Поняття: визначення, структура, класифікація

Поняттям називається вузлова форма мислення,в якій відображаються загальні, найістотніші властивості предмета чи явища.

Особливості поняття:

- Віртуальність. Поняття репрезентує не сам предмет або явище, а той образ предмета, що існує в свідомості людини;

- Абстрактність і узагальненість. Поняття ґрунтується на узагальненні найістотнішого.

- Вербальність. Поняття завжди позначається словом, або сполученням слів. Однак не кожне слово може позначати поняття.

- Конструктивність. Будь-яке поняття формується в мисленні людини, як підсумок складних операційнад інформацією органів чуття.

Операції, за допомогою яких утворюються поняття:

- Аналіз – розкладання предмета на складові частини.

- Синтез – уявне зєднання, компонування частин предмета в єдине ціле

- Абстрагування – виділення найістотніших ознак предмета.

- Порівняння – зіставлення предметів з метою виявлення подібностей та розбіжностей

- Узагальнення – обєднання у єдине ціле предметів, подібних за певними ознаками.

Поняття складаються із назви, змісту і обсягу.

Взаємозв’язок між змістом та обсягом поняття визначається законом зворотньго відношення: зі збільшенням обсягу поняття зменшується його зміст, і навпаки: зі збільшенням змісту поняття зменшується його обсяг.

Класифікація понять:

За обсягом (одиничні, загальні, нульові);

За змістом (конкретні, позитивні, співвідносні, збірні);

За відношенням один до одного (не порівнювані, порівнювані)

Відношення між поняттями

Порівнюванні поняття можуть бути сумісними і не сумісними.

Сумісними називають поняття, обсяг яких цілком, або частково збігається.

Несумісними називають поняття, обсяг яких не збігається в жодній своїй частині.

Відношення сумісних понять:

Тотожність – поняття, що відображають той самий предмет.

Підпорядкування – загальніші поняття підпорядковують собі конкретніші.

Перехресні – обсяги понять частково збігаються за певними ознаками.

Відношення не сумісних понять:

Супідрядні – об’єднані спільною родовою ознакою, але різні за своїми родовими характеристиками, їх обсяги не перехрещуються і не збігаються.

Суперечні – взаємне заперечення один одного.

Протилежні – заперечують один одне шляхом ствердження нових ознак несумісних з ознаками поняття, що заперечується, але самі ознаки при цьому не заперечуються.

45 Логічні операції з поняттями -Це логічні дії, внаслідок яких утворюються нові поняття.

Основні операції з поняттями:

Узагальнення – узагальнення істотних ознак і формування таким шляхом більш абстрактних фонять.

Обмеження – конкретизація істотних ознак вихідних понять, виділення з них конкретних рис.

Визначення – логічна операція, що розкриває зміст поняття.

Поняття, зміст якого треба розкрити називається визначувальним. Поняття, за допомого якого здійснюється визначення називається визначаючим.

Основні способи визначення понять:

- Сутнісне визначення (розкривається сутність предмета, його головні ознаки)

- Функціональне (розкриває функції предмета та його роль)

- Генетичне (через походження предмета)

- Структурне (поняття розкривається через зясування його структури)

Поділ – логічна операція, за допомогою якої обсяг поняття поділяється на на ряд складових.

Види поділу:

Дихотомічне – на два суперечні поняття.

Ділення за видотвірною ознакою.

Класифікація – коли кожен член поділяється ще на підвиди.

Безпосередні умовиводи

У безпосередніх умовиводах висновок робиться з одного засновку, на основі перетворення суджень.

Основні способи перетворення безпосередніх умовиводів:

1. перетворення - вихідне судження перетворюється на судження, рівнозначне за змістом, але інше за структурою: S є P→S не є не -P
для кожного з видів суджень перетворення відбувається за власною схемою:

а) загальноствердні судження перетворюються на загально заперечні: усі S є P → жодне S не є не –P

б) частковоствердні судження перетворюються на частково заперечні: усі S є P → деякі S не є не –P

в) загальнозаперечні судження залишаються загальнозаперечними, але змінюють свою структуру: жодне S не є P → усі S є не –P

г) частковозаперечні судження перетворюються на часткова ствердні: деякі S не є P → деякі S є не -P

оберненням називається така операція, у результаті якої суб’єкт вивідного судження стає предикатом, а предикат – суб’єктом вихідного судження: S є P → P є S

основне правило обернення безпосередніх суджень: якість обох суджень залишається тією самою.

для кожного з видів суджень обернення відбувається за власною схемою:

а) загальноствердні судження обертаються з обмеженням: S є P → деякі P є S

б) загальнозаперечні судження обертаються без обмеження: жодне S не є P → жодне P не є S

в) частковоствердні судження обертаються виключно за схемою: деякі S є P → деякі P є S

г) частковозаперечні судження не обертаються.

Протиставленням предикату називається таке висновкові судження, суб’єкт якого суперечить за змістом предикатові вихідного, засновкового судження: S є P → не-P є S

для кожного з видів суджень протиставлення відбувається за власною схемою:

а) загальноствердні судження протиставляються на загальнозаперечні: усі S є P → жодне не –P не є S

б) загальнозаперечні судження протиставляються на частковоствердні: жодне S не є P → не-P є S

в) частковозаперечні судження протиставляються на частково ствердні: деякі S не є P → деякі не -P є S

г) частковоствердні судження шляхом протиставлення не змінюються.