Складнопідрядні речення з підрядними додатковими

Підрядні додаткові речення вводяться сполучникoм ut (ne) – що, щоб, (щоб не), що має назву ut (ne) obiectīvum (що додаткове).

Залежно від значення керівного дієслова існує декілька типів підрядних додаткових речень:

1) після дієслів із значенням „прагнути, бажати” (verba studii et voluntātis): curāre – турбуватися, studēre – прагнути, optare – бажати, rogāre, petĕre – просити, permittĕre – дозволяти, monēre,suadēre – переконувати, imperāre – наказувати;

2) після дієслів із значенням „боятися” (verba timendi): timēre, metuĕre, verēri – боятися, pericŭlum est – є небезпека. Ut вживається для висловлення бажання аби щось сталося, а ne – аби щось не сталося. Сполучник ut і ne non перекладається сполучником „що” із запереченням „не”, а сполучник ne – що не, щоби не;

3) після дієслів із значенням „перешкоджати” (verba impedien-di): impedīre, prohibēre, obstāre, repugnāre, retinēre, resistĕre – пе-решкоджати; recusāre – відмовляти; interdicĕre – забороняти. Сполучниками підрядності служать ne, quomĭnus, quin (щоб не). Сполучники quomĭnus та quin вживаються тоді, коли перед присудком головного речення є заперечення.

У цих трьох типах підрядних додаткових речень вживається praesens coniunctīvі після головних часів та imperfectum coniunctīvі – після історичних часів головного речення.

4) після заперечних чи питальних виразів, що означають відсут-ність сумніву (verba dubitandi): non dubitāre – не сумніватися, dubi-um non est – не має сумніву, nemo dubĭtat – ніхто не сумнівається,quis dubĭtat – хто сумнівається, non dubitāre – не треба сумніватися, non multum abest – небагато бракує, nihil abest – нічого не бракує, non abstineo – не стримуюся, retinēri non possum – не можу стри-мати себе. Сполучником підрядності служить quin (що, щоб).

У підрядних додаткових реченнях з quin при заперечних виразах вживається coniunctīvus за правилом consecutio tempŏrum.

5) до типу підрядних додаткових речень належать непрямі питання.

1. Ante senectūtem curāvi, ut bene vivĕrem; in senectūte, ut bene moriar. – Перед старістю я турбувався про те, щоб добре жити, а під час старості, щоб добре померти.

2. Dent opĕram consŭles, ne quid res publĭca detrimenti capiat. – Не-хай консули потурбуються, щоб республіка не зазнала якоїсь втрати.

3. Valde metuo, ne frigeas in hibernis. – Я дуже боюсь, що будеш мерзнути під час зимових стоянок.

4. Omnes labōres te excipĕre video; timeo, ut sustineаs. – Бачу, що ти усі труднощі береш на себе; боюсь, що ти не витримаєш.

5. Imperātor metuēbat, ne ad supplicium traderētur. – Полководець боявся, що буде переданий до страти.

6. Plura ne scribam, dolōre impedior. – Мені перешкоджає біль біль-ше писати.

7. Epaminondas non recusāvit, quomĭnus legis poenam subīret. – Епамінонд не відмовився бути відданим законному покаранню.

8. Non dubĭto, quin me ames, amavĕris, amatūrus sis. – Я не сумні-ваюсь, що ти мене любиш, любив, будеш любити.

9. Non dubitāvi, quin me amāres, amavisses, amatūrus esses. – Я не сумнівався, що ти мене любиш, любив, будеш любити.

Складнопідрядні речення з підрядними наслідковими (консекутивними)

Підрядні наслідкоі речення вказують на наслідок того, про що повідомляється в головному реченні. Вони вводяться сполучниками ut (що), ut non (що не), ut nemo (що ніхто), ut nihil(що ніщо), utnunquam(що ніколи), neque (і що не). Таке ut називається ut conse-cutīvum (що наслідкове). У головному реченні на наслідок можуть вказувати відповідні вказівні займенники зі значенням „такий” чи вказівні прислівники зі значенням „так”, „стільки”, „до такої міри”: hic, haec, hoc – такий, а, е; iste, ista, istud – такий, а, е; ille, illa, illud, is, ea, id, idem, eădem, idem – такий, а, е; tantus, a, um – такий, а, е (за кількістю); talis, e – настільки важливий, а, е, такий, а, е (за якістю); hic – тут; ibi, istic, illic – там; ibīdem – там же; ita, sic – так; eiusmŏdi – так само; adeo – до того; tantopĕre – настільки, до такої міри; tam – так, настільки.

Однак відповідні вказівні слова можуть бути відсутні. Якщо вони присутні, тоді ut перекладається „що”, а якщо відсутні – „так що”.

Умовний спосіб вживається відповідно до правила consecutio tempŏrum..

Perfectum, plusquamperfectum і coniugatio periphrastĭca actīva з дієсловом sum, fui, esse в кон’юнктиві хоч і можливі, однак, вживаються рідко, оскільки наслідок відбувається переважно одночасно із дією головного речення.

