Обставинно-означальні речення

Обставинно-означальні речення можуть виражати:

1. Причину (причиново-означальні речення): який = тому що я, ти, він ...

1. O magna vis veritātis, quae facĭle se per se ipsa defendat. – О велика сило правди, яка (= тому що вона) легко захищає себе сама собою!

2. Alexander, quum ad Achillis tumŭlum adstitisset: “O fortunāte inquit, “adulescens, qui tuae virtūtis Homērum praecōnem invenĕris!” – Олександр, коли став біля могили Ахілла, сказав: ”О щасливий юначе, – ти, який (= тому що ти) знайшов в особі Гомера оповісника своєї доблесті!”

Причинний характер обставинно-означальних речень інколи буває підкреслений частками quippe, utpote, ut.

Eos libros non contemno, quippe quos nunquam legĕrim. – Ці книги я не зневажаю, тому що ніколи їх не читав.

2. Допуст (допустово-означальні речення): який = хоч я, ти, він...

1. Egomet, qui sero ac levĭter Graecas littĕras attigissem, tamen, quum Athēnas venissem, complūres tum ibi dies sum commorātus. – Я сам який (= хоч я) пізно і лише злегка торкнувся грецької літератури, однак, коли прибув в Афіни, провів там багато днів.

2. Pompei milĭtes miserrĭmo ac patientissĭmo exercitui Caesăris luxuriem obiciēbant, cui semper omnia ad necessarium usum defuissent. – Воїни Помпея докоряли за розкіш війську Цезаря, дуже жалюгідному і терплячому, якому (= хоч йому) завжди бракувало всього для необхідного користування.

Іноді допустовий характер означального речення граматично не виражений.

Egomet, qui te consolāri cupio, consolandus ipse sum. – Я, який (= хоч я) прагну тебе потішити, сам потребую втіхи.

3. Наслідок (наслідково-означальні речення): який = так що я, ти, він ...

Таке qui за значенням дорівнює ut consecutīvum. Слід зазначити, що в обставинно-означальних реченнях і, зокрема, в наслідково-означальних замість відносних займенників можуть вживатися прислівники.

Наслідкові або консекутивні речення вживаються в таких випадках:

а) коли в головному реченні займеннику qui відповідають слова зі значенням такий, так: is, talis, eiusmŏdi, tantus, tam.

1. Non is sum, qui mortis pericŭlo terrear. – Я не такий, щоб злякався небезпеки смерті.

2. Erat iter tale, per quod vix tranquillum ab hostīli metu agnem expedīri posset. – Шлях був такий, що по ньому ледве могло рухатися військо, не відчуваючи страху перед ворогом.

б) коли у головному реченні займеннику qui відповідають прикметники: dignus, a, um – достойний, а, е, indignus, a, um – недостойний, а, е, idoneus, a, um i aptus, a, um – вигідний, а, е, придатний, а, е.

Liviānae fabŭlae non satis dignae sunt, quae itĕrum legantur. – Драми Лівія (Андроніка) не цілком достойні того, щоб їх читати вдруге.

в) коли у головному реченні є вирази: sunt,existunt,inveniuntur,reperiuntur,qui – є (люди), які; nemo est, qui – нема нікого, хто б; nemo est, quin –нема нікого, хто б не; nihil est, quod – нема нічого, щоб; non habeo, quod – не маю нічого, щоб, не маю підстави, щоб; quid est, quod – які є підстави, щоб та ін.

1. Sunt, qui censeant, unā anĭmum cum corpŏre occidĕre. – Є люди, які вважають, що душа гине разом з тілом.

2. Quid est, Catilīna, quod iam in hac urbe te delectāre possit? – Катіліно, які є підстави для того, щоб що-небудь тебе могло ще тішити в цьому місті?

4. Мету (фінально-означальні речення): який = щоб я, ти, він ...

