Стаття 100. Майно виробничого кооперативу

1. Майно виробничого кооперативу становить колективну власність кооперативу. Виробничий кооператив є власником будівель, споруд, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, пе­редбаченої статутом кооперативу, іншого майна, придбаного на підставах, не забороне­них законом.

2. Члени кооперативу можуть передавати як пайовий внесок право користування на­лежною їм земельною ділянкою у порядку, визначеному земельним законодавством. За земельну ділянку, передану виробничому кооперативу в користування, з кооперативу мо­же справлятися плата у розмірах, визначених загальними зборами членів кооперативу.

3. Для здійснення господарської та іншої діяльності виробничий кооператив за раху­нок власного майна формує відповідні фонди.

4. Майно виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайо­вий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків і майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом.

5. Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах та/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.

6. Фінансові ресурси виробничого кооперативу формуються за рахунок доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кре­дитів та інших надходжень, не заборонених законодавством.

1. Виробничий кооператив як суб'єкт господарювання бере участь у різноманітних госпо­дарських правовідносинах. Майнову основу цих правовідносин становить право колектив­ної власності кооперативу на належне йому майно. Саме це право дозволяє визначати вироб­ничий кооператив як підприємство колективної власності.

Суб'єктом колективної власності є виробничий кооператив у цілому як певним чином ор­ганізований колектив, що здійснює свою діяльність у статусі юридичної особи. Кожний ви­робничий кооператив виступає самостійним і виключним власником належного йому майна. Виробничий кооператив належить до таких утворень, щодо яких його члени мають зобов'я­зальні права, що набуваються ними взамін окремих речових прав. Для цієї форми власності характерним є управління нею через виборні органи, а також право виходу члена кооперати­ву з його складу з майновим паєм.

Об'єктами права власності кооперативу є засоби виробництва та інше майно, що належить йому та необхідне для здійснення статутних завдань, зокрема будівлі, споруди, маши­ни, устаткування, транспортні засоби, виготовлена продукція, товари, доходи, одержані від їх реалізації та іншої діяльності виробничого кооперативу, передбаченої його статутом, май­нові внески його членів, інше майно відповідно до цілей діяльності виробничого кооперати­ву, що придбане на підставах, не заборонених законом.

2. У частині 2 коментованої статті зазначено, що пайовим внеском члена кооперативу мо­же виступати право користування належною йому земельною ділянкою. Така передача від­бувається у відповідності з нормами земельного законодавства України. Загальні збори ви­робничого кооперативу можуть визначати розмір плати з кооперативу, що справляється за передану земельну ділянку.

3. Залежно від економічного змісту все майно, належне виробничому кооперативу у гро­шовій та натуральній формі, поділяється на певні складові частини. Ці відокремлені частини майна, що мають притаманний їм правовий режим, називають фондами. Метою поділу май­на виробничого кооперативу на фонди є створення стійкої матеріальної бази діяльності ко­оперативу, найбільш доцільного з економічної точки зору розподілу доходів та задоволення потреб членів виробничого кооперативу.

4. У виробничому кооперативі обов'язково мають бути створені пайовий та неподільний фонди.

Пайовий фонд є одним з найважливіших джерел фінансування виробничо-господарських потреб кооперативу. Він формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу, сплата яких є однією з форм матеріальної участі громадян, що вступають до виробничого коопера­тиву. В цьому фонді визначена індивідуальна частка кожного члена кооперативу. Пайовий фонд відноситься до подільних фондів. Кошти цього фонду підлягають поверненню членам виробничого кооперативу, які їх внесли. Право на повернення пайових внесків виникає у члена кооперативу або його правонаступника при настанні певних, передбачених законодав­ством і статутом кооперативу умов. На внески членів виробничого кооперативу до пайового фонду нараховуються проценти (кооперативні виплати) в розмірах, що визначаються вищим органом управління кооперативом.

У неподільному фонді індивідуальна частка кожного члена кооперативу не виділена. Цей фонд утворюється за рахунок майна кооперативу, за винятком землі і вступних внесків чле­нів кооперативу. Вступні внески сплачуються лише у грошовій формі одноразово при вступі до виробничого кооперативу і при виході з нього не підлягають поверненню за будь-яких об­ставин. Вступні внески відносяться до неподільних коштів виробничого кооперативу.

Стаття 20 Закону України «Про кооперацію» передбачає також формування резервного та спеціального фондів.

