Тема 1. Філософія, її предмет та функції у суспільстві

Тема 2. Філософія античності.

Тема 3. Філософія Середньовіччя Відродження.

Тема 4. Філософія Нового Часу

Тема 5. Німецька класична філософія і марксистська філософія.

Тема 6. Філософія ХХ-ХХ1 століть.

Тема 7.Розвиток філософської думки в Україні.

Змістовий модуль 2

Тема 8. Буття та його форми

Тема 9. Свідомість, Суспільна свідомість.

Тема 10. Діалектика та її альтернативи Співвідносні категорії діалектики та їх методологічна функція

Тема 11. Пізнання як теорія і діяльність.

Тема 12. Наукове пізнання.

Тема 13. Суспільство як система, що розвивається.

Тема 14. Суспільно-економічна формація як теоретична модель суспільства.

Тема 15. Особистість. Свобода. Цінності.

Зміст дисципліни «Філософія»

Змістовий модуль 1

Семінар №1. Філософія, її предмет та функції у суспільстві

План

1. Світогляд, його сутність та зміст.

2. Об’єкт і предмет дисципліни “Філософія”

3. Функції філософії у суспільстві.

Ключові поняття: філософія, філософствування, мудрість, дискурс, праксис, світогляд, світовідчуття, світорозуміння, світосприйняття, типи світогляду, наука, релігія, міф, ідеологія, метафізика, онтологія, гносеологія, антропологія, аксіологія, логіка, рефлексія, соціальна філософія, етика, методи філософії, предмет філософії, функції філософії, категорії філософії.

Теми рефератів

1. Світогляд і філософія як форми самовизначення людини у світі

2. Особливості історичного зародження філософії. Філософія і міф.

3. Філософія, релігія та мистецтво як форми освоєння світу людиною.

4. Філософія і наука: схожість і відмінність.

5. Філософія як форма суспільної свідомості.

6. Роль філософії в духовній культурі сучасного суспільства.

7. Роль філософії в індивідуальному розвитку людини.

8. Філософська та наукова картина світу ХХ ст.

Питання для самоконтролю

1. Які джерела та особливості філософського знання?

2. Що таке світогляд? Чи всі люди мають світогляд?

3. Які основні структурні елементи світогляду?

4. Що так філософський світогляд? Чим він відрізняється від інших історичних типів світогляду?

5. Чи можливий «чисто науковий світогляд»?

6. Які історичні типи світогляду Ви знаєте?

7. Яка структура філософського знання?

8. Що Ви можете сказати про предмет філософії? Про її призначення?

9. Які основні функції філософії?

10. Які існують філософські методи пізнання світу?

11. Охарактеризуйте місце філософії в системі культури.

Рекомендована література:

1. Історія української філософії : підручник. — К. : Академвидав, 2008.—624 с.

2. Історія філософії України : хрестоматія :навч. посіб. /упоряд. : М.Ф. Тарасенко, М.Ю. Русин, А.К. Бичко та ін. — К., 1993. — 560 с.

3. Причепій Є.М. Філософія: підруч. для студ. вищих навч. закл. / СМ. Причепім, A.M. Черюй, Л.А. Чекань. — К. : Академвидав, 2006. — 592 с.

4. Філософія : навч. посіб. / Л.В. Губерський. І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін. ; за ред. І.Ф. Надольного. - 6-те вид., виправл. і доповн. — К.: Вікар, 2006. — 466 с.

5. Таран В.О. Соціальна філософія : навч. посіб. / В.О. Таран, В.М. Зотов, Н.О. Резанов. — К.: Центр навч. л-ри, 2009. — 272 с.

6. Філософський енциклопедичний словник / ред. кол : В.І. Шинкарук та ін. — К.: Абрис, 2002. — 800 с.

7. Філософія: Підручник / О.П.Сидоренко, С.С. Корлюк, М.С.Філянін та ін.; за ред.. О.П.Сидоренка. – 2-ге вид., переробл. і доп..- К.: Знання, 2010.- 414с.

8. Ящук Т.І. Філософія історії : курс лекцій : навч. посіб. / Т.І. Ящук.— К.: Либідь, 2004. — 536 с.

Методичні поради

Готуючись до першого питання студенту необхідно усвідомити, що вивчення цієї теми допоможе з’ясувати місце філософії в самопізнанні людини та у пізнанні світу в цілому, визначити функції світогляду та мислення, знати основні теми і типи філософствування, орієнтуватися у світі філософських роздумів: людина та світ, буття та мислення, духовне та тілесне, загальноцивілізаційне та національне в філософії, сучасний гуманізм та його перспективи.

