Аналіз останніх досліджень і публікацій з проблеми.

Одна із головних проблем усіх часів – проблема людини. Вона полягає у тому, що людина, як один із суб’єктів життя на цій землі, не має досконалого механізму співіснування з іншими суб’єктами чи співмешканцями Землі. Перед людиною постає необхідність постійного самообмеження своєї свободи та бажань, а також приходить осмислення того, що без самовдосконалення та позитивного відношення до оточуючого світу неможливо досягнути гармонії всесвіту. Людина з необхідністю мусить усвідомити, як особа, що наділена інтелектом, несе відповідальність за світ, в якому вона живе, перед собою, іншими суб’єктами співіснування, та перед тим, хто її створив. З іншого боку, людина не має достатнього знання та досконалості для гармонізації всесвіту.
Е. Фромм у своїй праці «Психоаналіз і релігія» стверджував, що людина – це частина природи, яка підпорядкована фізичним законам і не здатна змінити їх. І все ж таки, вона виходить за її межі… Усвідомлюючи себе, людина розуміє свою безпомічність та обмеженість власного існування. Вона передбачає свій кінець – смерть» [10, с. 158]. Так, це дійсно трагедія людського існування? Однак, можливо, ще не все людина знає про себе? Можливо, з набуттям нових знань про буття та небуття людина позбавиться цієї трагічності, а саме – вирішить проблему своєї кінцівки на користь безкінечності, тобто досягне механізму переходу з одного буття в інше. Здається, достатньо точно Е. Фромм виразив цю проблему словами про те, що людина – єдина тварина, для якої її власне існування являється проблемою, яку вона повинна ввесь час вирішувати, від якої не сховатися: вигнана з раю, що загубив єдність із природою, вона стає вічним мандрівником; вона змушена йти вперед і постійним зусиллям позначати непізнаване, заповнюючи відповідями порожнечі в просторі свого знання [10, с. 159]. Автор роботи «Психоаналіз і релігія» стверджує, що саме поява самосвідомості, розуму та уяви порушили гармонію тварин-ного існування та перетворила людину на аномалію універсуму.

Така антропологічна проблематика досліджувалася багатьма мислителями, такими як Ж. Ламерті, Д. Дідро, К. Гельвецій, Ж. Бюффон, Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, А. Н. Радищев. Не менш важливими є намагання В. Дільтея побудувати філософію на антропологічному фундаменті. Його точку зору розділяли Плеснер, Кассірер, Ротхакер. Великий вплив на такі погляди М. Шеллєра, К. Ясперса, Ж.-П. Сартра, Е. Левінаса, М. Мерло-Понті, М. Гайдеггера, хоча і опосередковано, мав Гус-серль. Результатом такого впливу для вказаних мислителів стало прийнятним твердження, що людина може бути зрозуміла виходячи тільки із самої себе і що ніякі вказівки на зовнішні детермінанти (біологічні, соціальні, психічні, фізичні) не можуть розкрити сутності людини. Багато філософів, в зв’язку з цим досліджували людину з різних сторін. Наприклад, Хейзінга представив людину як ту, що грає, Йонас, розглядав людину як таку, що малює, Марсель – як ту, що ходить по світу, Ортега-і-Гассет – як невмілу істоту і т. ін.