1. Clusīni legātos Romam, qui auxilium ab senātu petĕrent, misēre. – Жителі Клузія відправили в Рим послів, які б (= щоб вони) просили допомоги у сенату.

2. Sunt multi, qui eripiunt aliis, quod aliis largiantur. – Є багато людей, які віднімають в одних будь-що, щоб дати це іншим.

5. Обмеження (обмежувально-означальні речення)

Означальне речення може містити в собі обмеження загальної думки головного речення. Обмежувально-означальні речення зустрічаються з такими виразами: quod sciam – наскільки я знаю, quodintellĕgam, quod sentiam – наскільки я розумію, quod meminĕrim – наскільки я пам’ятаю. Обмежувальне значення означального речення часто буває підкреслене часткою quidem, яка стоїть після відносного займенника.

Adeo excellēbant Aristīdes abstinentiā, ut unus post homĭnum memoriam, quem quidem nos audierĭmus, cognomĭne iustus sit appellātus. – Арістід настільки відзначався безкорисливістю, що він єдиний, за пам’яті людей, про якого ми почули, отримав прізвисько „справедливий”.

6. Умову (умовно-означальні речення): який = якщо я, ти, він ...

Означальне речення може за змістом містити в собі протасис умовного періоду будь-якого типу: реального, потенціального, ірреального.

1. Perpetuo vincit, qui utĭtur clementiā. – Постійно перемагає той, хто (= якщо він) користується ласкою.

2. Quemcunque quaerit calamĭtas, facĭle invĕnit. – Кого шукає (= якщо когось шукає) біда, легко знаходить.

3. Haec qui videat, nonne cogātur confitēri? – Хто бачив би (= якщо би хто-небудь бачив) це, невже він не був би змушений зізнатися?

4. Qui vidēret, urbem captam dicĕret. – Хто бачив би (= якщо би хто-небудь бачив), говорив би, що місто захоплене.

Тут qui vidēret за змістом дорівнює протасису ірреального умовного періоду.

Уподібнення способу (Attractio (assimilatio) modi)

У підрядних означальних і умовних реченнях іноді замість очікуваного індикатива вживається кон’юнктив внаслідок аttractio (assimilatio) modi (уподібнення способу). Аttractio (assimilatio) modi виникає тоді, коли підрядне означальне чи умовне речення залежить від дієслова в кон’юнктиві або інфінітивного звороту іншого речення. Його суть полягає в тому, що керуючий кон’юнктив або інфінітив у сферу своєї семантики включає індикатив, яким він керує. Кон’юнктив керуючого речення поширюється на підрядне речення з індикативом.

1. Di tibi dent, quaecunque optes. – Нехай боги дадуть тобі все те, що ти бажаєш.

2. Nemo adhuc inventus est, cui, quod habēret, esset satis. – До тепер не знайшовся ніхто, якому було б достатньо того, що він має.

3. Pluris putāre, quod utĭle videātur, quam, quod honestum, turpissĭmum est. – Є дуже ганебно вважати дорожчим те, що здається корисним, ніж те, що здається благородним. 4. Si solos eos dicĕres misĕros, quĭbus moriendum esset, nemĭnem tu quidem eōrum, qui vivĕrent, excipĕres. – Якщо би ти назвав нещасними тільки тих, яким слід померти, то не виключив би нікого з тих, хто живе. Тексти

1. Перекладіть українською мовою і зробіть граматичний аналіз:

І. De Alexandro Magno et Diogĕne

Alexander Magnus, cum aliquando Corinthi esset, ad Diogĕnem vēnit eumque interrogāvit: “Quid optas, Diogĕnes? Faciam, quidquid voluĕris”. Tum ille: “Opto, – inquit, – ne solem mihi intercipias”. Quo audīto, Alexander exclamavisse dicĭtur: “Nisi Alexander essem, Diogĕnes esse vellem”.

