Розділ 3.Напрямипідвищеннябанківськогокредитування в Україні

Без застосування сучасних інформаційних технологій і підходів до моніторингу й контролю за станом і структурою кредитного портфеля неможливо досягти ефективного управління банківською роздрібною кредитною діяльністю. Формування кредитного портфеля впливає на стратегію і тактику розвитку банку, його можливості кредитування фізичних осіб та ділову активність на ринку банківських послуг. Кредитний портфель служить не тільки головним джерелом доходів банку, а й джерелом ризику розміщення активів. Від якості та структури формування кредитного портфеля в значній мірі залежать фінансові результати діяльності банку, його стійкість і ділова репутація.

Кредитний портфель банку являє собою сукупність вимог банку за наданими позиками, сформовану з метою забезпечення прибутковості кредитних операцій, контролю за ризиками, з урахуванням вимог законодавства у банківській сфері, сформованих умов зовнішнього середовища, кон’юнктури ринків, а також власних можливостей банку. [12]

Формування кредитного портфеля банку проводиться відповідно до кредитної політики банку, відповідно до якої встановлюються цілі банку з надання кредитів, визначаються пріоритетні напрямки кредитування, критерії якості кредитів, темпи зростання обсягів кредитного портфеля, відображаються припустимі для банку межі ризику та рівень прибутковості.

Усіпитання, щопов'язані з банківським кредитуванням, вирішуються позичальником і банком шляхом укладання кредитного договору. Отож, у разі прийняття кредитним комітетом позитивного рішення про надання кредиту позичальнику, фахівець кредитного підрозділу разом із працівником юридичної служби банку готує кредитний договір у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу.

Одним із пріоритетних завдань банківського менеджменту в умовах нестабільності макроекономічного середовища та фінансових дисбалансів є дослідження ймовірності дефолту за кредитними зобов’язаннями контрагентів банку на етапі супроводження кредиту. Звідси зрозуміло, що необхідна вчасна корекція взаємодії банку з такими проблемними клієнтами, наприклад через реструктуризацію заборгованості або зниження ризику іншими способами. Це обумовлює необхідність забезпечення ефективного менеджменту кредитного ризику у роздрібному кредитуванні.

Висхідним етапом менеджменту кредитного ризику є його адекватне оцінювання, що дозволяє визначити необхідний обсяг резервів капіталу, оптимізувати структуру кредитного портфеля, виходячи зі співвідношення «ризик-дохідність», відкоригувати процентні ставки за кредитами із урахуванням очікуваного рівня втрат.

Кредитнийдоговір - це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і обов'язки та економічну відповідальність банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції.

Договір споживчого кредиту - це правочин, який укладається при наданні кредиту фізичній особі і надає споживачу особливі засоби правового захисту, які не притаманні для інших банківських правочинів. При цьому з мстою надання клієнтам можливості реальної оцінки стосовно власної кредитоспроможності та перспектив щодо погашення кредитної заборгованості, сплати процентів за користування кредитом та виконання інших фінансових зобов'язань, які виникають з приводу надання кредитних коштів банківськими установами, у договорі споживчого кредиту має розкриватись повна та вірогідна інформація про сукупну вартість кредиту.

Згідно з Цивільним кодексом України кредитний договір засвідчує зобов'язання банку (кредитодавця) надатигрошовікошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Укладення кредитного договору між банком і позичальником - достатньо трудомісткий процес, який включає проведення правової експертизи документації позичальника та визначення всіх умов майбутньої кредитної операції. Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоб він містив такі юридичні норми, які давали би змогу регулювати весь комплекс взаємозв'язків банку з клієнтом (позичальником). У банківській практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів кредитів, які розробляються банками самостійно та затверджуються у відповідних внутрішньобанківських положеннях. Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов кредитної операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності.

