ІІ. Система тестових завдань

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ

Методичні вказівки та система завдань

для самостійного опрацювання теми:

«Філософія Нового часу та Просвітництва»

З курсу філософії

(для студентів усіх спеціальностей та форм навчання)

М. Кривий Ріг

Укладач: Цимбал Т.В.,канд. філософ. н., доцент

Рецензент: Капіца В.Ф., доктор філософ. н., професор

Відповідальний за випуск: Капіца В.Ф., доктор філософ. н., професор

Методичний посібник складено у відповідності до програми курсу «Філософія» для вищих навчальних закладів. Посібник включає інформаційно- навчальний матеріал з теми «Філософія Нового часу та Просвітництва», складається зі вступу, де пояснюються мета вивчення теми та особливості роботи з посібником, з чотирьох розділів, що мають практичне спрямування, та списку рекомендованої літератури. Особлива увага приділяється опрацюванню уривків з першоджерел, адже без даного виду роботи вивчення філософії перетворюється на профанацію.

Методичний посібник допоможе студентам під час підготовки до семінарських занять, сприятиме формуванню філософської культури, виробленню навичок самостійної роботи, яка займає важливе місце у системі сучасної вищої освіти, а також може використовуватись під час проведення семінарських занять.

Розглянуто Схвалено

на засіданні кафедри філософії на засіданні вченої ради

протокол № 2 будівельного факультету

від 6 вересня 2010 р. протокол № 2

від 27 жовтня 2010 р.

З М І С Т

Вступ..................................................................................................................3

Основні категорії та поняття……………….…..........................................4

Система тестових завдань...............................................................................4

Використання першоджерел в опрацюванні теми.....................................12

Завдання для творчої роботи ……………..……..……………………….22

Список рекомендованої літератури...............................................................29

В С Т У П

Даний методичний посібник призначений допомогти студентам, які вивчають курс філософії, закріпити, поглибити та перевірити свої знання з теми «Філософія Нового часу та Просвітництва». З цією метою до посібника вчключено словникову роботу, тестові завдання, уривки з першоджерел та проблемно-пошукові завдання до них, а також творчі завдання. Таке поєднання завдань дозволяє покращити та вдосконалити набуті знання. Особливої уваги потре бують завдання з опрацювання першоджерел, адже вони дозволяють студенту залучитися до діалогу з автентичною філософською думкою, відчути особливий стиль філософської мови та неповторну глибину філософських текстів. Завдання, що подаються до наведених уривків, спрямовані на глибоке осмислення думок авторів, пробудження інтересу до самостійного філософування та бажання самостійно продовжити філософську освіту.

Мета вивчення теми:

- визначити передумови гносеологізації філософії Нового часу;

- прослідкувати найважливіші чинники та умови формування наукового стилю мислення;

- виявити особливості та напрямки філософії Нового часу;

- осмислити зміст філософських вчень мислителів Нового часу;

- з’ясувати значення філософії Нового часу для подальшого розвитку європейської філософії;

- проаналізувати передумови виникнення, особливості філософії Просвітництва та її значення у розвитку соціальної філософії та філософської антропології у настипних століттях.

СИСТЕМА ЗАВДАНЬ ДО ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМИ

І. Основні категорії та поняття теми «Філософія Нового часу та доби Просвітництва».

Використовуючи рекомендовану літературу, дайте визначення понять: емпіризм, сенсуалізм, раціоналізм, субстанція, дуалізм, монізм, плюралізм, деїзм, гносеологізм.

ІІ. Система тестових завдань.

1. Загальні особливості соціальних та духовних процесів розвитку Європи в епоху Нового часу визначались:

Мета вивчення теми:

- визначити особливості філософії середньовіччя та Відродження;

- з’ясувати передумови переходу від античної до середньовічної релігійної філософії;

- окреслити особливості філософії епохи патристики та схоластики;

- вивчити провідні течії та мотиви філософування мислителів середньовіччя та Відродження;

- з’ясувати роль філософії окресленого періоду у формуванні сучасних філософських напрямків.

Загальні вказівки.

Приступаючи до вчення даної теми, студенти повинні, перш за все, враховувати принципові відмінності епохи середньовіччя від попередньої історичної епохи як за способом життєдіяльності (антична епоха жила збалансованою співпрацею міст та селищ, а епоха середньовіччя була переважно сільськогосподарською ), так і за світоглядними орієнтирами. В історичному плані ця епоха відрізнялась тотальним пануванням релігії в усіх сферах суспільного життя. Внаслідок цього вся ця епоха була зосереджена на внутрішніх, духовних процесах та явищах. Окрім того, в цей час відбулося поширення цивілізаційних процесів на усю Європу.

