В чому можна побачити найвиразніші особливості гегелівського тлумачення світу, природи? Як пов'язані між собою природа та дух? Чим вони докорінно відрізняються одне від одного?

"Інстинктивна діяльність відрізняється від скерованої інтелектом... тим, що вона здійснюється свідомо,.. Оскільки дух за своєю сутністю є свідомість, то оце знання себе самого є основне визначення його в його дійсності. Отже, найвище завдання логіки − очистити категорії, що діють лише інстинктивно − як поклики, що осмислюються духом як розпорошені, тобто як мінливі та переплутані, як такі, що дають йому розпорошену та сумнівну дійсність, − очистити їх і таким очищенням звести дух за допомогою впорядкованих категорій до свободи та істини..."

(Г.Гегель)

Чи можна побачити в даних твердженнях Г.Гегеля його прагнення подати логіку як першу та провідну філософську дисципліну? Чи згідні ви із таким визначенням завдань логіки? Наведіть реальні життєві приклади, коли ми змушені апелювати до авторитету логіки. Ознайомтесь також із особливим − діалектичним-тлумаченням логіки Г.Гегелем:

"Логіка є наука про чисту ідею, тобто про ідею в абстрактній стихії мислення. Наука логіки розглядає мислення в його діяльності та в його продуктах (а мислення не є беззмістовна діяльність)... її змістом взагалі є надчуттєвий світ. З точки зору попередньої метафізики вважалось, що якщо пізнання впадає в протиріччя, то це лише помилка... Протиріччя − ось що насправді рухає світом, і безглуздо говорити, що протиріччя не можна мислити.

Пізнання... предмета в поняттях... означає пізнання його як конкретної тотожності протилежних визначень."

(Г.Гегель)

Що значить мислити предмети як тотожність протилежностей? Якою мірою можна виправдати таке мислення? Де і як можна використовувати логіку протиріч? Уважно перечитайте думки Г. Гегеля, що стосуються людини та її життєвих завдань; спробуйте полемізувати із позицією автора.

"Ця ідея прийшла у світ через християнство, згідно з яким індивідуум як такий має безконечну цінність, оскільки він є предметом і метою любові Бога... Філософія − це є вчення, яке повинно вивільнити людину із нескінченної множини часткових цілей та намірів... Оскільки людина бажає бути дійсною, вона повинна вести якесь визначене існування, а для того вона повинна себе обмежувати. Кому кінцеве є занадто неприйнятним, той не досягне ніякого дійсного, а залишиться в полоні абстракцій та віддасться тлінності всередині себе самого"

(Г.Гегель)

Завдання 5. Особливості філософії Л.Фейєрбаха. "Антропологічний принцип" його філософії.

Перш за все зверніть увагу на те, за що та з яких позицій Л.Фейєрбах піддав критиці філософію Г.Гегеля:

"Логіка Гегеля − це теологія, перетворена в логіку у прийнятному для розуму та сучасному вигляді... Сутність теології є сутність людини, винесена за межі самої людини; сутність гегелівської логіки є людське мислення, винесене за межі людини..."

(Л.Фейєрбах)

"Релігія є тотожний із сутністю людини погляд на сутність світу і людини. Але не людина підноситься (в ній) над своїм поглядом, а погляд підноситься над нею,... панує над нею. Ми повинні поставити на місце любові до Бога поставити любов до людини як єдино істинну релігію, на місце віри в Бога − віру людини в саму себе, у свої власні сили, віру в те, що доля людства залежить не від істоти, що стоїть поза ним та над ним, і від нього самого, що єдиним дияволом для людини постає людина груба, забобонна, корислива, злостива, але й що єдиним богом для людини постає сама людина."

