Структура холдингової компанії та способи утворення дочірніх підприємств

Загалом склад холдингової компанії наведено на рисунку 4.2.

Організаційно-економічним центром управління холдингом є його головне (материнське) підприємство.

Як організаційний центр управління головне підприємство холдингової компанії розробляє конкретні цілі та загальні напрямки функціонування та розвитку холдингу в цілому та його дочірніх підприємств; визначає засоби, форми і методи, що забезпечують досягнення цих цілей; здійснює контроль фінансової діяльності усіх структурних підрозділів. Тому основне призначення управлінської діяльності материнського підприємства полягає у забезпеченні узгодженості, взаємозв'язку та взаємодії між різноманітними структурними підрозділами, що формують холдинг. Це досягається шляхом розмежування функцій між головною і дочірньою компаніями.

Рисунок 4.2 – Склад холдингової компанії

Материнська компанія здійснює стратегічне управління за до­помогою рекомендацій, розпоряджень і директив, а також беручи участь у наглядовій раді дочірніх компаній.

Холдингова компанія зазвичай виконує такі функції:

- визначає стратегічний розвиток групи в цілому та її окремих підприємств (компаній);

- контролює фінансові результати роботи підлеглих дочірніх компаній і всієї групи в цілому, складає консолідований баланс групи компаній;

- централізує капітальні вкладення і спрямовує їх на найбільш перспективні й прибуткові напрями бізнесу;

- здійснює кадрову політику групи;

- здійснює координаційні й комунікаційні зв'язки між учасника­ми холдингу;

- провадить аудиторську діяльність.

Тактичні питання діяльності компанії вирішують дочірні під­приємства, які мають відповідну самостійність у прийнятті рішень, що стосуються їхньої оперативної діяльності.

Холдингові компанії можуть бути дочірніми підприємствами інших холдингових компаній.

Об'єктивною економічною основою, що забезпечує материнському підприємству значення організаційно-економічного центру управління є факт володіння контрольними пакетами акцій дочірніх підприємств, що надає йому право здійснювати контроль над дочірніми підприємствами.

Можна виділити два способи утворення дочірнього підприємства
(рис. 4.3).

Рисунок 4.3 – Способи утворення дочірніх підприємств в Україні

Таблиця 4.1 – Порівняльна таблиця основних ознак дочірніх підприємств, філій та представництв

Ознаки	Дочірні підприємства	Філії	Представництва
Юридичний статус	Юридична особа	Відокремлений підрозділ	Відокремлений підрозділ
Функцї	Господарські, представницькі	Господарські, представницькі	Представницькі
Державна реєстація	Підлягають	Не підлягають	Не підлягають
Діє на підставі	Статуту	Положення	Положення
Повноваження керівника визначаються	Статутом	Довіреністю	Довіреністю

Методи і характер прояву управлінського контролю можуть бути різними і залежати від ряду факторів, серед яких виділяють:

1. Ступінь залежності підприємства від материнської компанії. Володіння головним підприємством від 50 до 100 % акцій дочірнього підприємства забезпечує йому повний контроль за діяльністю останнього. Цей контроль полягає не лише в спостереженні і координації господарської діяльності, але і у визначенні складу правління, призначенні директорів, які зобов'язані приймати вказівки від контролюючого підприємства і звітуватися перед ним.

Наявність контролю у інвестора передбачає:

- превалюючу участь у статутному капіталі дочірнього
підприємства;

- право участі в управлінні та визначенні фінансової і
виробничої політики підприємства;

- право призначення або заміни більшості членів ради
директорів;

- право подавати більшість голосів на зборах правління або рівнозначного органу управління іншого підприємства.

Володіння холдинговою компанією від 20 до 50 % акцій підприємства забезпечує їй суттєвий вплив на фінансово-господарську діяльність такого підприємства (асоційованого).

Здійснення суттєвого впливу передбачає:

- представництво головного підприємства в раді директорів асоційованого підприємства;

- участь головного підприємства в процесі прийняття
рішень асоційованим підприємством;

- здійснення значних фінансово-господарських угод
між підприємствами;

- облік управлінським персоналом;

- забезпечення інформацією, необхідною для виробничої, комерційної і фінансової діяльності.

Повний контроль або суттєвий вплив головне підприємство здійснює через органи управління дочірнього (асоційованого) підприємства, беручи участь у загальних зборах акціонерів і радах директорів, користуючись правом призначення виконавчих органів та іншими способами. До числа таких способів відноситься поширена практика, коли генеральний директор головного підприємства призначається головою ради директорів дочірнього, а керівники головного підприємства виконують керівні функції в дочірньому.

Управлінська дія головного підприємства полягає у розподілі функціональних обов'язків між структурами холдингової компанії. Головне підприємство, як правило, організує фінансові потоки, здійснює планування, правове, кадрове, інформаційне забезпечення дочірніх підприємств та веде консолідований бухгалтерський облік і звітність, організує маркетинг і збут продукції дочірнього підприємства. Материнська компанія може обмежитися загальним контролем за діяльністю дочірнього підприємства, не втручаючись в його поточну господарську практику. Існує широкий спектр адміністративних і юридичних інструментів, які гарантували б дотримання інтересів головного підприємства. З цією метою можна використовувати "другі" підписи, обмежені довіреності на право здійснення угод та інші схеми, що застосовуються у світовій корпоративній практиці. Наприклад, право другого підпису за договорами дочірнього підприємства може за довіреністю передаватися представнику головного підприємства.

2. Форма організації материнського підприємства. Головне підприємство за формою організації може бути оперативно-виробничим або холдинговим. Материнське оперативно-виробниче підприємство безпосередньо здійснює господарську діяльність і в цьому випадку централізоване управління охоплює всі сторони виробничого процесу, починаючи з розробки нової продукції і закінчуючи її реалізацією. Таким чином, у виробничій компанії об'єктом управління є виробництво матеріальних цінностей і все, що з ним пов'язане. Методи управління, які застосовуються материнським виробничим підприємством, охоплюють всі сторони економічної діяльності підприємств, котрі входять до складу холдингу.

Материнське холдингове підприємство (чистий холдинг) не здійснює виробничої діяльності, а лише контролює виробничі підприємства, які є в юридичному і господарському аспектах самостійними структурами, але підпорядковуються холдинговій компанії у фінансовому плані. Таке холдингове підприємство здійснює управління переважно методами впливу на фінансову політику дочірнього підприємства. Крім фінансових важелів впливу використовуються й інші засоби. Інструментом централізованого управління може слугувати, наприклад, технічна політика, тобто зосередження наукових досліджень і технічних розробок в єдиному центрі головного підприємства та цільове представлення його результатів дочірнім компаніям. Наприклад, таким інструментом може бути розподіл між дочірніми підприємствами номенклатури продукції, що випускається, та ринків збуту.

3. Належність капіталу (однонаціональні холдингові компанії або транснаціональні). У однонаціональних холдингових компаніях центром управління є головне підприємство, національне за капіталом і контролем. У багатонаціональних материнське головне підприємство здійснює централізоване управління в рамках групи в цілому шляхом вироблення глобальної політики і координації спільних дій підприємств за такими важливими аспектами, як визначення обсягу і напрямків капіталовкладень, вироблення єдиної тактики і стратегії на світовому ринку; реорганізація компаній і визначення внутрішньої структури; здійснення міжфірмових зв'язків.

Дочірні підприємства практично автономні у вирішенні найбільш важливих питань виробничої діяльності, найму робочої сили. Контроль за їх діяльністю здійснюється материнською холдинговою компанією методами фінансового впливу, спрямованими на отримання планових прибутків.