Система завдань до опрацювання теми.

І. Використовуючи рекомендовану літератури, дайте визначення понять:

теоцентризм, теодицея, телеологізм, номіналізм, реалізм, одкровення, персоналізм, антропоцентризм, гуманізм, містика, ієрархія, схоластика, патристика,пантеїзм.

ІІ. Виконайте тестові завдання.

1. В античному світосприйнятті провідне місце належало космоцентризму, а в середньовічному – антропоцентризму:

а) так; б) ні.

2. При переході від епохи античності до європейського середньовіччя важливому роль відіграло:

а) руйнування класичного античного поліса;

б) змішування різних етносів та культур у межах Римської імперії;

в) загальна соціальна та духовна ситуація в Римській імперії, коли ніщо матеріальне не могло виконати роль надійних життєвих опор для людини;

г) втрата найперших життєвих орієнтирів;

д) загальна криза рабовласницького суспільства та формування засад феодального суспільства.

Проаналізуйте наведені варіанти можливої відповіді на питання, дайте оцінку кожному із запропонованих варіантів відповідей, виділіть та сформулюйте їх виправдані моменти, та спробуйте на основні таких дій визначитися із правильною відповіддю на питання.

3. З позиції християнського світобачення спасіння душі поставало найпершим життєвим завданням людини внаслідок того, що:

а) душа розглядалась як найперша складова людини, гідна вічного життя;

б) душа розглядалась як основа людської індивідуальності, тому її збереження було умовою збереження індивідуальності;

в) душа поставала частинкою чистого буття, тому збереження її чистоти дорівнювало збереженню сили та потенціалу божественного світла;

г) душа була дарунком Бога, а її збереження свідчило про людську вдячність;

д) людина перебувала в особистому діалозі з Богом і повинна була дбати про свою позицію в даному діалозі.

4. В епоху європейського середньовіччя природне, тілесне, материнське розглядалось:

а) як вороже духовному;

б) як єдино можливе виявлення духовного;

в) як необхідна складова створеного світу та людини;

г) як таке створене, що мало власну внутрішню необхідність;

д) як продукт дії диявола.

5. Назвіть та поясніть ті аспекти, за якими:

а) філософія та релігія постають схожими, спорідненими явищами;

б) філософія та релігія постають несумісними;

в) між філософією та релігією можливі взаємодія та співробітництво;

г) проявляються очевидні впливи релігії на філософію, а філософії – на релігію.

Обґрунтуйте свої твердження, спробуйте навести конкретні історичні приклади щодо основних пунктів завдання.

6. оберіть правильний варіант визначення, що вказує на місце філософії в духовному житті середньовіччя:

а) теологія є прислужницею філософії;

б) філософія є прислужницею релігії;

в) філософія є проводирем теології;

г) теологія є всебічним виправданням філософії;

д) філософія є прислужницею теології.

7. Антична філософія у окреслення найперших засад світу була плюралістичною, тобто давала різні варіанти розуміння таких засад. Християнська філософія була принципово моністична, тобто вона зводила всі прояви світу до одного єдиного начала. Спробуйте докладно пояснити, які недоліки та переваги мала кожна із зазначених позицій. Що є більше прийнятим для сучасної філософії – плюралізм вихідних положень чи монізм? – Обґрунтуйте свої твердження.

8. Хто із нижчезазначених християнських філософів входив у когорту «великих каппадокійців»?

а) Альберт Великий;

б) Григорій Великий;

в) Іоан Златовуст;

г) Григорій Назіанзін (Богослав);

д) Ієронім Стридонський.

9. Кого із зазначених середньовічних філософів називають «батьком середньовічної схоластики» й чому ?

а) Августина Блаженного;

б) Василія Великого;

в) Псевдо-Діонісія Ареопагіта;

г)Северина Боеція;

д) Флавія Кассіодора.

10. Оберіть варіант правильної відповіді:

а) патристика – це є пізній, зрілий етап розвитку християнської апологетики;

б) апологетика – це є ранній етап розвитку патристики.

