вважає первинною, визначальною у світі індивідуальну свідомість або її окремі елементи (відчуття, волю тощо):

D) суб’єктивний ідеалізм;

18. Крайня форма суб’єктивного ідеалізму, за якою єдиною реальністю є свідомість суб’єкта, його “Я”, а об’єктивна дійсність – продукт свідомості індивіда:

A) соліпсизм;

19. Один з двох головних напрямів у філософії, який вважає первинним і визначальним природу, матерію, буття, а дух, свідомість, мислення – вторинним, вивідним:

A) матеріалізм;

20. Теоретично неусвідомлене переконання людей в об’єктивному, тобто незалежному від людської свідомості, існуванні предметів, явищ природи й закономірностей її розвитку:

E) стихійний матеріалізм.

21. Філософське вчення, що заперечує можливість пізнання об’єктивного світу і сутності речей:

B) агностицизм;

22. Філософське вчення, що піддає сумніву можливість достовірного пізнання об’єктивного світу й існування надійного критерію істини. Його крайньою формою є агностицизм:

D) скептицизм;

23. Механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів; безпринципне запозичення й змішування суперечливих ідей, оцінок, теорій:

C) еклектика;

24. Найдавніші пам’ятки індійської літератури, написані в кінці 2-го – 1-й половині 1-го тисячоліття до н.е.:

A) Веди;

25. Релігійно-філософські твори, що коментують Веди, філософська частина Вед:

C) Упанішади;

26. В індійських релігійно-філософських системах закон відплати, який при перевтіленнях людини після смерті визначає характер її наступного існування відповідно до моральної поведінки в минулому:

B) карма;

27. В індійській філософії та релігії уявлення про спорідненість усього живого і переродження душі в різних тілесних формах (людини, тварини, рослини, бога):

D) сансара;

28. Етичний принцип індійської філософії і релігії, що вимагає незаподіяння найменшої шкоди будь-яким живим істотам; пов’язаний з ученням про переселення душ:

B) ахінса;

29. В індійській філософії і релігії стан вищого блаженства людської душі, яка звільняється від перевтілень, страждань і зливається з духовною першоосновою світу:

B) нірвана;

30. В індійській ідеалістичній філософії абсолют, який лежить в основі всіх речей, світова душа:

E) Брахман.

31. В індійській ідеалістичній філософії всепроникне суб’єктивне духовне начало, індивідуальна душа:

A) атман;

32. Поняття давньокитайської філософії, яке означало: в теорії пізнання – “шлях” усіх речей природи, її закономірність; в етиці – смисл життєвого шляху людини, етичну норму; в логіці – підставу, засновок, аргумент:

D) дао;

33. Поняття давньокитайської філософії, яке означало слабке, пасивне, негативне, жіноче начало:

A) інь;

34. Поняття давньокитайської філософії, яке означало сильне, активне, позитивне, чоловіче начало:

C) ян;

35. Головне поняття конфуціанства, моральний закон, який велить: “Чого не бажаєш собі, того не роби й іншим”:

D) жень;

36. Один з основних принципів конфуціанства, який вимагав суворої підпорядкованості у суспільстві: “Правитель повинен бути правителем, а підданий – підданим, батько – батьком, а син – сином”:

B) лі;

37. Принцип конфуціанства, який вимагав приведення становища розореної й зубожілої родової знаті у відповідність з її іменами й титулами шляхом повернення їй колишньої величі й багатства:

E) чжен мін.

38. Етичне правило конфуціанства, яке вимагало вірності правителю і своєму пану:

C) чжун;

39. Етичне правило конфуціанства, яке вимагало пошани до батьків:

A) сяо;

40. Термін, запроваджений давньогрецьким філософом Анаксімандром для позначення безконечного в просторі і часі, без’якісного матеріального першоначала:

E) апейрон.

41. Утруднення у вирішенні проблеми, пов’язаної з суперечністю між даними спостереження і способами мисленого аналізу їх:

D) апорія;

42. Поняття, введене давньогрецьким філософом Левкіппом для позначення найдрібніших, далі вже не подільних одиниць буття, з яких складаються всі речі:

D) атом;

43. В ідеалістичній філософії – духовне первоначало, яке становить суть та першооснову всіх речей (у Платона – нематеріальний прообраз речі):

A) ідея;

44. Термін давньогрецької філософії, який вживався у значеннях “слово”, “смисл”, “судження”, “пропорційність”, “основа”, “розум” і набув значення об’єктивної закономірності, необхідності:

E) логос.