Серед дослідників проблеми людини своє місце знайшов і німецький філософ Ф. Ніцше. Він запропонував дуже своєрідне вирішення проблеми людини шляхом заперечення самої людини як об’єкта дослідження. За таких умов, якщо відсутній об’єкт дослідження, немає і проблеми. Таким чином, ніщо не заважує Ф. Ніцше створити «надлюдину». Сам по собі проект дуже оригінальний, він завоював багато прихильників в різні часи. Але сьогодні, повертаючись до теми «надлюдини» Ніцше, ми задаємось питанням: чи була філософська концепція «надлюдини» з такими її атрибутами, як «вічне повернення» та «воля до вла-ди», дійсним вирішенням проблеми людини. Треба зазначити, що інтерес до цієї проблеми у філософському надбанні Ніцше проявляло багато західноєвро-пейських та вітчизняних філософи в контексті категорії «надлюдини», «вічного повернення», та «волі до влади», наприклад, С. Цвейг, Т. Манн, А. Камю, Б. Рассел, Вол. Соловйов, Д. Мережковський, М. Гайдеггер, Ж. Делез, А. Данто, М. Нордау, В. Кантор, Ю. Сіньока та ін. Але, не дивлячись на широке коло представлених в історико-філософському аспекті імен, малодослідженою залишається проблема людини в творчому надбанні Фр. Ніцше. Таким чином, мета даної статті – провести аналіз проблеми людини в філософії Ніцше шляхом дослідження його концепції «надлюдини»
Також різні філософи і науковці розглянули докладно буття людини.
Своєрідність християнського біблійного уявлення про людину як про "образ і подобу Бога", внутрішньо роздвоєної внаслідок гріхопадіння, сполучалося з вченням про поєднання божественної і людської сутності в особистості Христа. Таке поєднання відкривало можливість внутрішнього прилучення кожної людини до божественної благодаті, подолання гріховності і смертності тіла через безсмертя душі.

Епоха Відродження дала науці уявлення про безмежність творчих можливостей людини. Ідея філософа Пікоделла Міран доли полягала в тому, що людина займає особливе становище у світобудові, оскільки причетна до всього земного і небесного від нижчого до найвищого. У поєднанні з волею вибору призначення людини дає їй творчу здатність самовизначення. Людина-творець уподібнюється Богу. У цей період філософи захоплювалися , проголошували гімни її розуму, творчому початку.

Філософи ХУІІ-ХУІІІ ст. розглядали буття як реальність, що протистоїть людині, як суще, котре людина освоює в діяльності. Для європейської філософії цього часу буття найчастіше обмежується природою, світом природних тіл, а духовний світ статусом буття не володіє.

Поряд з цією натуралістичною лінією в новоєвропейській філософії формується прямо протилежний спосіб тлумачення буття: справжньою реальністю є саме думка. Цей підхід представлений у вихідній тезі Р. Декарта: "Мислю, отже, існую". Надалі ця ідея одержала розвиток у німецькій ідеалістичній філософії. Так, філософ І. Фіхте стверджував, що справжнім буттям є вільна, чиста діяльність абсолютного "Я", матеріальне буття - продукт усвідомлення і самосвідомості "Я". Такі погляди, що відривалися категорію буття від зовнішнього світу, незабаром були піддані справедливій критиці.

І. Кант питання "Що таке людина?" формулює як основне питання філософії, а саму людину розглядає як істоту, що належить двом різним світам природній необхідності і моральній свободі. У німецькій філософії ХУІІІ-ХІХ ст. провідним було уявлення про людину як творця духовного життя, культури, носія всезагального ідеального початку - духу чи розуму.

Великий був інтерес до проблеми людини і наприкінці XIX- XX ст. Пошук сутнісних властивостей людини сконцентрував увагу вчених на таких проявах, як почуття, воля, потяг. Тоді ж у науці почали розрізняти поняття "індивідуальність" і "особистість". Індивідуальність стала розумітися насамперед як своєрідність, неповторність психічного життя людини

а, особистість - це її індивідуальні прояви на тлі соціальних відносин.

І. Кант питання "Що таке людина?" формулює як основне питання філософії, а саму людину розглядає як істоту, що належить двом різним світам природній необхідності і моральній свободі. У німецькій філософії ХУІІІ-ХІХ ст. провідним було уявлення про людину як творця духовного життя, культури, носія всезагального ідеального початку - духу чи розуму.