II. Ambiguum responsum

Croesus, rex Lydōrum, divitiis clarus, consilium iniit Cyrum, regem Persārum, bello persĕqui. Cum legāti, ab eo missi, ad oracŭlum Delphĭcum adissent et Apollĭnem interrogavissent de exĭtu belli, hoc responsum accepērunt: “Si Croesus flumen finitĭmum inter Lydos et Persas transiĕrit, magnum regnum perībit” Cum Croesus ex finĭbus suis exisset flumenque transisset, a Cyro victus est et cum multis Lydis nobilĭbus captus est. Cyrus imperāvit, ut rex in rogo obīret. Deinde, precĭbus eīus commōtus, vitam ei concessit et permīsit, ut in regnum suum redīret.

III. De Achillis fabŭla

Thetis, cum sciret Achillem sine gloria, sed diu victūrum esse, si in Thessalia remanēret neque cum cetĕris Graeciae principĭbus ad Troiam oppugnandam navigasset, sin una cum illis profectus esset, vitam eīus brevem, gloriam immortālem futūram – eum in thalămo quodam cum puellis et mulierĭbus apud Lycomēdem collocāvit in insŭla Scyro. Oracŭlo autem edĭto Troiam sine Achille capi non posse missi sunt a Graecis Nestor, Phoenix, Ulīxes ad Peleum, Achillis patrem, rogātum ut Achillem dimittĕret. Peleo autem Achillem domi esse negante Scyrum profecti sunt. Ac suspicāti cum virginĭbus Achillem educāri de Ulīxis sententia hinc arma, hinc calathos et fusos et cetĕra huīus genĕris ante ostium cubicŭli, in quo erant puellae et Achilles, exposuērunt. Ita puellae quidem in calathos continuo impĕtum fecērunt. Achilles vero arma corripuit, quo facto est cognĭtus.

IV. Dulce et decōrum est pro patria mori

Luciānus, scriptor Graecus, in “Laudatiōne patriae” scribit hanc in proeliis cohortatiōnem plurĭmum valēre, si quis dicat bellum pro patriā susceptum esse, neque quemquam esse, qui, hac voce audītā, mortem aut pericŭlum metuat. Ita enim nomen et ipsa commemoratio patriae effĭcit, ut ex timidissĭmo natūra fortissĭmus fiat. Tyrthaeus autem eandem sententiam duōbus versĭbus expressit, quorum versuum haec fere sententia est: “Pulchrum est virum fortem, pro patria pugnantem et cadentem inter eos, qui in primo ordĭne dimĭcant, mori”. Nemo est, qui simĭlem sententiam Horatii ignōret: “Dulce et decōrum est pro patria mori”. Et Cicerōnis: “Sed omnes omnium caritātes patria una complexa est, pro qua quis bonus dubĭtet mortem oppetĕre?”

2. Перекладіть латинською мовою:

1. Ти помиляєшся, якщо вважаєш, що недоліки народжуються разом з нами: вони з’явилися і накопичилися.

2. Немає жодного виправдання у грісі, якщо ти будеш грішити заради друга.

3. Якщо буде дозволено, я залишуся в місті.

4. Не вистачило б дня, якщо б я хотів захистити причину бідності.

5. Хто за двома зайцями женеться, жодного не спіймає.

6. Доля робить дурнем того, кого хоче згубити.

Запам’ятайте латинські прислів’я і крилаті вислови:

1. Cito rumpes arcum, semper si tensum habuĕris. – Швидко лук зламаєш, як його завжди натягнутим тримаєш. Автором вислову є римський байкар Федр (І ст. до н.е. – І ст. н.е.). У своїх діях треба мати міру, щоб не нашкодити. Українською мовою: Не перегинай палицю. – Не передай куті меду.

2. Si vis pacem, para bellum. – Якщо хочеш миру, готуйся до війни. Вегетій „Короткі настанови у військовій справі”. Подібну думку висловлював Цицерон „Філіппіки”, VII, 6.19.

