Стаття 253. Вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу) 5 страница

6. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тари­фів), встановлених відповідно до вимог закону.

7. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

8. У разі якщо абонент має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника, допускаються розрахунки за сальдо взаємно одержаної енергії.

1. Як встановлено частиною 1 коментованої статті, загальна кількість енергії, що відпу­скається, визначається за погодженням сторін. Наприклад, порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності встановлений розділом 5 Типового договору про постачання електричної енергії (Додаток 2 до Правил користування електрич­ною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання елек­троенергетики України в редакції постанови НКРЕ від 22 серпня 2002 р. [255]).

Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на на­ступний рік споживач не пізніше дати, визначеної сторонами в договорі, надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (дода­ток до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений строк розмір очіку­ваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється по­стачальником електричної енергії на рівні відповідних періодів поточного року.

Договірна величина споживання електричної енергії визначається на рівні:

заявленої споживачем - у разі відсутності у споживача заборгованості за використану електричну енергію або в разі виконання боргових зобов'язань та проведення поточних пла­тежів у визначені строки;

забезпеченому обсягом попередньої оплати споживача;

передбаченому кошторисом доходів та видатків на оплату спожитої електроенергії, - для установ та організацій, що фінансуються з бюджету.

Договірні (граничні) величини доводяться постачальником електричної енергії до відома споживача письмовим повідомленням, що є невід'ємною частиною договору, не пізніше ніж за 10 днів до початку наступного розрахункового періоду.

За підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електричної енер­гії коригується її постачальником до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії та, відповідно, здійснюється коригування договірної величини рівня електричної потужності.

Договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визна­чаються на години максимуму навантажень енергосистеми для споживачів з приєднаною по­тужністю більше 150 кВ х А (кВт) виходячи з установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності.

У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

2. Частина 2 коментованої статті встановлює, що пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності у енергопостачальника вироб­ничих можливостей.

3. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

Якість електричної енергії - це перелік визначених Державним комітетом України з пи­тань технічного регулювання та споживчої політики значень показників якості електричної енергії і значень нормально допустимих та гранично допустимих норм якості електричної енергії, у разі дотримання яких забезпечується електромагнітна сумісність електричних ме­реж електропередавальної організації та електроустановок споживачів електричної енергії.

4. Відповідно до частини 4 коментованої статті строки постачання енергії встановлюють­ся сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.

Наприклад, згідно з пунктом 5.5 Правил користування електричною енергією години мак­симуму навантаження встановлюються відповідно до нормативних документів і фіксуються в договорі із споживачем. Загальна тривалість періодів максимуму навантаження має не пе­ревищувати 6 годин на добу.

Для різних постачальників електричної енергії за регульованим тарифом органом, що здійснює централізоване диспетчерське управління, можуть установлюватися різні години початку максимуму навантаження енергосистеми залежно від добового графіка навантажен­ня об'єднаної енергосистеми України.

Для споживачів, які розраховуються за спожиту електроенергію за тарифами, диферен­ційованими за періодами часу, початок та тривалість періоду контролю максимуму наванта­ження встановлюються відповідно до початку і тривалості пікової зони.

5. Кількість енергії, недоодержаної у попередні періоди з вини енергопостачальника, під­лягає поповненню на вимогу абонента. Якщо енергію не вибрано абонентом або недоодер­жано ним для обігрівання у зв'язку зі сприятливими погодними умовами, поповнення недо­одержаної енергії здійснюється за погодженням сторін.

6. Як встановлено частиною 6 коментованої статті, розрахунки за договорами енергопо­стачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Наприклад, згідно зі статтею 17 Закону «Про електроенергетику» формування оптових та­рифів на електричну енергію здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України згідно з договором. Оптові тарифи можуть передбачати витрати на спільне фінансування роз­витку нетрадиційних джерел електричної енергії. На фінансування будівництва вітрових електростанцій згідно з Комплексною програмою будівництва вітрових електростанцій [306] встановлюється цільова надбавка в розмірі 0,75 відсотка до діючого тарифу на електричну енергію, що продається виробниками електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України.

