Позитивізм та його різновиди

У кінці XIXст. впливовим став позитивістський напрямз його ус­тановкою на точне знання. У своєму історичному розвитку позитивізм пройшов кілька етапів. Поширення позитивізмувіддзеркалювало бурхливий розвиток західної цивілізації на індустріальному шляху, де без таких знань не можна було ступити і кроку.

«Перший позитивізм»виник у 30-40-х роках XIXст., його за­сновниками були 0. Конт(1798-1857), який і запровадив термін «позитивізм», Г. Спенсер (1820-1903), Дж. Ст. Мілль (1806-1873) та ін. Головним досягненням цього періоду с розроблений О. Контом закон трьох стадій інтелектуальної еволюції людства:

—теологічна стадія, коли людство воліло знаходити надприродні пояснення природних явищ;

—метафізична стадія, коли філософія оперує абстрактними по­няттями та сутностями, так само далекими від реального стану справ, як і релігійні пояснення;

—позитивна, наукова стадія, яка, на думку перших позитивістів, тільки-но розпочалася. Наука повинна бути позитивним знан­ням, яке спирається на дані досвіду. Справа науки — конста­тувати, описувати, класифікувати факти встановлювати зв'язки між ними, послідовність явищ, тобто виявляти закони. Наука не повинна претендувати на пізнання сутності явищ, субстанції, причинності, оскільки поняття як результат такого пізнання — «метафізичні», тобто ненаукові.

Другий позитивізм (емпіріокритицизм)набув певного поширен­ня в кінці XIX— на початку XXст. Його засновниками були австрій­ський фізик і філософ Е. Мах (1838-1916) та швейцарський філософ Р. Авенаріус (1843-1896).

На перший план були поставлені проблеми теорії пізнання. Виріши­ти їх вважали теоретики другого позитивізму можна на підставі «закону зайвої витрати пізнавальних зусиль» та «критики чистого досвіду». Замість того, щоб продовжувати вигадувати якісь абстрактні сутності, справжнє пізнання має використовувати тільки ті поняття, які укорінені в досвіді, мають матеріальний еквівалент. Тому, наприклад, можна міркувати над взаємодією між атомами та рухом, але не треба казати про «матерію як об'єктивну реальність».

Третій позитивізм(неопозитивізм) (М. Шлік, Р. Карнал,Л. Вітгенштейн,

Б. Рассел, А. Тарський) відрізнявся від попередніх подальшим звуженням свого предмета. Відмовившись від зазіхань створити все-охопну систему знань чи бодай теорію знання наукового, представники третього позитивізму зосередили зусилля на визначенні загальновиз­наного критерію науковості. Такий критерій вони вбачали у процедурі верифікації, тобто перевірки наукових положень через Тх зіставлення з фактами, які піддаються спостереженню. Усі можливі положення (висловлювання) поділялися ними на:

а) безглузді (наприклад, «Місяць примножує трикутне»), які не підлягають верифікації;

б) осмислені, але не зіставлювані з чуттєвим досвідом, отже, «ме­тафізичні» («існує Бог», «душа безсмертна»), які теж не можуть бути верифіковані;

в) висловлювання, які прямо або опосередковано можна зіставити
з чуттєвими даними і, отже, верифікувати.

Четвертий позитивізмпов'язаний з іменами К. Полпера і Томаса Куна. Він набув поширення від 50-60-х роках XXст. К. Поппер протиставив процедурі верифікації принцип фальсифікаціонізму. Згідно з останнім для розвитку теорії треба намагатися її фальсифікувати, тобто шукати факти, здатні її спростувати. Якщо теорія взагалі

не піддається такому способу спростування, то вона не є науковою. Відсутність спростовуючих фактів ще не є підтвердженням безумовної істинності теорії. Питання про таку істинність завжди залишається відкритим, і розвиток теоретичного знання здійснюється через висування все нових гіпотез та їх спростування.

Робиться ряд цікавих спостережень і висновків, які стосуються закономірностей розвитку науки, зокрема наукових революцій. Зазна­чені вище дослідники оперують поняттям «парадигма»— прийнята модель, зразок постановки і розв'язання наукових проблем; «зміна парадигм», яка означає наукову революцію, наприклад, перехід від геоцентризму до геліоцентризму.

Контрольні завдання:

1. Опрацюйте текст і складіть докладну характеристику філософії екзистенціалізму та позитивізму.

2. Дати відповіді на питання:

2.1 Дайте характеристику екзистенціалізму.

2.2 Назвіть основних представників екзистенціалізму.

2.3 Коли з’явився позитивізм?

3. З’єднайте назви філософських напрямів з іменами їх засновників.

Екзистенціалізм	К. Полпер і ТомасКун.
Перший позитивізм	Е. Мах
Другий позитивізм (емпіріокритицизм)	Хайдеггер, К. Ясперс
Четвертий позитивізм	О.Конт; Г.Спенсер

Теми рефератів:

1. Екзистенціальна філософія.

2. Позитивістська філософія.

3. Позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм.