Методи державного регулювання цін

Регулювання державою процесу ціноутворення здійснюється в трьох головних формах (див. Рис. ). При цьому використовується різноманітні методи державного регулювання цін, які можна об’єднати у дві групи: прямі і непрямі (опосередковані).

На початковому етапі створення ринку або в кризовій ситуації переважає, як правило, пряме регулювання. До прямих методів належать:

- встановлення фіксованих (твердих) цін на найважливіші товари та послуги;

- застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх підвищення;

- декларування зміни цін;

- заморожування (блокування) цін на певний строк;

- уведення граничних рівнів посередницько-збутових націнок та торговельних надбавок;

- дотування виробників деяких товарів;

- укладання договорів про ціни між підприємствами і державою тощо.

На етапі розвинутого ринку і стабільної економіки переважають непрямі методи державного регулювання цін. До них належить:

- диференціація рівня ставок товарних податків;

- пільгове оподаткування та кредитування;

- зміни ставок ввізного мита;

- уведення граничних нормативів рентабельності.

Державне регулювання цін – це засіб досягнення певних цілей державної економічної політики, найбільш типовими з яких являються:

1) запобігання руйнівному впливу цін на економіку (як правило, шляхом установлення фіксованих цін на необхідніші товари і дотування їх виробництва);

2) стримання інфляції за допомогою політики доходів (переважно шляхом тимчасового блокування цін, застосування граничних цін, граничних нормативів рентабельності, дотування виробництва соціально важливих споживчих товарів, надання цільових компенсацій споживачам з відповідним регулюванням заробітної плати);

3) забезпечення доступу до товарів першої необхідності всім верствам населення незалежно від рівня їх грошових доходів;

4) захист внутрішнього ринку від негативного впливу зовнішньої конкуренції (шляхом тарифних та нетарифних методів торгівельної політики);

5) стримання монополізму і забезпечення конкурентного середовища на ринку (шляху установлення для підприємств-монополістів фінансових чи граничних рівнів цін, торговельних надбавок, нормативів рентабельності або запровадження обов’язкового декларування зміни цін.

Держава контролює додержання дисципліни цін. Під дисципліною цін розуміють дотримання визначених нормативними актами і документами вимог щодо формування, установлення та використання цін. Контроль за додержанням дисципліни цін здійснюється системою спеціальних органів:

- державною інспекцією з контролю за цінами Міністерства економіки України;

- державою інспекцією АР Крим;

- інспекціями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

- податковими службами;

- фінансовими службами;

- антимонопольними службами;

- комітетом захисту прав споживачів.

Державні інспекції цін мають право самостійно приймати рішення щодо застосування фінансових санкцій. Інші служби можуть тільки передати інспекціям контролю за цінами матеріали та акти перевірок для подальшого розгляду.