Кредитні договори укладаються в письмовій формі і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін. Сторонами кредитного договору є кредитор - банківська установа, а не кредитне управління (відділ) банку або інший структурний підрозділ (у разі порушення цієї умови договір вважається недійсним), та позичальник - юридична (підприємство, установа, організація) чи фізична особа. Зміни до договору вносяться за погодженням обох сторін. Кредитний договір мас бути підписаний уповноваженими особами сторін, які його укладають. Предметом кредитного договору виступають грошові кошти. На вимогу однієї із сторін, кредитний договір може бути нотаріально посвідчений.

За своєю структурою кредитний договір має включати такі складові:

1. Назву і номер кредитного договору.

2. Дату і місце укладання договору.

3. Преамбулу, в якій зазначаються офіційне найменування сторін, що укладають кредитний договір, та їхня організаційно-правова форма, посилання на документи, що підтверджують повноваження осіб, які підписують договір. У преамбулі має зазначатись назва банку та позичальника, яка передбачена їхніми установчими документами.

4. Предмет договору, який містить такі відомості:

- надання кредиту (відкриття кредитної лінії);

- мета кредиту;

- сума кредиту (прописом і цифрами);

- процентна ставка за користування кредитом;

- термін, на який видається кредит (строк погашення);

- дата погашення кредиту.

5. Порядок надання і погашення кредиту - розкриває механізм видачі і погашення кредиту із зазначенням терміну. При цьому має бути наведений графік погашення кредиту щодо сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартість усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань щодо кредиту. Слід визначити, яким чином повинен бути повернений позичальником кредит, а також дії банку у випадках несвоєчасної сплати позичальником основної суми боргу та процентів за користування ним тощо.[10]

6. Нарахування та сплата процентів - містить інформацію щодо розміру процентної ставки за користування кредитом, механізм нарахування та сплати процентів, дії банку у випадках несвоєчасної сплати позичальником процентів, можливості зміни чи перегляду встановлених банком процентних ставок. При цьому у кредитному договорі має зазначатися інформація щодо:

- виду і предмета кожної супутньої послуги, що надається позичальнику;

- обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень на рухоме майно, інших реєстрів тощо);

- тарифи та всі суми коштів, які повинен сплачувати позичальник у зв'язку з відкриттям, веденням та закриттям банківського рахунка для надання кредиту тощо.

7. Умови забезпечення кредиту - надає посилання на договір про забезпечення виконання зобов'язань позичальника (договір застави, поруки, гарантії) або інші документи. Крім того, зазначається, що банк має право перевіряти наявність, обсяги та стан майна, яке надається у заставу за кредитом, а також фінансовий стан позичальника і поручителя.

8. Зобов'язання банку і позичальника. Зокрема, банк зобов'язується:

- відкрити позичальнику певний (зазначається номер) рахунок для видачі кредиту;

- перерахувати кредитні ресурси протягом 3-5 днів (за несвоєчасне перерахування кредитних ресурсів банк виплачує штрафні санкції);

Позичальник зобов'язується:

- використати кредит на зазначені у договорі цілі (за цільовим призначенням);

- забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих процентів у встановлені строки відповідно до строкових зобов'язань.

9. Права банку і позичальника. Зокрема, банк має право:

- контролювати та перевіряти кредитоспроможність позичальника та поручителя, стан предмета забезпечення і цільове використання кредитних коштів (при цьому позичальник повинен надати всю необхідну інформацію для аналізу);

- у разі недотримання умов договору позичальником розірвати його і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу (зазначається розмір штрафу у відсотках до суми кредиту);

- дозволяти за клопотанням позичальника пролонгацію виданого кредиту за наявності вільних кредитних ресурсів із встановленням підвищеної процентної ставки;

- за згодою позичальника у випадку зміни ситуації на ринку кредитних ресурсів змінювати процентну ставку за діючим кредитним договором.

Позичальник має право:

- достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи проценти за користування ним, попередньо повідомивши про це банк;

- клопотатися щодо перенесення строків погашення кредиту (пролонгацію кредиту) у випадку виникнення тимчасових фінансових ускладнень.

10. Санкції у разі невиконання чи порушення умов договору (сплата штрафів, пені, неустойки; вимога негайного повернення заборгованості, що залишилась, і процентів за нею; вимога додаткового забезпечення тощо).

