Практичне заняття №3 з теми №5

Тема:	Структура капіталу та вибір джерел залучення додаткового капіталу.
Мета:	Закріпити теоретичні знання та виробити практичні навики проведення аналізу структури капіталу та вибору джерел залучення додаткового капіталу.

Тривалість практичного заняття – 2 год

Порядок проведення практичного заняття:

1. Оголошення теми і мети проведення заняття.

2. Розв’язування задач.

3. Підведення загальних результатів практичного заняття.

Основною проблемою оптимізації структури капіталу є визначення співвідношення між позиковими і власними джерелами фінансування. Якщо кошти вигідніше брати в борг, то необхідно з’ясувати, до якої межі можна підвищувати це співвідношення, не ризикуючи погіршити ліквідність фірми? Фінансовий важіль (ліверидж – leverage) – показник, пов’язаний з управлінням структурою капіталу корпорації. З його розрахунком пов’язане визначення плеча, ефекту та рівня фінансового важеля.

Плече фінансового важеля – це співвідношення між капіталом фірми позиковим (ПК) і власним (ВК).

Ефект фінансового важеля (ЕФВ) – це приріст рентабельності власного капіталу порівняно із загальною рентабельністю капіталу фірми, що виникає завдяки використанню позик. Визначають ЕФВ так:

де Ра – рентабельність активів (відношення прибутку фірми до суми активів), %;

rп – процентна ставка за користування позикою, %.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків рентабельність власного (акціонерного) капіталу перевищує рентабельність усього капіталу фірми.

Дохід на одну просту акцію (EPS) – найважливіший показник, який намагаються підвищити менеджери корпорації. Це кінцевий фінансовий показник, що формується під впливом різних факторів, у тому числі під дією фінансового важеля. Для розрахунку цього впливу застосовують рівень фінансового важеля (або силу впливу фінансового важеля на ЕРS). Це процентне змінювання прибутку на акцію (EPS), пов’язане з процентним змінюванням прибутку до вирахування відсотків і податку на прибуток (ЕВІТ), тобто він пов’язує зміни EPS зі зміною ЕВІТ:

де І – сума відсотків позики.

Рівень фінансового важеля показує, на скільки відсотків зростає EPS при підвищенні ЕВІТ на 1 % при певному значенні плеча фінансового важеля.

Рівень операційного важеля (Ро.в), або сила впливу операційного важеля показує, на скільки відсотків змінюється прибуток (ЕВІТ) при зміні виручки на 1 %. Розраховують цей рівень за формулою:

Рівень загального або операційно-фінансового важеля показує, на скільки відсотків змінюється EPS при зміні виручки на 1 %. Визначають цей рівень за формулою:

.

Задачі:

1. Розрахувати ЕФВ (ефект фінансового важеля).

1). Рентабельність активів – 20 %; процентна ставка за кредит – 10 %.

а) якщо частка боргу – 25 %;

б) якщо частка боргу – 50 %;

в) якщо частка боргу – 75 %.

2). Рентабельність активів – 12 %; процентна ставка за кредит – 10 %.

а) якщо частка боргу – 25 %;

б) якщо частка боргу – 50 %;

в) якщо частка боргу – 75 %.

3). Рентабельність активів – 8 %; процентна ставка за кредит – 10 %.

а) якщо частка боргу – 25 %;

б) якщо частка боргу – 50 %;

в) якщо частка боргу – 75 %.

2.Розрахувати рівні операційного, фінансового та операційно-фінансового важелів промислового ВАТ “Міраж” і визначити, якою буде EPS відповідно при зростанні та зниженні виручки від реалізації на 10 %.

Відкрите акціонерне товариство “Міраж” продає свої вироби за ціною 55 грн за 1 шт. Змінні витрати на виробництво і реалізацію 1 шт. становлять 32,5 грн. Річна загальна сума умовно-постійних витрат – 3237500 грн. У звітному році реалізовано 175 тис. шт. виробів. Частка позикового капіталу в загальній сумі капіталу – 25 %; процентна ставка за кредит – 10 %; податок на прибуток – 30 %. Рентабельність капіталу – 20 %. Кількість простих акцій в обігу – 200 тис. шт. Сума капіталу 4 млн грн.

Контрольні питання:

1. Як визначається рівень фінансового важеля і що він показує?

2. У чому проявляється дія операційного важеля?

3. Який показник одночасно визначає вплив фінансового і операційного важелів на EPS (дохід на акцію)?

4. Як інвестиційні можливості компанії впливають на дивідендну політику?

5. Чому більшість зарубіжних компаній схильні до компромісної дивідендної політики? У чому проявляється цей компроміс?

Література: 1-6, 16, 18, 20, 32, 53.