Великий був інтерес до проблеми людини і наприкінці XIX- XX ст. Пошук сутнісних властивостей людини сконцентрував увагу вчених на таких проявах, як почуття, воля, потяг. Тоді ж у науці почали розрізняти поняття "індивідуальність" і "особистість". Індивідуальність стала розумітися насамперед як своєрідність, неповторність психічного життя людини, а особистість - це її індивідуальні прояви на тлі соціальних відносин

XX ст. проблема буття людини стала предметом особливого філософського дослідження. У вченні німецького філософа XX ст. М. Хайдеггера буття - "просіка", що відкриває таємницю сущого, робить його зрозумілим. У цій функції розкриття таємниці і полягає, згідно з Хайдеггером, "зміст буття".

Французький філософ і письменник Ж.-П. Сартр розмежовує буття матеріальне і людське. Перше є для нього щось відстале, що опирається людській волі і дії. Основна характеристика людського буття, на думку Сартра, вільний вибір можливостей.

Отже, буття людини - специфічний спосіб її унікального, неповторного існування. Це поняття трактується у світовій філософії по-різному. Однак при всіх відмінностях воно оцінюється як особлива реальність, збагнення якої дозволяє людині краще зрозуміти саму себе.

Російський філософ М.О. Бердяев писав:

роблема людини є основна проблема філософії. Ще греки зрозуміли, що людина може почати філософствувати тільки із себе. Розгадка буття людини для людини схована в людині. У пізнанні буття людини є зовсім особлива реальність, що не стоїть в ряді інших реальностей. Людина не є дробова частина світу, у ній закладена цілісна загадка і розгадка світу".