45. У філософії Арістотеля – внутрішня мета руху, закладена у прихованому вигляді в кожному бутті до його здійснення; діяльне, формуюче начало:

A) ентелехія;

46. Ідеалістичне вчення, за яким розвиток є здійсненням наперед визначеної мети і все в розвитку природи і суспільства доцільне:

E) телеологія.

47. Напрям в античній філософії 2 ст. до н.е. – 2 ст. н.е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденція до стирання відмінностей між ученнями й школами:

B) еклектика;

48. Вчення перших християнських теологів, Отців Церкви, які в 2 – 3 ст. заклали основи церковної догматики, теології і філософії християнства:

B) патристика;

49. Середньовічна ідеалістична філософія, представники якої намагалися теоретично обґрунтувати релігійний світогляд:

D) схоластика;

50. Основне положення якого-небудь вчення (наприклад релігії), яке приймається на віру, без доказів і не може бути об’єктом критики:

B) догма;

51. Релігійно-філософський термін, що позначає витікання, випромінювання з божественного начала всієї різноманітності світу, сходження нижчих форм буття з вищого буття – єдиного непорушного універсального начала:

C) еманація;

52. Релігійно-ідеалістичне вчення, яке пояснює виникнення органічного й неорганічного світу Божим творенням, заперечує зміну біологічних видів в їхньому історичному розвитку:

A) креаціонізм;

53. Об’єктивно-ідеалістичний напрям у середньовічній схоластиці, який вважав, що загальні поняття (універсалії) є не відображенням предметів і явищ матеріального світу в свідомості людей, а реальними духовними сутностями, які становлять субстанцію речей:

D) реалізм;

54. Напрям у середньовічній схоластиці, який вважав, що реально існують лише поодинокі речі, а загальні поняття (універсалії) – тільки імена, знаки, назви, породжені людським мисленням:

E) номіналізм.

55. Філософський термін, який вживали для позначення загальних понять (наприклад стіл, люди) на відміну від одиничних (даний конкретний стіл, дана конкретна людина):

A) універсалії;

56. Галузь християнського богослов’я, що обґрунтовує і захищає віровчення християнства:

B) апологетика;

57. Богослов’я; сукупність релігійних доктрин; теоретичний виклад, тлумачення й виправдання певних релігійних поглядів:

E) теологія.

58. Філософське й богословське вчення середньовічного італійського, філософа-схоласта Фоми Аквінського (1225 – 1274), за яким розум повинен підпорядковуватися вірі, а філософія – бути служницею богослов’я:

A) томізм;

59. Період у розвитку країн Західної і Центральної Європи (14 – 16 ст.), рух спрямований на утвердження гуманістичного світогляду та розвиток світської культури, на звільнення духовного життя з-під впливу релігії і схоластики:

E) Відродження.

60. Релігійно-ідеалістичний погляд, за яким людина є центром Всесвіту і найвищою метою всіх подій у ньому:

D) антропоцентризм;

61. Система поглядів, за якими центром Всесвіту є нерухома Земля, а Сонце й усі небесні світила обертаються навколо неї:

D) геоцентризм;

62. Система поглядів, за якими центром Всесвіту є Сонце, навколо якого обертаються планети, в тому числі й Земля:

E) геліоцентризм.

63. Система ідей та поглядів на людину як найвищу цінність, а також практичне ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей:

C) гуманізм;

64. Релігійно-філософське вчення, яке визнає Бога першопричиною світу, але заперечує дальше Його втручання в явища природи й суспільного життя:

A) деїзм;

65. Світогляд, в основі якого лежить розуміння Бога як особи, що створила світ і втручається в його події. Визнає існування Бога поза світом і над ним:

C) теїзм;

66. Великий світ, Всесвіт:

D) макрокосмос;

67. Малий світ, людина:

E) мікрокосмос.

