Лекція 4. Діалектика як загальна концепція розвитку

1. Діалектика – вчення про розвиток.

2. Категорія „розвитку”.

3. Принцип розвитку і принцип системності.

4. Закон єдності та боротьби протилежностей.

5. Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін.

6. Закон заперечення заперечення.

7. Поняття „еволюції” та „революції”.

Діалектика – вчення про розвиток.

Найважливішою формою руху матерії є розвиток, і оскільки він має місце і в зовнішньому об’єктивному світі, і в світі суб’єктивної людської діяльності, вивчення його найбільш загальних закономірностей складає завдання філософії.

Відповідь на питання, що таке розвиток і які його найбільш загальні закономірності, дає особлива філософська теорія, що має назву „діалектика”.

Замислюючись над змінами в духовному та матеріальному житті, ми помічаємо, що скрізь постійно з’являється щось нове, незвичне, таке, що вимагає від нас певної підготовки, швидкості реакції, передбачення наслідків тощо.

Виникає питання, чи являє собою процес появи нового закономірну рису природи, суспільства і мислення, чи ця новизна обманна, ілюзорна? Чи можемо ми передбачити появу нового і керувати відповідними процесами?

Процес появи нового – характерна риса особливої форми руху або змінності, що називається розвитком.

Різні форми розвитку давно привертали увагу людей поряд з уявленнями про хаотичність, незмінність або вічну повторюваність явищ і процесів. З часом були знайдені вагомі докази того, що розвиток існує об’єктивно.

Різні науки показали, що розвиваються Всесвіт, Сонячна система, Земля, живі організми, суспільство, нарешті, сама людина, її світогляд.

Але жодна з наукових дисциплін не розглядає розвиток в його загальності. Розгляд „розвитку” як загальної універсальної категорії, яка відображує одну з найважливіших особливостей всіх форм руху, складає завдання філософії, а точніше, особливого філософського вчення, або теорії, що називається діалектикою.

Категорія „розвитку”.

Як і будь-яка справді наукова теорія, діалектика повинна сформулювати свої основні закони і визначити свої основні наукові поняття і категорії.

Однією з найважливіших таких категорій є категорія „розвитку”.

Зрозуміло, що розвиток в живій природі відрізняється від розвитку космологічного, який містить в собі зміни у Всесвіті. Так само розвиток окремої людини відрізняється від розвитку суспільства в цілому.

Не дивлячись на ці відмінності, люди вміють якимось чином відрізняти процеси і явища, що розвиваються (навіть в будь-якій формі) від тих, що не розвиваються.

Риси і особливості, що характерні для будь-якої форми і виду розвитку, охоплюються і відображуються саме філософською категорією „розвитку”.

По мірі того як поглиблюються і поповнюються наші знання відносно законів діалектики, і наше розуміння розвитку стає більш складним і глибоким.

Але для того, щоб почати обговорення основних законів діалектики, нам необхідно мати якесь попереднє розуміння розвитку.

Воно виділяє і фіксує особливості розвитку, що відрізняють його від усіх інших форм руху і змін, які відбуваються у світі.

Ці основні риси і особливості всякого розвитку вбачаються у слідую- чому:

1. В процесі розвитку, на відміну від інших форм руху, з’являється щось таке, чого не існувало раніше.

2. Процес розвитку незворотний.

3. Кожний конкретний процес розвитку має свої власні джерела і властиву йому форму.

4. Розвиток має напрямок у часі: від минулого через теперішнє до майбутнього.

5. Кожний момент або етап цього процесу розвитку обумовлений попереднім становищем і в свою чергу обумовлює наступне становище.

Перелічені ознаки розвитку, баченого в узагальненій формі, утворюють зміст філософської категорії „розвитку”.

Саме ця категорія лежить в основі діалектичної концепції розвитку, тобто розробленого, аргументованого філософського вчення, що спирається на досягнення науки.

Це вчення протистоїть метафізичній концепції, яка розглядає розвиток спрощено, зводячи його до простих видів і типів руху.