Мета і завдання цієї роботи полягаєу тому, щоб розкрити проблему людського буття і існування «справжньої людини»
в сучасному суспільстві . Дізнатися якої думки і якою має бути людина для студентів педагогічного коледжу.
Виклад основного матеріалу.Розпочне з простого , але хвилюючого питання « Якою має бути справжня людина?».
Людина- наділена інтелектом істота, суб’єкт суспільно-історичної діяльності. Відмінними рисами людини, які визначають її унікальність у Всесвіті, є її свідомість, здатність мислити і здатність до здійснення вільного вибору, приймати відповідальність за власні дії.
У наш жорстокий час конкуренції, коли нам нав’язують чужий для нас світогляд , що вказує: жити треба за принципом « людина людині – вовк», у великому дефіциті стала «людяність». А що , власне, являє собою дане питання? Це питання споконвічно хвилювало усе людство. В різні часи філософи розмірковували з цього приводу, і кожен з них по-своєму трактував поняття «людяності».
Приміром ,український і російський поет ,педагог, філософ людської свободи, як тепер називають Григорія Сковороду , і чия думка виділилася із загальноприйнятих у той час філософських думок ,ставив в центр уваги людини етико-гуманістичну проблему , а не лише зовнішній світ. Найголовнішим у людині він вважав істинно людську духовність,
дух, зводячи саме до них усю сутність людського буття , а людську плоть ставив на другий план. Він писав: «О, якби ми в ганебних справах були такими ж сором’язливими та боязкими, якими часто буває сором’язливими і боязкими у порядних справах!». На мою думку він написав щиру правду, адже безліч добрих справ люди обходять стороною або просто не хочуть помічати, що своєю допомогою і участь вони зможуть зробити цей світ і себе набагато кращими – було б тільки бажання, а добрих справ вистачить на усіх хто бажає їх робити.
Відомий східний мислитель Конфуцій – вищу мету життя вбачав у людяності: в тому ,щоб виявити справжню ,моральну сутність нашого «Я». Він вважав ,що чеснота ніколи не буває самотньою .А про людину Конфуцій говорив так: « Постійно гнівається на когось, безперестанку боїться чогось і цілком віддається пристрастям – не може бути вільною душею. Хто не може зосередитися в собі або захоплюються чимось, той – бачачи не побачить, слухаючи не почує. А це значить , що тільки той може називатися людиною, хто « вільний душею» . Як ми бачимо , незмінною в усі часи залишається думка про те , що людяність полягає в чесності та рішучості творити через призму добрих помислів і без остраху і сорому приносити користь людям , щиро ставитися до себе і до світу, бути вільним душею.
Чим же визначається істинна цінність Людини? Очевидно , не лише її захопленнями і вміннями щось робити, але й особистими якостями. Важливо не просто робити , а робити добре і займатися корисними справами. Всі хочуть мати порядного ,доброго, надійного і чуйного друга. Однак не кожен запитує самого себе ; а чи я є таким? . Живучи в цьому світі , ми щодня стикаємося з різними його реаліями ,постійно робимо вибір, формуємо свою дійсність . Залежно від того , що ми обираємо тут і зараз- такий « завтра» отримаємо результат. Відомо ,що випадковостей у житті не буває; все ,що відбувається з нами , є наслідком наших думок, дій і навіть вчинків. Бути Людиною- Означає чинити так , як хотілося ,щоб чинили з тобою, поважати і цінувати себе та інших людей. Тому дуже важливо щодня контролювати свої думки , вчинки , і чинити так, щоб не було соромно за себе . Бути Людиною , а не просто вдавати її з себе, - означає не лише знати, як чинити по-людськи , але й діяти відповідно. Бути Людиною- значить усвідомлювати і нести відповідальність перед своєю совістю і оточуючим світом, а не перекладати її на когось іншого. Все дуже просто- варто лише захотіти щось в собі змінити і жити стане набагато краще і легше. Злість ,заздрість, осуд, жадібність ненависть та різноманітні комплекси пригнічують людину і перетворюють її в істоту ,яка діє інстинктивно і необдумано , як будь-яка тварина в цьому світі. У подібних станах людина діє імпульсивно і потім, як правило, шкодує про скоєне.
Та щоб там не відбувалося у нашому житті і у взаєминах з оточуючими – передовсім , треба все ж залишатися Людиною з великої літери. Часто це стосується ситуації між близькими і дорогими нами людьми. Щоб вас любили , дуже важливо навчитися приймати і любити самому іншу людину – з усіма її перевагами і недоліками. Важливо не шукати якихось вад в житті та в людях , а любити і цінувати все те ,що ви вже маєте , а не те до чого ви прагнете. Варто погодитися з думкою про взаємини мислителя Конфуція, котрий вважав , що вони повинні будуватися на повазі ,вірності, довірі й відповідальності один перед одним. Спочатку буває дуже складно контролювати свої думки- особливо коли відбувається те ,що нам не подобається або дратує. Але якщо не пускати в хід розвиток негативних емоцій ,тоді й шкодувати ні про що не доведеться . Людина вільна у своєму виборі , і цим вона проектує власне життя і майбутнє. Саме все починається з думок…..
Чистота в думках і дієвість – це те, з чого варто починати будь-яку справу. В формуванні «справжньої людини» важливу роль відіграє також моральність.Моральність сьогоднішнього суспільства дуже вагомий показник рівня культури вихованості людини. Стрімкий розвиток суспільства виразно виявляє тенденцію моральності грати все більш важливу і вирішальну роль у розвитку суспільства. У всіх сферах нашого життя починає позначатися наше вміння чи невміння бути людиною.
Хочемо ми того чи не хочемо ,але на кожному кроці нам доводиться вирішувати морально-етичні проблеми, на кожному кроці ми змушені вирішувати завдання морального впливу на людину , морального виховання.
Протягом дослідження я сформулювала список питань , по-яким я буду оцінювати і визначати « Буття справжньої людини».
Список питань до студентів різних спеціальностей:
1)Що означає «Бути людиною?»
2)Хто така « Справжня людина?»
3)Які риси Людини?

