Узагальнена структура платіжного балансу

ТЕМА 9: ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС

1. Призначення, основні статті і структура платіжного балансу.

2. Торговельний баланс, баланс поточних операцій і баланс руху капіталу.

1. Платіжний баланс – це систематизований запис підсумків усіх економічних угод між резидентами даної країни (домашніми господарствами, фірмами і урядом) та рештою світу протягом певного періоду часу (зазвичай року).

Резидентом вважається будь-яка особа, що проживає в даній країні понад один рік незалежно від її громадянства (підданства) і паспортного статусу. Працівники посольств і військовослужбовці завжди є резидентами тільки своєї країни, незалежно від строку їх перебування за кордоном.

Макроекономічне призначення платіжного балансу полягає у тому, щоб у лаконічній формі відображати стан міжнародних економічних відносин даної країни з її зарубіжними партнерами. Отже, платіжний баланс є індикатором для вибору кредитно-грошової, валютної, бюджетно-податкової, зовнішньоторговельної політики і управління державною заборгованістю.

Економічні угоди являють собою будь-який обмін вартості (акт), через який передається право власності на товар, надається економічна послуга або право власності на активи переходить від резидента даної країни до резидента іншої країни.

Будь-яка угода має дві сторони, внаслідок чого у платіжному балансі реалізується принцип подвійного запису.

По кредиту платіжного балансу відображається відтік вартостей, за яким має послідувати компенсуючий їх притік до даної країни. У кредиті відображається відтік цінностей з країни, за які згодом (у подальшому) її резиденти отримують (одержують) платежі в іноземній валюті.

По дебету платіжного балансу відображається притік вартостей до даної країни, за який її резиденти повинні у подальшому платити, можливо, готівкою, тобто витрачати іноземну валюту.

Загальна сума кредиту повинна дорівнювати загальній сумі дебету платіжного балансу за визначенням. При цьому всередині платіжного балансу можуть бути виділені декілька частин.

Усі угоди між даною країною та рештою світу охоплюють поточні операції і операції з капіталом. Відповідно платіжний баланс містить у собі три складових елементи:

1) рахунок поточних операцій;

2) рахунок руху капіталу і фінансових операцій;

3) зміна офіційних резервів.

Узагальнена структура платіжного балансу

I. Рахунок поточних операцій
1. Товарний експорт	2. Товарний імпорт
Сальдо балансу зовнішньої торгівлі (торговельний баланс)
3. Експорт послуг (доходи від іноземного туризму та ін., за виключенням кредитних послуг)	4. Імпорт послуг (платежі за туризм за кордоном та ін., за виключенням кредитних послуг)
5. Чисті факторні доходи з-за кордону
6. Чисті поточні трансфери (трансферти)
Сальдо балансу за поточними операціями
II. Рахунок руху капіталу і фінансових операцій
7. Притік капіталу	8. Відтік капіталу
Сальдо балансу руху капіталу і фінансових операцій
Сальдо балансу за поточними, капітальними і фінансовими операціями
III. Зміна офіційних резервів

2. Торговельний баланс, баланс поточних операцій і баланс руху капіталу.

Рахунок поточних операцій містить у собі експорт товарів і послуг (зі знаком плюс), імпорт (зі знаком мінус), чисті доходи від інвестицій та чисті поточні трансферти.

Різниця між товарним експортом і товарним імпортом створює власне торговельний баланс. У цілому рахунок поточних операцій виступає як розширений торговельний баланс.

Товарний експорт (та усі експортоподібні операції) обліковуються зі знаком плюс і виступають як кредит тому, що утворюють запаси іноземної валюти в національних банках. Навпаки, імпорт (та усі імпортоподібні операції) обліковуються за дебетом зі знаком мінус тому, що вони скорочують запаси іноземної валюти в країні.

Чисті факторні доходи з-за кордону утворюються в результаті експорто- та імпортоподібних операцій. Вони охоплюють чисту оплату праці тимчасових (сезонних, прикордонних тощо) працівників та чисті доходи від кредитних послуг, які пов’язані з „експортом” послуг національного грошового капіталу, що вкладається за кордоном. Якщо національний капітал, який вкладено за рубежем, приносить більший обсяг процентів та дивідендів, ніж іноземний капітал, який інвестовано в дану країну, то чисті доходи від інвестицій виявляться позитивними (додатними); у протилежному випадку – негативними (від’ємними).

Іноді активи і пасиви даної країни нарощуються без наявних (відчутних) потоків цінностей між країнами. Найчастішим прикладом такого роду є неповернення на батьківщину прибутків вітчизняних корпорацій, які реінвестуються в іноземних фірмах. У цьому випадку вітчизняна материнська компанія збільшує свої активи за кордоном, але не репатріює їх на батьківщину у вигляді дивідендів. У звичайній державній статистиці такі прибутки та їх реінвестування за кордоном повністю виключається із статей платіжного балансу, нібито ніяких міжнародних угод не відбулося, поки ці прибутки не будуть репатрійовані до країни материнської компанії.

Чисті поточні трансферти містять перекази приватних і держаних коштів до інших країн (пенсії, подарунки, грошові перекази за кордон чи безоплатна гуманітарна допомога іноземним державам). Облік односторонніхтрансфертів (дарів) є технічно складним, тому що неможливо співставити (порівняти) два потоки цінностей, що взаємопогашають один одного (наприклад, коли медична допомога експортується за кордон безоплатно). У цьому випадку за дебетом зі знаком мінус з’являється спеціальний рядок „односторонні трансферти (або дари)”, тому що подібні платежі виснажують (вичерпують) наявний у країні запас іноземної валюти.

У макроекономічних моделях для відкритих економік сальдо рахунку поточних операцій зазвичай відображається як різниця:

X – M = X_n = Y – (C + I + G)