Роздрібна ціна на електричну енергію формується енергопостачальниками згідно з умова­ми і правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії.

Тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електро­мережами регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Регулювання тарифів на електричну енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для потреб споживачів території здійснення ліцен­зованої діяльності здійснюється НКРЕ з урахуванням тарифів на теплову енергію. Регулю­вання тарифів на електричну енергію, вироблену на вітрових електростанціях, здійснює НКРЕ.

Регулювання тарифів на теплову енергію здійснюють Рада міністрів Автономної Рес­публіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, крім ви­падків, передбачених законом.

Підприємства, які постачають електричну енергію мережами, які не є їх власністю, повин­ні купувати електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України та вносити плату за користування місцевими (локальними) електричними мережами. Постачання елек­тричної енергії споживачам зазначеними підприємствами здійснюється за тарифами, які обумовлюються в договорах на постачання електричної енергії.

7. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої опла­ти. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахун­ком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Наприклад, Правилами користування електричною енергією встановлено, що споживачі здійснюють повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розра­хунковий період відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії:

1) до 1000 кВт х год. на місяць — один раз за фактичними показниками споживання елек­тричної енергії на початку періоду, наступного після розрахункового;

2) від 1000 кВ х год. до 10 000 кВт х год на місяць - платежем 50-80 % від заявленого об­сягу протягом першої половини розрахункового періоду та остаточним розрахунком на по­чатку періоду, наступного за розрахунковим;

3) від 10 000 кВт х год. до 1 000 000 кВт х год на місяць - від двох планових платежів про­тягом розрахункового періоду та остаточним розрахунком на початку періоду, наступного за розрахунковим;

4) від 1 000 000 кВт х год на місяць - за системою щотижневих або щоденних планових платежів (за домовленістю сторін) та остаточним розрахунком на початку періоду, наступ­ного за розрахунковим;

5) з використанням попередньої оплати за домовленістю сторін незалежно від обсягів се­редньомісячного споживання;

6) за іншою, узгодженою сторонами договору, системою.

За домовленістю сторін договору термін остаточного розрахунку може бути встановлено до закінчення розрахункового періоду.

Установи та організації, які фінансуються з державного бюджету відповідного рівня, під­приємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактични­ми показниками засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розра­хунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії.

Споживачі, які мають узгоджені у договорі обсяги електричної енергії, необхідні для за­безпечення аварійної броні електропостачання, здійснюють обов'язковий авансовий платіж, у розмірі, не меншому необхідного для оплати обсягів електричної енергії на період застосу­вання аварійної броні до повного відключення підприємства.

Якщо період застосування аварійної броні електропостачання до повного відключення підприємства перевищує три місяці, обсяг авансового платежу визначається за домовлені­стю сторін.

Якщо розмір нарахованого споживачу місячного платежу менший одного неоподаткова­ного мінімуму доходів громадян, постачальник електричної енергії має право нараховувати споживачу зазначені платежі раз на квартал.

Початок і тривалість розрахункового періоду для розрахунку плати за спожиту електрич­ну енергію, терміни здійснення оплати проміжних платежів та остаточного розрахунку за­значаються у договорі.

Остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показників розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.

8. Частина 8 коментованої статті передбачає розрахунки за енергію у випадку, коли абонент, який за договором енергопостачання одержує від енергопостачальника електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, в той же час має власне енергоджерело і відпускає енергію в мережі енергопостачальника. У такому разі розрахунки між абонентом і енерго-постачальним підприємством провадяться за сальдо взаємно одержаної енергії.

Стаття 277. Правила користування енергією

1. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

2. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

3. Абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним спо­живачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопо­стачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника.

4. Абонент зобов'язаний повідомити перелік субабонентів енергопостачальнику, який має право контролю енергомереж і приладів субабонентів та право контролю за додержанням субабонентами правил користування енергією.

5. Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

1. Як встановлено частиною 1 коментованої статті, абоненти користуються енергією з до­держанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Сьогодні в Україні діють Правила користування електричною енергією, затверджені по­становою НКРЕ від 31 липня 1996 р. (у редакції постанови НКРЕ від 22 серпня 2002 р. [255]).

2. Згаданими у частині 1 цієї статті правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії. Наприклад, Правила користування електричною енергією містять Типовий договір про постачання електричної енергії (додаток 2 до Правил).

3. Частина 3 коментованої статті надає абоненту право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У такому разі субабоненти повинні укласти договір енергопостачання з абонентом і взяти на себе права та обов'язки абонента, а абонент отримує права та несе обов'язки енергопостачальника.

Чинні Правила користування електричною енергією, крім терміна «споживач», оперують терміном «субспоживач», під яким розуміється суб'єкт господарської діяльності - спожи­вач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мере­жі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного спожива­ча, до мереж якого приєднані електроустановки суб'єкта господарської діяльності - спо­живача (субспоживача).

Відносини між споживачами та субспоживачами, у тому числі їх взаємна відповідаль­ність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 3 до Правил користування електричною енергією).

Основні споживачі, для яких надання послуг з передачі електричної енергії не є основним видом діяльності та які не є електропередавальними організаціями, не мають права відмови­ти субспоживачам у разі дотримання останніми вимог Правил в укладенні договорів про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, якщо щодо субспоживачів вони є монополістами з передачі електричної енергії.

Договір про технічне забезпечення електропостачання споживача та договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача має містити такі умо­ви, що є істотними та обов'язковими для цього виду угод:

1) обсяг передачі електричної енергії та договірної (граничної) величини потужності;

2) режими постачання;

3) гарантований рівень надійності електропостачання (за категорією надійності електро­постачання);

4) повні назви основного споживача і субспоживача;

5) місце і дата укладення договору;

6) дозволена та приєднана потужність субспоживача;

7) умови визначення вартості послуг з передачі;

8) умови та порядок плати за компенсацію перетікання реактивної електроенергії як ад­ресного економічного стимулу у випадку споживання та генерування реактивної енергії і по­тужності (за необхідності);

9) порядок розрахункового обліку обсягів споживання електричної енергії та вимірюван­ня рівня потужності (у тому числі у випадку пошкодження або тимчасової відсутності відповідних розрахункових засобів обліку), споживання та генерування реактивної енергії, кон­тролю показників якості електричної енергії;

10) порядок розрахунків за використання електричних мереж основного споживача; поря­док надання даних щодо використаної субспоживачем електричної енергії;

11) порядок оплати за перевищення рівня потужності;

12) умови дії договору у разі відсутності у споживача договору про постачання або куиів-лю-продаж електричної енергії та/або у випадку відключення споживача за борги чи з інших причин;

13) інші умови (години максимальних навантажень енергосистеми; умови, за яких прово­диться розвантаження енергосистеми; час і тривалість ремонту електромереж);

14) поштові і банківські реквізити сторін;

15) підписи керівників або їх заступників, завірені печатками.

Невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання спожи­вача та про спільне використання технологічних електричних мереж є:

1) акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін;

2) відомості про засоби комерційного обліку активної та реактивної електричної енергії;

3) схема електропостачання, зазначення точок приєднання і ліній, що живлять струмо­приймачі субспоживача;

4) акт аварійної та технологічної броні електропостачання (за наявності);

5) порядок розрахунку втрат електричної енергії в мережі споживача (субспоживача) за умови встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності.

4. Частина 4 коментованої статті надає енергопостачальнику право контролю енергоме­реж і приладів субабонентів та право контролю за додержанням субабонентами правил ко­ристування енергією. Для забезпечення реалізації цього права енергопостачальником або­нент зобов'язаний повідомити йому перелік усіх свої субабонентів.

Договір про спільне використання технологічних електричних мереж основного спожива­ча узгоджується з постачальником електричної енергії у частині дотримання показників якості електричної енергії, режимів споживання та застосування обмеження постачання електричної енергії у разі заборгованості субспоживача за електричну енергію.

5. За порушення правил користування енергією енергопостачальники та споживачі несуть відповідальність, передбачену законодавством.

