Структура філософського знання (основні розділи теоретичної філософії)

Внутрішні чинники звернення до філософії.

Людина відчуває незакінченість самої себе, недостача. Філософія пробуджує її від якогось сну. Чинники:

· Здивування – Платон: іншого для філософії не існує здивування, як пафос; архе – першопричина певного явища, пафос – почуття, емоції, звільнення в собі місця для чогось, налаштування. Тут є важливішим постановка питання, ніж відповідь на нього. Філософія не дає відповідь, а становить шлях який приведе до відповіді. Основне питання про смисл.

· Сумнів – Декард: «Я – мислю, отже – я існую», все можна поставити під сумнів, не вірити в існування чогось, але вже сам процес осмислення того, що ми поставили під сумнів є нашим мислення,і якщо ми мислимо, роздумуємо, отже – ми існуємо.

· Усвідомлення людиною власної смертності – ми смертні і не знаємо, скільки ми будемо жити, тобто тривалість існування не залежить від нас самих. Людина звертається до релігії, інколи до філософії, рідше до міфології.

Виникнення філософії та його передумови.

Філософія зароджується в VII-VI ст. до н. е. в Давній Індії, Давньому Китаї та в Давній Греції, породжуючи багато проблем та відповіді на них. Вперше поняття філософія вводить Піфагор ("філо" - любов, "софія" - мудрець). Мудрість полягає в пізнанні зв'язку явищ. Філософія представлена через проблему сутності явищ та проблеми єдності світу. В XVII столітті почався процес виокремлення з філософії наукових знань. її предмет змінився, хоч у своєму розвитку вона продовжувала перебувати в постійному зв'язку з науковими знаннями. Процес впливу на науку з боку філософії, і навпаки — завжди був плодотворним.

Соціальні умови становлення філософії.

Соціальні передумови виникнення філософії у Греції (Геракліт, Піфагор), яка була одним із культурних центрів виникнення філософії:

· Поділ праці на фізичну і розумову,

· Розвинений рабовласницький лад,

· VI-VII ст. виникають міста-поліси,

· Зникає значення аристократії, важлива сама людина,

· Терпимість до інакомислення,

· Демократичний, політичний та судовий лад,

· Новий тип людини, важливе: власна незалежність, індивідуальність,

· Піднесення авторитету розуму,

· Криза міфологічного мислення, перехід від міфу до логосу,

· Усвідомлення того, що можна виміряти небесне,

· Осмислення абстрактних понять.

Філософія виникає в Д.Греції. Передумови: відбувається поділ праці на фізичну та розумову. 6-7 ст. виникають міста-поліси. Формується новий тип людини: для неї важливі незалежність, індивідуальність, відповідальність за свої вчинки, піднесеність авторитету розуму. Відбувається криза міфологічного мислення – відбувається перехід від міфу до логосу (слово), до поняття, думки. Починається не тільки небесне, а й земне. Керує народ, втрачається авторитет аристократії, з’являється терпимість, всі рішення приймаються на площі, вільні громадяни мають право брати в них участь.

Структура філософського знання (основні розділи теоретичної філософії).

За довгі часи свого розвитку філософія набрала вельми розгалуженого вигляду, що має певну впорядкованість. Для структури філософського знання характерне виокремлення тих сфер реальності, спираючись на які, людина може ці орієнтири вирізнити, позначити та дослідити. Відповідно до цих сфер реальності формуються і основні філософські дисципліни або основні розділи філософії.