11. У підґрунті поділу розвиненої середньовічної філософії на схоластику та містику лежить проблема:

а) співвідношення розуму та віри у питаннях богопізнання;

б) співвідношення логіки та інтуїції в індивідуальному містичному досвіді;

в) співвідношення стихійної та спеціально набутої освіти;

г) співвідношення довільного вибору життєвих орієнтирів та орієнтирів,

санкціонованих церквою;

д) співвідношення свободи волі та наперед визначення богом людської долі.

12. «Золото століття схоластики» - це:

а) ХІ ст.

б) ХІІ ст.

в) ХІІІ ст.

г) ХІV ст.

д) Х ст.

13. Виявіть підпункти, що не повинні фігурувати в окресленнях характеристик названих нижче течіях розвиненої схоластики:

НОМІНАЛІЗМ

- реально існують окремі речі;

- загальні ідеї – це лише імена речей;

- загальні поняття створює людина;

- загальні поняття існують в розумі Бога

РЕЛІЗМ

- реально існують лише загальні ідеї;

- речі – це втілення ідей;

- окремі речі створює людина;

- загальні поняття не існують реально.

14. Виберіть правильний варіант формування змісту так звичайної «теорії подвійної істини»:

а) існує два роди істини – істини людського розуму та істини божественного одкровення; ці істини існують автономно, тобто самостійно, лише деінде вступаючи у взаємодію;

б) існує два роди істин, що подані у Святому письмі – істини відкриті, прямі, доступні та істини приховані, утаємничені.

15. «Не слід збільшувати сутності без потреби… Там, де щось можна пояснити простіше, а не складніше, перевагу слід надати простому поясненню». – Це є формулювання:

а) вихідного принципу середньовічної екзегетики;

б) принципу під назвою «бритва Оккама»;

в) принципу симфонії розуму та віри Фоми Аквінського;

г) одного із аргументів Іустина Філософа;

д) позиції, проголошеної Тертуліаном.

16. Спробуйте пояснити, чому та в чому саме схоластика відіграла позитивну роль у формуванні засад новоєвропейської науки. Для таких пояснень використайте тези – підказки, наведені нижче (ті, які ви вважаєте правильними):

а) схоластика сприяла подальшому розвитку логіки;

б) схоластика не сприяла вороже до інтелектуальних новацій;

в) схоластика не лише проголошувала певні тези, а й вимагала їх обговорення та доведення;

г) схоластика вперше подала світ як систему взаємодіючих сил;

д) схоластика підпорядковувала пізнання найпершим догматам християнської релігії.

17. За найпершими світоглядними орієнтирами епохи європейського Відродження була:

а) епохою християнського світобачення;

б) епохою світського, атеїстичного світобачення;

в) епохою наукового емпіричного світобачення;

г) епохою панування релігії у всіх сферах суспільного жаття;

д) епохою панування мислення «здорового глузду»

18. Із наведених нижче варіантів оберіть правильні: «Характерними ознаками гуманізму слід вважати»:

а) опори на факти та ясну логіку;

б) піднесення значущості земного життя людини та її самовдосконалення як особливості;

в) висування на перший план освіти та моральних засад людського життя;

г) наголос на тому, що людина є перш за все творчою істиною;

д) сповідування принципу співвідношення макрокосмосу та мікрокосмосу.

19. Розвиток концепцій єдиної світової душі, загальної світової симпатії та гармонії було на першому плані в концепціях:

а) гуманізму;

б) натурфілософії;

в) ренесансного неоплатонізму;

г) неосхоластики;

д) неотомізму.

20. тезу про те, що книга природи написана перш за все мовою математики, висував та розвивав:

а) Джордано Бруно;

б) Марсіліо Фічіно;

в) Бернардо Телезіо;

г) Галілео Галілей;

д) Йоган Кеплер.

ІІІ. Використання першоджерел в опрацюванні теми.

1) Прочитайте:

«Усі наші боги – привиди, тіні… Чарівним є пароський мармур, але це ще не Посейдон: чарівною є слонова кістка, але це ще не Зевс… Матерія завжди потребує мистець кості, але Бог є самодостатнім…»

(Климент Олександрійський)

Зверніть увагу на зміну ціннісних орієнтирів; що для Климента Олександрійського постає найпершою цінністю?

