Приклади гнучкого підходу до використання методів 1—5 в рамках методу 6.

1. За ціною угоди з ввезеними товарами (метод 1). У разі відсутності документального підтвердження заявлених декларантом елементів митної вартості в рамках методу 6 може бути зроблена їх оцінка на підставі наявної у розпорядженні покупця (декларанта) і/або митного органу інформації, якщо це не суперечить чинному законодавству. Наприклад, у разі відсутності документального підтвердження, за яким зроблені додаткові нарахування, що підлягають урахуванню в митній вартості, їх розмір у рамках методу 6 може бути визначено розрахунковим шляхом на основі експертної оцінки, шляхом порівняння зі звичайним рівнем витрат на аналогічні компоненти тощо.

2. За ціною угоди з ідентичними або подібними товарами (методи 2 і 3). Стосовно цих товарів гнучкість припускається щодо термінів ввезення ідентичних або подібних товарів. За основу для митної оцінки може розглядатися митна вартість ідентичних або подібних товарів, виготовлених іншим виробником як у країні експорту, так і в іншій країні, а також митна вартість ідентичних або подібних товарів, раніше визначена за методами 4 і 5.

3. Віднімання вартості (метод 4). Може бути допущене гнучке трактування вимоги про терміни продажу товарів на внутрішньому ринку, а також про те, в якому вигляді вони були завезені (тобто припускається визначена переробка).

При виборі товарів, проданих на внутрішньому ринку, у разі відсутності ідентичних або подібних товарів припускається розширення рамок порівнюваних товарів: можуть розглядатися товари того самого класу або виду, завезені як із тієї ж країни, що й оцінювані товари, так і з інших країн.

Припускається використання продажів товарів між продавцем і покупцем, що залежать один від одного із відповідними поправками до ціни продажу.

При використанні методу 6 припускається більша порівняно з іншими методами гнучкість:

а) використання нейтральних загальнодоступних джерел інформації: цінових довідників, що містять докладний опис товарів на асортиментному рівні; каталогів і подібних видань, даних про біржові котирування цін;

б) використання статистичних даних про звичайні рівні комісійних, знижок, прибутку, тарифів на транспорт тощо. При цьому обов'язкове відповідне коригування даних з урахуванням умов постачання оцінюваних товарів та інших чинників, що впливають на рівень цін.

Якщо товар ввозиться на умовах договорів оренди, то митна вартість може бути визначена, виходячи з сум орендної плати, перерахованої на весь період експлуатації даного устаткування. Наприклад, якщо устаткування вводиться за договором оренди на 2 роки, а його нормативний термін служби становить 10 років, то для одержання вартості устаткування орендна плата за 2 роки повинна бути перерахована на 10 років. При цьому необхідно враховувати, що якщо в суму поточних орендних платежів включені витрати, які не підлягають включенню в митну вартість (наприклад, витрати на ремонт і підтримку устаткування), то в тому випадку, якщо вони виділені окремим рядком і у разі необхідності можуть бути перевірені і підтверджені документально, ці витрати можуть не включатися до митної вартості.

Загальною вимогою по усіх вихідних цінових даних, що використовуються для визначення митної вартості за резервним методом, є їх строга адресність, тобто ціна повинна відноситись до конкретного товару, який описаний таким чином, що може бути однозначно ідентифікований (комерційне найменування товару, його опис на асортиментному рівні, дані про фірму-виробника, матеріал, із якого виготовлений товар, технічні параметри та інші характеристики залежно від виду товару).

За основу для визначення митної вартості товару за резервним методом не можуть бути використані:

а) ціна товару на внутрішньому ринку країни;

б) ціна на внутрішньому ринку країни на товари вітчизняного походження;

в) ціна товару, що поставляється з країни його вивезення в треті країни;

г) ціна товару більша з двох існуючих вартостей;

д) довільно встановлена або достовірно не підтверджена ціна. При застосуванні резервного методу покупець (декларант) може запросити в митного органу наявну в його розпорядженні цінову інформацію по відповідних товарах і використовувати її в розрахунках при визначенні митної вартості.

3.2.2.7. Визначення митної вартості у разі встановлення цінових обмежень на товари

Мінімальна митна вартість — це зафіксований нижній рівень митної вартості товарів, який затверджує КМУ.

Індикативні ціни — ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експортера чи імпортера на момент здійснення експортної чи імпортної операції. Індикативні ціни розраховуються і затверджуються Міністерством економіки. Індикативні ціни формуються та встановлюються на такі товари:

· товари походженням з України, щодо імпорту яких в інших країнах вжиті чи є загроза застосування антидемпінгових заходів;

· товари походженням з України, щодо імпорту яких в інших країнах вжиті чи є загроза застосування компенсаційних чи спеціальних заходів;

· товари, імпорт яких в інші країни обмежено згідно з міжнародними угодами України;

· товари, експорт яких з України здійснюється в межах спеціальних режимів.

