Проблема суб’єктів історії: особа, народні маси, класи, нації

Кожному історично певному способу виробництва відповідає свій специфічний тип соціальної сфери: наявність певних класів і соціальних груп (рід, плем'я, народності, нації, родина). Визначальним елементом соціальної сфери в будь-якому класовому суспільстві є класи. Класами називають групи людей, що розрізняються по їхньому місцю в системі суспільного виробництва, по їхньому відношенню до засобів виробництва, по їхній ролі громадської організації праці. У кожному суспільстві поряд із класами існують також соціальні групи, які по своєму відношенню до власності не входять до складу того або іншого класу, а утворюють соціальні верстви, стани касти й т.д.

Яскравим прикладом станової організації є феодальне суспільство з характерним для нього розходженням людей по економічному й правовому положенню. Так, великий землевласник як власник засобів виробництва - представник класу, а дворянин - представник стану. Станихарактеризувалися замкнутістю й будувалися за принципом строгої іерархічності, закріпленої в правових нормах. Соціальна структура сучасного суспільства також крім основних класів включає певні соціальні групи, куди ставляться в основному інтелігенція й службовці. Границі між класами й іншими соціальними групами суспільства завжди відносні й рухливі. Суспільна психологія - частковий аналог повсякденного рівня свідомості, у якому представлені наукові й ненаукові погляди й оцінки, естетичні смаки й ідеї, вдачі й традиції, схильності й інтереси, образи вигадливої фантазії й логіка здорового глузду. Ідеологія - частковий аналог теоретичного рівня свідомості, у якому з позицій певного класу, партії дається систематизована оцінка соціальної дійсності. Часто проявляється факт „відставання” ідеології від суспільної психології, особливо при тоталітарних режимах. Суспільна психологія й ідеологія можуть ті самі явища дійсності відображати по-різному. Фат протистояння ідеології й суспільної психології приводить не тільки до її відставання від повсякденної свідомості, але й до дестабілізації самої суспільної психології. Для стабілізації відносин більшу роль грає вивчення суспільної думки. Але для того, щоб його можна було вивчати необхідні відповідні умови (демократія).

У соціально-філософському змісті народ як творець історії – широка спільність, що з'єднує всі ті верстви, класи, які зацікавлені в поступальному розвитку історії. Жоден клас не може здійснити глибокі перетворення, не організувати навколо себе готові його підтримати інші класи й суспільні верстви, а, отже, перетворення підсилу тільки нородові.

Однак лише деякі особистості залишаються в пам'яті – видатні представники народу, що зрозуміли або відчули напрям його поступу і своїм генієм сприяли останньому. Іноді при розумінні історії заперечують роль народних мас і перебільшують роль особистостей, що є генераторами ідей: ідеологів, політиків, законодавців і т.п. Інша думка - особистість не може змінювати історію в масштабі всесвітньо-історичному, порушити її суспільно політичну логіку, але в реальній історії країн особистість може зробити багато. Посилення уваги до проблеми особистості з'явилося внаслідок бурхливого розвитку психологічної науки, зокрема соціальної психології, що відкрила закономірності соціального поводження людини. Марксизм уперше розкрив соціальну сутність людини, що стала цілісною істотою в єдності психічної й соціальної сторін при визначальному впливі на всі сторони людської життєдіяльності її соціальної сутності. Рух від характеристики особистості як вираження соціально значимих властивостей до її аналізу як міри соціальності є рух від сутності „першого порядку” до більше глибокої і схованій від безпосереднього спостереження сутності.

Особистістьє загальне, соціально-класове в індивіді, характеристика соціально-типових рис. Самі люди - це живі особистості. Вони формуються суспільними відносинами, відображаючи їх як свою соціальну сутність.

Націїхарактеризується слід. ознаками:

1. спільність території;

2. спільність мови - національна мова, загальнонародний, розмовний;

3. спільність економічного життя, що виникає на основі господарської спеціалізації різних районів країни й зміцнення торгово-обмінних зв'язків між ними;

4. загальні риси психологічного складу, закріплені в менталітеті даного народу (національний побут народу, вдачі, звички, схильності людей, особливості пісень, танців, живопису, фольклору);

національна самосвідомість - свідоме віднесення себе до той або інша соціальна спільність, ідентифікація з нею. Воно є суб'єктивним по своїй природі, і це служить аргументом проти його існування. У дійсності ж у нації як реально існуючої й нормально функціонуючої спільності можна говорить тільки в тому випадку, коли об'єктивні ознаки доповнюються чітко вираженою національною самосвідомістю. У противному випадку можна говорить тільки в етнічній спільності людей, а не їхньої національної приналежності.