GaudeĀmus (веселімось!) carmen scholastĭcum
Середньовічна студентська пісня, студентський гімн
| Gaudeāmus igĭtur, Iuvĕnes dum sumus! Post iucundam iuventūtem, Post molestam senectūtem, Nos habēbit humus. Ubi sunt, qui ante nos In mundo fuēre? Transeas ad supĕros, Transeas ad infĕros, Hos si vis vidēre. Vita nostra brevis est, Brevi finiētur, Venit mors velocĭter, Rapit nos atrocĭter, Nemĭni parcētur. Vivat Academia, Vivant professōres! Vivat membrum quodlĭbet, Vivant membra quaelĭbet, Semper sint in flore! Vivant omnes virgĭnes, Gracĭles, formōsae! Vivant et muliĕres Tenĕrae, amabĭles, Bonae, laboriōsae! Vivat et Respublĭca Et qui illam regit! Vivat nostra civĭtas, Maecenātum carĭtas, Quae nos hic protĕgit! Pereat tristitia, Pereant dolōres, Pereat diabŏlus, Quivis antiburschius Atque irrisōres! | Погуляймо, юнаки, Поки в нас є сила. Мине молодість щаслива, Мине старість докучлива, Вкриє нас могила. Ми недовго живемо, Швидко вік минає. Смерть, не гаючись, прилине, Без розбору всіх поглине – Смерть жалю не знає. Хай живуть нам вузи всі, Вся наша еліта: Професори і доценти, Аспіранти і студенти, – "Многая їм літа!" Хай дівчата всі живуть, Негорді, красиві, Хай живуть нам молодиці, Наші любі, ніжнолиці, Добрі, не ліниві! Хай живе республіка Й той, хто управляє; Хай живе наша спільнота Й благодійників щедрота, Що про всіх нас дбає. Всякий смуток геть від нас, Песимізму досить; Всякий біс нехай сконає, Що студентам не сприяє На глум їх підносить. Переспів Михайла Білика | Гей, повеселімося, Поки молодії! Мине молодість квітуча, Старість нас впов'є, мов туча, І земля покриє. Де ті, що жили колись На розлогім світі? Треба чи під землю йти, Чи на небо злинути, Щоби їх зустріти. Те життя – лиш мить одна, Вмить воно й пролине. Смерть кістлява – тут як тут, Чинить свій над нами суд: Всіх – до домовини. Хай живе науки храм, Хай живуть учені! Кожен з них нехай живе. Процвітає гроно все У добрі, натхненні! Хай живуть дівчата всі — Стрункі та ласкаві! Хай усі жінки живуть, Що любов, тепло несуть, Ніжні, в праці жваві! Хай живе наш край увесь І хто править краєм! Хай живуть мужі ясні, Що з їх ласки, приязні Знань тут набуваєм! Геть, журбо-напаснице, Болісті, гризоти! Геть, лукавий зліснику! Геть, їдкий насмішнику, З нашої спільноти! Переклад Андрія Содомори |
Слова пісні приписують студентам Гейдельберґу чи Сорбонни. Канонічний текст підготував мандрівний поет Кіндлебен 1781 року. На ноти поклав цей текст нідерландський композитор XV ст. Жан Оккенгейм. П.І.Чайковський переклав мелодію для чотириголосого чоловічого хору з фортеп’яно.
Цю пісню тепер співають на святах і зустрічах студенти усього світу. Це своєрідний символ студентства, молодості.
ПЕРШЕ ЗАНЯТТЯ (LECTIO PRIMA) Фонетика Латинський алфавіт (Alphabētum Latīnum)
Scienta potentia est Знання – сила
Творцями фонетичного письма вважають фінікійців. У ІХ ст. до н.е. фінікійське письмо запозичили греки, які внесли до фінікійського алфавіту істотні доповнення – графеми для позначення голосних звуків.
До кінця V ст. до н.е. у Греції сформувались дві алфавітні системи: східна, як основа грецького алфавіту, і західна (халкідська), яка через етрусків стала основою латинського алфавіту. З часом графеми зазнали змін і до І ст. до н.е. набули вигляду, що відомий як латиниця, і яким досі користується більшість народів.
З уваги на те, що латинська мова тривалий час функціонувала на території Європи поряд з національними мовами, вона зазнала їхнього впливу. Цей вплив позначився на читанні латинських текстів. Існує два види вимови: перший прагне відтворити деякі особливості вимови класичної латини, другий – відображає середньовічну латинську вимову і за традицією – найпоширеніший у практиці викладання.