Статутом виробничого кооперативу може бути передбачено створення, крім названих, і інших майнових фондів.

5. Майно виробничого кооперативу початково формується з пайових внесків його членів. Ці внески, поряд з іншими надходженнями, складають обігові кошти виробничого коопера­тиву. Вони можуть сплачуватися у грошовій або матеріальній формі і використовуються на здійснення виробничим кооперативом його статутної діяльності.

Обов'язкові пайові внески, передбачені частиною 5 статті 100 ГК, є умовою членства у виробничому кооперативі.

Статутом виробничого кооперативу може бути передбачено кілька варіантів визначення розмірів пайових внесків: пропорційно очікуваній участі членів кооперативу в його діяльно­сті, а також встановлення їх у рівних частках.

Крім обов'язкових пайових внесків, статутом виробничого кооперативу може бути перед­бачено внесення додаткових пайових внесків, що сплачуються за бажанням члена кооперати­ву і повертаються на встановлених у кооперативі умовах. Порядок та строки внесення пайо­вих внесків визначаються частиною 2 статті 165 ЦК та статутом виробничого кооперативу.

6. Частина 6 коментованої статті визначає лише примірний перелік джерел формування фінансових ресурсів кооперативу. Тому будь-яке законне надходження грошових або інших цінностей може слугувати джерелом фінансових ресурсів кооперативу (див. коментар до ч. 1 ст. 140 ГК).

Внески членів виробничого кооперативу є одним з найголовніших джерел формування фінансових ресурсів кооперативу. Крім того, до таких джерел можна також віднести доход, отриманий кооперативом від реалізації продукції (робіт, послуг), кредити, безоплатні та бла­годійні внески тощо.

Стаття 101. Управління виробничим кооперативом

1. Управління виробничим кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу.

2. Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів ко­оперативу. До органів управління кооперативу належать правління (голова) кооперати­ву та ревізійна комісія (ревізор) кооперативу.

3. Статутом виробничого кооперативу може бути передбачено спостережну раду ко­оперативу. Члени ревізійної комісії (ревізор) кооперативу не можуть бути членами його правління (головою кооперативу) чи спостережної ради.

1. Основу побудови органів виробничого кооперативу та їх діяльності становить коопера­тивна демократія, головним принципом якої є принцип самоврядування, що полягає у рівно­му праві кожного члена кооперативу на участь в управлінні його справами, у вирішенні всіх найважливіших питань його діяльності, у здійсненні управління виробничим кооперативом демократично обраними органами, у додержанні вимог гласності при обговоренні та прий­нятті рішень з питань діяльності кооперативу.

2. Структура органів управління виробничого кооперативу визначається його корпора­тивною природою.

Система органів управління кооперативу складається із загальних зборів його членів — ви­щого органу управління кооперативом, виконавчих органів - правління та/або голови. У кожному виробничому кооперативі обирається контрольно-ревізійний орган - ревізійна ко­місія або ревізор.

3. Частина 3 коментованої статті допускає, якщо це передбачено статутом виробничого ко­оперативу, можливість створення у ньому особливого органу нагляду та контролю - спосте­режної ради. Створення спостережної ради має на меті погодження діяльності виконавчих ор­ганів виробничого кооперативу - правління (голови) з інтересами членів кооперативу.

Якщо у виробничому кооперативі передбачається заснування спостережної ради, то його статут повинен містити норми, що визначають порядок обрання такої ради та її голови, поря­док прийняття рішень цим органом, його права та обов'язки, причому, крім загального кон­тролю за діяльністю виконавчих органів виробничого кооперативу, він може вирішувати й інші питання, віднесені статутом до його виключної компетенції.

Спостережна рада обирається на загальних зборах виробничого кооперативу з членів ко­оперативу. Загальні збори вирішують питання про кількість членів цього органу та строки його повноважень.

Члени спостережної ради не можуть бути членами правління, головою кооперативу чи членами ревізійної комісії (ревізором). У свою чергу, обрані члени ревізійної комісії (реві­зор) виробничого кооперативу не можуть бути членами спостережної ради, правління чи го­ловою кооперативу.

Стаття 102. Загальні збори членів виробничого кооперативу

1. Загальні збори:

вносять зміни до статуту кооперативу;

обирають шляхом прямого таємного голосування голову кооперативу, членів прав­ління кооперативу, членів ревізійної комісії (ревізора), членів спостережної ради ко­оперативу;