Філософія і світогляд. сутність і структура світогляду

Світогляд — система переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності.

Світогляд тісно пов'язаний з філософією. Філософія визначає себе, як теоретичний світогляд.

В структурі світогляду можна виділити чотири основні компоненти:

1) Пізнавальний компонент. Базується на узагальнених знаннях - повсякденних, професійних,.

2) Ціннісно-нормативний компонент. Включає цінності, ідеали, переконання, вірування, норми, директивні дії і т.д

3) Емоційно-вольовий компонент. Для того, щоб знання, цінності і норми реалізовувалися в практичних вчинках і діях, необхідне їх емоційно-вольове освоєння.

4) Практичний компонент. Світогляд - це не просто узагальнення знань, цінностей, переконань, установок, а реальна готовність людини до певного типу поведінки в конкретних обставинах.

Світогляд за своєю суттю є цілісним сприйняттям людиною структури буття, узагальнюючим осмисленням сенсу та мети людського життя, віднайденням людиною головних і значимих ціннісних орієнтирів. Саме на цій основі відповідно і формується лінія людської життєдіяльності, поведінки, способи і принципи пізнання світу, переконання та ідеали.

24. Філософія і наука. Особливості й складові філософського знання.

Філософію з наукою зближує принципова теоретичність, прагнення не тільки до узагальнення, до максимальної раціоналізації знання, але й до обґрунтованості, доказовості суджень, системності і логічності думки. І філософія, і наука спрямовані, перш за все, на здобуття певних знань, їх основною функцією є функція пізнавальна. Але знання, на яке націлена наука і філософія, - різні. Якщо наука прагне здобути знання законів фізичного, емпіричного світу, то філософія є знанням про те, «як жити». Філософія - це не наука, а цілком самостійна, унікальна форма осягнення світу.

1. Вони розрізняються змістом, колом проблематики. Специфічний світ науки - світ речей та речових відносин, сфера кінцевого. Філ. пізнання - це осмислення граничних засад мислення і буття, що передбачає усвідомлення сутності людини та сенсу людського існування.

2. Наука прагне відкинути все суб'єктивне, тоді як у філософії суб'єктивний початок грає особливу роль.

3. Якщо наука дає приріст об'єктивного знання, інформації, то філ прагне мудрості. 4. Оскільки філ пізнання залежить від обсягу пережитого досвіду, його висновки не можуть не відрізнятися від результатів наукового пізнання.

5. Істина, у тому числі і філ-я, є процесом, що встановлюється через вільний діалог різноманітних філософських систем і концепцій.

6. Розрізняє філософію і науку й міра «практичності», безпосереднього зв'язку з сьогоденням.

7. Поява філософії в історії людства була пов'язана саме з особистісною творчістю. Філ починається з особистості, з відображення неповторного духовного досвіду. Наука може бути колективною, і її результати – здобутком спільних творчих пошуків вчених.

Особливості і складові част.філ.знання.

Філ-ія і є систематизованим світоглядом, раціональним (розумовим) способом пошуку відповідей на головні питання людського буття. Структура філософ знання:

- гносеологію

- онтологію

- діалектику

- соціальну філософію

- логіку

- філософію історії

- історію філософії

- аксіологію

- етику

- естетику

- філософську антропологію.

Нім філософ Ф. Енгельс вважав, що основним питанням є питання про те, яка реальність - матеріальна чи духовна - є первинною і чи можна отримати про неї достовірне знання. Проблема первинної реальності зв'язана з іншою проблемою - про пізнаванність світу, з питанням про те, чи спроможне наше мислення правильно, вірно пізнавати дійсний світ. Філософський напрям, що стверджує неможливість пізнання істини, - агностицизмом). Головна проблема філософії - осягнення людини, людського буття в його повноті і різноманітних проявах. Будь-яке філ питання має своїм першоджерелом проблему людини. Осн принципом філ міркування є антро-поцентрична настанова («антропос» - людина).