Форми, рівні та суб’єкти МЕВ

Світове господарство як система

Світове господарство –це система взаємодіючих національних господарств, взаємопов’язаних системою економічних та інших міжнародних відносин, цілісний характер і функціонування якої визначається об’єктивними законами розвитку суспільства та міжнародним поділом праці.

Характерні ознаки сучасного етапу розвитку світового господарства:

➢ відкритість економіки як провідний принцип взаємовідно­син країн зі світовим господарством;

➢ утворення системи міжнародних наддержавних організацій, діяльність яких спрямована на забезпечення стабільного і збалансованого економічного розвитку;

➢ поширення БНК, ТНК, які більшою мірою визначають міжна­родну промислову інвестиційну та торговельну політику;

➢ бурхливий розвиток всіх форм МЕВ;

➢ функціонування самостійної міжнародної фінансової сфери, не пов’язаної безпосередньо з міжнародною торгівлею та міжнародним рухом факторів виробництва.

Інтернаціоналізація світового господарства–процес постійного поглиблення міжнародного взаємозв’язку та взаємозалежності суб’єктів світового господарства.

Чинники розвитку світового господарства:

- вихід економічних проблем розвитку за межі окремих держав

- інтенсифікація міграції капіталу в різних формах

- формування міжнародного ринку робочої сили

- зростання масштабів і якісна зміна характеру торгівлі готовою продукцією

- швидкий обмін науково-технічними знаннями, формування світового інформаційного простору

- розвиток сфери послуг

- поглиблення міжнародного поділу праці

- загострення конкурентної боротьби між субєктами СГ з одночасною гармонізацією міжнародної взаємодії

Форми та фактори міжнародного поділу праці

Міжнародний поділ праці (МПП) − вищий рівень розвитку суспільно-тери­торіального поділу праці між країнами, оснований на економічно вигідній спеці­алізації виробництва окремих країн і по­дальшому обміну випущеною продукцією.

Фактори розвитку МПП :

природно-географічні умови: клімат, при­родні ресурси, розмір території, чисельність населення, економіко-географічне розташу­вання

Науково-технічний прогрес

соціально-економічні умови: досягнутий рі­вень економічного і науково технічного роз­витку, механізм організа­ції виробництва, меха­нізм організації ЗЕД

Важлива передумова МПП – міжнародний поділ інших факторів виробництва –зосередження окремих факторів виробництва в різних країнах, що склалося історично та є передумовою виробництва ними певних товарів і є економічно більш ефективним, ніж в інших країнах.

Найважливіші форми і елементи сучасного МПП:

1.Міжнародная спеціалізація виробництва(МСВ):

- предметна

- подетальна

- технологічна

- виробнича

- міжгалузева

- внутрішньогалузева спеціалізація

- спеціалізація окремих підприємств

2.Міжнародне виробниче кооперування (МВК):

-теретиоріальне: спеціалізація окремих країн, груп країн та регіонів на виробництві певних продуктів та їх частин для світового ринку

Міжнародна спеціалізація виробництва(МСВ) – форма розподілу праці між країнами, за якої збільшення концентра­ції однорідного виробництва й усуспільнення праці в світі відбувається на основі процесу диференціації національних виробництв, виділення в са­мостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі та підгалузі виготовлення однорідних продуктів праці понад внутрішніх потреб, що викликає все більше взаємне доповнення диференційованих національних комплексів

В історичному плані МСВ змінюється від міжгалузевої у бік внутрішньогалузевої.

Предметна спеціалізація –спеціалізація підприємств різних країн на виробництві та експорті повністю закінченого та готового до споживання виробу.

Подетальна спеціалізація –базується на кооперації виробників різних країн у випуску вузлів та де­талей.

Технологічна спеціалізація – спеціалізація на здійсненні окремих стадій технологічних про­цесів виробництва товарів у межах єдиного технологічного циклу

Міжнародно спеціалізована галузь – галузь, яка бере най­активнішу участь в МПП та для якої характерна висока частка про­дукції на експорт та високий рівень внутрішньогалузевої спеціалізації.

Міжнародно спеціалізована продукція – продукція, яка є предметом двосторонніх та бага­тосторонніх угод про розподіл виробничих програм і за умови виготовлення в одній чи декількох країнах значною мірою задовольняє потреби світового ринку в ній.

Міжнародне виробниче кооперування (МВК)– об’єднання зусиль виробників у декількох країн щодо випуску певних видів товарів для світового ринку.

Основні методи міжнародної виробничої кооперації:

- здійснення спільних програм

- договірна спеціалізація

- створення спільних виробничих підприємств

Міжнародні стратегічні альянси (МСА) –міжфірмова коопераційна угода, яка крім іншого включає спільне вироб­ництво товарів та послуг, зазвичай у вигляді спільного підприємства, що належить учасникам.

Форми, рівні та суб’єкти МЕВ

Міжнародні економічні відносини – система господарських зв’язків між національними економіками різних країн, основана на міжна­родному поділі праці.

Форми міжнародних економічних відносин:

Міжнародна торгівля-система міжнародних товарно-грошових відносин, що складається з зовнішньої тор­гівлі всіх країн світу.

Міграція робочої сили-переміщення осіб найманої праці між країнами і перерозподіл їх між сферами СГ.

Міжнародні валютно-кредитні відносини-відносини між кредиторами і позичальни­ками різних країн.

Міжнароднівалютно-фінансові відносини-система валютних платіжних розрахунків між країнами.

Міжнародна еко­номічна інтеграція-процес розвитку глибокого і стійкого взаємозв’язку між групами країн

Міжнародне вироб­ниче співробіт­ництво та інвести­ційна діяльність-виявляється у міжнародній спеціалізації і міжнародному кооперуванні виробництва (МСКВ) й вкладенні капіталів закордон­ними власниками в галузі економіки.

Міжнародне науково-технічне співробітництво-відносини з обміну результатами науково-дослідних та науково-конструк­торських робіт (НДДКР) і спільного їх про­ведення країнами, забезпечують розвиток сфери інтелектуальних послуг.

Міжнародне співробітництво у сфері послуг-– це міжнародні відносини, де основним товарним об’єктом є різні види послуг.

Міжнародні транс­портні відносини-відносини щодо переміщення (переве­зення) вантажів і людей з одних країн до інших.