Латинський алфавіт класичного періоду складається з 24 букв.
| Латинські літери | Назва літери | Вимова |
| Aa | а | а |
| Bb | бе | б |
| Cc | це | к, ц |
| Dd | де | д |
| Ee | е | е |
| Ff | еф | ф |
| Gg | ґе | ґ |
| Hh | га | г |
| Ii | і | і, й |
| Kk | ка | к |
| Ll | ель | ль |
| Mm | ем | м |
| Nn | ен | н |
| Oo | о | о |
| Pp | пе | п |
| ку | к | |
| Rr | ер | р |
| Ss | ес | с, з |
| Tt | те | т |
| Uu | у | у |
| Vv | ве | в |
| Xx | ікс | кс, кз |
| Yy | іпсилон | і |
| Zz | зета | з |
Вимова голосних
Звуки поділяються на голосні (vocāles) і приголосні (consonantes). У латинській мові є 12 голосних звуків: шість довгих [ā, ē, ī, ō, ū, yˉ ] та шість коротких [ă, ĕ, ĭ, ŏ, ŭ, ў], які відповідають шістьом буквамa,e,i,o,u,y.Для позначення довготи і короткості прийнято надрядкові знаки: ˉ (знак довготи), ˘ (знак короткості). За свідченням римських граматиків, на вимову довгого голосного потрібно вдвоє більше часу, ніж для короткого.
а –вимовляється вiдкрито, як український [a]:
arma [арма] – зброя
acĭdum [ацiдум] – кислота
е – вимовляється твердо, як український [е]:
ego [еґ о] – я
erudītus [ерудiтус] – освічений
i – позначає голосний звук [і] та приголосний звук [й]:
для позначення голосного вимовляється, як український[i]:
ignis [iґнiс] – вогонь,
для позначення приголосного вимовляється, як український[й] у двох випадках:
а) на початку слова або складу перед голосним:
ianua [йануа] – дверi
iniuria [iнюрiа] – несправедливiсть
coniunctio [кон’юнкцiо] – сполучник
б) у серединi слова мiж двома голосними:
maior [майор] – бiльший
maiālis [маялiс] – травневий
о – вимовляється, як український [о]:
orīgo [орiґо] – походження
ortus [ортус] – схiд
u – вимовляється, як український [у]:
urbs [урбс] – мiсто
unus [унус] – один
у – вимовляється, як український [i] i вживається у словах грецького походження:
pyrămis [пiрамiс] – пiрамiда
synthĕsis [синтезіс] – набiр, комплекс, синтез.
Дифтонги i диграфи
Сполучення двох голосних, якi вимовляються одним звуком, називається диграфом, а одним складом – дифтонгом. У латинськiй мовi є три дифтонги: au, eu, ei.
Дифтонг auвимовляється, як [aв]:
aurum [аврум] – золото
Aurōra [Аврора] – Аврора, ранкова зоря
Дифтонг euвимовляються, як [eв]:
Eurōpa [Европа] – Европа (Європа)
pleura [плеура] – плевра
Дифтонг eiвимовляється, як [ей]:
hei [гей] – гей!
Диграфи
Диграф aeозначає звук [e]:
aes [ec] – мiдь
aether [етер] – етер (ефiр)
Диграф oe вимовляється, як український [е]:
oeconomia [економiя] – правильне ведення господарства
oenomēlum [еномелюм] – вино з медом.
Примiтка.  | 1. Якщо ae i oeвимовляються окремо, то над голосним еставиться двi крапки aë, oë,або риска – aē, oē: aēna [аена] – мiдний чан aēneus [аенеус] – мiдний aër [аер] – повiтря aloē [алое] – алоє diploë [дiплое] – губка. 2. У словах, якi закiнчуються на-eus, -eum, сполучення -eu-не є дифтонгом, оскільки воно розбивається на склади: vit-re-us – скляний o-le-um – олiя. |
Вимова приголосних
У латинськiй мовi – 18 приголосних (consonantes). Бiльшiсть приголосних вимовляється як вiдповiднi звуки українського алфавiту. Зупинімося на тих, якi мають рiзне звучання залежно вiд позицiї у словi.
с –вимовляється, як українськi [ц] i [к].
cперед e, i, y, oe, ae, eu вимовляється, як [ц]:
centenarium [центенарiум] – центнер
cera [цера] – вiск
circŭlus [цiркулюс] – коло
cisterna [цiстерна] – пiдземне водосховище
citrus [цiтрус] – цитрусове дерево
cyclus [цiклюc] – цикл
cyaneus [цiанеус] – темно-синiй
cycnus [цiкнус] – лебiдь
cylindrus [цiлiндрус] – цилiндр, валок
caelum [целюм] – небо
caеremonia [церемонiя] – пошана, культ
coenobīta [ценобiта] – монах
coeptum [цептум] – початок
coetus [цетус] – зв’язок, збори
ceu [цев] – нiби
У рештi випадкiв cвимовляється, як український [к]:
color [кольор] – колiр
calor [кальор] – тепло
culmen [кульмен] – верхiвка, точка
cautio [кавцiо] – обережнiсть
calcium [кальціум] – кальцій
credo [кредо] – вiрю.
Вимова латинського звука «c», як український [ц] традицiйна в українськiй навчальнiй практицi. Встановлено, що в латинськiй мовi класичної епохи cв усiх позицiях звучало, як український [к]. Перехiд до звучання [ц]почався у ранньому середньовiччi.
g –вимовляється, як український [ґ]у словах ґрунт, ґудзик
gravĭtas [ґравiтас] – важкiсть, тягар
granum [ґранум] – зерно
gloria [ґльорiа] – слава
h – вимовляється приблизно, як український [г] у словах глина, огiрок:
hortus [гортус] – сад
habilĭtas [габiлiтас] – придатнiсть
k –вживається для позначення звука [к] i трапляється у декiлькох словах, запозичених з інших мов:
kalium [калiум] – калiй
Kaeso [Кезо] – Кезон, чоловiче iм’я
Kalendae [Калєнде] – Календи, перше число мiсяця
kefir [кефiр] – кефiр
kinesis [кiнезіс] – рух
l – вимовляється м’яко, як український [ль]:
lapis [ляпiс] – камiнь
lac [ляк] – молоко
littĕra [лiттера] – буква, літера
s –вимовляється здебiльшого, як український[с]:
subsidium [субсiдiум] – допомога, пiдтримка, субсидія
sequester [секвестер] – посередник
sal [саль] – сiль
| Примiтка. | У серединi слова мiж двома голосними (в iнтервокальнiй позицiї) або мiж голосною, з одного боку, i приголосним m або n, – з іншого, sвимовляється, як український [з]: petrōsus [петрозус] – кам’янистий lusor [люзор] – спiвець neoplasma [неоплазма] – новоутворення suspensio [суспензiо] – суспензiя |
| Nota bene! | S, що стоїть пiсля префiкса на початку кореня, вимовляється, як український звук [с]: designatio [десiґнацiо] – позначення consistentia [консiстенцiя] – консистенцiя Проте у префiксах dys-, des-, ex- s перед голосним читається, як [з]: dysenteria [дiзентерiа] – дизентерiя desinfectio [дезiнфекцiо] – дезинфекцiя exsaltatio [екзальтацiо] – радiсне збудження |
x – вiдповiдає українським словосполученням [кс] i [кз]:
radix [радiкс] – корiнь
lex [лекс] – закон
| Примiтка. | На початку слова мiж голосними x вимовляється, як [кз]: exĭtus [екзiтус] – кiнець exemplum [екземплюм] – приклад |
z –вимовляється, як український [з] і трапляється у словах грецького походження:
zona [зона] – зона, пояс,
zodiācus [зодiакус] – зодiак
zoon [зоон] – тварина
zephyrus [зефiрус] – захiдний вiтер
У словах негрецького походженняz читається як [ц]:
zincum [цiнкум] – цинк
influenza [iнфлюенца] – iнфлюенца (один з видiв грипу).