2) Ознайомтесь з уривком:

«Усе суще або створене, або нестворене. Якщо створене, то, безумовно, підлягає змінам; бо, оскільки воно отримало буття через зміну (його колись не було, а потім воно виникло), воно, безумовно, лишається підвладним змінам і або ж гине, або ж довільною дією стає іншим. Якщо ж нестворене, то із необхідністю є незмінним. Адже у речей , буття яких протилежне, спосіб буття і властивості також протилежні… Все створене, безумовно, є створеним кимось. Творцю ж усього необхідно бути нествореним..».

(Іоанн Дамаскін)

Наведена класифікація форм сущого спирається: а) на аналогію? б) на логіку? в) на інструкцію? Визначившись у відповіді на це питання, спробуйте з’ясувати співвідношення античної філософської спадщини та християнського світосприйняття.

3) Прочитайте:

«Якщо світ постає навіть створення із якої – небудь матерії, сама ця матерія повинна бути створеною абсолютно із нічого, бо ж матерія, як те, що ще не отримало форми, здібною до форми може бути лиш із божої благодаті.».

(Августин Аврелій)

Категорії якого античного філософа використовує Августин? Чим це використання принципово відрізняється від античного їх тлумачення?

Аналізуючи ці вислови відомих авторитетів ранньої середньовічної філософії, зверніть увагу на:

- провідні особливості розуміння засад буття в епоху середньовіччя (на відміну від розуміння їх в попередню епоху);

- особливості розуміння Бога християнськими мислителями;

- особливості виконання положень античної філософії у наведених твердженнях.

4) Проаналізуйте твердження християнської патристики про людину.

«Ми всі носимо образ Божий у живому та рухливому створінні – в людині, образ, що живе із нами, подає нам поради; образ, що нам співчуває та страждає за нас».

(Климент Олександрійський)

«Хоча й не людиною створені небесні тіла, проте для людина. І хай ніхто із вас не вклоняється сонцю, але Творцю сонця, хай обожає не космос, але шукає Творця космосу».

(Климент Олександрійський)

«Створив Бог людину ніби деякий другий світ: малий у великому. Людина є мікросвіт, адже вона наділена як душею, так і тілом, і являє собою середину між розумом і матерією. Вона пов’язує видиме та невидиме, чуттєве та «розумоосяжне».

(Іоанн Дамаскін)

«Душа людська через посередництво розуму і знання, які незрівнянно перевершують чуття, підноситься, настільки здатна, над тілом і більш охоче насолоджується тією насолодою, яка є у ній самій. А чим більше віддається відчуттям, тим більше робить людину схожою на худобу».

(Августин Аврелій)

«Про те, що тварини у своїх діях не керують розумом, а один лише природним бажанням (тобто – несвідомо), свідчить те, що тварини певного виду діють одноманітно в тих же самих випадках та не вміють урізноманітнювати свою діяльність… У людині ж цього не можна помітити: види людської діяльності нескінченно різноманітні. Адже розум є дещо вільне та довільне…

Хто може словами виразити превага людини? Вона перетинає моря, споглядає небо, осягає рух, відстані та величину зірок, користується плодами землі та моря, нехтує дикими тваринами та величезними рибинами; людина досягає успіхів в усякій науці, мистецтві та знанні…».

(Немезій Емеський)

Звертаючись до наведених текстів, продемонструйте, якими саме твердженнями окреслюється:

- місце людини у світі;

- найважливіші характеристики людини;

- життєве завдання людини;

- переваги людини та її життєві небезпеки.

Спробуйте також з’ясувати, досягнення яких античних філософів використані в наведених міркуваннях? Чим середньовічне бачення людини принципово відрізнялось від античною?

Спробуйте обґрунтувати, які із наведених характеристик людини зберігають своє значення і в наш час, чому та в якому сенсі.

Спираючись на наведені положення та використовуючи матеріал лекційного заняття поясніть причини та наслідки радикальних змін у світогляді при переході від античності до середньовіччя. Якими в загальному плані постати світ, природа, суспільство, історія в очах середньовічної людини? у чому полягають переваги середньовічного світогляду над античним?

5) Уважно перечитайте наведені нижче положення, що характеризують місце філософії в середньовічних суспільних процесах, прокоментуйте їх, спробуйте пояснити їх сутність своїми словами.

«До вивчення наук веде подвійний шлях – авторитет та розум. У відношенні до часу (тобто в історичній традиції) панує авторитет, а у відношенні до суті справи – розум. Авторитет буває частково божественний, частково людський, але істинний, міцний та найвищий авторитет є той, який зветься божественним».

