Предмет матеріалістичної філософії
Наукова назва сучасної матеріалістичної філософії, яку ми вивчаємо, – діалектичний матеріалізм.
Сама назва „діалектичний матеріалізм” підкреслює, що це філософське вчення дає матеріалістичну відповідь на основне питання філософії та використовує діалектичний метод при обговоренні та вирішенні всіх складних філософських та світоглядських проблем.
Цим він докорінно відрізняється від усіх попередніх форм і видів філософії.
Матеріалістична філософія виникла в глибоку давнину.
Проте матеріалізм поширювався лише на розуміння природи і мислення.
У поглядах на суспільство аж до виникнення діалектичного матеріалізму панували ідеалістичні позиції.
Мислителі минулого, незалежно від того, як вони вирішували основне питання філософії в цілому, сходились на тому, що в суспільному житті вирішальним чинником виступають ідеї, свідомість, а суспільні відносини, виробництво матеріальних благ, вся матеріальна діяльність цілком залежать від цих ідей і поглядів, виступають лише засобом їх здійснення.
Саме тому громадські діячі, які прагнули змінити несправедливий суспільний лад, намагалися почати свої перетворення зі змін ідей і поглядів і при цьому кожного разу терпіли поразку.
К.Маркс і Ф.Енгельс взяли до уваги невдалий досвід своїх попередників.
Вони поширили матеріалістичне розуміння не тільки на природу і мислення, але й на всю історію людського суспільства, на всі форми людської суспільної діяльності.
Тому діалектичний матеріалізм є разом з тим і історичним матеріалізмом.
Таким чином, сучасна матеріалістична філософія вивчає найбільш загальні відношення людини до світу і розкриває загальні закони і зв’язки в розвитку природи, суспільства і мислення.
Це і складає предмет матеріалістичної філософії.
Метод філософії.
Світоглядські висновки, до яких приходять представники різних філософських вчень, багато в чому залежать від методів міркування та доказів.
Ось вже близько двох століть матеріалісти користуються діалектичним методом.
Діалектичний метод пізнання вимагає розглядати всі явища в оточуючому нас світі у взаємному зв’язку, взаємодії та постійному розвитку.
При цьому діалектичний метод прагне знайти і дійсно знаходить внутрішнє джерело розвитку в кожному виді руху, в кожному факті змін.
Таким джерелом є внутрішні протиріччя, що існують в кожному процесі та явищі, їх боротьба та вирішення.
Сам розвиток сприймається не як повторення, або рух по колу, а як постійна поява нового при умові, що в якісно нових явищах окремі їх сторони та характеристики немов би повторюють те, що вже було на попередніх етапах.
В процесі розвитку постійно відбувається руйнування старого і виникнення нового, причому все цінне, життєздатне в цьому процесі зберігається.
Метод, протилежний діалектичному, називається метафізичним.
Він розглядає кожне явище ізольовано, без зв’язку і взаємодії явищ одне з одним. Метафізичний метод, розглядаючи зміни та рух, не бачить справжнього розвитку і тому не визнає можливості появи принципово нових явищ і процесів у природі, суспільстві та мисленні людини.
З метафізичної точки зору, все в світі рано чи пізно повторюється, все рухається начебто по колу, а джерела руху та змін знаходяться не всередині речей та явищ, не в їхніх внутрішніх протиріччях, а в зовнішньому поштовху, в зовнішніх по відношенню до даного явища силах.
Метафізичний метод не визнає корінних якісних перетворень та революційних змін, а намагається представити все у вигляді плавної еволюції та малосутніх якісних змін.
Слова „діалектика” і „метафізика” мають давньогрецьке походження.
Слово „діалектика” спочатку означало мистецтво, або правило, знаходити істину в спорі шляхом порівняння (зіставлення) двох протилежних поглядів.
Термін „метафізика” вперше застосував систематизатор і видавник творів Арістотеля – Андронік Родоський в І ст. до н.е.
До цього праці Арістотеля розміщувалися в алфавітному порядку, а Андронік розмістив їх таким чином, що спочатку йшли природознавчі праці (про „фізику”, тобто про природу), а далі – метафізика – те, що йде після фізики.
Тут викладались „недоступні почуттям, досягнуті лише розумом сутності, початок всього існуючого в світі.”
Сам Арістотель (384-322 рр. до н.е.) називав цей розділ „першою філософією”.
Понад тисячу років термін «метафізика» застосовувався саме в цьому значенні ( як філософія).
Ще Ньютон говорив: „Фізика, бійся метафізики”.
Лише Г.Гегель вперше застосував цей термін в сучасному значенні – як антидіалектичний спосіб мислення, як метод, що розглядає речі і явища як закінчені і незмінні, незалежні одне від одного, без внутрішніх протиріч.
Контрольні запитання і завдання.
1. Що в перекладі з грецької означає слово “філософія”?
2. Яке основне питання філософії?
3. Як формулювали основне питання філософії А. Комю, Ф.Бекон, Ф.Енгельс?
4. Скільки сторін має основне питання філософії?
5. Яка перша сторона основного питання філософії?
6. Яка друга сторона основного питання філософії?
7. Хто стверджує, що природа – первинна, а дух – вторинний?
8. Хто вважає визначальним і первинним абсолютну ідею, думку, а матерію – вторинною?
9. Хто стверджує, що існує два рівнозначних світових початки: матерія і дух?
10. Який філософський напрям виходить з положення, що першопочатком світу є індивідуальна свідомість, дух людини?
11. Назвіть філософів - представників:
- об’єктивного ідеалізму,
- суб'єктивного ідеалізму,
- матеріалізму,
- дуалізму.
12. Що означало в давньогрецькій мові слово “діалектика”?
13. Які наукові методи філософії виступають як засоби пізнання, як способи відображення в свідомості людини об’єктів, що вивчаються?
14. Який філософський метод пізнання вимагає розглядати явища в оточуючому нас світі у взаємному зв’язку, взаємодії та постійному розвитку і при цьому вказує на внутрішнє джерело розвитку?
15. Який філософський метод вимагає розглядати кожне явище ізольовано, без зв’язку і взаємодії явищ одне з одним, а причини руху бачити не в їх внутрішніх протиріччях , а в зовнішніх силах?