Фактори впливу на відхилення митної вартості від індикативної ціни:

1) вид умови поставки;

2) вид умови оплати;

3) відхилення якості товару від стандарту.

Отже, при визначенні митної вартості необхідно враховувати базисні умови поставки. При розрахунку витрат на транспортування до кордону України, якщо вони відповідно до умов поставки не були включені до вартості товару при поставці на безкоштовній основі чи за допомогою транспортних засобів покупця, для розрахунку транспортних витрат повинні використовуватися дані бухгалтерського обліку про калькуляцію транспортних витрат з включенням усіх необхідних статей чи елементів витрат. Якщо декларація заповнюється на товари кількох видів, то затрати на транспортування розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно їх вазі. У тому разі, якщо бухгалтерські дані про витрати на перевезення даним виду транспорту відсутні, в митну вартість включається сума, розрахована, виходячи з діючих на момент транспортування вантажу тарифів на перевезення відповідним видом транспорту.

Якщо за умовами поставки у вартість товару декларантом включені затрати на транспортування після перетину митного кордону України, при визначенні митної вартості вони можуть бути виключені.

У разі явної невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів або в разі неможливості перевірки її нарахування митні органи України визначають митну вартість послідовно, на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, яка діє у провідних країнах-експортерах указаних товарів та інших предметів.

При визначенні митної вартості іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом Національного банку України на день подання митної декларації.

При здійсненні експортно-імпортної операції потрібне документальне засвідчення ціни товару. Митна вартість визначається на базі документів, які надаються декларантом: (комерційний рахунок, рахунок проформа, консульська фактура).

Комерційний рахунок — це основний розрахунковий документ, що містить вимоги продавця до покупця. В ньому зазначають суму за поставлений товар. Види комерційних рахунків:

а) рахунок-фактура,

б) рахунок-специфікація. Виписується у разі, коли товар складається з кількох деталей і вартість кожної деталі вказується окремо.

Рахунок проформа — це документ, що містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом, оскільки не містить вимоги щодо сплати зазначеної в ньому суми.

Консульська фактура — документ, який експортер надає в дипломатичне представництво країни-імпортера для засвідчення вартості товару. При ввезенні товару необхідно надати контракт між імпортером та експортером. Якщо в цьому контракті не фіксується ціна, то використовуються цінові застереження:

1) hausse — збільшення ринкової ціни призводить до збільшення контрактної ціни;

2) baisse — зменшення ринкової ціни призводить до зменшення контрактної ціни;

3) hausse-baisse — зміни контрактної ціни відбуваються залежно від змін ринкової ціни.

У разі, коли у контракті передбачено надання знижок, митна вартість зменшується на суму знижок.

Документи, які надаються для проведення вартісної оцінки до відділу тарифів і вартості:

· копія вантажної митної декларації;

· документи, що надаються для митного оформлення;

· технічна документація;

· висновок товарної експертизи;

· прайс-листи виробника чи продавця товару.

Існують такі випадки виникнення спірних питань щодо визначення митної вартості:

· відсутність документів, на підставі яких визначається митна вартість;

· неможливість прийняття рішення начальником оперативного підрозділу митниці щодо визначення митної вартості на підставі наданих документів;

· виникнення в інспектора, що здійснює митне оформлення, сумнівів щодо правильності заявленої ціни товару.

Випадки, в яких звертаються до експертної організації при визначенні митної вартості:

1) недостатня кількість або сумнівна якість цінової інформації, наданої суб'єктом ЗЕД;

2) відсутність у базі цінової інформації митниці або відділу тарифів і вартості подібних чи ідентичних товарів.

Таким чином, при виникненні спірних питань щодо визначення митної вартості, їх опрацьовують митні органи. Процедура опрацювання спірних питань у митних органах така:

1. Митну вартість товару перевіряє митний інспектор, що здійснює митне оформлення. Якщо він погоджується з нею, то перевірка закінчується. Якщо ні, то відбуваються другий і третій етапи перевірки.

2. Митну вартість товару визначає відділ тарифів і вартості митниці.

3. Митну вартість товару визначає відділ тарифів і вартості регіональної митниці.

У разі, коли митна вартість визначається без експертних організацій, то відділ тарифів та вартості зобов'язаний надати відповідь протягом 7 календарних днів, а у випадку, коли необхідна цінова експертиза інших організацій — протягом 15 календарних днів.

[1] Якщо сума мит, податків, за винятком ПДВ, перевищує 15% митної вартості товару.

[2] Зоною митного контролю вважається територія, на якій за дозволом митниці здійснюються процедури митного оформлення та контролю (склад, вагон, територія підприємства тощо).