(Августин Аврелій)

Чому, на ваш погляд, середньовічна епоха – епоха суцільного релігійна – не відкидала розум?

«Взагалі те, що породжується міркуваннями діалектиків (філософів) та риторів, не можна прямо поширювати на божественні тайни. І не так обстоять справи, що вигадане у якості доведень чи силогізмів… жорстоко підпорядковувало собі священні закони і протиставляло необхідність своїх висновків божественній могутності. Зовсім ні; ця досвідченість шкільної науки, якщо вона використовується задля пояснення священних висловів, не повинна зухвало привласнювати собі право головування, але, потрібно прислужниці виконувати розпорядження володарки (тобто – теології)».

(Петро Даміані)

«Філософія є пізнанням сущого, оскільки воно суще, тобто пізнанням природи сущого. І ще: філософія є пізнанням речей божественних та людських. Далі, філософія є уподібнення Богів. Філософія є мистецтвом мистецтв і наукою наук, бо філософія є початком будь – якого мистецтва… Далі, філософія є любов до мудрості. Істина ж мудрості є Бог. А тому любов є істиною філософією».

(Іоанн Дамаскін)

Спробуйте пояснити, в чому саме полягають тотожні та принципово відмінні моменти в античному та середньовічному розумінні предмета філософії та функцій. Аргументуйте свої твердження.

Ознайомтесь із наведеними нижче полемічними випадками представників християнської патристики, спрямованими проти античної філософії. Якщо мірою вони, на наш погляд,є виправданнями?

«Чому ти, о, філософія, наповнюєш життя привидами, роблячи із вітру, повітря, вогню, каменю, дерева, заліза богів? Я ж прагну дістатися до Господаря вітрів, Володаря вогню, Творця всесвіту, до Того, Хто дає сонцю світло. Шукаю Бога, а не творіння».

(Климент Олександрійський)

«То я безсмертний і я радію, то – смертний і плачу. То я розпадаюсь на складові і стаю водою, повітрям, вогнем, а трохи пізніше я вже не повітря і не вогонь… Із мене роблять дикого звіра, рибу, а брати мої – дельфіни. Бо завдяки філософії я плаваю, літаю, повзаю та бігаю…».

6) Спираючись на знання відмінностей у соціальному становищі східної та західної Церков на початку середньовічної епохи спробуйте самостійно окреслити впливи таких відмінностей на спрямування духовних пошуків на Сході (у Візантії) та на Заході (в Римські державі). Використайте при цьому наведені нижче положення.

«На Сході, де світська влада є порівняно сильною, суміш світської та духовної влади проводить до домінування світської влади, яка узурпує функції Церкви. Зовсім інше відбувається на Заході. Тут протягом IV – V століть ми бачимо поступове приниження світської влади, а, з іншого боку, - швидке зростання незалежності єпископату. Швидко розвиваючись, духовна влада тут панує над світською владою».

(Євгеній Трубецькой)

«Відмінна риса візантійської культури – це глибока реальність, навіть із аскетичним забарвленням … Візантійці створили богослов’я, яке характеризується консерватизмом та традиціоналізмом. Римляни були недолугими в галузі розумового споглядання і цінували лише його практичне застосування. Вони брали гору у галузі виявлення адміністративного, організаційного таланту. Завдяки тому вони у все вносили порядок, систему».

(Михайло Поснов)

У контексті наведених цитувань спробуйте прокоментувати положення представника східної (Василій Великий) та західної (Августин Аврелій)

Патристики.

«Створення неба і землі сталося не само собою, а має причину у Бозі. Якщо як слід роздивившись камінь, то і він послужить деяким проясненням сили того, хто його створив. І те ж саме знайдеш, якщо будеш вглядатися у мурашку або й комаху,

Або ж бджолу. Часто в найменших речах проглядається мудрість Наставителя».

(Василій Великий)

«Намагайся дізнатись, що таке найвища згода: не виходь за межі себе, а зосередься в собі самому, бо ж істина живе у внутрішній людині. Знайдеш свою природу мінливою, стань вищим за себе. Але, стаючи вищим за себе самого, пам’ятай, що мисляча душа вища і за тебе. Тому прагни туди, звідки спалахує саме світло розуму».

(Августин Аврелій)

7) Задля того, щоби належним чином зрозуміти відмінності між схоластикою та містикою, уважно прочитайте наведені твердження середньовічних філософів жодо тлумачення ними співвідношення віри і розуму у питаннях богопізнання. Користуючись наведеними положеннями поясніть певні аспекти відмінності між схоластикою містикою взагалі.