3. Bonis nocet, qui malis parcit. – Добрим шкодить, хто злим потурає. (Сенека)

4. Si vis amāri, ama. – Якщо хочеш, щоб тебе кохали, кохай. (Сенека)

5. Haurit aquam cribro, qui discĕre vult sine libro. – Черпає воду решетом, хто хоче вчитись без книжки.

6. Si fuĕris Romae, Romāno vivĭto more, si fuĕris alĭbi, vivĭto sicut ibi! – Якщо будеш у Римі, живи за римським звичаєм, якщо будеш деінде, живи так, як там живуть.

7. Qui bene amat, bene castīgat.– Хто щиро кохає, той суворо карає.

8. Si sapis, sis apis! – Якщо ти розумний, будь бджолою! (Сенека)

9. Si tacuisses, philosophus mansisses! – Якби ти мовчав, залишився б філософом! (Боецій)

10. Si natūram sequēmur ducem, nunquam errabĭmus.– Якщо будемо слідувати за природою як за вождем, то ніколи не помилимося.

11. Parva sunt foris arma, nisi est consilium domi. – Мало значить зброя поза державою, якщо вдома немає згоди.

Лексичний мінімум

Латинські слова

accipio, cepi, ceptum, ĕre– отримувати

Achilles, is, m– Ахілл, герой Троянської війни

adeo, ii (īvi), ĭtum, īre– приходити, прибувати

Alexander, gri, m– Олександр Великий, засновник Македонської імперії (356 – 323 рр. до н.е.)

ambiguus, a, um– неоднозначний, а, е, сумнівний, а, е

amo, āvi, ātum, āre – кохати, любити

ancilla, ae, f – служниця, служанка

ante (+Acc)– перед

apis, is, f – бджола

Apollo, ĭnis, m– Аполлон, бог світла, пророцтва, медицини

arcus, us, m – лук, дуга

arma, ōrum, n– зброя

bello persĕqui (+Acc)– воювати проти когось-небудь

bellum suscipĕre– починати війну

bellum, i, n– війна

bonus, a, um – добрий, а, е

brevis, e– короткий, а, е

cado, cecĭdi, casūrus, ĕre– падати, гинути

calathus, i, m– кошик, плетінка, посудина, чаша

capio, cepi, captum, ĕre– брати, хапати, схоплювати, піймати

carĭtas, ātis, f– повага, почесть, любов, приязнь

castīgo, āvi, ātum, āre – карати, осуджувати, докоряти

cetĕrus, a, um– інший, а, е

Cicĕro, ōnis, m– Ціцерон, рим. письменник (106 – 43 рр. до н.е.)

cito – швидко

cognosco, novi, nĭtum, ĕre– пізнавати, довідуватися

cohortatio, ōnis, f– умовляння, спонукання, заохочення

collŏco, āvi, ātum, āre– розставляти, розміщувати

commemoratio, ōnis, f– нагадування, спогад, пам’ять

commoveo, mōvi, mōtum, ēre– зворушувати, розпалювати

complector, plexus sum, plecti– охоплювати, обнімати, любити

concēdo, cessi, cessum, ĕre– уступати, дозволяти, пробачати

consilium inīre– мати намір, наважитися

consilium, ii, n – згода

continuo– зараз же, отже, безперервно

Corinthus, i, f– Корінф, місто на Пелепоннесі

corripio, ripui, reptum, ĕre– схоплювати, вражати

cribrum, i, n – решето, сито

Croesus, i, m– Крез, цар Лідії (560 – 546 рр. до н.е.)

cubicŭlum, i, n– кімната, покій

Cyrus, i, m– Кір, засновник Перського царства (559 -529 рр. до н.е.)

decōrus, a, um– достойний, а, е, гідний, а, е, почесний, а, е

deinde– згодом, незабаром

Delphĭcus, a, um– дельфійський, а, е

dimĭco, āvi, ātum, āre– боротися, битися

dimitto, mīsi, missum, ĕre– відпускати

Diogĕnes, is, m– Діоген, філософ-кінік із Синопи (404 – 323 рр. до н.е.)

