Фінансова глобалізація та її вплив на розвиток вітчизняної банківської системи.

Сучасний розвиток світового господарства, зокрема фінансової сфери, характеризується активізацією процесів глобалізації та інтернаціоналізації, учасником яких є і Україна. Так, останніми роками спостерігається значний інтерес іноземних банківських груп до банківського сектору України з огляду на високий потенціал його розвитку, що відкриває для вітчизняної економіки як нові можливості розвитку, так і певні загрози, які можна було спостерігати під час фінансової кризи. Тому актуальним нині є аналіз процесів входження іноземного банківського капіталу в банківську систему України з метою максимального використання його переваг та протидії можливим загрозам.

Дослідженням різних аспектів участі банківської системи України в процесах глобалізації та інтернаціоналізації займалися Диба М.І., Колісник М.Б., Ладюк О.Д., проте і на сьогодні дане питання залишається актуальним та потребує подальшого розгляду.

Тому метою роботи є аналіз процесів освоєння іноземними банківськими групами вітчизняного банківського сектору, виявлення основних можливостей та загроз, що виникають на цій основі, та формування пропозицій щодо усунення останніх.

Процес освоєння вітчизняного банківського сектору розпочався у 1995 р. з приходом банківської групи ING (Голландія). У 2005 р. австрійськими інвесторами було розпочато бум по купівлі українських банків з моменту придбання ними другого за розмірами активів вітчизняного банку Аваль [3].

Основними мотивами входження іноземних банків у банківський сектор країн Східної Європи, у тому числі й України, є захоплення нових територій та отримання вищих прибутків. Так, у 2006–2008 рр. доходність банківського бізнесу сягала 60–70%: банки залучали кошти в іноземних материнських структур під мізерні відсотки (4–6% річних) і надавали резидентам країни позички під 20–80% річних залежно від виду кредитування. 2008 рік став найрезультативнішим для української банківської системи за всю історію її існування – фінансові установи заробили 7,3 млрд. грн. чистого прибутку.

Проте фінансово-економічна криза негативно вплинула на настрої інвесторів щодо ведення бізнесу в Україні, і у 2009 р. почалось згортання бізнесу окремими іноземними банками, хоча деякі іноземні фінансові структури намагалися скористатися кризою задля закріплення своїх позицій в Україні. Наприклад, наприкінці 2008 р. російським Внєшекономбанком було викуплено 75% акцій Промінвестбанку. Зважаючи на досить потужну підтримку з боку держави, у найближчий час очікується вихід на український ринок ще декількох російських фінансових установ [3].

Якщо аналізувати динаміку кількості банків з іноземним капіталом в Україні, то можна побачити, що до 2009 року їх чисельність зростала як в абсолютному (з 35 банків у 2006 році до 53 у 2008), так і у відносному вимірі (з 20,6% до 28,8%). Починаючи з 2009 року до 1 квітня 2012 року чисельність банків з іноземним капіталом фактично не змінювалась і становила 53.

При цьому протягом усіх років, крім 2009 року, зростала і частка іноземного капіталу у статутному капіталі банків, яка на 1 квітня 2012 року склала 41,8%. Істотне перевищення частки іноземного капіталу у статутному капіталі банків над часткою банків з іноземним капіталом в їх загальної кількості свідчить про те, що під контролем іноземних фінансових структур перебувають переважно великі банки, які значно перевершують за рівнем конкурентоспроможності малі та середні вітчизняні банки, що несе певні негативи.

Взагалі, основними вигодами для України від присутності іноземного капіталу в банківській сфері можуть бути:

– впровадження передових методів банківської діяльності (стратегічного менеджменту та новітніх інформаційних технологій);

– збільшення кредитних ресурсів і забезпечення стабільності джерел їх формування;

– розширення спектра і підвищення якості послуг, комплексний підхід до обслуговування клієнтів;

– здешевлення банківських послуг і впровадження системи страхування банківських ризиків;

– досвіду санації, реорганізації і реструктуризації банків в умовах об'єднань, поглинання і злиття банків;

– підвищення конкурентоспроможності і кваліфікаційного рівня банківських працівників до європейських стандартів надання послуг [1].

Але деякі з цих переваг спростовуються тим, що інноваційні продукти створюються та реалізуються у високорозвинених країнах і, зазвичай, не експортуються до країн з нижчим розвитком, де розташовані філії банку; філії та дочірні закордонні банки не встановлюють нижчих відсоткових ставок за кредитами, порівняно з національними банками, збільшуючи цим самим прибутковість своєї діяльності [2].

Водночас, зростання присутності іноземного капіталу у банківській системі здатне провокувати значні загрози фінансовій безпеці України: відтік капіталів за кордон у формі виведення прибутків з негативними наслідками для платіжного балансу країни; ймовірність посилення іноземного контролю над банківською системою України і економікою держави в цілому; переважне кредитування підприємств з високими прибутками і низькими ризиками, тоді як брак кредитних ресурсів відчувають, насамперед, стратегічні для української економіки підприємства; перехоплення іноземними банками вигідних видів діяльності і менш ризикованої клієнтури, що загрожує банкрутством місцевим банкам; наростання розриву між розвитком фінансового і реального секторів економіки [3].

Зважаючи на небезпеки, які можуть виникнути в результаті наростання іноземного капіталу в банківському секторі України, доцільно було б вжити таких заходів для протидії їм:

– встановити на законодавчому рівні тимчасове обмеження на питому вагу іноземного капіталу в банківській системі Україні на рівні до 50%, щоб дати можливість вітчизняному банківському сектору досягнути необхідного рівня стійкості та конкурентоспроможності, відносно банківських систем розвинених європейських держав;

– на рівні Національного банку України забезпечити контроль відповідності капіталізації та розміру резервів іноземних інвесторів вимогам вітчизняного законодавства, а також перевірку репутації цих банків за інформацією, наданою незалежними рейтинговими агентствами;

– ухвалити Закон України «Про діяльність банків із іноземним капіталом», в якому чітко прописати всі особливості інтеграційних процесів, враховуючи як інтереси інвесторів, так і країни приймання. Цим Законом також можна створити сприятливі умови і заохотити банки з іноземним капіталом, зокрема із 100% іноземним капіталом, інвестувати в розвиток української економіки, особливо у пріоритетні галузі [2].

Отже, аналіз впливу на банківську систему України процесів глобалізації та інтернаціоналізації, зокрема шляхом нарощування іноземного капіталу у банківському секторі, показав, що протягом останніх років відбувалося зростання як кількості банків з іноземним капіталом, так і частки іноземного капіталу у статутному капіталі банків. Така тенденція, крім деяких позитивів (забезпечення економіки стабільними кредитними ресурсами, розширення спектру послуг та підвищення їх якості, підвищення кваліфікації працівників) несе із собою ряд потенційних загроз фінансовій безпеці України.

Тому для нейтралізації можливих негативних наслідків інтеграції банківської системи України у світовий фінансовий простір доцільно законодавчо встановити тимчасове обмеження на питому вагу іноземного капіталу в банківській системі Україні на рівні до 50%, забезпечити контроль відповідності капіталізації та розміру резервів іноземних інвесторів вимогам вітчизняного законодавства та ухвалити Закон України «Про діяльність банків із іноземним капіталом», в якому врегулювати основні проблемні питання.