Розпочавши опитування я підійшла до студентів технологічної освіти, і запитала « Що для вас означає бути людиною», всі вигукнули , що вони знають відповідь, але коли я попросила розголосити її всі мовчали, деякі з ним задумалися, дехто розгубився. Але все-таки усі дійшли до спільної думки « Бути людиною для нас- це означає насамперед бути талановитою людиною, яка може щось навчити , яка може досягти високих вершин у житті, також велику роль відіграє доброта, щирість , вміння вислухати і просто підтримати». Але більш детальніше ми дізнаємося головні якості людини для студентів технологічної освіти по діаграмі; саме ці риси були найбільш озвучені.

Провівши опитування у студентів образотворчого мистецтва , я дізналася ,що думки студентів технологічної освіти і образотворчого мистецтва суттєво відрізняються.
« Справжня людина» - це насамперед творча людина, яка здатна фантазувати і мріяти, це та людина яка бачить цей світ у кольорових фарбах , це та яка ніколи не засмучується по дрібницях, це та яка впевнено йде у перед , яку не зупиняють життєві перешкоди.
Основні критерії які були озвучені нашими малювальниками це – вміння любити, доброта, щирість , любов до праці і професійна майстерність , уміння бачити навколишню красу , зберігати і примножувати її . Думки усіх студентів розбіглися , але зробивши висновок можна виділити кілька головних рис Людини.

Найважче мені було працювати з факультетом фізичної культури,
адже вони були самі активні і не говіркі, але зрештою я змогла дізнатися думки окремих студентів , щодо моїх питань.
І об’єднавши їхні роздуми я дійшла висновку ,що для них бути людиною означає бути активними, сміливими ,щирими , чуйними , мужніми. Справжня людина- це, мабуть, чуйна і обачна людина, яка вміє бачите прекрасне і робити добро. Вона не прагне виділятися , хоча в душі знає, що чимось не така, як всі звичайні люди.

Найговіркішими і найбільш стриманими були студенти дошкільної освіти , мені дуже сподобалося з ними працювати , адже було дуже багато висловлено думок і вони майже не відрізнялися .І ось , що сказали вони головне - зрозуміти ,що ким би ти не був : школярем, студентом , вихователем , вчителем або людиною похилого віку, - справжню людину відрізняють благородні риси характеру: ввічливість , порядність , вимогливість до себе і інших , але в міру і також моральність.
Адже , «справжня людина»- це та , яка займається своїм самовихованням, саморозвитком , це та , яка готова прийти на допомогу у будь –яку хвилину, це та ,яка у будь-яких ситуаціях перш за все залишається Людиною.
Тому бути людиною означає стримуватися , бути ввічливими, терплячими, чесними. Звичайно , досягти цього всього дуже важко, але прагнення стати саме тією « справжньою людиною» повинне бути у нас на першому місці , і бути справою всього життя для нас.

Студенти музичного мистецтва сказали ,що дуже важливо навчитися бачити в будь-якій людині найкраще - у цьому полягає етичне ставлення до оточуючих. Звертаючи свою увагу на недоліки , потрібно керуватися не бажанням викрити , а бажанням виправити .Адже якими б « правильними» ми себе не вважали , ніколи не можна говорити про свою вдосконаленість , тому , що ніхто не застрахований від життєвих помилок і невдач у цьому житті.

У моєму дослідженні було опитано 48 осіб:
9 з них – малювальники
11 з них – дошкільники
8 з них- фізкультурники
12 з них- музиканти
8 з них- трудовики

Висновки та перспективи подальших досліджень:
Провівши це невеличке дослідження я можу з впевненістю сказати , що «бути людиною» у моєму розумінні означає виховати у собі високі моральні якості, досягати у житті певних висот. Для мене Людина –це в першу чергу та, хто слухає свою совість , це та ,хто намагається зберегти свою гідність навіть у самих важких випадках.

