Система організації оплати праці
Організація оплати праці здійснюється на підставі:
- законодавчих та інших нормативних актів;
- генеральної тарифної угоди на державному рівні;
- галузевих, регіональних тарифних угод;
- колективних договорів;
- трудових договорів.
Основою організації оплати праці є тарифна система. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування диференціації розмірів заробітної плати.
Тарифна система - це сукупність нормативних матеріалів, які визначають особливості праці окремих категорій і груп працівників, пов'язаних із її складністю і кваліфікацією працівника, а також галузеві особливості. Тарифна система служить основою для встановлення відповідності між нормами праці і її оплатою.
Тарифна сіткавстановлює відповідні співвідношення в оплаті праці працівників різної кваліфікації. Вона є переліком тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів.
Тарифний коефіцієнтпершого розряду завжди дорівнює одиниці. За першим розрядом тарифікуються прості роботи, виконання яких не потребує професійної підготовки. Коефіцієнти наступних розрядів характеризують ступінь складності праці робітників, що мають такі розряди.
Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка – це величина оплати праці за одиницю часу. Її абсолютна величина визначається згідно зі встановленим державою мінімальним розміром заробітної плати, тобто таким, що нижче за нього вже не можна платити працівникові за виконану норму робочого часу.
Посадовий оклад- це абсолютний розмір заробітної плати, який установлюється відповідно до посади, яку обіймає працівник, і може коливатися в межах мінімальних та максимальних значень.
З метою стимулювання підвищення професійної майстерності працівників і посилення їх матеріальної зацікавленості та відповідальності за результати виробничої діяльності керівництву підприємств, організацій та установ надається право за погодженням з профспілками (якщо їх немає - то самостійно) вводити диференційовані надбавки до тарифних ставок. Диференціацію заробітної плати залежно від умов праці визначають два чинники - компенсаційний і стимулюючий.
Тарифно-кваліфікаційні довідники у вигляді Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників(ЄТКД) — це збірник нормативних актів, що містить кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані за виробництвами та видами робіт. ЄТКД призначено для тарифікації робіт, надання кваліфікаційних розрядів робітникам, а також для формування навчальних програм підготовки їх підвищення кваліфікації робітників.
Основним інструментом для тарифікації робіт та присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам є тарифно-кваліфікаційні довідники – збірники тарифно-кваліфікаційних характеристик для всіх професій робітників, що об'єднанні у розділи за виробництвами та видами робіт.
Тарифікація робіт – віднесення видів праці др. тарифних розрядів залежно від її складності.
Кваліфікаційний розряд – величина, що відображає складність праці та кваліфікацію працівника.
Кваліфікаційний розряд характеризує рівень кваліфікації (рівень її складності). Розряд – показник рівня кваліфікації працівника.
Кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовцівє нормативними документами, в яких подаються загально галузеві кваліфікаційні характеристики цих категорій працівників. У них зазначаються посадові обов'язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, рівня та профілю підготовки керівників, спеціалістів і службовців.
Оплата праці керівників, спеціалістів і службовцівконкретних суб'єктів господарювання (колективної діяльності) здійснюється за встановленими державою посадовими окладами з урахуванням застосовуваної системи стимулювання високоефективної роботи чи за контрактною (договірною) системою роздержавлених підприємств (організацій) та інших підприємницько-комерційних структур.