11. Порядок розгляду спірних питань (вирішуються згідно з чинним законодавством в арбітражному порядку).

12. Особливі умови, наприклад, порядок внесення змін до договору (рішення щодо внесення будь-яких змін до умов кредитування оформляється укладанням додаткового договору про внесення змін до кредитного договору).

13. Строк дії кредитного договору (встановлюється з дня надання кредиту і до повного погашення кредиту та сплати процентів за ним).

14. Юридичні адреси та реквізити сторін.

15. Підписи уповноважених представників сторін, які укладають кредитний договір.

При укладанні договорів звіряються підписи уповноважених осіб позичальника зі зразками підписів згідно з карткою із зразками підписів та відбитком печатки.

Факт укладання кредитного договору підкреслює добровільність участі сторін у цій кредитній операції. У разі необхідності внесення змін до кредитного договору банку необхідно направити позичальнику пропозицію щодо зміни умов кредитного договору (або отримати таку пропозицію від позичальника). Позичальник розглядає пропозицію і дає відповідь у зумовлений пропозицією ініціатора строк. Зміни і доповнення умов кредитного договору оформлюються у тому самому порядку, в якому оформлений сам договір, тобто письмово - окремою угодою між сторонами.

Залежно від характеру кредитної операції кредитний договір може містити обмежувальні умови, які можуть бути двох видів:

- зобов'язальні, які зобов'язують позичальника здійснювати певні заходи (наприклад, регулярно надавати банкам фінансову звітність, підтримувати певний рівень ліквідності, повідомляти банк про будь-яке погіршення фінансового стану чи його негативні зміни, всі судові претензії, регулярно сплачувати податки, забезпечити страхування від нещасних випадків тощо);

- обмежувальні, які обмежують позичальника щодо здійснення певних заходів без узгодження з банком (наприклад, не купувати додаткового основного капіталу, не брати участі в злиттях, не змінювати керівництво, не розширювати систему участі в інших підприємствах, не виплачувати дивідендів акціонерам вище встановленого максимуму тощо).

Залежно від методу кредитування і особливостей кредитної операції можуть укладатися такі форми кредитних договорів:

- якщо банком здійснюється разове зарахування грошових коштів на рахунок клієнта чи видача грошових коштів готівкою позичальнику - фізичній особі, то при цьому укладається разовий кредитний договір (кредитний договір фізичної особи в національній валюті, кредитний договір фізичної особи в іноземній валюті, кредитний договір юридичної особи в національній валюті, кредитний договір юридичної особи в іноземній валюті тощо);

- у разі відкриття банком кредитної лінії позичальнику можуть бути укладені такі кредитні договори: договір про відкриття кредитної лінії, договір про мультивалютнукредитнулінію, договір про поновлювальнумультивалютнукредитнулінію, договір про непоновлювальнукредитнулінію в іноземній валюті;

- у разі здійснення кредитування клієнта методом овердрафт укладаються такі кредитні договори: договір про відкриття овердрафту, договір про відкриття овердрафту з плаваючою процентною ставкою та інші.

До несправедливих умов кредитного договору щодо позичальника можна зарахувати такі:

- сплата штрафних санкцій за дострокове погашення кредитної заборгованості (згідно з вітчизняним законодавством клієнт банку має право достроково погасити кредит без застосування до нього штрафних санкцій з боку банку);

- умови, що передбачають зміни в витратах позичальника за кредитним договором, окрім процентної ставки (наприклад, умови щодо зміни розміру щомісячної комісії за користування кредитом);

- вимоги відносно сплати позичальником непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості послуги) у разі невиконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором (вартістю послуги при наданні кредиту рахуватиметься сума процентів за весь строк користування кредитом).

Облік укладених кредитних договорів ведеться в окремих журналах для кредитів у національній та іноземних валютах. Журнал зберігається у підрозділі, який займається кредитним супроводженням. Кредитні договори прошиваються зі скріпленням підписами та печатками сторін із зазначенням кількості сторінок на зворотному боці договору або підписуються на кожній сторінці кожною із сторін договору.