Наприклад, згідно із статтею 24 Закону «Про електроенергетику» енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі п'ятикратної вар­тості недовідпущеноі' електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енер-гопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією).

У разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої знаходяться поза межами по­казників, зазначених у договорі на користування електричною енергією, енергопостачаль-ник несе відповідальність у розмірі двадцяти п'яти відсотків вартості такої електроенергії.

Споживач енергії згідно із статтею 26 Закону «Про електроенергетику» несе відповідаль­ність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування елек­тричною і тепловою енергією.

§ 4. Біржова торгівля

Стаття 278. Торговельно-біржова діяльність

1. Здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті організацію та регулю­вання торгівлі шляхом надання послуг суб'єктам господарювання у здійсненні ними тор­говельних операцій спеціально утвореною господарською організацією - товарною біржею.

2. Правові умови створення та діяльності товарних бірж, а також основні правила здійснення торговельно-біржової діяльності визначаються цим Кодексом, прийнятими відповідно до нього законами та іншими нормативно-правовими актами.

1. Зі змісту частини 1 коментованої статті випливає, що торговельно-біржова діяльність -це діяльність, що має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб'єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій. Особливістю торго­вельно-біржової діяльності є те, що здійснюється вона спеціально утвореними господарськи­ми організаціями - товарними біржами. Функції (основні напрями діяльності) біржі випли­вають, насамперед, з поняття цієї спеціальної господарської організації, а саме:

товарна біржа виконує функцію товаророзподільчого каналу, або механізму, завдяки яко­му товар розподіляється між споживачами за реальною ціною;

товарна біржа є свого роду суб'єктом господарювання, який організовує ринок. Тому її ще називають організованим ринком. Вона створює необхідні умови учасникам біржових торгів у їх проведенні. На біржі здійснюються купівля-продаж і обмін товарної маси, що ха­рактеризується взаємозамінюваністю і не потребує додаткового узгодження технічних ха­рактеристик. Продукція, що надходить на біржу, має відповідати стандартам;

товарна біржа - це місце, де узгоджуються попит і пропозиція на певний біржовий товар;

товарна біржа є регулятором цін. Завдяки коливанню біржового попиту і біржової пропо­зиції тут не може застосовуватися державне регулювання цін;

товарна біржа стабілізує ціни на біржовий товар. Функція стабілізації цін здійснюється через механізм біржової спекуляції, або гри на підвищення і зниження цін;

біржа є місцем так званого біржового котирування цін. Біржове котирування - це реєстра­ція біржовими органами курсів цін, що виникають стихійно, на окремі біржові товари з ура­хуванням укладених біржових угод;

біржа здійснює збирання і обробку ринкової інформації, тобто є інформаційним центром ринку щодо виробництва біржового товару, динаміки попиту на товари, цін на біржових та інших ринках тощо. Біржа забезпечує інформаційне обслуговування своїх клієнтів, у тому числі шляхом видання біржового бюлетеня - періодичного органу, в якому публікуються курси цін на товари;

товарна біржа розробляє товарні стандарти, встановлює сорти товарів, реєструє марки фірм, допущених до біржової торгівлі;

товарна біржа виконує арбітражні функції, тобто розглядає спори між членами біржі, а та­кож між членами біржі та їх контрагентами.

2. Правові умови створення та діяльності товарних бірж, а також основні правила здійс­нення торговельно-біржової діяльності визначаються, крім ГК, також прийнятими відповідно до нього законами та іншими нормативно-правовими актами. Основним серед них є Закон України «Про товарну біржу» [468], який визначає умови створення та діяльності товарних бірж на території України. Крім того, кожна товарна біржа діє на підставі статуту біржі, пра­вил біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є локальними нормативними актами.

Стаття 279. Товарна біржа

1. Товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укла­денні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

2. Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господар­ської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

3. Товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання заінтересованих суб'єктів господарювання. Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути орга­ни державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комуналь­ні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за ра­хунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

4. Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка визначає порядок її створення, склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки спла­ти пайових, вступних та періодичних внесків. Засновники сплачують пайовий внесок.

5. Товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі.

6. Державна реєстрація товарної біржі провадиться відповідно до вимог статті 58 цього Кодексу.

7. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одер­жання прибутку.

8. Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення біржових торгів, застосування вільних (ринко­вих) цін.

1. Особливим суб'єктом господарювання є товарна біржа, яка виконує такі основні завдан­ня: а) надання послуг в укладенні біржових угод, б) виявлення попиту і пропозицій на товари, товарних цін, в) вивчення, упорядкування товарообігу, г) сприяння пов'язаним з товаро­обігом торговельним операціям. Особливий характер товарної біржі як суб'єкта господарю­вання розкривається через її функції (див. коментар до ч. 1 ст. 278 ГК).

Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють ви­робничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг щодо укладання біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій товарів, вивчення, упорядкування і по­легшення товарообороту і пов'язаних з ним торговельних операцій (ч. 1 ст. 1 Закону «Про товарну біржу»). З цього визначення можна зробити такий висновок: біржа є господарською організацією, яка виконує певні, а саме ринкові регулятивні (організаційні та економічні), функції в економіці шляхом виявлення курсу товарних цін, попиту і пропозиції. Основна її мета - сприяти зведенню в одному місці (на біржі) попиту і пропозиції на певні товари, за­безпечувати обслуговування їх обороту. Це характеризує біржу як економічну категорію.

У світовій практиці біржової торгівлі товарні біржі класифікують на види залежно від ря­ду критеріїв.

Так, залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі поділяються на:

вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є один вид товарів);

спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів);

універсальні (предметом торгівлі є широкий асортимент різноманітних товарів).

Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реального товару, на яких пред­метом купівлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виготовлення); ф'ючерсні, на яких здійснюється торгівля не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступному періоді; комплексні, на яких укладаються угоди щодо ре­ального товару, а також ф'ючерсні та опціонні угоди.

Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі поділяються на відкриті (публічні), на яких, крім членів біржі, в біржових операціях можуть брати участь і відвідувачі торгів (постійні й разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише члени цієї товарної біржі.

2. Як суб'єкт господарювання товарна біржа характеризується такими ознаками: а) вона має статус юридичної особи; б) в організаційному плані її діяльність будується на основі са­моврядування та господарської самостійності; в) з точки зору майнових прав вона має відо­кремлене майно; г) у плані організації фінансів вона має самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках; д) як юридична особа вона має печатку із своїм на­йменуванням.

Самоврядування, як основа діяльності товарної біржі, означає, що вищим органом управ­ління товарної біржі є загальні збори її членів.

У період між загальними зборами членів товарної біржі управління нею здійснює біржо­вий комітет (рада біржі).

Контролюючим органом товарної біржі є контрольна (ревізійна) комісія.

Біржовий комітет (рада біржі) і контрольна (ревізійна) комісія обираються загальними зборами членів товарної біржі, компетенція та повноваження комітету і комісії визначають­ся статутом товарної біржі.

3. Частина 3 коментованої статті встановлює особливості створення товарної біржі. Від­мітною рисою її створення є добровільність об'єднання заінтересованих суб'єктів господа­рювання. Цим вона відрізняється від господарських товариств, якими визнаються підприєм­ства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одер­жання прибутку.

Товарна біржа може бути створена лише суб'єктами господарювання, тоді як господарське товариство - юридичними та/або фізичними особами. Товарна біржа є об'єднанням за­інтересованих суб'єктів господарювання, а господарське товариство - об'єднанням майна і участі в підприємницькій діяльності. Крім того, товарна біржа не має на меті одержання при­бутку, а метою створення господарського товариства і є саме одержання прибутку.

Відповідно до положень ЦК (ч. 2 ст. 83, ч. 1 ст. 85) товарну біржу слід віднести до непідприємницьких товариств.

Особливість створення товарної біржі полягає і в тому, що її засновниками і членами не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також дер­жавні і комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утриму­ються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

4. Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди. Ця угода визначає порядок створення товарної біржі, склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків.

Пайовий внесок — це внесок, що його сплачують засновники.