Сутність соціального страхування

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИСТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Зав. кафедри фінансових ринків та

Фінансових послуг

В.П.Унинець-Ходаківська

Р.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з курсу “ Соціальне страхування ”

Для підготовки магістрів за напрямом

«Економіка і підприємництво»

спеціальності 8.050104 “Фінанси”

Для підготовки спеціалістів за напрямом

«Економіка і підприємництво»

спеціальності 7.050104 “Фінанси”

Всіх спеціалізацій

Денної та заочної форми навчання

Статус дисципліни - нормативна

Ірпінь 2009 р.

Опорний конспект лекцій дисципліни «Соціальне страхування» розроблений на основі робочої навчальної програми курсу, затвердженої у 2009 році.

Автор: Рудая М.І. в.о.доцента кафедри фінансових ринків та фінансових послуг

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри фінансових ринків та фінансових послуг, протокол № ___ від “__”________ 200_ р.

Зав. кафедрою __________ В.П. Унинець-Ходаківська, к.е.н., доцент

Змістовий модуль 1 Теоретичні основи винекнення видів соціального страхування

Тема 1 Сутність, принципи та роль соціального страхування

План лекційного заняття

1.1.Сутність соціального страхування.

1.2.Соціальні гарантії та нормативне регулювання механізмів їх забезпечення.

1.3.Сутність та функції страхування.

1.4.Система соціального страхування в Україні.

1.5.Статус, функції та правові засади діяльності страхових фондів.

Сутність соціального страхування

Поява соціального страхування прямо пов'язана із суспільним розвитком, який завжди супроводжувався наявністю чисельних ризиків.

В даний час в державах функціонують чотири моделі соціального захисту:

- соціально-демократична модель скандинавських країн, де держава бере на себе значну частку відповідальності за соціальний захист населення, а як глобальне політичне завдання – має на меті повну його зайнятість;

- модель неоліберальна (США) – проблеми соціального захисту переважно вирішуються між підприємцями і найманими працівниками в особі профспілок;

- модель неконсервативна (Німеччина) – базується на змішаному державно-приватному вирішенні соціальних проблем, де відповідальність окремого підприємця замінена системою їх обов'язкової колективної відповідальності під контролем держави;

- система Бевериджа (Англія, Ірландія) – головним завданням держави є захист мінімальних доходів громадян

Поняття соціального страхового ризику — одне з ключових у теорії соціального страхування. Під ним у ст. 11 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.98 р. № 16/98-ВР розуміють обставини, внаслідок яких громадяни та члени їх сімей можуть втратити мчасово або назавжди засоби до існування і потребують, такми чином, матеріальної підтримки або соціальних послуг за згальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

З огляду на вищеокреслене, метою соціального страхування є компенсація і мінімізація певних соціальних ризиків, в т.ч. у забезпеченні відшкодування втрачених доходів від трудової діяльності. Засобом реалізації даної мети є система замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками, об’єктом яких є формування ними централізованого цільового фонду з децентралізованих джерел (внесків громадян, підприємств, дотацій держави) і відшкодування з нього збитку в разі настання соціального ризику. Це означає, що соціальне страхування є складовою частиною фінансової системи держави і опосередковує рух внутрішнього валового продукту в формі фондів фінансових ресурсів.

Соціальний захист — цедержавна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги і окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення.

Основні елементи системи соціального захисту:

1) встановлення допустимих параметрів життя (розміру прожиткового фізіологічного і соціального мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);

2)захист населення від зростання цін і товарного дефіциту для гарантованогого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;

3) вирішення проблеми безробіття і забезпечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів;

4) пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника);

5) утримання дитячих будинків, інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо;

6) соціальні трансферти (допомога з безробіття, одноразові чи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житлові субсидії тощо);

7) соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян і т. ін.);

8) надання необхідної медичної допомоги тощо.

Важливим складовим елементом системи соціального захисту населення є соціальне страхування. Поняття «соціальний захист» слід вважати за змістом ширшим і місткішим порівняно з поняттям «соціальне страхування».

Соціальне страхування — це система заходів щодо матеріального забезпечення населення в старості, на випадок захворювання чи втрати працездатності в працездатному віці, на випадок безробіття, підтримки материнства й дитинства, охорони здоров'я громадян, при виході на пенсію тощо.

В узагальненому розумінні система соціального страхування розв'язує два важливих соціально-економічних завдання: 1) збереження та повне відновлення працездатності активної частини населення країни; 2) гарантоване матеріальне забезпечення громадян, які втратили працездатність у зв'язку з виходом на пенсію чи не мали її в працездатному віці з тих чи інших причин. Отже, державне та приватне соціальне страхування за своїм функціональним призначенням передбачає розв'язання окремих аспектів соціального захисту громадян країни. Воно спрямоване на відшкодування доходів громадян, зумовлених втратою працездатності.

Через систему соціального страхування реалізується концепція забезпечення гарантованого мінімального доходу, в якій основою є принцип розподілу з урахуванням ресурсних можливостей суспільства та визначення міри соціальних гарантій.

Необхідність соціального страхування обумовлена наступними причинами:

— наявністю осіб, які, з погляду на певні обставини, не беруть участі в суспільно-корисній праці, тобто не можуть за рахунок заробітної плати виживати або підгримувати мінімальний життєвий рівень;

— наявністю громадян, що є працездатними, але не мають можливості реалізувати цю працездатність.

Соціальні послуги - комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітацііишх та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Соціальне обслуговування — система соціальних заходів, яка передбачає надання соціальних послуг соціальними службами окремим особам чи групам населення для подолання або пом 'якшения життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування, незалежно від його виду, є:

• страховики;

• страхувальники;

• застраховані особи;

• в окремих випадках — члени родин застрахованих осіб та інші особи.

Об'єктомзагальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, з настанням якого у застрахованої особи (або члена його родини, іншої особи) виникає право на одержання соціального матеріального забезпечення та соціальних послуг.

В основу організації такої системи відносин покладено принципи, що виокремлюють соціальне страхування з-поміж інших видів страхування, це:

– принцип солідарності, суть якого полягає у розподілі соціальної допомоги лише залежно від потреби без врахування розмірів сплачуваних громадянами податків та страхових внесків;

– принцип субсидування, що базується на розподілі соціальної допомоги залежно від потреби, але з врахуванням того, що розміри страхових внесків і виплат визначаються страхувальниками і страховиками самостійно і що встановлюються межі доходів, з яких страховики зобов’язані сплачувати внески;

– принцип забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування.