Яка із запропонованих характеристик визначає поняття як форму пізнання?

1. Відображення окремих властивостей і сторін предметів.

2. Чуттєво-наочний образ предметів, який виникає без їх безпосереднього перебування в полі чуттєвого сприймання.

3. Відображення суттєвих властивостей, зв’язків і відношень предметів; відношення предметів певного класу за родо-видовими специфічними ознаками.

4. Форма думки, в якій стверджується або заперечується щось відносно предметів чи явищ.

5. Спосіб логічного зв’язку висловлювань, за допомогою яких з наявних положень (засновків) можна отримати нове положення (висновок) і оцінювати його істинність за істинністю засновків.

Для якого рівня свідомості характерна рефлексія пізнання, цінностей і норм?

1. Підсвідомість.

2. Усвідомлення.

3. Над свідомість.

4. Самосвідомість.

5. Несвідоме.

50. Із даних понять вкажіть на те, котре не характеризує сутність свідомості та її найважливіший властивості:

1. Ідеальність

2. Соціальна обумовленість

3. Відображення

4. Активність

5. Вторинність

6. Змістовність

7. Збудливість.

ІІ-й модуль

51. Напрямок в гносеології, який пов’язаний з абсолютизацією розуму як основи пізнання, іменується:

1. Емпіризмом.

2. Раціоналізмом.

3. Сенсуалізмом.

4. Ірраціоналізмом.

5. Агностицизмом.

6. Скептицизмом.

7. Інтуїтивізмом.

Яка з наведених точок зору відповідає дійсному процесу отримання знання?

1. “Знання людини ніколи не досягає більшого, ніж дають йому чуття. Все, що недоступне для чуттів, недостатнє для розуму”.

2. “Всі думки і дії нашої душі витікають з її власної сутності і не можуть бути повідомлені відчуттями”.

3. Ні перша, ні друга.

Який із напрямків у гносеології проголошує принципову непізнаність світу?

1. Емпіризм.

2. Раціоналізм.

3. Скептицизм.

4. Агностицизм.

5. Інтуїтивізм.

6. Ірраціоналізм.

Оцініть гносеологічну позицію автора наведеного судження: «Розум ніколи не має перед собою ніяких речей, крім сприймань, і він ніяким чином не в змозі виробити хоча б який-небудь досвід відносно співвідношення між сприйманнями і об’єктами».

1. Це – емпіризм.

2. Це – раціоналізм.

3. Це – релятивізм.

4. Це – інтуїтивізм.

55. Одна із основних форм пізнання, пов’язана з відображенням предметів та явищ в сукупності притаманних їм властивостей та особливостей при безпосередній дії їх на органи відчуття, називається:

1. Умовиводом.

2. Судженням.

3. Поняттям.

4. Абстрагуванням.

5. Уявленням.

6. Уявою.

7. Сприйманням.

8. Відчуттям.

9. Гіпотезою.

10. Теорією.

Оцініть гносеологічну позицію автора наведеного судження: «Будь – яке наше споглядання є тільки уявленням. Які предмети в собі і обособлено від нашої чуттєвості, нам зовсім невідомо. Ми не знаємо нічого, крім властивого нам способу сприймати їх».

1. Це – емпіризм.

2. Це – раціоналізм.

3. Це – релятивізм.

4. Це – догматизм.

Чи відкрила б людина більше речей в світі, якби мала більше органів відчуття?

1. Так.

2. Ні.

Яке з наведених висловлювань відповідає діалектико-матеріалістичному розумінню істини?

1. Iстина – інтуїтивно ясне і самоочевидне положення;

2. Iстина – ідея, керуючись якою приходиш до успіху;

3. Iстина – знання, котре відповідає показанням органів відчуття;

4. Iстина – знання, котре є адекватним відображенням зовнішнього світу;

5. Iстина – логічно несуперечливе знання;

6. Iстина – економічна логічна схема, в яку вкладаються данні досвіду;

Яка позиція є вірною?

1. Філософські положення можна довести великою кількістю переконливих прикладів;

2. Філософські положення доводяться шляхом строгих логічних міркувань;

3. Iстини філософії взагалі не доводяться, а приймаються на віру;

4. Iстини філософії сприймаються як істини інтуїтивно;

5. Філософські положення доводяться всім ходом розвитку наук і практики.

60. Доповніть основні опозиції системи взаємодіючих компонентів самосвідомості суб’єкта пізнання (так званий феноменологічний інтервал свідомості) – до двох заданих: а) єдність «Я» і «Не - Я»(відчуття себе і зовнішнього світу); б) єдність «Я» і «Мого - Ти» (постійна самооцінка) -третім компонентом:

1. Система правил діяльності з певними об’єктами.

2. Система об’єктів, означених поняттями, судженнями і умовиводами.

3. Єдність особистісно-екзистенційного і соціально-нормативного.

4. Творча інтуїція.

61. Науково виважене, обґрунтоване припущення про наявність певних причин, фактів, що зумовлюють відповідні властивості об’єкта, тенденції його розвитку чи реальний стан, є:

1. Ідеєю.

2. Гіпотезою.

3. Проблемою.

4. Фактом.

5. Інтуїцією.

62. Серед запропонованих наукових методів емпіричного дослідження виділіть той, який передбачає активне втручання дослідника у досліджуваний процес задля отримання певної інформації:

1. Спостереження.

2. Опис.

3. Експеримент.

63. Наявність у людини цієї здатності робить її буття енергетично сповненим, внутрішньо напруженим, спонукає людину до виходу за межу, до подолання цієї межі. Таке внутрішнє зусилля , поривання за межі наявного називають:

1. Нірваною.

2. Трансцендуванням.

3. Рефлексією.

4. Насильством.

5. Релігійністю.

6. Мудрістю.

7. Антиномією.

8. Нігілізмом.