Лiтера «у»
Лiтера «iпсилон», у математицi «iгрек», запозичена з грецького алфавiту, у будь-яких позицiях вiдповiдає українському звукові [i], трапляється у словах і термiнотворчих елементах грецького походження. Слiд звернути увагу на значення та написання часто вживаних у науковiй термiнологiї грецьких коренiв i префiксiв:
cycl (-o) – вказує на коло, круг i є частиною складних слiв, що вiдповiдають поняттям «круг», «коло»:
cyclōnum [цiкльонум] – циклон, атмосферний вихор
cyclotrōnum [цiклотронум] – циклотрон, прискорювач заряджених частинок
cyclohexānum [циклогексанум] – циклогексан, органiчна сполука, безбарвна рухлива рiдина
dys – вказує на порушення, розлад, поділ, втрату
dysharmonia [дисгармонiя] – порушення гармонiї, безлад, хаос
dyscinesia [дiскiнезiа] – розлад руху
glyc (-k) –вказує на вмiст цукру:
glycōsum [ґлікозум] – вуглевод групи моносахаридiв
glykaemia [ґлiкемiа] – ґлiкемiя
hydr –вказує на вміст води:
hydrogenium [гiдроґенiум] – водень
hydrologia [гiдрологiя] – наука, що вивчає гiдросферу
hyper –вказує на пiдвищення, надмiрнiсть:
hypergenĕsis [гiпергенезiс] – процес утворення гiрських порiд, мiнералiв
hyperinflatio [гiперiнфляцiо] – надмiрне роздування
hyperthermia [гiпертермiа] – перегрiвання
hypo – вказує на зниження, нестачу:
hypotenūsa [гiпотенуза] – гiпотенуза, найбiльша сторона прямокутного трикутника
hypothēca [гiпотека] – застава
hypocentrum [гiпоцентрум] – область виникнення землетрусу
my (-o) –вказує на стосунок до м’язiв:
myoglobīnum [мiоґлобiнум] – складний бiлок м’язiв людини
myс (-k) –вказує на грибок:
mycōsis [мiкозiс] – грибкове захворювання
mycobacteria [мiкобактерiа] – грибкова бактерiя
ox (-y) – вказує на кисень у сполуках:
oxygenium [оксiґенiум] – кисень
oxyliquītum [оксiлiквiтум] – вибухова речовина, просочена рiдким киснем
poly – вказує на численнiсть, багато:
polyamīdum [полiамiдум] – полiамiд, синтетичний полiмер
polygōnum [полiґонум] – многокутник, дiлянка
pyr – вказує на вогонь, жар, термiчний процес:
pyrochlōrum [пiрохльорум] – мiнерал класу оксидiв
pyrolysis [пiролiзiс] – розщеплення складних органiчних сполук
syn-(sym-) –вказує на поєднання, зв’язок із чимось:
synthĕsis [сiнтезiс] – поєднання
synoptĭce [сiноптiце] – синоптика, наука, що вивчає закономiрностi розвитку фiзичних процесiв у природi.
symposium [сiмпозiум] – нарада, бенкет
symptōma [сiмптома] – вияв або ознака якогось явища
yl- – вказує на вмiст речовини, матерiї:
acetylsalicylĭcus [ацетiлсалiцiлiкус] – ацетилсалiциловий
phenylīnum [фенiлiнум] – фенiлiн
Буквосполучення з «h»
Сполучення з «h»трапляються здебiльшого у словах грецького походження:
a) ch вимовляється, як український [x]:
charta [харта] – карта
chemĭcus [хемiкус] – хiмiк (хемік)
chlorum [хльорум] – хлор
б) ph вимовляється, як український[ф]:
phyton [фiтон] – рослина
phosphas [фосфас] – фосфат
philosophia [фiльозофiа] – фiлософiя
в) rh вимовляється, як український [p]:
rhombus [ромбус] – ромб
rhythmus [рiтмус] – ритм
rhapsodia [рапсодiа] – пiсня, рапсодiя
г) thвимовляється, як український [т]:
thallium [таллiум] – талiй
theoria [теорiа] – теорiя
thermae [терме] – тепловi джерела
д) schвимовляється, як український [сх]:
schola [схоля] – школа
schema [схема] – схема
schisma [схiзма] – схизма
Буквосполучення з «ngu», «qu», «su», «ti»
а) nguперед голосним, який входить до складу буквосполучення, вимовляється, як український [нґв], а перед приголосним – [нґу]:
lingua [лiнґва] – мова
pinguis [пiнґвiс] – жирний
angŭlus [анґулюс] – кут
singulāris [сінґулярiс] – окремий, однина;
б) q вживається у сполученнi з «u» і перед наступним голосним вимовляється, як український [кв]:
quadrātum [квадратум] – квадрат
qualificatio [квалiфiкацiо] – ступiнь i вид професiйної пiдготовки
quantum [квантум] – квант, мiнiмальна кiлькiсть, на яку може змiнюватись фiзична величина
quorum [кворум] – кiлькiсть присутнiх на зборах, достатня для визнання зборiв правочинними;
в) suперед голосним, який входить до складу буквосполучення, вимовляється, як український [св], а перед приголосним – [су]:
consuetūdo [консветудо] – звичка
suavis [свавiс] – приємний
suasoria [свазорiа] – захист, рекомендацiя
summa [сумма] – сума, пiдсумок
substantia [субстанцiа] – суть, речовина, матерiя;
г) ti у класичнiй латинi у всiх позицiях вимовлялось, як [тi]. У IV–V ст. н.е. перед наступним голосним стало вимовлятися, як [цi], ця традицiя збереглася досі:
lectio [лєкцiо] – читання, вибiр
eruditio [ерудiцiо] – освiта, навчання
ratio [рацiо] – розум
| Примiтка. | Якщо перед сполученням ti стоять приголоснi s, t, x, то його слiд вимовляти, як [ті]: ostium [остiум] – вхiд, гирло mixtio [мiкстiо] – сумiш Attius [Аттiус] – Аттiй |
«Ti» вимовляється, як [тi],якщо на нього падає наголос, або перед ним стоїть «n»:
totīus [тотiус] – родовий вiдмiнок однини вiд totus – цiлий;
montium [монтiум] – родовий вiдмiнок множини вiд mons – гора.