У підрядних наслідкових реченнях присудок стоїть здебільшого в praesens або imperfectum coniunctīvі.

1. Tanta vis probitātis est, ut eam in hoste etiam diligāmus. – Така ве-лика сила чесності, що її любимо навіть у ворога.

2. Epaminondas adeo fuit veritātis dilĭgens, ut ne ioco quidem menti-rētur. – Епамінонд настільки любив правду, що навіть під час жарту не обманював.

Складнопідрядні речення з підрядними підметовими (пояснювальними)

Підрядні підметові речення уточнюють або заміняють підмет головного речення, розкривають або пояснюють його зміст. За значе-нням – близькі до підрядних наслідкових. Вони вводяться сполучни-ком ut (quod) – що, який має назву ut (quod) explicatīvum (що пояс-нювальне).

Ut explicatīvum вживається:

1) після дієслів зі значенням „старатися, добиватися, дозволяти” у пасивному стані: permittĭtur – дозволяється, fit – трапляється, fiĕri non potest – не може трапитися, relinquĭtur – залишається,sequĭtur – випливає;

2) після безособових дієслів: accĭdit – трапляється, contingit – вдається, est – буває, restat – залишається, placet – подобається, con-vĕnit – вирішується;

3) після деяких зворотів, які складаються з іменників чи прик-метників середнього роду з дієсловом est: mos est, consuetūdo est – є звичка, lex est – є закон, in eo res est – справа дійшла до того,proxĭ-mum est – є найближче та ін.

У підрядних підметових реченнях з ut explicatīvum вживається praesens coniunctīvі після головних часів, imperfectum coniunctīvі – після історичних.

1. Ita fit, ut omnīno nemo esse possit beātus. – Так буває, що взагалі ніхто не може бути щасливим.

2. Placuit Caesăre, ut ad Ariovistum legātos mittĕret. – Цезарю годи-лося послати до Аріовіста послів.

3. Relĭquum est, ut ego mihi consŭlam. – Залишається мені потурбу-ватися про себе.

4. Consŭli permissum est, ut duas legiōnes scribĕret. – Консулу було дозволено сформувати два легіони.

5. Fiĕri potest, ut errem. – Може статися так, що я помиляюсь.

Quod explicatīvum пояснює або визначає зміст головного ре-чення чи окремого його члена і вказує на дійсний факт. Quod expli-catīvum вживається:

1) після вказівних займенників hoc, illud, id у будь-якому від-мінку;

2) після дієслів із значенням „траплятися”, „робитися”, „става-тися”, „виникати” у сполученні з прислівниками (іменниками чи прикметниками): bene, male, commŏde, opportūne fit, evĕnit, accĭdit – трапляється добре, погано, вигідно, зручно; bene, male, prudenter, gratum facio– роблю добре, погано, розумно, вдячно.

У реченнях з quod explicatīvum вживається дійсний спосіб будь-якого часу.

1. Inter inanĭmum et anĭmal hoc maxĭme interest, quod anĭmal agit alĭ-quid. – Між неживою і живою істотами – та різниця, що жива щось робить.

2. Hic annus eo fuit insignis, quod urbs Romāna a Gallis capta est. – Цей рік відзначився тим, що місто Рим було взяте галлами.

3. Bene facis, quod me adiŭvas. – Ти робиш добре, що мені допома-гаєш.

4. Fecisti mihi pergrātum, quod librum ad me missisti. – Ти зробив ме-ні велике задоволення, що прислав мені книгу.

Nota bene! Речення з quod explicatīvum вживається після дієслів, які передають внутрішній стан чи зовнішнй прояв (verba affectuum):

gaudēre, laetāri – радіти

dolēre – страдати

aegre, gravĭter, moleste ferre – важко переносити

indignāri – гніватися, сердитися

suscensēre – гніватися, бути роздратованим

mirāri, admirāri – дивуватися

queri – жалітися, нарікати

gloriāri – вихвалятися

laudāre – хвалити

reprehendĕre, vituperāre – ганити

gratulāri – поздоровляти

Після цих дієслів у реченнях з quod explicatīvum вживається як дійсний, так і умовний спосіб. Умовний спосіб відповідно до consecutio tempŏrum виступає тоді, коли автор називає не власну думку, а чужу, яка належить іншій особі.

1. Molestissĭme fero, quod, te ubi visūrus sim, nescio. – Я дуже важко переношу те, що не знаю, де тебе побачу.

2. Tibi gratias ago, quod me omni molestia liberasti. – Я дякую тобі за те, що ти звільнив мене від будь-якої неприємності.

3. Socrătes accusātus est, quod corrumpĕret iuventūtem. – Сократ був обвинувачений в тому, що псує молодь.

4. Panaetius Africānum laudat, quod abstĭnens fuĕrit. – Панетій хва-лить Сціпіона Африканського за те, що він був безкорисливий.