Взаємозв’язок основних категорій теорії конкуренції
Тема 8. Управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства
Взаємозв’язок основних категорій теорії конкуренції
Конкурентоспроможний потенціал підприємства: сутність та структура
Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможного потенціалу промислового підприємства
Управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства
Взаємозв’язок основних категорій теорії конкуренції
Конкуренція виступає в ролі рушійної сили ринкової економіки, стимулює виробників вживати заходів щодо постійного вдосконалювання своєї господарської діяльності, поліпшення якості надаваних товарів і послуг, для найбільш повного задоволення зростаючих потреб споживачів, діючи при цьому на благо всього суспільства.
Конкурентна боротьба на сучасному етапі розвитку є найважливішим фактором, що стимулює підвищення ефективності національної економіки. Всі досліджувані категорії існують в умовах конкуренції та породжені нею.
Кожне з розглянутих понять можна описати як складну відкриту систему факторів, взаємозалежних між собою й взаємодіючих відповідно до цілей підприємства в умовах ефективного й раціонального управління ними. Причому відкритість систем має на увазі активний вплив зовнішнього середовища на кожну систему, що, у свою чергу, вимагає адаптивності й здатності адекватно реагувати на зміни будь-якого роду. У результаті розглянутих понять даних термінів обґрунтований взаємозв’язок досліджуваних категорій теорії стратегії, у графічному виді він представлений на рис. 1.
Рис. 1. Взаємозв’язок стратегії та системи категорій теорії конкуренції
Конкуренція визначає характер стратегії розвитку підприємства. Обґрунтовано обрана у відповідності зі сформованими умовами зовнішнього й внутрішнього середовища підприємства й ефективно реалізована стосовно інших підприємств-конкурентам стратегія дозволяє підприємству за допомогою сформованого конкурентного потенціалу завоювати відповідну конкурентну позицію в конкурентному середовищі.
Взаємозв’язок конкурентного потенціалу підприємства та його стратегії виражається в тому, що вибір відповідної оптимальної стратегії прямо залежить від внутрішнього середовища підприємства, однією зі складових якого є конкурентний потенціал. Так, при високій питомій вазі висококваліфікованої ручної праці пріоритет віддається стратегії диференціації, а налагоджені зв’язки з постачальниками якісної недорогої сировини визначають доцільність використання стратегії низьких витрат.
Застосування того або іншого типу стратегії дає можливість підприємству розвивати свій конкурентний потенціал. Конкурентна стратегія диференціації дозволяє розвивати творче мислення в працівників підприємства, розвиваючи при цьому трудовий потенціал. Пошук нових технологій зміцнює інноваційний потенціал і т. п. Конкурентна стратегія низьких витрат за рахунок жорсткого нормування всіх операцій й елементів виробничого процесу дозволяє знижувати брак у виробництві, що приводить до раціонального використання наявних ресурсів та ін.
За інших рівних умов ефективне використання існуючого конкурентного потенціалу підприємства, створення їм конкурентних переваг і досягнення стійкого конкурентного статусу на ринку може бути отримане шляхом розробки стратегії підприємства, вибору пріоритетних напрямків діяльності; можливі також інноваційні процеси при існуючій високій інвестиційній привабливості галузі. У сучасних умовах нововведення служать провідними факторами придбання конкурентних переваг.
Конкурентний потенціал підприємства є основою для створення конкурентних переваг, які визначають КСП підприємства на ринку для реалізації розробленої стратегії розвитку. Рівень конкурентоспроможності, або його ступінь, можливо, оцінити за допомогою такого показника, як конкурентний статус підприємства. Однією з необхідних умов високого рівня конкурентоспроможності підприємства є стійкість роботи всіх вхідних у його структуру підсистем. Тільки стійко працююче підприємство здатне швидко й ефективно адаптуватися до збурювань навколишнього й внутрішнього середовища, забезпечуючи тим самим необхідні передумови для створення й зміцнення надійних конкурентних позицій. У такий спосіб стійкість виробничо-економічної діяльності є необхідною, але недостатньою умовою конкурентоспроможності виробничо-економічних систем. Дійсно, для збереження вже наявної конкурентної переваги необхідно забезпечити стійку роботу підприємства, тобто витримати задану траєкторію розвитку системи, елімінувавши вплив збурювань і перешкод. У той же час тільки усталена робота декількох конкуруючих підприємств з однаковими позиціями на ринку не в змозі забезпечити жодному з них конкурентних переваг.