Одночасно з кредитним договором оформляється договір забезпечення виконання обов'язків позичальника за кредитним договором (договір застави, іпотеки, гарантії, поруки тощо), які складаються, як правило, із залученням окремого підрозділу банківської установи, який займається оцінюванням, моніторингом забезпечення та укладання договорів застави у межах визначених повноважень. До складання кредитних договорів та договорів забезпечення може бути також залучений юридичний відділ банку.

Договори застави, як правило, можуть бути нотаріально засвідчені у випадках, коли банк виступає заставодержателем. Однак, можуть бути і відхилення, які передбачаються банком у внутрішніх документах (за винятком випадків, коли нотаріальне посвідчення договорів застави є обов'язковим згідно з чинним законодавством України).

Облік укладених договорів застави і поручительств також ведеться в окремих журналах. Журнал поручительств зберігається в підрозділі, який займається кредитним супроводженням. Журнал договорів застави зберігається в підрозділі, що займається заставними операціями. Нумерація договорів наскрізна за кожним з журналів.[14]

Оригіналикредитнихдоговорів, договорівзабезпечення (застави, іпотеки, поруки), договорів страхування (примірник банку або клієнта при двосторонньому договорі) та договорів про внесення змін до них повинні зберігатися у сховищі банківської установи. Для встановлення або зміни ліміту кредитування (або видачі кредитних коштів при строковому кредиті та в інших необхідних випадках) бухгалтер отримує від працівника відділу кредитного супроводження оригінали кредитного договору та відповідних договорів забезпечення.

У разі обґрунтованої необхідності, зберігання вищевказаних документів може здійснюватися разом з іншими матеріалами сформованих кредитних справ у вогнетривких шафах, до яких мають доступ лише відповідальні працівники підрозділу, який займається супроводженням кредитів. Співробітник цього відділу складає опис документів, наявних у кредитній справі позичальника при оформленні, та оновлює його, як правило, не рідше ніж один раз на три місяці. Опис підшивається до кредитної справи позичальника та на ньому зазначається дата складання. За невиконання або неналежне виконання договірних кредитних зобов'язань винна сторона несе цивільно-правову відповідальність. Арбітражний суд розглядає спори щодо виконання кредитного договору в строк не більше ніж два місяці від дня одержання позовної заяви. Рішення, постанова, ухвала арбітражного суду підлягають обов'язковому виконанню.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, проводить перевірки стану збереження заставленого майна. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

Після реєстрації договорів кредитний працівник банку здійснює такі дії:

- вводить до бази даних інформацію, необхідну для відкриття кредитного рахунка;

- оформляє за встановленою формою типові розпорядження бухгалтерії у двох екземплярах щодо надання кредиту та щодо оприбуткування застави на позабалансовий рахунок;

- передає перші екземпляри цих розпоряджень головному бухгалтеру з оригіналом кредитної угоди та договору забезпечення кредиту, другий екземпляр залишає для кредитної справи.

На підставі письмових розпоряджень, наданих кредитним підрозділом банку, відповідні працівники бухгалтерії банку здійснюють операції, пов'язані із видачею кредиту, нарахуванням та сплатою процентів (комісійної винагороди) за ним, перенесенням сум нарахованих доходів на інші рахунки, погашенням або врегулюванням кредитної заборгованості.

Перерахування коштів із кредитного рахунку позичальника здійснюється:

а) після перевірки бек-офісом банку (філії, відділення), чи то уповноваженою на те особою, відповідності інформації, викладеної у протоколі (витягу з протоколу) кредитного комітету банку, відомостям, зазначеним у підписаних договорах, що укладені відповідно до рішення колегіального органу (уповноваженої особи);

б) після надання до підрозділу бек-офісу банку (філії, відділення) контрольного листа на видачу кредиту (стосується фізичних осіб), де зазначено всі суми обов'язкових платежів позичальника для надання кредиту та підтверджено їх сплату.

