Поняття нормування праці, його зміст і завдання
Нормування праці. Визначення максимально припустимого часу для виконання конкретної роботи або операції в умовах даного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, що виготовляється в одиницю часу.
Організація виробництва будь-якого товару здійснюється у часі та матеріальному просторі та забезпечується методами оперативно-виробничого планування і нормування праці.
На базі планового обсягу виробництва продукції кожному підрозділу підприємства встановлюється в тій чи іншій формі виробниче завдання. Розрахунки календарно-планових термінів виробництва, тривалість виробничого циклу, обсяг партій виробництва тощо виконують за фактом наявності, а за їх відсутності – на основі методів та прийомів нормування праці, норм живої праці, а саме:
· норми часу. Тривалості робочого часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції або виконання визначеного обсягу робіт одним працівником:
, (4.9)
де основний час; – допоміжний час; – час на обслуговування робочого місця; – час на відпочинок; – час перерв з організаційно-технічних причин; – підготовчо-завершальний час;
· норми виробітку. Кількості продукції, що повинна бути виготовлена одним працівником (бригадою) за одиницю часу:
, (4.10)
де – дійсний фонд робочого часу; – встановлена норма часу на од. продукції;
· норми обслуговування. Встановленої норми кількості одиниць устаткування (робітників, місць, квадратних метрів площі), яка обслуговується одним робітником або бригадою протягом зміни –
, (4.11)
де – норма часу на обслуговування устаткування;
· норми чисельності. Чисельності персоналу необхідної для виконання визначеної роботи.
Продуктивність праці
Продуктивність праці є вирішальним чинником підвищення ефективності виробництва. Економічна сутність продуктивності праці полягає в тому, що вона виражає співвідношення між кількістю виробленої продукції та затратами робочого часу на її виготовлення. Продуктивність праці характеризує:
· ефективність праці в процесі виробництва;
· здатність працівника виробляти певну кількість продукції за одиницю часу.
Продуктивність праці визначається:
1) показником рівня продуктивності праці, який характеризує кількість продукції, що виготовлено за одиницю часу або приходиться на одного працівника, – тобто виробітком (В)
, (4.12)
де О – обсяг виробництва продукції; – затрати живої праці на виробництво відповідного обсягу продукції;
2) сумою усіх витрат праці на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві, – тобто трудомісткістю (Т)
. (4.13)
Чинники підвищення продуктивності праці поділяють на:
· зовнішні: стан науково-технічного прогресу; рівень освіти та кваліфікація робітників; зміна рівня цін і рівня інфляції;
· внутрішні: технологічні та організаційні умови виробництва; рівень кооперації, спеціалізації; економічні умови діяльності підприємства; прогресивність норм виробітку, форми оптимізації використання робочого часу.
Зміна продуктивності праці працівників промислового підприємства може мати як позитивні так і негативні наслідки для підприємства (табл. 4.1).
Таблиця 4.1
Наслідки зміни продуктивності праці
Показник | Зниження продуктивності праці | Підвищення продуктивності праці |
Конкурентоспроможність підприємства та його продукції на ринку | зменшується | зростає |
Ефективність використання ресурсів | зменшується | зростає |
Рівень використання виробничої потужності | зменшується | зростає |
Обсяги виробництва і реалізації продукції | зменшується | зростає |
Собівартість продукції | зростає | зменшується |
Рентабельність господарської діяльності підприємства, трудових ресурсів | зменшується | зростає |