ІІІ. Система тестових завдань. 1. Некласична філософія на відмінну від класичної:

1. Некласична філософія на відмінну від класичної:

а) вважала, що філософія постає найпершим та найефективнішим виявленням людського розуму;

б) доводила, що людиною керують нерозумні та поза розумні чинники;

в) обґрунтовувала думку про можливості людини пізнати саму сутність буття.

2. Який принцип постає вихідним для філософії Л. Фейєрбаха?

а) принцип монізму;

б) принцип гуманізму;

в) принцип активності;

г) принцип тотожності протилежностей;

д) антропологічний принцип.

3. Л. Фейєрбах закликав:

а) змінити релігію об явлення релігією всезагальної людської любові;

б) знищити усяку релігію тому, що вона спотворено виражає людську сутність.

4. За Л. Фейєрбахом, до сутнісних сил людини слід віднести:

а) силу почуття, силу розуміння та силу бажання;

б) силу науки, техніки та фантазію;

в) любов, спілкування та єдність із природою.

5. А. Шопенгауер вважається засновником некласичної філософії тому, що він:

а) подавав світ як найперший предмет філософського осмислення;

б) намагався відродити класичну метафізику;

в) доводив, що те, що мі називаємо світом, є лише наше уявлення;

г) вважав, що в основі всіх світових процесів лежить дія сліпої волі;

д) вважав, що людина не може орозумнити ті сили, що лежать в основі буття.

6. В міркуваннях А. Шопенгауера світ постає лише людським уявленням внаслідок того, що:

а) інтуїція та уявлення постають найпершими здібностями людського інтелекту;

б) людина може вести розмови лише про сприйняте нею;

в) між людськими чуттями та ідеями розуму не існує причинного зв’язку;

г) філософське осмислення світу має високий рівень абстрактності.

7. Згідно з А. Шопенгауером, воля до буття як єдина засада світу:

а) постає тотожною розуму;

б) діє в єдності із розумом;

в) підпорядкована розуму;

г) є принципово поза розумною;

д) стимулює розум до пошуків перших засад буття.

8. Думка про те, що життя являє собою переплетення добра і зла, що не можна отримати щось одне із цього, не зруйнувавши життя, що життя є сліпим прагненням самоздійснення, належить:

а) К. Марксу; б) С. К’єркегору;

в) А. Шопенгауеру; г) О. Конту;

д) Л. Фейєрбаху.

9. Етика А. Шопенгауера носить переважно:

а) песимістичний характер;

б) оптимістичний характер;

в) дотримується збалансованої оцінки явищ життя;

г) спирається на християнські заповіді;

д) спирається на вимоги розуму.

10. Датський філософ С. К’єркегор:

а) був послідовником А. Шопенгауера в дослідженні засад людського відношення до світу;

б) був послідовником Г. Гегеля в пропаганді діалектичного мислення;

в) вважав людське внутрішнє переживання життя єдиним предметом філософії;

г) вважав, що людину слід вивчати з допомогою науки;

д) вважав всі явища дійсності лише різними проявами життя.

11. Згідно з С. К’єркегором, людина у своєму внутрішньому відношенні до процесів життя індивідуальності проходить такі стадії сходження:

а) докритичну, критичну та антропологічну;

б) релігійну, метафізичну та позитивну;

в) естетичну, етичну та релігійну;

г) ствердження, заперечення та синтезу;

д) чуття, рефлексія та рефлексія рефлексії.

12. Поняття екзистенції було вперше запроваджене як характеристика особливостей людського буття:

а) І. Кантом; б) А. Шопенгауером;

в) М. Гайдеггером; г) О. Контом;

д) С. К’єркегором.

13. Поняття екзистенціального відчаю відігравало велику роль у філософії:

а) О. Конта; б) К. Маркса;

в) А. Шопенгауера; г) С.К’єркегорa;

д) Е. Маха.

14. Напрям створення «наукової філософії» у ХІХ ст. можна віднести до некласичної філософії через те, що:

а) вони підпорядковували розум та розумову діяльність певним позарозумним чинникам;

б) вони відкидали такі складові класичної культури як релігія та мораль;

в) вони вимагали надати науці першого значення в пояснені явищ дійсності;

г) виступали із різкою критикою засад класичної філософії.

15. Поняття позитивного у філософії О. Конта позначало:

а) спостережуване, зрозуміле та корисне;

б) економічно ефективне;

в) основу прийняття виправданих політичних рішень;

г) те ж саме, що і добро в етиці.

16. Теза «Наука сама собі філософія» була проголошена:

а) К. Марксом; б) Ф. Енгельсом;

в) Ф. Ніцше; г) К. Фогтом;

д) О. Контом.

17. Визначіть, який із напрямів «наукової філософії» у ХІХ ст. наполягав на тому, що філософія повинна вивчати мову та логіку науки:

а) марксизм;

б) природничий матеріал;

в) позитивізм.

18. Філософія марксизму характеризується як:

а) різновид природничого матеріалізму;

б) діалектичний та історичний матеріалізм;

в) антропологічний матеріалізм;

г) науковій атеїзм.

19. Згідно засновникам марксизму філософія повинна:

а) стати наукою усіх наук;

б) бути теорією класової боротьби;

в) бути обґрунтуванням шляхів формування всебічно розвиненої особи;

г) бути наукою про загальні закони розвитку природи, суспільства та людського мислення.

20. Філософську концепцію Ф. Ніцше називають «філософією життя» внаслідок того, що вона:

а) проводила відмінність між життям та буттям людини;

б) спиралась на новітні дані еволюційної теорії;

в) розглядала всі процеси дійсності як різні виявлення життя;

г) вважала життя найбільш зрілою формою космічних процесів.

21. Яка із наведених нижче тез виражає філософську позицію Ф. Ніцше:

а) світ є переплетенням різних воль, що прагнуть здійснитися;

б) світ є процесом еволюції форм буття в напрямі життя;

в) слід вітати все, що зміцнює життя, і відкидати все, що веде до його виродження;

г) людина повинна загальмувати сліпу дію волі до буття;

д) людина перебуває в абсолютному відношенні до абсолютного.