«Не намагаюсь проникнути в глибині Твої, непосильні для мого розуміння, але бажаю хоча б частково зрозуміти істину твою, в яку вірить і яку любить моє серце. Не шукаю розуміння, щоби повірити, але вірую, щоби зрозуміти. Адже вірую в те, що якщо не повірю, то й не зрозумію. Подаруй мені можливість зрозуміти, що Ти є, як ми віримо, що Ти є те саме, у що ми віримо».

(Ансельм Кентерберійський)

«Кожному, хто бажає сходити до Бога, необхідно, уникнувши гріха, що спотворює природу, тренувати свої здібності: молитвою заради перетворюючої благодаті, добрим життям заради праведності, що очищує, розмірковуванням заради знання, що просвітлює, спогляданням заради мудрості, що вдосконалює. Так, ніби крок за кроком, душа готується увійти в екстатичному захоплені в мир і спокій християнської мудрості. До нього немає іншого шляху, крім полум’яної любові до Розіп’ятого».

(Джованні Бонавентура)

Зверніть увагу на те, як два діячі сформованого середньовіччя визначаються найважливіше в людському відношенні до Бога, що кожен із них висуває як найпершу умову досягнення християнського благочестя.

8) Проаналізуйте наведені нижче положення, що окреслюють так звану «теорію подвійної істини» - одне із корінних положень зрілої схоластики. Поясніть своїми словами її сутність та історично змінний характер.

«Відмінності у способах, за допомогою яких може бути пізнаним предмет, створює багатоманітність наук. З приводу цього не існує ніяких перешкод, щоби ті ж самі предмети, що підлягають дослідженню філософськими дисциплінами, в міру їх досяжності світлу природного розуму, вивчала також і інша наука, в міру того, що можна пізнати лише у світі божественного одкровення».

(Фома Аквінський)

«Ніхто не повинен намагатися через посередництво розуму досліджувати те, що перевершує розум. Оскільки навіть найвеличніший філософ може багато в чому помилятися, нікому не слід відкидати католицьку істину, йдучи за філософськими доведеннями».

(Сергій Брабантський)

«Істину каже християнин, твердячи про створення світу та його першодвигун, хоча це припускається можливим з причини, сила якої перевершує силу природних причин. Істину каже і той, хто стверджує, що шляхом природних причин і початків це є неможливим».

(Боецій Дакійський)

Поясніть, в чому полягають відмінності між наведеними підходами до пояснення сутності «подвійної істини».

9) Ознайомтесь із твердженнями англійського схоласта Вільяма Оккама, в тому числі – із тими які отримали назву принципу «Бритви Оккама». Прокоментуйте їх, виділіть у них ті моменти, які характеризують позицію номіналізму. В яких положеннях Оккама можна поділити виходи за межі схоластичного мислення? В чому полягало значення принципу «Бритви Оккама»?

«Судження існують у виголошених словах або письменах, тобто – лише у розумі. Значить, і частини суджень також існують лише в розумі або в словах. Але такого роду речі не існують як окремі субстанції. Отже, ясно, що ніяке судження не може складатись із субстанцій, оскільки воно складається із загальних понять. Значить, загальні поняття ні в якому разі не є субстанції».

(Вільям Оккам)

«Не слід примножувати сутності без необхідності. Та, що можна пояснити через посередництво меншого, не слід виражати через посередництво більшого. Без необхідності не слід стверджувати більшого».

(Вільям Оккам)

Чому саме принцип «Бритви Оккама» відіграв важливу роль у подоланні схоластики?

10) Уважно прочитайте наведені нижче характеристики епохи європейського Відродження, усвідомте її суперечливість і самостійно прокоментуйте прочитане.

«Ренесансна природа була сповненою божественних сил,постаючи, перш за все, предметом самостійного та некорисливого споглядання і лише у своєму крайньому трактуванні поставала предметом експерименту та технічного перетворення. Ренесансна людина мислила себе, у першу чергу, творцем та художником подібно до тої абсолютної особливості, створінням якої вона себе усвідомила.

В епоху західноєвропейського Ренесансу провідне місце зайняв сам себе стверджуючий та активно функціонуючий людський індивідуум з усіма власними небесними сподіваннями та земною обмеженістю, з усією своєю радісно – творчою силою та й з усіма власними немічністю, тугою та невпевненістю...»