Студент має знати, що філософія є особливою духовною формою, відмінною від науки. Її функціональною особливістю є задоволення світоглядних запитів людини. Останні не можуть бути уніфіковані і запропоновані у формалізованому вигляді (подібно до наукових вимірів дійсності) кожному як готовий продукт духовного пошуку. Цей пошук не знає зупину і завершення, він здійснюється повсякчас і кожним зокрема. Студентам слід звернути увагу, що філософські питання – це питання не про об’єкти (природні чи штучно створені людьми), а про відношення до них людини. Не світ (сам по собі), а світ як місце людського життя – ось вихідна точка зору філософської свідомості.

У філософських системах викладено персональне світобачення філософів, що покликані виражати свої думки у суспільно значимій

формі. Їхнє мислення, як вищий ступінь філософських міркувань, стає взірцем або принаймні духовним орієнтиром для інших. Саме багатоманітність людських осмислень дійсності породжує поліфонію філософських роздумів і розумінь самої філософії.

Термін «філософія», як і багато інших філософських термінів, грецького походження і позначає найчастіше “любов до мудрості”.

Але перш ніж говорити про мудрість, безпосередньо про філософію, слід обговорити взагалі способи освоєння світу людиною, а також загальне поняття, що виражає відношення людини до світу, – поняття світогляду. Такий підхід має сенс ще і тому, що філософія – лише одна з форм (видів) світогляду, причому історично не перша. Існує принаймні три способи освоєння світу людиною. Перший –це практичне освоєння світу, наприклад, у процесі трудової діяльності. Другий – це теоретичне (наприклад, математичні чи логічні міркування) і духовне (наприклад, осмислення Бога) освоєння світу. Третій – це духовно-практичне освоєння світу людиною. Світогляд – це саме духовно-практичне освоєння світу. Вихідними світоглядними поняттями є “світ” та “людина”. Співвідношення “людина – світ” охоплює все розмаїття філософської проблематики.

В сучасній філософській літературі світогляд визначається як система гранично узагальнених поглядів людини на світ, на себе та своє місце у світі. Необхідно звернути увагу студентів, що впливає на формування світогляду як системи поглядів?

Очевидно, що світогляд має свою внутрішню структуру з багатьма елементами. Елементи світогляду – це, перш за все, ідеї, понятійні образи, які створюють певну картину світу. Враховуючи це, виникає оцінка особою себе, свого життя у світі. Поступово формуються ідеали (тобто розуміння всезагальних уявлень про благо, істину, красу, користь). Саме ідеали об’єднують ідеї та життя. Духовним ядром світогляду є переконання, які виявляються в життєвій позиції особистості. Підкреслюючи особистісний, індивідуальний характер світогляду, не слід забувати, що кожна людина належить певній групі, народу, історичному часу. Світогляд індивіда так чи інакше пов’язаний з ідеями, цінностями, ідеалами інших людей, суспільства в цілому, а значить, є соціальним, культурно-історичним утворенням.

Суб’єктом (носієм) світогляду може бути не лише індивід, а і соціальна група, суспільство на даному етапі свого розвитку, навіть цивілізація.

У функціонуванні світогляду тісно переплітаються інтелектуальні, емоційні та вольові компоненти. У зв’язку з цим емоційно-психологічну характеристику світогляду часто називають світовідчуттям, а пізнавально-інтелектуальну – світорозумінням .Крім елементів, необхідним є аналіз рівневої структури світогляду.

Прийнято розрізняти побутовий та науковий рівні світогляду. Студентам доцільно охарактеризувати особливості цих рівнів, їх взаємодію та взаємовплив, навести приклади тлумачення певних явищ із точки зору побутового та наукового рівнів, визначаючи роль світогляду в житті людини та суспільства, з’ясувати чому його називають способом духовно-практичного освоєння світу. Як духовний феномен світогляд, перетворюючи зміст свідомості в переконаність, формує принципи життя, які й визначають характер практики. Інтерактивний характер світогляду передбачає його структурну складність, наявність різноманітних шарів і рівнів. За критерієм загальності виділяються такі рівні світогляду: індивідуальний, груповий (професійний, національний, класовий), загальнолюдський світогляд. За ступенем історичного розвитку – античний, середньовічний, ренесансний, нового часу та ін. За ступенем теоретичної зрілості – стихійно-повсякденний і теоретичний світогляд.

