Який зміст ми вкладаємо в поняття «особистість» ? з якими пон. вона співвідн.?
Поняття «особистість» містить у собі сукупність усіх соціальних ролей даної людини, всіх суспільних відносин, найважливішими серед яких є ставлення до громадського обов’язку, а також до настанов суспільної моралі. Ці ролі і відносини здійснюються у певних межах; з одного боку, наприклад, конформізм, законослухняність, а з другого – анархізм, аморалізм. Поняття особистість визначає уявлення про людину, як істоту цілісну, яка об’єднує у собі особисті, соціальні і природні якості. Поняттю особистість передують такі поняття як індивід та індивідуальність. Поняття індивідуальності та особистості тісно зв’язані між собою. Індивідуальність виступає як суттєва характеристика конкретної особистості, що відбиває спосіб її буття як суб’єкта самостійної діяльності і творчості. Індивідуальне Я складає духовно-змістовний центр структури особистості, її внутрішнє ядро. Особистість та індивідуальність не тільки взаємопов’язані, а й взаємообумовлені: формування якостей особистості тісно зв’язане з індивідуальною самосвідомістю людини, змістом її цінностей, залежить не тільки від становища індивіда у суспільстві, а й від особистого ставлення її до свого становища, власної позиції. Це пояснює той факт, що в умовах одного соціального середовища формуються різні типи особистостей.
Дайте порівняльну характеристику понять „есенція“ та „екзистенція“?
Екзистенція ( від лат.екзістенціа – існую) – основна категорія екзістеціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, те непізнане, ірраціональне в людському Я, внаслідок чого людина є конкетною, неповторною особистістю. Екзістеція заперечує буття суспільства, виявляючи себе по відношенн до нього, як небуття, в якому на перший план виступає плинність, часовість. Це надає екзистенція специфічного характеру буття, спрямованого в майбутнє. Проте, якщо одні екзистенціалісти тлумачать майбутнє як смерть, інші розгядають його «як систему вибору» і зрештою, ототожнюють екзистенцію зі свободою. Категорія екзистенція метафізично розкриває діяльність і її результати, людину і річ, суспільство і природу. Вперше термін екзистенція застосував філософ С.К’єгор, був тлумачений у його початковому значенні – «вихід за межі встановленого» - для позначення провідної особливості людського існування: неузасадненості, відсутності надійних однозначних коренів буття.
Ессенція є складовою екзистенції.
85. Людина, індивід, індивідуальність, особа, особистість.Людина-цілісна єдність природного, соціального, духовного, що проявляється через діяльність і спілкування. Дійсне людське буття здійснюється як співбуття. Людина являється не лише продуктом, але й суб’єктом суспільних відно-син.Індивід-окремий пред-ставник людського роду,він значною мірою залежить від соціальних умов.Що ж до індивідуальності і особистості,то вони містять у собі визнання їх ролі у сусп.бутті.Індивідуальність ( у широкому розумінні) - самобутність неповторність людини,її цінності та ідеали.У вузькому ж розумінні-відмінні ознаки від інших цього ж виду.Особа–певна єдність соціальних якостей людини,інтегрально виявляється через сукупність соціальних ролей.Особистість – цілісне поєднання індивідуально-неповторного і соціально-людського; зумовлює вкоріненість людини в бутті.Особ-ть розкривається в системі сусп. Відносин через свої вчинки. Осн.особливості людського буття:Єдність індивідуально-сті і універсальності; Творча спрямованість;Свобода;Історизм;Комунікація; Відкритість і незавершеність;Відповідальність за долю світу. Людський розвиток пов’язаний з 2сторонами–природною і соціальною, розвиток однієї одразу призводить до потреби розвутку іншої.