(Л.Фейєрбах)

Чи можна погодитись із таким тлумаченням релігії? Спробуйте оцінити позитивні та негативні сторони даної позиції. Наскільки реальною постає ідея замінити релігію одкровення (любові до Бога) релігією всезагальної людської любові? Чого, на вашу думку, не враховує Л.Фейєрбах у своїх гуманних проектах? Ознайомтесь із тим, як формулює Л.Фейєрбах так званий "антропологічний принцип" своєї філософії:

"Нова філософія є повне, абсолютне, безперечне розчинення теології в антропології... Нова філософія перетворює людину, включаючи й природу як основу людини, в єдино можливий, універсальний та вищий предмет філософії, перетворюючи, отже, антропологію (у тому числі й фізіологію) в універсальну науку... Істина не сні матеріалізм, ні ідеалізмом, ні фізіологія, ні психологія; істина − це тільки антропологія... У чому ж полягає мій метод? В тому, щоби через посередництво людини звести усе надприродне до природи та через посередництво природи усе надлюдське звести до людини..."

(Л.Фейєрбах)

Перечитайте, нарешті, положення, що стосуються розуміння Л.Фейєрбахом сутності людини:

"Якими є визначальні ознаки істинно людського в людині? Розум, воля й серце. Досконала людина володіє силою мислення, силою волі та силою почуття... Я і Ти, суб'єкт та об'єкт, відмінні та все ж невід'ємно пов'язані − ось істинний принцип мислення та життя..."

(Л.Фейєрбах)

Спробуйте всебічно оцінити наведені міркування, виділіть явно привабливі моменти такої філософії, але також її обмеження. В чому можна вбачати крок вперед, здійснений Л.Фейєрбахом опісля систем німецького ідеалізму?

Завдання 6. Заповнивши вірно клітинки по вертикалі, по горизонталі отримаєте основну рису філософії Фейєрбаха.

		3									12
	2						8					13
			4	5
								9
									10
1					6	7				11

1. Автор «Критика чистого розуму».

2. Філософ, що розробив філософію тотожності.

3. Метод у філософії, розроблений Гегелем.

4. Автор роботи «Основні положення філософії майбутнього».

5. Одне з центральних понять філософії Гегеля, яке він протиставляє поняттю сваволя.

6. Одне з понять кантівської філософії.

7. Ключове поняття в німецькій класичній філософії.

8. Поняття, через яке Гегель пояснює саморозвиток світу.

9. Основна риса гегелівської філософії.

10. Автор роботи «Феноменологія духу».

11. Автор вчення про філософію як науку наук.

12. Філософський напрямок, що значною мірою спирався на філософію Гегеля і Фейєрбаха.

13. Одна з характерних рис праці «Сутність християнства».

Завдання 7. Система поглядів Канта визначається певним взаємозв’язком проблем і площин їх реалізації. Підберіть ці «площини» з графи «Б», які відповідають поставленим Кантом питанням у графі «А».

А	Б
1. Що я можу знати? 2. Що я можу робити? 3. На що я можу сподіватись? 4. Що таке людина?	а) дослідження природи моралі; б) вирішення проблеми між пізнавальних можливостей людини; в) з’ясування сутності релігії; г) визначення місця і призначення людини.

Завдання 8. Підберіть з графи «Б» вислови, які належать філософам, чиї імена названі у графі «А».

А	Б
1. Гегель 2. Фейєрбах 3. Кант 4. Шеллінг 5. Фіхте	а) «Людина людині – Бог»; б) «Чини так, щоб у твоїх діях інша людина завжди виступала метою й ніколи – засобом»; в) «Філософія – це епоха, схоплена в думці»; г) «Діяти! Діяти! – ось для чого ми існуємо».

Порядок проведення заняття:

Викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів, а також виступи на підставі індивідуально виконаних рефератів.

На семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.

Список літератури

1. Філософія: Підручник / Г.А. Заїченко, В.М. Сагатовський, І.І. Кальний та ін./ За ред. Г.А. Заїченка та ін.-К.: Вища шк., 1995. - С. 45 - 51.

2. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. - К.: Каравела, 2001. - С. 134 - 155.

3. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. - К.: Вікар, 1997. – С. 87 – 103.