disco, didĭci, -, ĕre – вчитися

divitiae, ārum, f– багатство

domĭna, ae, f – господарка

dubĭto, āvi, ātum, āre– сумніватися, вагатися

dulce– солодко, приємно

edo, edĭdi, edĭtum, ĕre– видавати, оголошувати

edŭco, āvi, ātum, āre– виховувати

effіcio, feci, fectum, ĕre– робити, спричиняти, творити

erro, āvi, ātum, āre – помилятися

exclāmo, āvi, ātum, āre– вигукувати, кричати

exeo, ii (īvi), ĭtum, īre– виходити

exĭtus, us, m– закінчення, результат, успіх

expōno, posui, posĭtum, ĕre– виставляти

exprĭmo, pressi, pressum, ĕre– витискати, описати, зображати, перекладати

finis, is, m– межа, границя, кордон, територія

finitĭmus, a, um– сусідній, я, є

fio, factum sum, ĕri– ставати, виникати, траплятися

flumen, ĭnis, n– ріка

foris – поза, ззовні, за межами

fortis, e– хоробрий, а, е, сміливий, а, е

fusus, i, m– веретено

futūrus, a, um– майбутній, а, е

genus, ĕris, n– рід

gloria, ae, f– слава, хвала

haurio, hausi, haustum, īre – черпати, текти

hinc … hinc– тут ... там

Horatius, ii, m– Горацій, римський поет (65 – 8 рр. до н.е.)

ignōro, āvi, ātum, āre– не знати, бути несвідомим

immortālis, e– безсмертний, а, е

impĕro, āvi, ātum, āre– наказувати

impetum facĕre– кидатися

ineo, ii (ivi), ĭtum, īre– входити, вступати

insŭla, ae, f– острів

inter (+Acc)– між

intercipio, cēpi, ceptum, ĕre– перехоплювати, захоплювати, загороджувати

interrŏgo, āvi, ātum, āre– питати, опитувати

laudatio, ōnis, f– похвала

legātus, i, m– посол, легат

liber, bri, m – книга

Luciānus, i, m– Лукіан, грецький письменник (120 – 180 рр.)

Lycomēdes, is, m– Лікомед, цар долопів на острові Скірос, тесть Ахілла

Lydus, i, m– лідієць, мешканець Лідії

malus, a, um – поганий, а, е

maneo, nsi, nsum, ēre – залишатися

metuo, ui, ūtum, ĕre– боятися

mitto, misi, missum, ĕre– посилати

morior, mortuus sum, mori– помирати

mors, mortis, f– смерть

mortem oppetĕre– йти на смерть

mos, moris, m – звичай

mulier, ĕris, f– жінка

nego, āvi, ātum, āre– заперечувати, відмовляти

Nestor, ŏris, m– Нестор, учасник Троянської війни

nobĭlis, e– знатний, а, е

noceo, ui, ĭtum, ēre – шкодити

nomen, ĭnis, n– назва, ім’я

nunquam – ніколи

obeo, ii (īvi), ĭtum, īre– входити, обходити, відвідувати, гинути

oppĕto, īvi (ii), ītum, ĕre– приймати, піддаватися

opto, āvi, ātum, āre– бажати, прагнути

oracŭlum, i, n– оракул, пророцтво

ordo, ĭnis, m– стрій, шеренга

ostium, ii, n– вхід, ворота, двері

parco, peperci, -, ĕre (+Dat) – жаліти, щадити

pax, pacis, f – мир

Peleus, i, m– Пелей, цар Тессалії, батько Ахілла

pereo, ii (īvi), ĭtum, īre– гинути, занепадати

pericŭlum, i, n– небезпека

permitto, mīsi, missum, ĕre– дозволяти

Persae, ārum, m– перси

persĕquor, secūtus sum, sĕqui– переслідувати

Phoenix, ĭcis, m– фінікієць

plurĭmum– дуже багато, понад усе, більше

possum, potui, posse– могти

preces, um, f– просьба, молитва

princeps, ĭpis– перший, а, е

pro (+Abl)– за

proelium, ii, n– битва

proficiscor, profectus sum, sci– відправлятися

puella, ae, f– дівчина

pugno, āvi, ātum, āre– битися, боротися

pulcher, chra, chrum– гарний, а, е, прекрасний, а, е

redeo, ii (īvi), ĭtum, īre– повертатися

regnum, i, n– царство

remaneo, nsi, nsum, ēre– залишатися

responsum, i, n– відповідь, думка, судження

rogo, āvi, ātum, āre– просити, вмовляти

rogus, i, m– вогнище, могила

rumpo, rupi, ruptum, ĕre – рвати, виривати

sapio, ii, (īvi), -, ĕre – бути розумним, мати смак

scribo, scripsi, scriptum, ĕre– писати

Scyrus, i, f– Скірос, острів в Егейському морі

sententia, ae, f– думка

sequor, secūtus sum, sequi – слідувати

simĭlis, e– подібний, а, е

sol, solis, m– сонце

suscipio, cēpi, ceptum, ĕre– підхоплювати, підтримувати

suspĭсor, ātus sum, āri– підозрівати, припускати, здогадуватися

taceo, ui, ĭtum, ēre – мовчати

tendo, tetendi, tensum (tentum), ĕre – тягнути, витягати

thalămus, i, m– кімната, покій

Thessalia, ae, f– Тессалія, батьківщина Ахілла, область північної Греції

Thetis, ĭdis, f– Тетіда, морська богиня, мати Ахілла

timĭdus, a, um– боягузливий, а, е, несміливий, а, е, обережний, а, е

transeo, ii (īvi), ĭtum, īre– переходи, проходити

tum– тоді

Tyrthaeus, i, m– Тіртей, грецький поет (VII ст. до н.е.)

Ulīxes, is, m– Одіссей, герой Троянської війни, цар острова Ітаки

utor, usus sum, uti – користуватися

valeo, ui, ĭtum, ēre– мати значення, силу

versus, us, m– вірш, рядок

vinco, vici, victum, ĕre– перемагати

vir, i, m– чоловік, воїн, мужня людина

vivo, vixi, victum, ĕre – жити

vox, vocis, f– голос

Українські слова

бідність– paupertas, ātis, f

вважати– existĭmo, āvi, ātum, āre

виправдання– excusatio, ōnis, f

гнати– sequor, secūtus sum, sequi (+Acc)

гріх– peccātum, i, n

грішити– peсco, āvi, ātum, āre

два– duo, duae, duo

дозволено– licet, licuit, ēre

доля– fortūna, ae, f

друг– amīcus, i, m

дурень–stultus, i, m

жоден, а, е– nullus, a, um, neuter, tra, trum

з’являтися– supervenio, veni, ventum, īre

заєць– lepus, ŏris, m

залишатися– maneo, mansi, mansum, ēre

заради– causa (+Gen)

захищати– defendo, ndi, nsum, ĕre

згубити–perdo, dĭdi, dĭtum, ĕre

місто– urbs, urbis, f

нагромаджуватися– ingĕro, gessi, gestum, ĕre

народжуватися– nascor, natus sum, nasci

не вистачати– deficio, feci, fectum, ĕre

недолік– vitium, ii, n

піймати– capio, cepi, captum, ĕre

помилятися– erro, āvi, ātum, āre

причини– causa, ae, f

робити– facio, feci, factum, ĕre

хотіти– volo, volui, velle

Вправи

1. Випишіть із текстів підрядні умовні речення.

2. Поясніть вживання часів у підрядних умовних реченнях.

3. Провідміняйте словосполучення:

illa pars aequālis (f) – ця рівна частина;

hoc donum regāle (n) – цей царський подарунок;

qui agricŏla honestus (m) – який чесний селянин.

quod consilium utĭle (n) – яке корисне рішення

is scriptor nobĭlis (m) – той знатний письменник

4. Провідміняйте дієслова в усіх часах кон’юнктива активного та пасивного стану:

defendo, ndi, nsum, ĕre – захищати;

impĕro, āvi, ātum, āre – наказувати;

commoveo, mōvi, mōtum, ēre – зворушувати;

valeo, ui, ĭtum, ēre – мати значення, силу.

5. Провідміняйте відкладні дієслова в усіх часах індикатива і кон’юнктива:

sequor, secūtus sum, sequi – слідувати;

suspĭсor, ātus sum, āri – підозрівати, припускати.

6. Утворіть від дієслів 3 особу однини і множини усіх часів індикатива і кон’юнктива:

existĭmo, āvi, ātum, āre – вважати;

dimitto, mīsi, missum, ĕre – відпускати;

maneo, nsi, nsum, ēre – залишатися;

complector, plexus sum, plecti – охоплювати.

7. Визначіть відмінкові форми словосполучень:

hac vocē, in primo ordĭne, duōbus versĭbus, virum fortem, simĭlem sententiam, ad oracŭlum Delphĭcum, flumen finitĭmum, cum Lydis nobilĭbus, in regnum suum.

ТЕКСТИ

I. DE ROMŬLO ET REMO

Aenēae in Latio magnum bellum cum hostĭbus gerendum erat. Tandem his erat fugiendum. At cum Latīnis Aenēas firmam amicitiam iunxĕrat. Postea in oppĭdo Alba Longa regnābat Numĭtor e gente Aenēae natus. Quem Amulius frater regno paterna privāvit filiosque eīus interficĕre constituit. Filiae autem Numitōris iussu Amulii erat serviendum in templo Vestae deae. "Illi adulescentes", inquit, Amulius amīcis, "mihi interficiendi sunt. Nam semper mihi timendi erunt, nisi eos interfecĕro. Sorōri autem eōrum, si sacerdos Vestae facta erit, numquam erunt libĕri". Tamen illa postea libĕros habuit, Romŭlum et Remum, quorum pater, ut postea Romāni putābant, Mars deus fuit. Tum Amulius servum advocāvit. "Hi puĕri", inquit, "ad Tibĕrim fluvium tibi portandi sunt. Quos si ibi interfecĕris, praemium accipies". Servo erat parendum, puerīque ei erant asportandi. Sed Tibĕris tum forte ripas inundavĕrat, et puĕri, cum aqua recedĕret; in ripa retenti sunt. Paulo post lupa infantium clamōrem audīvit eosque curāvit. Ita pastor quidam in eādem regiōne habĭtans puĕros vivos invēnit. "Hi nobis", inquit uxōri, "educandi sunt et curandum est, ut valĭdi adulescentes fiant. Si bene educāti erunt, aliquando nobis gratiam habēbunt".

Ita Romŭlo et Remo vita non mollis inter pastōres agenda erat. Nam pecus iis erat curandum. Saepe etiam vel ferae bestiae iis arcendae erant vel cum latronĭbus iis erat pugnandum.

II. DE ROMA CONDĬTA

Romŭlus et Remus postea avum et matrem liberavērunt Amuliumque, qui cupiditāte regendi adductus tantum scelus commisĕrat, morte punivērunt. Sed cum Alba pro multitudĭne incolārum iam angusta esset, parāti erant ad emigrandum multosque socios orando et promittendo secum iunxērunt. Quibuscum eo migravērunt, ubi olim servāti erant. Nulla enim loca ad habitandum tam erant idonea. Iam ibi nova moenia, aedificatūri erant. Sed cum inter fratres magnum esset certāmen, utrīus ex nomĭne oppĭdum appellandum esset, more prisco voluntas deum iis exploranda erat. Ităque Romŭlus ex Palatio, Remus e monte Aventīno responsa deum exspectābant. Socii quoque spectandi causa eo venĕrant. Tum primum augurium venit Remo, sex vultŭres. Quam ob rem amīci eīus novum regem salutatūri erant. Sed cum paulo post Romŭlo duplex avium numĕrus apparuisset, certāmen pugnando erat diiudicandum. Tum Remus cum fratre dimĭcans interfectus est. Ita oppĭdum ex Romŭli nomĭne appellandum erat Roma (anno ante nostram aeram septingentesĭmo quinquagesĭmo tertio).

