Теми рефератів, доповідей і повідомлень
Термінологічний словник
Веди – збірник священних пісень та жертовних формул, урочистих гімнів та магічних заклинань, які використовувалися при жертвопринесенні. Всього таких вед чотири – Ригведа, Самаведа, Яджурведа, Атхарваведа.
Брахман – вища абсолютна реальність, абстрактна вища сила, яка інколи втілює частину своїх реалій у вигляді явищ.
Атман– одне з головних понять релігійно-міфологічної системи індуїзму. У ведичній літературі (Упанішадах) означає суб’єктивну, психологічну.
Ахімса – релігійно-етичний принцип (обов’язок) – незаподіяння зла живим істотам, характерне для індуїзму, буддизму та джайнізму.
Пуруша – вище духовне начало, вища душа, частиною якої є душа індивіда.
Дхарма – багатозначний термін, який позначає буддійську доктрину, буддійський закон та першоначала Всесвіту.
Карма (від санскрит. – дія, обов’язок, діяльність). У релігійно-філософських системах Стародавньої Індії – певна визначеність наперед людського життя (долі), мета якої – провести людину через випробування, щоб вона шляхом самовдосконалення досягла найвищої мети морального розвитку – мокші.
Нірвана (від санскрит. – згасання) – центральне поняття релігійної філософії буддизму та джайнізму, означає повне звільнення людської душі від безперервного потоку перевтілень, страждань (Санжари) та злиття з духовною першоосновою світу.
Увей – (кит. недіяння) – поняття релігійно-філософської системи даосизму, яке означає відсутність цілеспрямованої діяльності, що не співвідноситься з процесом природного світопорядку, у вузькому сенсі – уникнення будь-якої діяльності, що заважає досягненню Дао.
Небо – верховне божество та вище уособлення розуму, доцільності, справедливості та доброчинності. Претендуючи на спорідненість з Небом, китайські правителі почали називати країну Піднебесною, а себе – синами Неба. Для них ототожнення себе з Небом означало взяти на себе відповідальність за весь світ.
Концепція Іньян – поділ всього сущого на два начала – жіноче та чоловіче. Чоловіче начало (ян) асоціювалося з сонцем і всім світлим, яскравим, сильним. Жіноче начало (інь) було пов’язане з місяцем, з усім темним та холодним. Обидва ці начала тісно взаємопов’язані та гармонічно взаємодіють.
Дао (шлях) – загальний Закон і Абсолют. Дао панує усюди і в усьому, завжди і безмежно. Його ніхто не створив, але все, що відбувається, пов’язано з ним. Постійне і невичерпне воно дає початок і форму усьому сущому. Дао проявляється через свою еманацію – “де”.
Космоцентризм (від давньогрец. “космос” – порядок, краса, влаштування) – розуміння Всесвіту як розумного та закономірно впорядкованого.
Стоїцизм – напрям давньогрецької філософії епохи еллінізму, який, зосереджуючись на етичних проблемах, проповідував незворушність, відсторонення від благ і радощів життя.
Скептицизм (від грец. той, що розглядає, досліджує) – філософські погляди, які сповідують сумнів у можливості досягнення істини, здійснення ідеалів та ін.; давньогрецька філософська школа ІV-ІІІ ст. до н.е., яка сповідувала ці ідеї.
Питання для самостійного вивчення теми
1. Яке місце займає філософія в духовній культурі суспільства?
2. Чому вивчення філософії необхідне фахівцю будь-якої галузі?
Теми рефератів, доповідей і повідомлень
1. Основні принципи періодизації історико-філософського процесу.
2. Культ сім’ї та клану в Стародавньому Китаї.
3. Лаоцзи та його твір “Даодецзин”.
4. Стародавня давньоіндійська літературна пам’ятка “Веди”.
5. Буддійська етика.
6. Енциклопедичний характер систематизованих філософських уявлень античних філософів.
7. Вчення про мікро- та макрокосмос в античності.
8. Діалог та виникнення філософської традиції.
Питання для контролю та самоперевірки знань
1. Що є основою визначення історичних етапів розвитку філософії?
2. Що сприяло зародженню філософських думок?