Отже, справжня людина в будь-якій ситуації залишається людиною, і в робочому колективі, і в сімейних відносинах, і по відношенню до природу і взагалом до усього суспільства.
Тому дуже важливо щодня контролювати свої думки, і чинити так, щоб не було соромно за себе і за свої вчинки. Бути Людиною, а не просто вдавати її із себе, — означає не лише знати, як чинити по-людськи, але й діяти відповідно. Бути Людиною — значить усвідомлювати і нести відповідальність перед своєю совістю і оточуючим світом, а не перекладати її на когось іншого. Любов, чуйність, чесність, розуміння, доброта — це ті якості, які повинні домінувати в людині протягом усього її життя. Насправді все дуже просто — варто лише захотіти так жити, захотіти змінитися на краще. Злість, заздрість, осуд, жадібність, ненависть та різноманітні комплекси пригнічують людину і перетворюють її в істоту, яка діє інстинктивно і необдумано, як будь-яка тварина в цьому світі. У подібних станах людина діє імпульсивно і потім, як правило, шкодує про скоєне.

Та що б там не відбувалося у нашому житті і у взаєминах з оточуючими — передовсім, треба залишатися Людиною. Часто це стосується ситуації між близькими людьми. Щоб вас любили, дуже важливо навчитися приймати і любити самому іншу людину — з усіма її перевагами і недоліками. Важливо не шукати якихось вад в житті та в людях, а любити й цінувати все те, що вже маєте, і прагнути зробити все це ще кращим. Любити людину, вміти слухати, співчувати і приймати її такою, якою вона є. Варто погодитися з думкою про взаємини мислителя Конфуція, котрий вважав, що вони мають будуватися на повазі, вірності, довірі й відповідальності один перед одним. Спочатку буває складно контролювати свої думки — особливо тоді, коли відбувається те, що не подобається або дратує. Але якщо не пускати в хід розвиток негативних емоцій, тоді й шкодувати ні про що не доведеться. Людина вільна у своєму виборі, і цим вона проектує власне майбутнє. Все починається з думок...

Безліч «проблем» виникає на ґрунті егоїзму — ті ж самі образи, роздратування, гнів, ненависть, заздрість... Цей список можна довго продовжувати. Більшість людей може відчувати обурення і навіть страждати через дрібниці, які легко вирішити. При цьому варто лише тверезо оцінити ситуацію і змінити своє ставлення до подій. Наприклад, хтось має більше, а хтось цьому заздрить і вважає великою несправедливістю, що він не має стільки ж. На ґрунті егоїстичної заздрості — замість того, щоб порадіти успіхам когось іншого — людина спершу починає обурюватися, потім ненавидіти весь світ . Але проблеми тут ніякої немає, є необ’єктивне ставлення до ситуації. Декому варто навіть почути погане слово в свою адресу, і тоді весь день буде зіпсованим. Чому ж так?

Адже у світі стільки всього прекрасного, наш світ величезний і різноманітний — тож не варто звужувати його до рівня свого егоїстичного «я». Набагато цікавіше скеровувати його на пізнання чогось нового. Приміром, навчитится писати вірші, статті; малювати, зайнятися музикою, вивчити корисні комп’ютерні програми, почитати хороші книги, вирушити в подорож, зайнятися самопізнанням і т. д. Легко впоратися з поганим настроєм допомагають добрі справи і вчинки. Коли людина спрямовує свої думки на щось хороше, а свої прагнення орієнтує на добрі вчинки, то вона змінюється на краще, і їй самій стає хороше. Тож, замість того, щоб зосереджуватися на поганому (тобто на особистому руйнуванні), набагато корисніше направити себе на творення чогось хорошого — як внутрішнього, так і зовнішнього.

Можна швидко розчаровуватися в постійних пошуках винних у своїх помилках, так і не усвідомивши сенсу буття, а можна почати змінюватися тут і зараз — будувати справжнє життя з цеглинок добрих думок, слів і вчинків. Не будьте байдужими до світу, якому можете допомогти. Будьте творцями у своїх помислах! Все життя вимірюється вашим ставленням до світу!