Семінарське заняття № 8,9

Тема: «Традиції та особливості розвитку філософської думки в Україні»

Особливого розвитку філософська думка України набуває у Київській Русі. Виникнення філософії Русі відбувалось у процесі розв'язання суперечностей між слов'янським міфологічним світоглядом та христи­янством. Київська Русь - перша східнослов'янська держава, яка роз­витком своєї культури продемонструвала приклад закономірного пере­ходу від міфологічного до релігійного і від релігійного до філософського рівня світогляду

Філософське звучання мають "Слово про закон і благодать" (автор митрополит Iларіон), "Посланіє" (автор Климент Смолятич), "Злато­уст" (автор Кирило Туровський) та інші твори.

У XIV-XVI ст. філософію України оригінально представляли єресі. Філософські ідеї єретиків проявлялися у світоглядній оцінці діяльності церковної ієрархії, ченців. Єретики пропагували критичне ставлення до деяких православних догматів, церковних обрядів, роз­вивали думку про свободу волі, умовою реалізації якої вони вважали поширення освіти.

Всупереч філософським ідеям єретиків використовувалась схолас­тична філософія. Розвитку схоластики протидіяли гуманістичні ідеї, які почали поширюватись в Україні в XVI ст. До ранніх українських гу­маністів належали Юрій Дрогобич (1450-1494), Павло Русин (1470-?) із Кросна, Лукаш із Нового Міста, Станіслав Орловський (1513-1566) та ін.

У кінці XVI і на початку XVII ст. в Україні та Білорусі виникали і розвивались релігійно-національні організації православного населення міст - братства. Братства були виразниками національного протесту українського і білоруського народів проти політики національного і релігійного пригноблення українців і білорусів з боку польсько-шля­хетських правлячих кіл та католицької церкви. У Києво-Могилянській академії, заснованій Петром Могилою (1597-1647), вперше в Україні філософію викладали окремо від тео­логії. Однак філософські курси, які тут читалися, були значною мі­рою схоластичними.

Вихованцем Києво-Могилянської академії був видатний український філософ Г.С. Сковорода (1722-1794). Звертаючи увагу на проблеми, яких торкався Г. Сковорода в своїх філософських та літературних творах, ми доходимо висновку, що їхнє основне спрямування зводиться до дослідження людини, існування. Науку про людину та її щастя Сковорода вважає найважливішою з усіх наук.

Одним із визначних українських філософівминулого століття був П.Д. Юркевич (1827-1874).

П.Юркевич як філософ слідкував за вічно змінними явищами природи, які сприймаються нашими органами чуття, намагався (в дусі платонізму) знайти незмінну ідею об'єкта; в цій ідеї мислення і буття тотожні. Істина відкривається не тільки мисленням, а й "серцем", оскільки по­шук істини пов'язаний з релігійними і моральними прагненнями лю­дини.

План

1. Зачатки філософії в системі культури Київської русі. 2. Філософи Києво-Могилянської академії (Г.Косинський, Т.Прокопович, Г.Щербацький). 3. Г.Сковорода – родоначальний української класичної філософії. 4. Український романтизм (Н.Гоголь, М.Костомаров, П.Куліш). 5. Українська філософія ХІХ–ХХ ст. (О.Потебня, П.Юркевич, М.Драгоманов, І.Франко, Л.Українка). 6. Розробка філософськи проблем в сучасній Україні (Київська світоглядна школа).

Мета вивчення теми:Визначити роль української філософії в розвитку української культури; окреслити найперші особливості української (філософії, позначити її зв'язок із історією світової філософії; виділити основні етапи розвитку української філософії, розглянути її провідних представників та ідейні здобутки на кожному із таких етапів; виявити провідні тенденції сучасного розвитку української філософії.

Ключові терміни і поняття з теми:світова філософія та національні філософії, риси національного характеру, антеїзм, сентименталізм, естетизм, барокальність, кордоцентризм, споріднена праця, ноосфера.

Контрольні запитання

1. Які особливості і характерні риси властиві українській філософії?

2. Назвіть основні історичні етапи розвитку вітчизняної філософії. Які два періоди можна виділити в історії філософської думки в Україні?