3. У чому особливість філософських ідей Стародавнього Сходу?
4. Назвіть школи староіндійської філософії. За якими ознаками вони поділяються?
5. У чому полягає відмінність давньоіндійської філософії від релігійних систем Стародавньої Індії?
6. Які філософські течії притаманні давньокитайській філософії?
7. Що таке Дао? До якої філософсько-релігійної системи належить?
8. У чому головна особливість античної філософії?
9. Які етапи виділяють у розвитку античної філософії?
10. Хто такі “досократики” та в чому полягають особливості їх філософствування?
11. Хто такі софісти?
12. Які аспекти вчення Платона зумовили його значення для світової філософії?
13. У чому головна відмінність філософії Аристотеля від філософії Платона?
14. У чому сутність епікуреїзму?
15. У чому сутність стоїцизму?
Проблемні питання та питання для дискусій
1. У чому відмінність давньокитайської філософії від індійської?
2. У чому ви бачите відмінності даосизму від конфуціанства?
3. Думки даоських мудреців про досягнення безсмертя.
4. Які ідеї філософії Стародавньої Індії і Китаю, на вашу думку, найбільш актуальні в наші дні? Як ви думаєте, чому?
5. Чим пояснюється тісний взаємозв’язок природознавчих та філософських знань в античний період?
6. Обґрунтуйте тлумачення, що філософська позиція – вихідний пункт розвитку науки.
7. Аристотель писав: “Перша філософія має своїм предметом пізнання причини справжнього, оскільки воно справжнє”. У чому, згідно з Аристотелем, полягає відмінність філософії від інших наук?
8. У чому полягала сутність полеміки Сократа із софістами?
9. Які особливості притаманні етичним поглядам Епікура? Чим вони відрізнялися від позиції викривленого епікуреїзму?
10. У чому сутність раціональної етики Епікура, її сучасне значення та вимоги до людини.
11. Що поєднує філософські школи еллінізму?
12. Які особливості філософських проблем епохи античності?
13. Спираючись на вчення Сенеки, Епіктета, Епікура, Тита Лукреція Кара, розкрийте питання пошуків свободи і щастя людини в античній філософії.
Тестові завдання
1. Як ви думаєте, якому з античних філософів належить афоризм: “Платон мені друг, але істина – дорожче”?
а) Сократу;
б) Парменіду;
в) Аристотелю;
г) Фалесу;
ґ) Демокриту. Як ви розумієте цей афоризм?
1. Кому з філософів античності належить афористичний вислів: “Людина є мірою всіх речей: існуючих, що вони існують, неіснуючих, що вони не існують”?
2. Хто з давньогрецьких філософів вважав, що першоначалом світу є повітря?
а) Анаксимандр;
б) Геракліт;
в) Анаксимен.
3. Що, на думку Демокрита, є основою буття?
а) вода;
б) айперон;
в) атоми.
4. Хто з названих філософів вважав першоначалом воду?
а) Анаксимен;
б) Фалес;
в) Левкіпп.
5. Згідно з ученням Демокрита:
а) атоми – невидимі неподільні частинки, нескінченні за кількістю;
б) атоми – подільні, невидимі частинки Всесвіту, нескінченні за кількістю;
в) атоми не є мінімальними першотілами, проте з них складаються різноманітні речі.
6. Яке з висловлювань про ідеї належить Платону?
а) “Кожна з ідей існує …Речі отримують свої імена завдяки приналежності до них”;
б) “Ідеї в такій формі, як це дехто стверджує, не існують. Як можуть ідеї, будучи сутністю речей, існувати незалежно від них?”.
7. Аристотель стверджував:
а) кожна річ має чотири причини виникнення;
б) ідея речі – єдина причина речі;
в) речі виникають із атомів за необхідністю.
Література: основна [5; 12; 22; 25; 26; 29; 32; 27-33];
додаткова [1-3, 40, 41, 43].
Термінологічний словник
Теоцентризм – основна риса філософії епохи Середньовіччя, відповідно до якої реальністю, яка визначає все суще, є не природа і не людина, а Бог.
Аскетизм ( від грец. вправа, подвиг) – моральний принцип, сутність якого полягає у відмові життєвих благ, придушенні природних бажань з метою самовдосконалення або досягнення морального чи релігійного ідеалу.
