Соціальні індикатори розвитку міжнародної економіки
Завдяки зусиллям міжнародних організацій на початку 90-х рр.. минулого століття почали розвиватись соціальні індикатори загальнонаціонального характеру, які умовно можна назвати «людськими» індексами. Нині публікуються результати розрахунку багатьох вимірів, що можуть бути віднесені до індексів, пов'язаних із вимірюванням розвитку людського капіталу, проте самим розповсюдженим з них є Індекс людського розвитку (ІЛР).
Передвісником цього індексу був Індекс якості фізичного життя. На початку XX ст.. було прийнято вимірювати економічне зростання країн за допомогою доходу надушу населення, проте у 1960-х роках це визвало протест з боку Міжнародної Організації праці та Світового Банку. Згодом почали застосовувати Індекс якості фізичного життя (РОІЛ), проте при розрахунку він давав майже однакові значення для країн, що розвиваються, і не відображав жодних ідей для суспільства [18, 47]. Альтернативним індексом був Індекс бідності (також розроблений ООН для оцінки якості життя населення в будь-якій країні).
У 1990 році пакистанським економістом Махбубом ель Хаком було винайдено підхід, заснований на принципі людського розвитку. Цей макроекономічний показник був вперше застосований в рамках першої глобальної доповіді про людський розвиток на основі 600 регіональних, національних доповідей 143 країн. Таким чином, щорічні доповіді по ІЛР стали найважливішим закликом до надання уваги немонетарним вимірам людського розвитку та неекономічним аспектам людського життя. Концепція людського розвитку визначає задоволення фізичних і духовних потреб людини, а компоненти індексу людського розвитку відображають основні соціально-економічні процеси, що відбуваються у суспільстві.
У основі концепції людського розвитку лежить принцип, згідно з яким економіка існує для розвитку людей, а не люди - для розвитку економіки. Дана концепція розглядає розвиток людини як мету і критерій суспільного прогресу. Ні за яких темпів економічного зростання суспільний прогрес не можливий, якщо не реалізовані важливі для людини можливості, зокрема:
- прожити довге й здорове життя;
- здобувати, розширювати, удосконалювати й оновлювати знання;
- мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя. Спершу для вимірювання індексу людського розвитку використовували близько 40 показників (рейтингів та кількісних параметрів). А на сьогодні Індекс ІЛР - агрегований індикатор кількох соціальних та економічних вимірів 1) очікуване довголіття;
2) освіченість - сукупний індекс грамотності дорослого населення і сукупна частка учнів і студентів;
3)матеріальний рівень життя (реальний ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності в дол.США).
Усі три виміри рівнозначні. Показники, за якими вони вираховуються періодично переглядаються, вдосконалюються. ІЛР вимірюється у відносних величинах: 0<ІЛР<1. Місце країни у загальносвітовому рейтингу визначається у порядку зменшення значення індексу. Для України його почали визначати з 1993 року.
Звіт світового банку про людський розвиток що публікується періодично містить показники індексу людського розвитку, статистичні дані, аналіз, які викликають увагу світової громадськості до проблем, що зосереджуються на подині в центрі стратегій та політик: економічних, соціальних, політичних, культурних. Таким чином, це дозволяє скласти більш об'ємну картину розвитку окремих країн. У цілому, в Звіті за 2009 рік розглядаються 182 країни. Звіт перекладають дванадцятьма різними мовами (включно з російською мовою) та щорічно презентують у понад 100 країнах світу.
Щоб визначити ІЛР, для кожного з складових встановлюються мінімальні
і максимальні значення.
індекс тривалості життя
Індекс рівня освіченості
Індекс скоригованого реального ВВП (line) на душу населення