Наголос (Accentus)
Правило наголосу. Наголос у латинськiй мовi падає на другий склад від кiнця слова, якщо голосний цього складу довгий, якщо ж вiн короткий, то наголос переходить на третiй склад від кiнця слова, незалежно вiд довготи чи короткостi голосного третього складу від кiнця слова.
Подiл на склади
Кількість складiв у словi залежить вiд кiлькостi голосних. У латинськiй мовi подiл на склади буває:
1) мiж двома голосними, наприклад:
praesidium [prae-si-di-um] – захист, засiдання
devalvatio [de-val-va-ti-o] – девальвацiя, зниження курсу грошей;
2) перед окремими приголосними, сполученням qu:
oeconomĭcus [oe-co-no-mĭ-cus] – господарський
maritĭmus [ma-ri-tĭ-mus] – морський
aquōsus [a-quo-sus] – водяний;
3) у групi з двох приголосних у серединi слова:
centum [cen-tum] – сто
inspector [in-spec-tor] – iнспектор, наглядач;
4) у групi з трьох приголосних, у серединi слова, мiж другим i третiм приголосним:
punctum [punc-tum] – крапка
sanctus [sanc-tus] – священний;
5) префiкс видiляється:
transformatio [trans-for-ma-ti-o] – перетворення, передавання
differentia [dif-fer-en-ti-a] – рiзниця, вiдмiннiсть.
Дифтонги i диграфи утворюють один склад:
Euclīdes [Eu-clī-des] – Евклiд
amoenĭtas [a-moe-nĭ-tas] – краса
Довгота i короткiсть складу
I. Правила довготи (Наголос на другому складi від кiнця слова)
1. Голосний довгий, якщо над ним стоїть знак довготи ( ˉ ) (природна довгота):
natūra [na-tū-ra] – природа
longitūdo [lon-gi-tū-do] – довжина.
2. Дифтонги i диграфи завжди довгi:
emphyteuta [em-phy-teu-ta] – орендатор
diaeta [di-ae-ta] – дiєта.
3. Голосний довгий за положенням, якщо вiн стоїть перед двома i бiльше приголосними:
fundamentum [fun-da-men-tum] – основа
instrumentum [in-stru-men-tum] – знаряддя.
4. Голосний завжди довгий перед приголосними х або z:
reflexus [re-fle-xus] – рефлекс
oryza [o-ry-za] – рис.
ІІ. Правила короткостi (Наголос на третьому складi від кiнця слова)
1. Голосний короткий, якщо над ним стоїть знак короткостi ( ˘ ) (природна короткiсть):
littĕra [lit-tĕ-ra] – буква
numĕrus [nu-mĕ-rus] – число.
2. Голосний перед голосним короткий:
obligatio [ob-li-ga-ti-o] – зобов’язання
praemium [prae-mi-um] – нагорода.
3. Голосний короткий перед h i сполученнями ch, ph, th, rh, sch:
contraho [con-tra-ho] – стягую
philosophus [phi-lo-so-phus] – фiлософ.
4. Голосний короткий перед сполученням нiмих приголосних iз плавними: b, p, d, t, c, g зl або r (bl, br, рl, pr, tl, tr, cl, cr, gl, gr, dl, dr):
cerebrum [ce-re-brum] – мозок
centimetrum [cen-ti-me-trum] – сантиметр.
Якщо довготу i короткiсть складу за положенням визначити неможливо, слiд звернутись до словника, де довгота позначається знаком ˉ, а короткiсть – ˘.