Віра – особливе ставлення до реальних або уявних об’єктів (явищ), коли їх істинність приймається без теоретичного й практичного доведень.
Гріховність–релігійний термін, що означає природну неповноцінність людського буття, його внутрішню ущербність, що виявляється у відмові від духовної єдності з Богом і виборі зла.
Догмат(від грец. закон, правило, постанова) – в середньовічній філософії означає головне положення того чи іншого віровчення, яке приймається без доказів (як безперечна істина).
Екзегеза – (від грец. витлумачую) – метод трактування біблійних істин без зміни їх сутності, використовувався в середньовічній філософії (апологетиці, патристиці, схоластиці) під час вивчення Святого Письма.
Есхатологія (від грец. кінцевий та вчення) – релігійне вчення про остаточну долю людства (складова будь-якої релігійної ідеології).
Молитва – у монотеїстичних релігіях провідна форма словесного спілкування людини з Богом.
Патристика (від лат. падре – отець) – вчення отців церкви з тлумачення, обґрунтування християнства; форма філософії раннього Середньовіччя.
Апологетика (від давньогрец. захист вчення) – обґрунтування та захист християнського вчення; одна з форм філософії раннього Середньовіччя.
Схоластика (від грец. школа) – середньовічна форма філософії та її викладання; тип філософського мислення.
Томізм – офіційна філософська доктрина католицького християнства, що ґрунтується на вченні Томи Аквінського.
Одкровення – надприродне безпосереднє отримання істини, яке існує лише серед обраних людей у момент їхнього містичного просвітлення.
Провіденціалізм (від лат. – передбачення, провидіння) – релігійно-філософське розуміння причин суспільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу – як наперед визначеного наміру Бога.
Теодіцея – (від грец. бог, справедливість, букв. “боговиправдання”) релігійно-філософське вчення, метою якого є доведення того, що існування зла у світі не заперечує уявлень про Бога як абсолютне добро.
Теологія – раціональна систематизація віровчення тієї чи іншої релігії.
Християнська антропологія – релігійно-філософська концепція, згідно з якою людина є унікальним творінням завдяки своїй богоподібній сутності.
Гуманізм (від грец. людина, людське) – вчення, в якому визнається цінність людини як особистості, де блага людини – вищий та остаточний критерій.
Пантеїзм (від грец. пан – все, теос – Бог) – вчення про тотожність природи та бога, який розчинений у світі в будь-яких речах. Тут є елементи матеріалізму, частковий відхід від ортодоксального теїзму.
Секуляризація (від лат. світський) – процес звільнення різноманітних сфер суспільства, організацій, індивідуальної свідомості, діяльності та вчинків людей, соціальних відносин й інститутів від впливу релігії.
Креаціонізм (від лат. створення) – розуміння світу як результату Божого творіння.
Гілозоїзм (від грец. речовина, матерія та життя) – філософське вчення, згідно з яким уся матерія є одухотвореною і має здатність відчувати.
Реформація (від лат. перетворення, виправлення) – соціально-політичний рух в Європі ХVІ ст. проти феодалізму та католицької церкви, у вузькому розумінні – здійснення релігійних перетворень у дусі протестантизму.
Єресі (від грец. відбір, учення, школа) – релігійні вчення, течії, які перебувають в опозиції до панівної релігійної системи.
Питання для самостійного вивчення
8. Яке місце займає філософія в духовній культурі суспільства?
9. Чому вивчення філософії необхідне фахівцю будь-якої галузі?
Теми рефератів, доповідей і повідомлень
10. Історична роль філософії Середньовіччя.
11. Томізм як офіційне вчення Римо-католицької церкви.
12. Порівняльний аналіз античних і біблійних уявлень про виникнення світу.
13. Нове розуміння проблеми людини у християнському віровченні.
14. Проблема співвідношення філософії та релігії у працях отців церкви.
15. Аврелій Августин як найвидатніший мислитель періоду патристики.
16. Сутність релігійно-філософського вчення Томи Аквінського.
17. Проблема людини в гуманістичній філософії.