3. Особливості філософії представників Києво-Могилянської ака­демії. Назвіть найбільш відомих її представників.

4. Основні засади філософії Г. Сковороди. Дайте їх аналіз.

5. Назвіть основних представників українського Просвітництва. У чому полягала суть філософії українського Просвітництва?

6. «Філософія серця» П. Юркевича. У чому її суть?

7. Дайте загальну характеристику філософських поглядів укра­їнських революціонерів-демократів.

8. Що являла собою київська екзистенціальна школа? Основні ідеї цієї школи.

9. Хто із українських мислителів розвивав ідеї космізму? Дайте аналіз цих ідей.

10. Дайте характеристику філософії основних представників україн­ської діаспори.

11. У чому полягає суть «української ідеї»? У творчості яких філо­софів XX ст. вона займає провідне місце?

Навчальні завдання

Завдання 1. Особливості розвитку філософської думки Київської Руси; вихідні ідеї та релігійно-філософські джерела.

Уважно перечитайте наведені міркування одного із найперших дослідників історії української філософії. Спробуйте пояснити, чому Д.Чижевський вважає, що філософія перебувала поза увагою, хоч у давніх джерелах Київської Русі ми знаходимо неодноразові звернення до філософії?

"Філософічний інтерес прокинувся в історії Русі після прийняття християнства. Християнська філософія була першою, яка могла підняти інтерес до філософічної думки взагалі... Релігійна література сприймалася читачем в її релігійно-повчальній функції і безпосередньо до філософських роздумів не приводила... Зміна світогляду (міфологічного), проникнення до нього християнських елементів було, без сумніву, визначним наслідком цієї провідної та письменницької діяльності. Але філософія, як така, залишилася при цьому поза межами уваги та цікавості".

(Дмитро Чижевський)

Спробуйте аргументовано пояснити, наскільки ви згідні із наведеними твердженнями М.Грушевського. Доповніть ці міркування розвідками в галузі культури і, зокрема, − філософії.

"Навіть той соціально-революційний зміст, який містить в собі християнська доктрина рівності й спільності, воно (християнство) не розвивало, а скоріше нейтралізувало своєю проповіддю покори, послуху, пасивністю перед невідомою божою мудрістю та її справедливістю, яка виявить себе як не на сім, то на другім світі. Перехід київської династії на християнство з погляду візантійців був переходом її на підвладне, свого роду васальне становище супроти імперії... Володимир заходивсь коло християнізації своєї держави, без сумніву, теж з мотивів політичних, передусім: в інтересах скріплення своєї власті й її піднесення всіма релігійними й культурними засобами ромеїв − і умів поставити у своїй державі церкву на ту ж позицію, на якій вона стояла супроти світської власті у Візантії: на становище сторожа богоусталеного авторитету сеї власті супроти підданих, громадянства, втім і вищих його верств, на яких власть спиралась".

(М. Грушевський)

Як ви можете пояснити те, що погляд на християнську версію всесвітньої історії вкладається у вуста філософа? Який тип філософії при тому мався на увазі (античної, релігійної, соціальної)?

"Як я припускаю, ще до офіційного прийняття Руссю християнства виник твір, який пропагує християнський погляд на всесвітню історію, − "Промова філософа"... Цей напівкомпілятивний твір повинен дати уявлення народу, який навертається до християнства, про всесвітню історію, − і народу, і його правителю".

(Д.С.Ліхачьов)

Вдумайтесь в характеристику ранньої української філософії, що її подає сучасний філософ:

"Для неї притаманне переважання питань, пов'язаних з усвідомленням сутності людини, та проблем, дотичних до філософії історії. Розвиваючись у щільному зв'язку із релігією, протягом зазначеного періоду філософія існує як сукупність важливих філософських ідей... Вона ще не виділилась у відносно самостійну сферу теоретичного освоєння світу, тому історико-філософський аналіз цієї доби може здійснюватись, переважно, нарівні філософської культури українського народу".

(В. Горський)