Протягом життя змінюється світогляд людини.За аналогією, історія також проходить певні стадії розвитку – йдеться про культурно-історичні типи світогляду. У цьому контексті необхідно розглянути міфологію, релігію та філософію. Міфи є базисним феноменом людської культури. Міфологічний світогляд – це такий вид світогляду (що існував вже у первісному суспільстві), за якого світ розглядається як єдиний живий організм, а земні, природні сили наділяються душею, здобуваючи нерідко надприродний характер. Міф пов’язаний з фантастичним описом дійсності і тому близький до казок, легенд, переказів тощо.

Міф є певним узагальненням тих чи інших явищ природи і суспільства. Наприклад, Деметра, як персонаж відповідного давньогрецького

міфу, є символічним узагальненням землеробства, узятого в цілому, а Посейдон – символічним образом моря, усіх морів і пов’язаних з ними явищ. Однак всі узагальнення в міфі не виходять за рамки чуттєвих уявлень. У цьому змісті міф принципово відрізняється від науки і філософії. Характерними рисами міфів є: оперування чуттєво-конкретними, наочними образами; антропоморфізм анонімність; опора на довірливе сприйняття. У міфах поєднувалися земне та космічне, природне та суспільне, родове та індивідуальне життя та смерть. Міфологічний світогляд вважається вихідним для всіх інших типів світогляду. Розпад міфів дослідники пов’язують із процесом осмислення міфом самого себе, тобто рефлексією. Студентам тут потрібно звернути свою увагу на те які міфи їм відомі? Чи присутня в міфах логіка мислення? Як міфи вплинули на мистецтво? Чи зберігається цей тип світогляду в наш час?

Ускладнення суспільного життя, соціально-економічні зміни, раціоналізація міфу привели до формування інших типів світогляду - релігії та філософії.

Релігійний світогляд виникає як своєрідне витіснення міфів, їх “удосконалення ”, уніфікація (тобто спостерігається прагнення до

об’єднання, приведення до єдиного початку).

Релігія – такий вид світогляду, в якому дійсність зображена у фантастичних образах, шляхом уведення надприродних властивостей і сутностей. На відміну від повсякденного досвіду, релігія є ієрархічною системою. Ієрархічним центром монотеїстичних релігій є Бог. У логічному і понятійному відношенні релігія – більш розвинута система, ніж міф: вона включає не тільки різноманітні чуттєві образи, але й абстракції досить високого рівня розвитку. На відміну від науки релігія заснована не на знанні, а на вірі; у суспільстві релігія функціонує за посередництвом церкви (де, наприклад, відбуваються обряди, ритуали тощо) та інших об’єднань віруючих. У порівнянні з релігійним і міфологічним світоглядом особливе місце займає науковий світогляд, що являє собою специфічне (наукове) знання про світ і місце в ньому людини. Це знання, яке, крім системності, характеризується об’єктивною істинністю, предметною визначеністю, наявністю особливих форм своєї організації й особливих методів одержання такого знання. Цей вид світогляду сформувався порівняно недавно, пізніше ніж міфологія і релігія.

Філософський світогляд. Важливо зрозуміти, що в процесі відокремлення духовного виробництва від матеріального перед людьми постали завдання духовного осмислення дійсності. Для цього необхідно було відповісти на такі питання: Що є світ? Яке місце людини у світі? Яке майбутнє людей? На всі ці питання по-різному відповідали найбільш мудрі люди. Філософія стає тією особливою формою суспільної свідомості, яка теоретично розробляє цілісне світорозуміння, світоглядний тип знання, в якому взаємопов’язані функція пояснення світу і функція діяльності людини у світі, істина і оцінка. Тому філософія в перекладі з грецької мови – це любов до мудрості.

На відміну від міфологічного та релігійного світогляду філософський світогляд являє собою принципово інший тип світорозуміння,

міцним фундаментом для якого стали позиції розуму, інтелекту. Філософське мислення увібрало в себе прагнення розуму не просто накопичити масу відомостей, а й зрозуміти світ як цілісний, єдиний у своїй основі. Становлення філософського знання супроводжується раціоналізацією світогляду. При цьому перевага віддається не думкам (поглядам), а знанням, які отримані для доказу, аргументації, критичного осмислення дійсності і подані у вигляді особливих, дуже загальних понять – філософських категорій. Тим самим відбувається переорієнтація на теоретичний спосіб освоєння світу. У сучасному, надзвичайно складному динамічному і суперечливому світі людині дуже важливо мати розвинутий, цілісний і стійкий світогляд. Особливо це важливо для людини, діяльність якої пов’язана головним чином із суспільною роботою (управління, політика, бізнес та ін.). Зокрема, справжній політик – це той, світосприймання і світорозуміння

якого підпорядковане соціально значущим цілям і цінностям, а не особистим, приватновласницьким (влада заради особистого збагачення).