(О.Ф.Лосєв)

11) Наступні твердження ренесансного мислення змальовують те настановлення, яке Бог дає людині:

«Я вміщую тебе у центр світу, щоби звідти тобі було зручніше оглядати все, що є у світі. Я не зробив тебе ні небесним, не земним, ні смертним, ні безсмертним, щоби ти сам, вільний та славний майстер, сформував себе за тим взірцем, якому віддаєш перевагу».

(Піко делла Мірандола)

В чому, на наш погляд, проглядають суттєві відмінності людського самоусвідомлення часів середньовіччя та Відродження? Які властивості людини постають в даних твердженнях як найперші?

12) Ознайомтесь із тим, як саме формулювались у філософській думці Ренесансу засади нового – наукового пізнання та розуміння дійсності.

«Ми не задовольняємося вчення Арістотеля, якому ось вже протягом багатьох століть увесь рід людський вклоняється як ідолу… Нами ж рухає виключно любов до істини і ми вклоняємося на тому, що було мовлене давніми мислителями… Якщо в моїй книзі немає спогадів про речі божественні та гідні захоплення, то це лише тому, що автор наслідує лише відчуття та природу, а понад тим – нічого іншого».

(Бернардо Телезіо)

Визначте нові пріоритети у ставленні до пізнання, завдань людини, що окреслені в даному твердженні.

«Будь-яке пізнання започатковується розумом та виходить із відчуттів. Серед відчуттів за шляхетністю походження та за гідністю першість належить зору».

(Франческо Патриці)

Що значить на вашу думку, виведення здорового відчуття на перший план у ренесансному світосприйнятті? Якому відчуттю віддавало перевагу середньовіччя? Чому?

«Природа невблаганна і незмінна і зовсім не опікується тим, стануть чи не стануть її приховані основи та спосіб дій досяжними для людського розуміння, оскільки вона ніколи не переходить меж накладених на неї законів.

Не думаю, що для збудження в нас відчуттів смаку, запаху та звуків від зовнішніх тіл вимагаються що-небудь ще, окрім розміру, форми, числа та повільних чи швидких рухів. Вважаю, що якби вуха, язики та носи раптом зникли, то форма, число та рух залишились би, але не запахи, смаки та звуки. Я глибоко переконаний, що без живого єства останні являють собою не більше, ніж імена, подібно до того, як лоскотання та сверблячка не більше, ніж імена, якщо немає пахв та шкіри навколо носів».

(Галілео Галілей)

Які властивості світу постають для Галілея найпершими? В чому можна побачити перспективність та важливість саме такого підходу до осмислення природи? Якими були загальні підсумки запровадженого Галілеєм та його послідовниками нового типу мислення?

На завершення заняття спробуйте підвести його загальні підсумки та зробити висновки, наприклад, шляхом з’ясування, які із розглянутих вище ідей та положень мають сучасне значення.

IV. Напишіть есе на одну із запропонованих тем:

а) «Коли людина живе за людиною, а не за Богом, вона подібна до сатани» (Августин);

б) «Я маю сумніви, значить я існую» (Августин);

в) «Пізнання істини подвійне: це або пізнання через природу, або пізнання через благодать» (Ф. Аквінський);

г) «Вірю, тому що абсурдно» (Тертулліан).

Укладач: Цимбал Т.В.,канд. філософ. н., доцент

Рецензент: Капіца В.Ф., доктор філософ. н., професор

Відповідальний за випуск: Капіца В.Ф., доктор філософ. н., професор

Методичні рекомендації включають пояснення щодо особливостей написання реферату як виду навчальної роботи, його мети і завдань, поради стосовно складання бібліографії та добору матеріалу, його осмислення і систематизації. Містять вказівки до складання плану та написання реферату, а також правила його оформлення, подаються орієнтовні теми рефератів та список рекомендованої літератури.

Розглянуто Схвалено

на засіданні кафедри філософії на засіданні вченої ради

протокол № 1 будівельного факультету

від 31 серпня 2009 р. протокол № 1

від 31 серпня 2009 р.

З М І С Т

Цілі та задачі реферату……………………………………………………..2

Складання бібліографії………………………………………………………4

Збір матеріалу…………………………………………………………………5

Осмислення та систематизація матеріалу…………………………………8

Складаня плану реферату…………………………………………………….9

Написання реферату………………………………………………………...10