68. Система уявлень про природу, яка прагнула дати всеосяжну і цілісну картину світу, але, не маючи потрібних для цього наукових даних, заміняла ще невідомі дійсні зв’язки філософськими роздумами і фантастичними уявленнями:

D) натурфілософія;

69. Філософсько-релігійне вчення, за яким Бог є безособовим началом, розлитим по всій природі, тотожним з нею або з її субстанцією:

B) пантеїзм;

70. Антифеодальний і антикатолицький рух у країнах Західної та Центральної Європи 16 – 17 ст., який відобразив потреби пристосування релігії до нових суспільних відносин і внаслідок якого виникли протестантські церкви:

A) реформація;

71. Англійський філософ, засновник англійського матеріалізму і експерементуючої науки Нового часу:

D) Френсіс Бекон;

72. Докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового:

B) революція;

73. Метод дослідження, форма умовиводу, який полягає в переході від загального до окремого:

D) дедукція;

74. Метод дослідження, форма умовиводу, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне:

E) індукція.

75. Напрям у теорії пізнання, який вважає єдиним джерелом і критерієм пізнання чуттєвий досвід:

B) емпіризм;

76. Напрям у теорії пізнання, який вважає єдиним джерелом і критерієм пізнання розум (теоретичне мислення):

D) раціоналізм;

77. Напрям у теорії пізнання, який визнає відчуття єдиним джерелом знань:

B) сенсуалізм;

78. Спосіб, прийом або система прийомів для досягнення якої-небудь мети:

E) метод.

79. Кінцева основа всієї різноманітності існуючого, яка для власного існування не потребує нічого, крім самої себе:

C) субстанція;

80. Загальна, єдина (переважно пасивна) основа різноманітних явищ, основа спільності або подібності однорідних явищ; речовина або предмет:

B) субстрат;

81. У вченні Г. В. Лейбніца – абсолютно прості, непротяжні духовні сутності, що лежать в основі будь-якого буття:

E) монада.

82. Буржуазне соціологічне вчення 17 – 18 ст. про походження і сутність держави, за яким держава виникла внаслідок договору між людьми, що до цього перебували в “природному стані”:

A) теорія суспільного договору;

83. Німецький філософ, засновник німецької класичної філософії:

B) Іммануїл Кант;

84. Термін, запроваджений І. Кантом для позначення безумовного веління моральної свідомості:

C) категоричний імператив;

85. Філософське поняття, що позначає знання, набуте з досвіду:

D) апостеріорі;

86. Філософське поняття, що позначає знання, наявне в свідомості до досвіду, передуюче досвіду:

B) апріорі;

87. У філософії І. Канта – той, що зумовлює можливість пізнання; той, що одвічно притаманний розсудку і зумовлює досвід; не набутий з досвіду:

D) трансцендентальний;

88. У філософії І. Канта – той, що лежить поза межами свідомості й пізнання, непізнаванний:

D) трансцендентний;

89. Те, що осягається розумом на противагу даному в чуттях; у Канта – межове поняття, яке фіксує, що межею пізнання є чуттєвість (бо без неї пізнання неможливе):

A) ноумен;

90. Виняткове, рідкісне явище; явище, взяте в його цілісності, в єдності з його сутністю; очевидна даність, що осягається інтуїцією; явище, що дане нам у досвіді, сприйняте органами чуттів:

D) феномен;

91. Внутрішньо притаманний предметам або явищам, той, що випливає з їхньої природи:

A) іманентний;

92. Центральна категорія філософської системи Г. Гегеля, якою позначався духовний деміург, творець світу в його становленні і діяльному саморозвитку:

A) Абсолютна Ідея;

93. Одна з центральних категорій філософії Г. Гегеля, яка позначає одночасно знищення і збереження чогось; є засобом подолання, примирення суперечностей і відтворення їх на вищій основі:

B) зняття;

94. Термін, яким позначають ідею про триступінчастість розвитку; у Г. Гегеля складається з тези (вихідний момент), антитези (заперечення тези) і синтезу (заперечення антитези і поєднання рис двох попередніх ступенів на вищому рівні):

C) тріада;

ТЕМА 5

95. Марксистсько-ленінське філософське вчення, яке дає матеріалістичне пояснення світу, способів його пізнання і перетворення на основі розкриття загальних діалектичних законів його розвитку: