Сутність філософії, її предмет і функції. Історія західної філософії
Історія західної філософії
В контексті вчень про етику обов’язку, державу і право
(античність – друга половина XIX століття)
ББК ________
УДК ________
Рекомендовано до друку
Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
(протокол № __ від «__» ______ 201_ р.)
Рецензенти:
Бандура О.О – доктор філософських наук, доцент, професор кафедри філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ;
Тарароєв Я.В. – доктор філософських наук, професор, професор кафедри теорії культури та філософії науки філософського факультету Харьковського національного університету імені В. Н. Каразіна;
Бостан С.К. – доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теорії і історії держави і права Класичного приватного університету ім. В. Сташиса.
Укладачі:
Кузьменко В.В. – завідувач кафедри філософії та політології ДДУВС, доктор філософських наук, професор;
Наливайко Л.Р. – завідувач кафедри загальноправових дисциплін ДДУВС, доктор юридичних наук, професор;
Савіщенко В.М. - директор інституту права та безпеки ДДУВС, кандидат педагогічних наук, доцкнт;
Антіпова О.П.– старший викладач кафедри філософії та політології ДДУВС, кандидат філософських наук.
Історія Західної філософії в контексті вчень про етику обов’язку, державу і право (Античність – друга половина ХІХ століття): навчальний посібник / За заг. ред. В.В. Кузьменка. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2012. – 369 с.
У навчальному посібнику розкривається хід історії Західної філософської думки в контексті вчень про етику обов’язку, державу і право, починаючи з періоду Античності до другої половини ХІХ століття. Особливу увагу приділено деонтологічному характеру філософського дискурсу як умові формування світогляду майбутнього правознавця.
Навчальний посібник розраховано на аспірантів (ад’юнктів), курсантів, студентів і слухачів юридичних вузів, а також усіх, хто цікавиться етичними та державно-правовими проблемами філософії.
Зміст
Вступне слово ………………………………………………... | |
Сутність філософії, її предмет і функції ……………..... | |
Предмет філософії. Причини зміни уявлень про предмет філософії ……………………………………………………………………. | |
Зміст філософії та її функції ……………………………………………...... | |
Структура філософського знання ………………………………………… | |
Антична філософія ………………………………………………... | |
Розвиток ідей у натурфілософських («фізичних») школах Стародавньої Греції …………………………………………………………. | |
Сократ, софісти ……………………………………………………………… | |
Період високої класики античної філософії ……... | |
Основні ідеї філософського вчення Платона …………………………… | |
Роль діалогу у вченні Платона ……………………………………………. | |
Деонтологічний аспект вчення Платона як пошук змісту категорії «справедливість» ……………………………………………… | |
Філософська система Арістотеля як антична програма побудови наукового знання …………………………………………………………… | |
Загальні відомості про життя Арістотеля ………………………………….. | |
Філософська спадщина Арістотеля …………………………………………. | |
Деонтологічний аспект філософської системи Арістотеля ……………….. | |
Деонтологічний характеретичних філософських учень стоїків та Епікура ……………………………………………………………………….. | |
Етика стоїків …………………………………………………………………. | |
Етика Епікура ………………………………………………………………… | |
Неоплатонізм ………………………………………………………………..... | |
Середньовічна філософія ……………………………........ | |
Середньовічна філософія як синтез християнського вчення й античної філософії …………………………………...……………………… | |
Природа і людина як творіння Бога ……………………………………........ | |
Синтез християнського одкровення та античної філософії ……………….. | |
Сутність та існування …………………………………………………........... | |
Полеміка реалізму та номіналізму ………………………………………….. | |
Філософські погляди Августина Аврелія в контексті середньовічної християнської культури ……………………………………………………. | |
Три етапи в творчості Августина Аврелія ………………………………….. | |
Онтологія Августина як його вчення про Бога …………………………….. | |
Бог, світ і людина як об'єкти пізнавальної діяльності в творчості Августина Аврелія …………………………………………………………… | |
Антропологія Августина Блаженного ………………………………………. | |
Деонтологічний аспект філософського вчення Августина Аврелія ……… | |
Середньовічна філософія та схоластика ………………………………… | |
Загальна характеристика схоластики ………………………………………. | |
Освіта в середньовічній культурі та її зв’язок із релігією ………………… | |
Періодизація схоластики …………………………………………………..... | |
Початок схоласти …………………………………………………………….. | |
Реалізм і номіналізм IX-XI століть ……………..…………………………... | |
Середньовічна філософія арабів та євреїв як чинник поширення арістотелевської філософії в Європі ………………………………………... | |
Розвиток і розповсюдження арістотелізму в період схоластики ……......... | |
Філософсько-теологічне вчення Фоми Аквінського …………………… | |
Аналіз твору «Сума проти язичників» ……………………………………… | |
Аналіз твору «Сума теології» ………………………………………….......... | |
Деонтологічний аспект філософсько-теологічного концепції Фоми Аквінського …………………………………………………………………… | |
Філософія епохи Відродження …………………………. | |
Історичні передумови Відродження ………………………………………... | |
Причини виникнення Ренесансу ……………………………………………. | |
Найбільш значущі напрями філософського та наукового пошуку епохи Відродження і персоналії, що їх відтворили ……………………………….. | |
Данте Аліг’ері – перший мислитель епохи Відродження …………………. | |
Франческо Петрарка – предтеча філософії епохи Відродження ………… | |
Ренесансний гуманізм ……………………………………………………….. | |
Лоренцо Валла – філософ і лінгвіст ………………………………………… | |
Флорентійська платонівська Академія ……………………………………... | |
Георгій Геміст Пліфон та його філософсько-релігійна спадщина ……….. | |
Марсиліо Фічино: філософія як сестра релігії …………………………….. | |
Піко делла Мірандола – лідер Флорентійської платонівської академії ….. | |
Микола Кузанський: співпадіння максимуму та мінімуму ……………….. | |
Нікколо Макіавеллі: політика як продовження моралі ……………………. | |
П’єтро Помпонацци та його трактовка душі ………………………………. | |
Філософія відродження на півночі Європи ………………………………. | |
Еразм Роттердамський і його вчення про людину …………..…………….. | |
Мартін Лютер – засновник Реформації …………………………………….. | |
Мішель Монтень і його антисхоластична позиція ………………………… | |
Джордано Бруно та його тантеїстичні та природонаукові переконання …. | |
Деонтологічний аспект філософських учень Відродження та Реформаціі …………………………………………………………………… | |
Марсілій Падуанський та його погляди на обов’язки громадян у державі . | |
Деонтодогічний аспект творчості Нікколо Макіавеллі …………………… | |
Франческо Гвіччардіні – політичний мислитель пізнього Відродження … | |
Жан Боден і розвиток нової світської політико-правової теорії ………… | |
Філософія нового часу …………………………………… | |
Загальна характеристика філософії Нового часу …………………………... | |
Творчість Галілео Галілея – засновника природничо-наукових і філософських поглядів Нового часу …………………………………….. | |
Френсіс Бекон – родоначальник наукового мислення Нового часу …. | |
Р. Декарт – основоположник перевороту в філософії і науці Нового часу …………………………………………………………………………… | |
Картезіанство ………………………………………………………………… | |
Філософська та наукова спадщина Блеза Паскаля …………………… | |
Життя і творчість Блеза Паскаля …………………………………………… | |
Філософські погляди Блеза Паскаля ……………………………………….. | |
Філософські погляди Бенедикта Спінози – засновника раціоналістичної етики …………………………………………………….. | |
Деонтологічний аспект філософської творчості Бенедикта Спінози …….. | |
Філософська спадщина представників англійського емпіризму XVII століття Томаса Гоббса та Джона Локка …………………………. | |
Філософська творчість Томаса Гоббса …………………………………... | |
Деонтологічний аспект філософського вчення Томаса Гоббса …………… | |
Філософська творчість Джона Локка ……………………………………. | |
Деонтологічний аспект філософського вчення Джона Локка …………….. | |
Готфрід Вільгельм Лейбніц – учений і філософ …………………………... | |
Філософська система Джорджа Берклі …………………………………... | |
Філософська спадщина Давида Юма …………………………………… | |
Французька Просвіта ………………………………………. | |
Філософські ідеї попередника Просвіти П’єра Бейля …………………... | |
Філософські ідеї попередника Просвіти Жана Мелье ………………….. | |
Філософські ідеї просвітника старшого покоління – Шарля Луї Монтеск’є ………………………………………………………. | |
Деонтологічний аспект творчості Шарля Луї Монтеск'є …………………. | |
Вольтер як перший мислитель, що застосував поняття «просвіта» …. | |
Деонтологічний аспект творчості Вольтера ……………………………….. | |
Жан-Жак Руссо – суперечливий представнк французької Просвіти …. | |
Деонтологічний аспект творчості Ж.-Ж. Руссо ……………………………. | |
Французькі матеріалісти Д. Дідро, К.А. Гельвецій, Ж.О. Ламетрі та П.А. Гольбах …………………………………………………………………. | |
Німецька класична філософія …………………………. | |
Витоки та передумови німецької класичної філософії ……………………. | |
Іммануїл Кант – засновник німецької класичної філософії …………… | |
Джерела кантівської філософії ……………………………………………… | |
Основні ідеї «Критики чистого розуму» …………………………………… | |
Основні ідеї «Критики практичного розуму» ……………………………… | |
Деонтологічний аспект філософської спадщини І. Канта ………………… | |
Трансцендентальний ідеалізм послідовника І. Канта Іоанна Готліба Фіхте ………………………………………………………………………….. | |
Філософська спадщина Фрідріха Вільгельма Йозефа Шеллінга ……... | |
Життя і творчість Фрідріха Вільгельма Йозефа Шеллінга ……………….. | |
Загальна характеристика філософії Ф. В. Й. Шеллінга …………………… | |
Філософія природи Ф. В. Й. Шеллінга ……………………………………... | |
Трансцендентальний ідеалізм Ф. В. Й. Шеллінга …………………………. | |
Філософія тотожності Ф. В. Й. Шеллінга ………………………………….. | |
Філософія одкровення Ф. В. Й. Шеллінга …………………………………. | |
Філософська спадщина Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля …………. | |
Життя та творчість Г. В. Ф. Гегеля …………………………………………. | |
Основні ідеї філософської спадщини Г. В. Ф. Гегеля, викладені в «Енциклопедії філософських наук» ………………………………………… | |
Основні ідеї гегелівської «Науки логіки» ………………………………….. | |
Основні ідеї гегелівської «Філософія природи» …………………………… | |
Основні ідеї гегелевської «Філософіі духа» ……………………………….. | |
Філософія історії Г. В. Ф. Гегеля ……………………………………………. | |
Філософія релігії Г. В. Ф. Гегеля ……………………………………………. | |
Деонтологічний аспект правової теорії Г. В. Ф. Гегеля …………………… | |
Людвіг Фейєрбах і завершення Німецької класичної філософії ………. | |
Лібералізм як напрям у деонтологічних політичних і правових вченнях ………………………………………………………………………. | |
Ієремія Бентам – представник лібералізму першої половини XIX століття – основоположник теорії користі …………………………………. | |
Марксистська філософія: основні ідеї і еволюція ………………………………………………………... | |
Класичний філософський марксизм ……………………………………… | |
Філософські ідеї К. Маркса ………………………………………………… | |
Філософські погляди Ф. Енгельса ………………………………………… | |
Перші послідовники марксизму (кінець XIX – початок XX століття) ... | |
Західний марксизм …………………………………………………………. | |
Еволюція західного марксизму ……………………………………………… | |
Дискусії в неомарксизмі …………………………………………………… | |
Деонтологічний аспект марксистської теорії …………………………… |
Вступне слово
У пошуках структури та змісту даного навчального посібника авторським колективом вироблено чітку позицію про те, що правознавча діяльність, до якої готується людина зі студентських років, має низку специфічних особливостей. По-перше, якщо говорити про гегелівське «абстрактне право» як «в собі і для себе вільну волю», то діяльність кожного правознавця є основою всієї юриспруденції. По-друге, з цієї ж позиції правознавчу діяльність необхідно розглядати як діяльність, узяту в її зовнішньому прояві – феноменологічному. По-третє, професіоналізм правознавця передбачає безпосередньо й якість діяльності суб’єкта в сфері, де «добром» називаємо саме те, чого вимагає борг (обов’язок).
Таким чином, під діяльністю правознавця слід розуміти єдиний психічний і фізичний процес, який конкретизується ознаками професіоналізму у сфері юриспруденції. Відзначимо той важливий аспект, що трактування категорії «діяльність» вже багато століть викликає гострі суперечки серед філософів. Не викликає сумнівів, що тільки філософія як саморефлексія культури через світоглядне відношення «я – світ» здатна привести мислення до меж, за якими знаходиться лише метафізика як узагальнення у сфері невербального досвіду.
Автори наполягають на тому, що практична філософія як основа правознавчої діяльності є наскрізно деонтологічною. Саме деонтологія робить філософський дискурс етичним.
Тому основний фактор у викладанні філософії при підготовці правознавця – це не тільки ознайомлення його з історико-філософським процесом у схематизованому вигляді, але й постійне виявлення деонтологічної складової кожного філософського вчення, починаючи з Античності. Деонтологічнй контекст, як модель того, чого вимагає борг (обов’язок), яскраво представлений у філософських вченнях Античності, християнської середньовічної культури, культури Нового часу. Саме аналіз деонтологічної складової кожного філософського вчення в історії філософської думки дозволить повноцінно формувати світогляд майбутнього правознавця, розвивати його категоріальне мислення.
Автор нагадує читачу про те, що деонтологія (від давньогрецького «δέον», родовий відмінок «δέοντος» – борг, обов’язок і «λόγος» – слово, вчення) – це вчення про належне. Термін «деонтологія» вперше був використаний Ієремієм Бентамом як синонім наукової етикив праці «Деонтологія, або Наука про мораль», що вийшла в 1834 році. Згодом цей термін набув вужчого значення, що повніше відповідає його етимології.
У сучасній філософії термін «деонтологія» трактується як етика боргу (обов’язку), відмінна від етики добраабо аксіології. Підставою для такого розмежування є наявність у моралі двох формально і функціонально різних способів декларування етичної позиції – у вигляді імперативів, що висловлюють вчення про обов’язок або заборону, а також у вигляді оцінок, що виражають схвалення або засудження. Визнання боргу (обов’язку) і добра специфічними і разом з тим рівноправними поняттями приводить до уявлення про деонтологію і аксіологію як про два відносно самостійних розділи етики, кожен із яких має власну проблематику. Нерідко деонтологія виступає і як особлива концепція, що відстоює логічний пріоритет, «первинність» боргу (обов’язку) перед добром і, тим самим, заперечує самостійний статус аксіології. Так, І. Кант, якого прийнято вважати основоположником цього підходу, стверджував, що саме поняття добра похідне від поняття боргу (обов’язку). Добром слід називати те, чого вимагає борг (обов’язок). Спроба ж визначити добро окремо від боргу (обов’язку) дає лише емпіричне уявлення про предмет задоволення, але не поняття про мораль і добро самі по собі.
Сутність філософії, її предмет і функції
Предмет філософії.