Сучасні системи розрахунків у грошовій системі Канади

Усередині країни між фірмами та організаціями переважає безготівкова форма розрахунків, основним інструментом якої є чек.

Чеки обслуговують до 90% грошових розрахунків. Готівкові гроші поступово витісняються зі сфери роздрібного обороту і кредитними картками.

Основою системи чекових розрахунків є розгалужена мережа кредитних інститутів, У комерційних банках переважають депозити до запитання, населення використовує особисті чекові рахунки, підставою для виписки яких є особисті ощадні рахунки.

Клієнт для отримання чека повинен перевести свій вклад на чековий рахунок. Відсоток за поточними рахунками не виплачується, клієнт сам сплачує щомісячні внески за ведення поточного рахунку, розмір яких тим менше, чим більше залишок коштів на рахунку, тобто клієнти банку фактично його кредитують, отримуючи за це привілей розплачуватися чеками.

З клієнта утримують комісійні при виписці йому чека. Розмір комісійних пропорційний величині виписаного чека.

Розрахунки чеками між клієнтами здійснюються через клірингову систему, в яку входить Банк Канади, розрахункові палати адміністративних і фінансових центрів країни. Крім того, до неї входять комерційні банки і небанківські установи (траст - компанії, ощадні каси і кредитні спілки).

Чекова форма розрахунків набула особливої популярності у післявоєнний період. Розрахунки чеками розвивалися більш високими темпами, ніж збільшувалася маса готівкових грошей в обігу.

Мобільність чеків дуже висока, кожен чек бере участь у 14 розрахункових операціях, що веде до зростання витрат, пов'язаних з його обслуговуванням. Комерційні банки, впроваджуючи нові форми розрахунків, намагаються знизити витрати чекообороту.

Перспективним напрямом розвитку безготівкових розрахунків є кредитні картки.

Вони випускаються не тільки банками, але й:

o торговими організаціями з продажу продовольчих і промислових товарів;

o транспортними фірмами;

o компаніями, що експлуатують бензоколонки, що здають в оренду автомобілі, готелями.
Оборот кредитних карток монополізується найбільш великими фірмами.

Значного поширення в Канаді отримує система попереднього повідомлення платежів. Банки зараховують на рахунки своїх клієнтів заробітну плату, відсотки за вкладами, дивіденди, пенсії і зобов'язуються оплачувати з цих рахунків квартплату, страхові внески, внески в рахунок погашення позики на житлове будівництво тощо.

Впровадження електронної техніки сприяло створенню загальнонаціональної електронної «системи переказів», що дозволило здійснювати операції за більш короткий час. Даною системою пов'язані всі кредитні організації країни.

Застосовується і менш радикальний метод безготівкових розрахунків - жирооборот. Суть його в тому, що банки відкривають своїм клієнтам жирорахунки, на які зараховуються вклади тільки для безготівкових взаємних розрахунків шляхом перерахування грошових коштів з рахунку на рахунок без участі готівки і чеків.

Грошово-кредитна і валютна політика Канади спрямована на зміцнення національної валюти, що досягається за допомогою контролю за інфляцією і стабілізації обмінного курсу канадського долара. Для цього Банк Канади встановлює цільові орієнтири для темпів інфляції на 3-5 років і здійснює втручання на валютних ринках у обмін на іноземні валюти. Темпи інфляції в Канаді порівняно низькі (1-3% щорічно).

На сучасному етапі основним інструментом грошово-кредитної політики в Канаді є переміщення депозитів, що належать уряду, з комерційних банків і інших клірингових інститутів у Банк Канади -«вилучення», а також у клірингові банки — «редепозит».

У цілому новітні тенденції у валютній і грошово-кредитній політиці Канади свідчать про зацікавленість органів грошово-кредитного регулювання в збереженні свого впливу на формування основних пропорцій зовнішньоекономічного обміну і структури валютних курсів, про прихильність боротьбі з інфляцією і забезпеченню на цій основі стійких темпів росту економіки.