Таким чином, філософія – це теоретична форма світогляду, яка має такі фундаментальні властивості:

а) універсальність;

б) орієнтація на корінні питання буття, на граничні його підвалини;

в) критичність, рефлексивність.

Під універсальністю мається на увазі та обставина, що філософський світогляд стосується природи, суспільства і духовної сфери

(свідомість, пізнання тощо).

Готуючись до другого питання семінарського заняття необхідно зазначити, що предмет філософії потрібно відрізняти від філософських проблем, які становлять зміст філософії. Предмет філософії існує об’єктивно, незалежно від неї. Наприклад, всезагальні властивості та зв’язки (простір і час, кількість і якість, причина і наслідок, можливість і дійсність) існували і тоді, коли ніякої філософії не було. Зміст філософії – проблеми - та їх дослідження, які спираються на певні філософські принципи, закони та категорії, не існують і не можуть існувати незалежно від філософського вчення.

Предметом філософії є всезагальні якості та зв’язки (відношення до дійсності – природи, суспільства, людини, відношення об’єктивної дійсності та суб’єктивного світу, матеріального та ідеального, буття та мислення) тобто світ у цілому.

Доцільно звернути увагу студентів, що об'єктом філософії завжди були і є:

1) природа та сутність світу;

2) природа та сутність людини;

3) взаємовідносини між світом і людиною.

Враховуючи те, що філософія охоплює широке коло проблем, необхідно розглянути структуру філософського знання. Це онтологія

(вчення про буття), гносеологія (теорія пізнання, методологія (вчення про методи), філософська антропологія (вчення про сутність людини),

філософія історії (розглядаються закономірності історичного розвитку), історія філософії (розгляд філософської думки), соціальна філософія (розгляд закономірностей розвитку суспільства) тощо.

Окрім цього філософія, як універсальне знання, дотичне до прикладного знання з якими теж утворює нові галузі. Так формуються філософія права, філософія економіки, філософія фізики, філософія математики. Студент повинен розуміти зв’язок між проблемами філософії та філософськими дисциплінами, що їх досліджують в межах його спеціальності. Філософський світогялд покликаний відповідати на широке коло питань, але серед них прийнято виділяти основне питання філософії – це питання про відношення свідомості до буття й духовного до матеріального, проблема цього відношення має два аспекти: 1) що первинне? 2) чи можна пізнати світ? Матеріалізм – філософський напрям, який при вирішенні основного питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне – вторинним.

Ідеалізм – філософський напрям, який при вирішенні основного питання філософії стверджує, що дух, свідомість, мислення, ідеальне є

первинним, а буття, природа, матеріальне – вторинним. Гносеологічна складова - основного питання філософії полягає у світоглядному ставленні людини до можливості пізнавати навколишній світ. Чи пізнаванний світ? Більшість філософів, вчених, інших учасників пізнавального процесу відповідають на це питання позитивно. Однак частина з них вважає неможливим остаточне вирішення питання про істинність знання. Така світоглядна позиція у філософії називається агностицизмом (грец. недоступний пізнанню). Найчастіше її поділяють філософи ідеалістичного, дуалістичного і плюралістичного напрямів.

Під час підготовки до третього питання семінарського заняття студенту необхідно з’ясувати, що питання про функції філософії – це також питання про її призначення, про її роль у житті людини і суспільства.

Відповідь на це питання міститься у змісті тих функцій, які здатна виконувати філософія відносно людини, соціальної групи, науки, мистецтва та інших явищ соціальної дійсності.

При цьому під функцією розуміємо спосіб дії, спосіб виявлення активності системи, філософського знання, загальний тип завдань, які вирішуюються цією системою.

Функції філософії визначаються її специфічністю, зокрема філософію можна розглядати як інформацію про світ у цілому та відношення людини до цього світу;

а по-друге, - як комплекс принципів пізнання як загальний метод пізнавальної діяльності. Саме на цьому засновано виділення двох великих груп функцій: світоглядних та методологічних.

Студенту необхідно детально проаналізувати світоглядні функції – гуманістичну, соціально-акіологічну, культурно-виховну і пояснювально-інформаційну. Серед методологічної групи варто виділити – еврестичну, координаційну, інтегрувальну та логіко-гносеологічну. Саме аналіз змісту цих функцій філософії дозволяє впевнитись у необхідності освоєння всієї скарбниці філософських знань, оволодіння філософською методологією пізнавальної діяльності.