Надання кредиту здійснюється з кредитного рахунка шляхом:

- безготівкового платежу за вказаними позичальником реквізитами;

- перерахування коштів на поточний рахунок позичальника;

- перерахування коштів на картковий рахунок позичальника;

- надання готівки через касу банку як з поточного (карткового), так і безпосередньо з кредитного рахунка позичальника (видача готівки через касу банку з кредитного рахунка позичальника може бути здійснена лише з урахуванням вимог чинного законодавства, інструкцій та інших регулятивних документів Національного банку України тощо).

Отже, укладання кредитного договору з позичальником та видача кредитних коштів здійснюється за умови прийняття позитивного рішення на кредитному комітеті банку відповідного рівня і на умовах, затверджених цим кредитним комітетом. Банківські установи самостійно розробляють типові форми кредитних договорів залежно від характеру кредитної операції та методу кредитування. У кредитному договорі передбачаються всі умови кредитної операції. Правильно складений кредитний договір повинен захистити інтереси банку та представлених ним осіб (вкладників і акціонерів) через визначення всіх прав та обов'язків кожної зі сторін, а також встановлення відповідних обмежень на дії позичальника, які можуть становити загрозу для повернення коштів банку.

ВИСНОВКИ

Отже, можна зробити висновки, що вжиття екстенсивних заходів щодо розвитку діяльності банку (нарощення обсягів видачі кредитів, збільшення процентних ставок, введення додаткової комісійної винагороди) поряд з традиційною технологією надання та погашення кредитів у подальшому не буде результативним. Це обумовлює зміну підходів банку до конструювання банківських продуктів – від продуктоорієнтованого до клієнтоорієнтованого, який передбачає послідовне виконання етапів: оцінювання загальної ситуації на ринку банківських послуг, аналізу конкурентного середовища діяльності банку, визначення споживчого попиту на кредитні продукти, дослідження окремих кредитних продуктів та їх аналогів, моделювання кредитного продукту, оцінювання доцільності впровадження кредитного продукту, прийняття рішення щодо випуску кредитного продукту на ринок та вибору каналів збуту.

Прийняття рішення щодо доцільності впровадження кредитного продукту повинно ґрунтуватися на плануванні грошових потоків від продажу кредитного продукту, із урахуванням комісійних платежів, схеми погашення боргу, прогнозного темпу інфляції та оцінки ризику кредитного продукту. Науково обґрунтоване конструювання роздрібних кредитних продуктів сприятиме розширенню їхнього асортименту та розвитку каналів продажів, що дозволить банкам розширити спектр послуг, які надаються клієнтам, завдяки впливу технологічних змін та підвищення рівня фінансової грамотності клієнтів.

Адекватне оцінювання кредитного ризику дає змогу визначити необхідний обсяг резервів капіталу, оптимізувати структуру кредитного портфеля, виходячи зі співвідношення «ризик-дохідність», відкоригувати процентні ставки за кредитами із урахуванням очікуваного рівня втрат. Стандартизований підхід до оцінювання ризиків передбачає використання стандартних класифікацій активів за видами та встановлення для кожного виду відповідного ступеня ризику, що дозволяє розрахувати вартість активів, зважених за ризиком, і визначити мінімально допустимий розмір капіталу банку для покриття ризику. Відповідно до підходу, основаному на внутрішніх рейтингах банку, оцінювання кредитного ризику відбувається за моделлю, що включає чотири фактори: ймовірність дефолту, середньо очікувану частку втрат у разі дефолту, експозицію під ризиком та, у деяких випадках, фактичний строк погашення (горизонт ризику).

Отже, практична реалізація кредитних відносин відбувається завдяки функціонуванню механізму кредитування, у процесі якого організовується кредитний процес надання грошових коштів банком позичальнику. Механізм роздрібного банківського кредитування є сукупністю принципів, методів, важелів, інструментів, а також фінансового, нормативно-правового, інформаційного, програмно-технічного та кадрового видів забезпечень реалізації кредитних відносин, що виникають між суб’єктами кредитного процесу щодо отримання та погашення роздрібних кредитів різних форм та видів, що дає змогу реалізувати функції та соціально-економічну роль кредиту.