Оцінка системи внутрішнього контролю. Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур на етапі планування аудиту, аудитор повинен дати оцінку системі бухгалтерського обліку і

Щоб повніше визначити характер, обсяг і зміст аудиторських процедур на етапі планування аудиту, аудитор повинен дати оцінку системі бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю у клієнта. У процесі такої оцінки встановлюється імовірність наявності помилок у бухгалтерському обліку, які впливають на достовірність фінансової інформації. При цьому слід мати на увазі, що система внутрішнього контролю не може дати абсо­лютних гарантій його ефективності, оскільки:

- ніхто не може поручитись за відсутність корисливих мотивів у працівника, наділеного владою;

- керівництво часто ігнорує контроль, який воно саме вста­новило;

- незважаючи на відбір кваліфікованих кадрів, які заслуго­вують на довіру, можливий вплив на них як усередині, так і за межами підприємства;

- можливі помилки і неточності в записах, підрахунках у результаті нерозуміння завдання, втоми або неохайності.

Ураховуючи наведені обмеження ефективності внутріш­нього контролю, зовнішній аудитор повинен дати оцінку резуль­тативності внутрішнього контролю за наступними позиціями:

- ступенем незалежності внутрішнього контролю;

- чисельністю, кваліфікацією і досвідом персоналу, який займається внутрішнім аудитом;

- масштабом, глибиною, напрямом і строками проведення перевірок суб'єктами внутрішнього контролю;

- огляд усіх документів, які стосуються внутрішнього аудиту, перевірок, які може надати клієнт;

- ступеню впливу органів управління на роботу суб'єктів внутрішнього контролю.

На початковому етапі планування рекомендується виконати аналітичні процедури, які допоможуть аудитору виявити вагомі для аудиту питання і тим самим краще спланувати роботу. Це може бути тестування економічних показників за декілька років, вияв­лення значних відхилень, що свідчать про необхідність загострення уваги на цих позиціях, тестування облікових даних по місцях тощо.

Важливим етапом при підготовці загального плану пере­вірки є вивчення системи бухгалтерського обліку, оцінка сис­теми внутрішнього контролю, які здійснюються шляхом:

- аналізу відповідної документації;

- бесід із керівництвом;

- опитування персоналу, зайнятого в цих системах.

Від оцінки системи бухгалтерського обліку і внутрішнього кон­тролю залежить обсяг перевірки. Зниження ризику контролю дозволяє зменшити обсяг перевірки та спиратися на дані внут­рішнього контролю при винесені аудиторського висновку.

Загальний план

При підготовці загального плану і програми перевірки слід встановити рівень суттєвості (ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вва­жати достовірною).

План повинен складатися до початку конкретної роботи з клієнтом і повинен враховувати:

- умови договору на виконання аудиту;

- зміст аудиторського висновку, терміни його подання;

- відповідальність аудитора, передбачену законодавством;

- відповідальність підприємства за бухгалтерську звіт­ність, яка надається для перевірки;

- відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації;

- систему і форму бухгалтерського обліку;

- список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат;

- ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або ауди­торських законів, нормативів, інструкцій;

- рівень суттєвості завдань аудиту;

- найбільш важливі етапи і завдання аудиту;

- ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

- порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і спів­працю з ними;

- сутність і обсяг аудиторських доказів;

- умови, які вимагають особливої уваги (можливість помилки, обману тощо);

- ступінь аудиторського ризику;

- список помічників для проведення аудиту.

При цьому слід врахувати такі фактори, як реальні затрати праці, необхідні для роботи, витрати часу попередньої пере­вірки, рівень суттєвості і проведення оцінки ризиків.

У складі загального плану повинна бути інформація про:

а) склад аудиторської групи;

б) їх підпорядкованість;

в) інструктаж;

г) перевірку якості роботи молодих працівників старшими та ін. Орієнтовна послідовність складання плану подана в табл. 2.

Таблиця 2

Порядок складання плану аудиту

Види робіт	Приблизні строки виконання
Домовленість до контракту 1. Схвалення замовника та укладання договору 2. Ознайомлення з особливостями діяльності клієнта та станом галузі
І. Рівень планування 1. Огляд результатів попереднього аудиту 2. Оцінка фінансових показників діяльності за попередній період 3. Розрахунок попереднього бюджету часу
II. Рівень планування 1. Зустріч із замовником 2. Коригування питань, поставлених перед аудитором 3. Підготовка програми проміжних аудиторських процедур
III. Рівень підготовки 1. Аудиторська перевірка
IV. Рівень підготовки 1. Аудиторський звіт
V. Рівень підготовки 1. Аудиторський висновок

У процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни до плану, при чому їх причини повинні докладно доку­ментуватись.

Якщо перевірка проводиться не вперше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулися в діяльності підприємства і в системі обліку, його проблеми, оцінити дії клієнта по усуненню недоліків та вико­нанню рекомендацій попереднього аудитора.

План бажано погодити з керівництвом підприємства. Це дасть можливість узгодити аудиторські процедури з діяльністю персоналу підприємства.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість на його базі підготувати програму аудиту.

3. Вивчення системи внутрішнього контролю з метою планування аудиторських процедур

Будь-який економічний суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується та досягається за допомогою ефективного управління.

Однією з функцій управління окремим суб'єктом є внутрішній контроль, суб'єкти якого здійснюють порівняння планових і фак­тичних значень параметрів, проводять аналогію з зовнішнім економіко-правовим середовищем, виявляють відхилення в пара­метрах, визначають оцінку небезпечності розміру відхилень для суб'єкта господарювання, виявляють фактори, що викликали від­хилення, а також визначають ступінь їх впливу, проводять підго­товку інформаційної бази для прийняття управлінських рішень.