18. Вчення про “радощі повсякденного буття” Мішеля де Монтеня.
19. Значення філософії Ренесансу для розвитку світової культури й філософії.
Питання для контролю та самоперевірки знань
20. Історичні умови, в яких розвивалася середньовічна філософія. У чому їх особливість?
21. Назвіть імена мислителів, які жили та творили в цей час?
22. Які основні напрямки середньовічної філософії?
23. Що таке схоластика, які її основні риси?
24. Що таке номіналізм і реалізм, у чому полягала сутність їх боротьби?
25. Що таке містика, яка роль цього напрямку в розвитку європейської філософії?
26. Що ви можете сказати про вчення Августина та його вплив на середньовічну філософську думку?
27. Що можна сказати про вчення Фоми Аквінського та його роль у розвитку середньовічної філософії?
28. Як середньовічні мислителі ставилися до процесу пізнання?
29. Що таке теорія “подвійної істини”?
30. Яке місце займає людина в ученнях середньовічних мислителів, як вона їх розуміє?
31. Які були думки середньовічних мислителів відносно організації суспільства?
32. Яке значення середньовічної філософії для подальшого розвитку європейської філософії?
33. З’ясуйте основні риси філософії епохи Відродження.
34. У чому полягає гуманізм філософії епохи Відродження?
35. До яких знань відновлюється інтерес в епоху Відродження?
36. Що стало основним предметом дослідження мислителів Відродження?
37. Яку роль відіграла епоха Відродження в розвитку природознавства?
38. Якими за змістом були діалектика Бога і світу у філософії М. Кузанського? Основні ідеї пантеїстичної натурфілософії Д. Бруно.
39. Наскільки сучасними є міркування Н. Макіавеллі про державу і політику?
Проблемні питання та питання для дискусій
40. Яким чином вирішується проблема людини у християнстві?
41. У чому різниця між позиціями номіналістів та реалістів?
42. Обґрунтуйте принципову різницю між ідеалізмом та матеріалізмом. Чи можна ототожнювати реалізм з ідеалізмом, а номіналізм – з матеріалізмом?
43. Яким чином вирішується проблема пізнання в середньовічній філософії?
44. У чому полягає сутність томізму?
45. У чому полягає гуманізм і драматизм епохи Відродження?
46. У чому полягає сутність антропоцентризму?
47. Що таке пантеїзм? Як він поєднується з матеріалізмом?
48. Що таке секуляризація та її сутність?
49. Людина як творіння Бога (середні віки) та людина як творець самого себе (епоха Відродження). У чому різниця між цими двома підходами?
50. У чому полягає сакральний характер діяльності людини в епоху Відродження?
51. У чому полягає сутність вчення про діалектику М. Кузанського?
Тестові завдання
52. Афористичний вислів “Вірую, бо абсурдно” належить:
а) Орігену;
б) Василію Великому;
в) Тертулліану.
53. Який філософський фундамент теології обрав Аврелій Августин?
а) вчення Аристотеля;
б) вчення Епікура;
в) Платона та неоплатоніків.
54. Схоластика виникла з метою:
а) розробити Символ віри;
б) виправити праці отців церкви;
в) упорядкувати християнську догматику.
55. П’ять доказів Божого буття розробив:
а) Іоанн Скот Еріугена;
б) П’єр Абеляр;
в) Тома Аквінський.
56. “Золотий вік” схоластики припадає на:
а) ХШ ст.;
б) XI ст.;
в) XIV ст.
57. Твердження “пізнаю те, в що вірую” належить:
а) Томі Аквінському;
б) П’єру Абеляру;
в) Іоанну Скоту Еріугені.
58. Що таке пантеїзм?
а) визнання присутності Бога в усій природі;
б) визнання первинності матерії щодо свідомості;
в) визнання того, що розум – головне знаряддя пізнання.
59. Гуманістичний ідеал людства описав:
а) Ніколо Макіавеллі;
б) Мішель де Монтень;
в) Томас Мор.
60. Хто в епоху Ренесансу перекладав на європейські мови “Діалоги” Платона?
а) Еразм Роттердамський;
б) Лоренцо Валла;
в) Марсіліо Фічіно.