Методи прогнозування ринків поділяються на чотири групи: експертні оцінки, екстраполяції, логічні й математичні моделі, системні прогнози.

Експертні оцінки базуються на аналізі й узагальненні думок фахівців з будь-якого питання. Одним з найбільш відомих підходів за даним прогнозом є метод Дельфи (названий на честь давньогрецького оракула, який ввійшов в історію завдяки своїм пророкуванням). Точки зору експертів виявляють за допомогою анкетування, за звичай в декілька турів без інформування опитуваних про склад експертної групи. Це дозволяє отримувати незалежні, особисті судження фахівців. І за допомогою різних коефіцієнтів узагальнюються точки зору різних експертів, що дає змогу зробити найбільш правильний висновок про прогноз того або іншого явища.

Екстраполяції базуються на вивченні наявних на даний період часу закономірностей перебігу економічного процесу або явища. Висхідним правилом є точка зору однаковості перебігу майбутніх процесів завдяки сформованим закономірностям у даний період. Зрозуміло, такий підхід не можна вважати ідеальним для тривалого прогнозу, а на невеликий термін - 4- 6 років і менше - інерційність економічних процесів цілком придатна для визначення динаміки ринку. Її за звичай подають у графічний, математичній, логічній, ситуаційній формі.

Логічне моделювання застосовується для якісного описання процесу та його розвитку. У цьому методі створюють складні сценарії, які націлені на ув'язування логічної послідовності та важливості подій, факторів, які впливають на ринкові процеси. Завдяки такому підходу вдається виявити найбільш важливі проблеми, вузлові точки, проміжні й основні цілі, комплексні завдання шляхів їхнього вирішення.

За наявності достатніх обсягів статистичних даних зручніше всього використовувати економіко-математичне моделювання й ЕОМ. Даний підхід дозволяє за допомогою кількісних закономірностей виявляти вид зв'язку між різними елементами ринків і факторами, які впливають на розвиток ринкових процесів.

Завдяки ЕОМ зручність досягається за допомогою проведення досліджень та аналізу багатоваріантних прогнозів.

Найчастіше для прогнозів використовують багатофакторні математичні моделі на основі кореляційно-регресійного аналізу-дослідження взаємозалежності ознак у генеральній сукупності, які є випадковими величинами, і які мають нормальний багатовимірний розподіл, та статистичних висновків щодо отриманих рівнянь і коефіцієнтів регресії.

За цим способом можна виявити залежність виявленого показника, (наприклад, обсягів продажу зерна) від різних факторів. Можливо також використовувати й однофакторні математичні моделі, в яких вихідна інформація відображає один параметр досліджуваного процесу.

Системне прогнозування дає можливість вивчати світовий ринок як складну, ієрархічно організовану систему, яка має певну структуру й досить складну взаємодію складових елементів.

Ринок товару або послуги розглядається як специфічний об'єкт з властивими тільки йому факторами. В той же час, ринок товару, послуги демонструє завжди тільки частину світової економіки.

Що стосується прогнозування стану на світовому ринку будь-якого товару чи послуги, системність полягає в комплексному дослідженні сукупності окремих ринків цього товару, виявленні основних факторів розвитку кон'юнктури; вивчення взаємозв'язків цих ринків з динамікою кон'юнктури товару й послуги.

На базі цих досліджень розробляються прогнози розвитку всіх приватних ринків, а вже згодом узагальнюються всі прогнози в сфері світового ринку товару, послуги.

На світові товарні ринки значно впливають кон'юнктуроутворюючі фактори двох основних видів — циклічні й нециклічні. До циклічних відносяться: криза, депресія, пожвавлення і підйом. До нециклічних - зміни зовнішніх умов розвитку країн, НТП, вплив монополій, вплив державної політики всередині країн, мілітаризація економіки, інфляція, сезонність, соціальні фактори, політичні кризи, стихійні лиха.

Всебічний аналіз сформованої кон'юнктури вимагає детального дослідження наступної системи параметрів:

1. Показники сфери матеріального виробництва - видобуток корисних копалин, урожайність, промислове виробництво, зайнятість населення, система оплати праці, тривалість робочого тижня.

2. Показники внутрішньої торгівлі - обсяги роздрібного й оптового товарообігу, платоспроможний попит населення, рух товарних запасів, внутрішнє перевезення.

3. Показники зовнішньої торгівлі - обсяги експорту, імпорту й товарообігу.

4. Показники кредитно-грошової сфери: курс акцій, величина облікового відсотка, кількість банкрутств, банківські депозити.

5. Дані про обсяг капіталовкладень.

6. Дані про замовлення: обсяги замовлень на кінець року, надходження замовлень за певний період.

7. Ціни: контрактні ціни (як правило, є комерційною таємницею); біржові котирування; довідкові ціни, які публікуються продавцями і їхніми асоціаціями; прейскурантні ціни; ціни пропозицій; необхідний також облік індексів цін.

Вивчення й аналіз зазначеної вище системи показників дає можливість отримати прогноз кон'юнктури. Метою прогнозу є визначення найбільш ймовірних оцінок стану кон'юнктури в майбутньому. Економічне прогнозування базується на істотній інерційності більшості явищ соціально-економічного життя суспільства.

Для цього, використовують наступні методи прогнозування кон'юнктури ринку:

· методи експертних оцінок;

· методи статистичної екстраполяції, на основі обліку тенденцій минулого періоду;

· методи економіко-математичного моделювання використовують багатофакторні моделі за кон'юнктурними показниками ринку;

· комбіновані методи - на основі сполучення різних груп методів.

За допомогою перерахованих методів розробляються:

а) прогнози загальногосподарської кон'юнктури — фази циклу, показника ВНП, національних доходів, курсу акцій, обсягів виробництва, одержання замовлень, можливих банкрутств;

б) оцінку перспектив розвитку споживання товару, платоспроможний попит, капіталовкладення в галузі;

в) оцінку перспектив розвитку виробництва — конкурентноздатність, обмеження імпорту й ін.;

г) оцінку розвитку світової торгівлі — перспектива виробництва, стан платіжних балансів, рух міжнародного кредиту, політика окремих країн щодо регулюванню експорту й імпорту;

д) прогноз руху цін, конкуренції, монополістичних тенденцій.

Якісною основою прогнозування процесів, що відбуваються у світовій економіці, є аналіз закономірностей їхнього розвитку, вибір найбільш ймовірних чи альтернативних шляхів цього розвитку відповідно до намічених цілей.

Успіх прогнозування залежить від точності моделей, які використовуються для прогнозу. Точність прогнозу має бути досить високою для забезпечення стабільного й ефективного управління зовнішньоекономічними організаціями.

Дослідження динаміки й стабільності функціонування системи управління може бути здійснене за допомогою методу імітаційного моделювання. У деяких випадках точні вимоги до моделі прогнозування визначаються на основі інтуїції або здорового глузду.

Якщо інформація про точні вимоги недостатня або відсутня, то необхідно одержати як можна точну модель, хоча це іноді призводить до зайвої складності її інформаційного забезпечення. Точне прогнозування забезпечує необхідні умови для виходу і завоювання міцних позицій на світовому ринку.