Способи обґрунтування і передачі цінностей
Поняття “цінність” дуже близьке за змістом до таких понять як потреба, інтерес, благо, корисність, але не зводиться до них. Цінність передбачає наявність певного суб’єкта. Цінність характеризує певні об’єктивні явища чиїх властивості, ознаки значущі для людей. Цінністю може бути і технічний винахід в тому випадку, коли він покращує, а не губить життя людей. Цінністю є людина для іншої людини, сімя, нація. Об’єктивно найвищою цінністю є людське життя. Ціннісні відносини формуються і передаються в процесі людської діяльності. Яка носить суспільний характер. Її знання об’єктивуються, опредмечуються, набувають здатність стати надбанням не лише своїх творців, але й інших людей, можуть включитися в культуру всього суспільства. Не лише речі, але й ідеї, способи діяльності виступають цінностями. Ми цінуємо і матеріальні блага і добробут людських вчинків і справедливість державних законів, й красу світу. Отже – цінність - це об’єктивна значущість багатоманітних компонентів дійсності, зміст яких визначається потребами і інтересами суспільних суб’єктів.
Які існують способи обґрунтування і передачі цінності.Поняття “цінність” дуже близьке за змістом до таких понять як потреба, інтерес, благо, корисність, але не зводиться до них. Цінність передбачає наявність певного суб’єкта. Цінність характеризує певні об’єктивні явища чиїх властивості, ознаки значущі для людей. Цінністю може бути і технічний винахід в тому випадку, коли він покращує, а не губить життя людей. Цінністю є людина для іншої людини, сімя, нація. Об’єктивно найвищою цінністю є людське життя. Ціннісні відносини формуються і передаються в процесі людської діяльності. Яка носить суспільний характер.Її знання об’єкти-вуються, опредмечуються, набувають здатність стати надбанням не лише своїх творців, але й інших людей, можуть включитися в культуру всього суспільства. Не лише речі, але й ідеї, способи діяльності висту-пають цінностями. Ми ціну-ємо і матеріальні блага і до-бробут людських вчинків і справедливість державних за-конів, й красу світу. Отже – цінність - це об’єктивна значущість багатоманітних компонентів дійсності, зміст яких визначається потребами і інтересами суспільних суб’є-ктів.
Базові життєві цінності.
Формування ціннісних орієнтації, поза всяким сумнівом, є прерогативою цілеспрямованого формування особи, з т.ч. її навчання й виховання. Але при цьому треба пам'ятати, що для формування ціннісних орієнтацій не досить одержати лише одні знання: суб'єкт повинен усвідомити їх людську значущість.
Те, що цінності оновлюються за своїм змістом і навіть змінюють одна одну, вказує на їхню "нерівноцінність", Справді, в одних ситуаціях пріоритетною цінністю виступав сила, в інших - закон, ще в інших - добро, істина або справедливість. Але всі цінності як істотні надбання людського досвіду повинні бути присутніми у свідомості якщо й не кожної окремої людини, то принаймні кожної людської спільноти. Базові життєві цінності благо, життя, користь, краса, правда, правда, істина, святість, добро, співпрпичепність, свобода, творчість, здоров’я, мудрість, традиція.
У давньогрецькій філософії поняття "благо" витлумачувалося як межа людських спрямувань, водночас їхня причина й мета. Й справді, для орієнтації серед різноманітних цінностей потрібна певна точка відліку, деяка "цінність цінностей". Життя, визнаване за цінність, являє собою ствердження блага в його безпосередності. Життя - це безумовна ствердність буття. Здоров'я - це життя в його вільному здійсненні, вільне від істотних перешкод і негативних можливостей. Це життя, сполучене із свободою.
Красу можна схарак-теризувати як естетичне благо. Користь - це благо, як воно стверджується у царині практичних інтересів і практичних дій.
Істина є узагальненням і каноном смислотворення скрізь, де здійснюються людиною пізнавальні зусилля. Це правильний образ пізнаваного, а разом і правильна позиція щодо пізнання конкретного об'єкта та життєвої ситуації загалом.
Правда являє собою істину в її соціально-історичному бутті. Це істина у поєднанні із справедливістю.
Добро - це моральне благо. Це граничний вияв усіх моральних цінностей — честі, гідності, обов'язку тощо.
Святість являє собою форму ствердження блага, яка викликає безумовну пошану й довіру. Це безпосереднє самозасвідчення блага Свобода як цінність витлумачується найперше як благо, здійснюване через безпосередню самореалізацію людини. Співпричетність- це прилученість людини до якогось цілого, визнавана за благо. З першого погляду, співпричетність суперечить свободі, бо вимагає відмови від певних прав на індивідуальну самореалізацію. Творчістьстверджує цінність нового. Це визнавана за благо зверненість буття в майбутнє.
Традиція, навпаки, стверджує цінність усталеного. Це визнаване за благо минуле, засвідчене в своїй достатності колективним досвідом людей.
Незважаючи на те, що всі перелічені цінності укорінені в людському досвіді, вони все ж вимагають від людей певних зусиль для їх підтримання й поширення.Іншими словами, вони потребують свого постійного обгрун-тування.Головні способи обг-рунтування цінностей такі: 1) міфологічний; 2) релігійно-містичний (одкровення); 3) раціонально-логічний (пояснення й доведення); 4) емоційно-образний; 5) життєво-практичний Найзагальнішим способом практичного втілення цінностей у людському бутті є обернення їх на норми.