Pugnando Romāni postea potentiam suam amplificavērunt. Semper parāti erant ad bellandum et, cum hostes invasūri erant, ad defendendum. Saepe in rebus adversis duces imperando cives parendo patriam servavērunt.

III. DE L.IUNIO BRUTO

Tarquinius Superbus, septĭmus rex Romanōrum, omnia iura humāna et divīna illūsit. Aliquando unus ex filiis eīus Lucretiam, nobĭlem muliĕrem Romānam, ita laesit, ut illa marītum amicosque eīus ad se vocāret et in eōrum conspectu ferro sese percutĕret. Tum L.Iunius Brutus, cum cetĕri terrōre concussi essent, ferrum ex vulnĕre tractum sumpsit et illud prae se tenens "Discēdat tandem", inquit, "L.Tarquinius Superbus cum suis in Etruriam, unde illa gens nefaria olim huc venit. Equĭdem non permittam, ut illi, quos omnes boni contemnunt, Romānos opprimĕre pergant. Id per hunc sanguĭnem iuro". Tum amīci arma ex latĕbris prompsērunt gladiosque destrinxērunt. Statim portae urbis clausae sunt, ne rex, qui turn bellum gerēbat, invadĕret. Ita Tarquinius proscriptus et redĭtu interclūsus cum suis in Etruriam secessit (anno ante aeram nos tram quingentesĭmo decĭmo).

Sed erant in Romāna iuventūte nonnulli adulescentes, qui in regno iucundius vixĕrant. Quibuscum legāti a rege Tarquinio missi clam consilia struxērunt et Bruti quoque duos filios in societātem sumpsērunt. Sed res Bruto nuntiāta est. Qui rem omnem oppressit et, cum supplicium de illis sumerētur, mortem filiōrum aspexit, neque anĭmus eīus misericordia flexus est.

IV. DE CLOELIA

Porsenna in urbem Romam invadĕre prohibĭtus Romānos obsidiōne superāre cupīvit. Propterea maiōrem milĭtum numĕrum arcessīvit Romanosque rapiendo et diripiendo terrĕre atque agros, quos Romāni colēbant, populāri constituit. Ităque Romānis pecus, quod extra urbem aluĕrant, in urbem introducendum erat frugesque erant asportandae, ne ab hostĭbus raperentur. Sed postquam saepe cum hostĭbus manus conseruērunt, pacem petivērunt.

Inter obsĭdes, quos Porsenna a Romānis expetivĕrat, Cloeliam quandam virgĭnem fuisse fama est. Quae postquam diu evadendi facultātem quaesīvit, puellas captīvas clam ex castris Etruscōrum ad Tibĕrim duxit. Quum cura puellae inter densa tela hostium tranavissent, sospĭtes omnes a Cloelia domum ad propinquos reductae sunt. Rex autem ea audacia lacessĭtus a senātu puellas repetīvit et postulāvit, uti domi conquirerentur et denuo in castra mitterentur. Quas cum recuperavisset, rem diligenter inquisīvit. Tum Cloelia "A me", inquit, "illas tuis manĭbus ereptas esse concēdo; ităque, si punīre cupis, appāret me solam esse puniendam; veniam a te non peto. Ex cetĕris rem quaerĕre non oportet". Apud regem autem Etruscum non tuta solum, sed etiam honorāta virtus fuit, laudatamque virgĭnem parte obsĭdum donāvit.