Усі можливості та наявні ресурси підприємства визначаються його потенціалом, який під впливом сьогоденних умов конкуренції та факторів внутрішнього та зовнішнього середовища реалізується в конкурентних перевагах підприємства. Потенціал підприємства становить сукупність усіх ресурсів суб’єкта господарювання і створювані ними можливості для виробництва конкурентоспроможних товарів. А конкурентний потенціал, як вже було вказано вище, визначається як передумова збереження та збільшення конкурентних переваг підприємства.
Передумови досягнення конкурентних переваг підприємства відбиває категорія «конкурентного статусу», яка дає розуміння того, що необхідно йому зробити і за допомогою якого інструментарію щоб забезпечити збереження вже досягнутих конкурентних переваг і закладання бази для досягнення нових конкурентних переваг. Категорія конкурентного статусу охоплює не тільки позицію підприємства в конкурентному середовищі, а й ступінь володіння ним визначених порівняльних переваг. Розробка й підтримка конкурентного статусу підприємства є головним завданням стратегії, заснованої на переконливих конкурентних перевагах, що вимагають значного вкладення засобів. Конкурентний статус визначається конкурентною позицією підприємства і є передумовою для завоювання нових конкурентних переваг по відношенню до інших підприємств-конкурентів.
Конкурентна позиція підприємства є наслідком ефективної реалізації стратегії підприємства в існуючих умовах зовнішнього середовища при наявності відповідної кількості ресурсів і можливостей, а також розвитку відповідних здібностей підприємства. Вона є підставою для досягнення певного рівня конкурентних переваг, які є основою підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства. Очевидно, що чим ширший у підприємства набір конкурентних переваг і вищі їхні якісні характеристики, тим сприятливіші передумови воно має для успішної діяльності в конкурентному середовищі, тим більш сталі конкурентні позиції може воно зайняти на ринку. Відповідна конкурентна позиція підприємства за певних умов: її підтримки в конкурентному середовищі, забезпеченні стабільно високого рівня конкурентоспроможності й ефективної адаптації до змін факторів зовнішнього середовища, на які підприємство не може впливати – дозволяє підприємству забезпечити її сталість.
Однією з необхідних умов високого рівня КСП підприємства є стійкість роботи всіх вхідних у його структуру підсистем. Тільки стійко працююче підприємство здатне швидко й ефективно адаптуватися до збурювань навколишнього й внутрішнього середовища, забезпечуючи тим самим необхідні передумови для створення й зміцнення надійних конкурентних позицій.
Високий рівень КСП підприємства є запорукою для підтримки існуючих і створення нових конкурентних переваг, для успішної реалізації обраної стратегії за рахунок більшої кількості коштів від реалізації виробничо-господарської діяльності, більшої кількості ресурсів і вигідної конкурентної позиції. Так, наприклад, конкурентоспроможний висококваліфікований персонал виступає конкурентною перевагою підприємства і дозволяє створювати нові конкурентні переваги в різних областях діяльності підприємства.
Характерна риса конкурентних переваг полягає в тому, що у взаємозв’язку з основними категоріями теорії стратегії вони проявляють подвійність. Тобто вони одночасно є наслідком або результатом конкуренції, конкурентоспроможності, конкурентного потенціалу, конкурентної позиції, конкурентного статусу і засобом ефективної реалізації вищенаведених категорій.
Конкурентоспроможність виступає засобом підтримки існуючих конкурентних переваг, а також основою для створення нових. Однак КСП досягається лише в тому випадку, коли підприємство має стійку систему конкурентних переваг. Вигідне географічне положення, розвинена інфраструктура зв’язку, кваліфікований персонал, енергозберігаючі технології, унікальність виготовленого продукту, наявність ресурсного потенціалу та інші переваги в комплексі підвищують конкурентоспроможність підприємства. Підсилюючи базові конкурентні переваги й виводячи слабкі й другорядні, підприємство домагається вигідних конкурентних позицій. Конкурентна перевага підприємства певного ієрархічного рівня формує відповідну конкурентоспроможність.